Gig_ns

здатність (працездатність) військовослужбовців, встановлюються гігієнічні норми і вимоги та розробляються гігієнічні, адміністративні, технічні та інші заходи, що спрямовані на збереження і зміцнення здоров’явійськовослужбовців, напопередженняпрофесійнихзахворювань іуражень, напідвищеннябоєздатностівійськ, утомучисліізарахунок пошуківновихзаходівтазасобівборотьбизперевтомою, якаєоднієюіз головних причин зниження боєздатності особового складу.

У гігієні військової праці використовують різні методи дослідження: фізичні, хімічні, фізіологічні, психологічні, токсикологічні, мікробіологічні, статистичні, соціологічні та інші.

Об’єктомдослідження гігієнивійськової праці є система: людина – знаряддя праці– середовище, аметою – збереженняізміцнення здоро- в’я військовослужбовців та попередження військово-професійних захворювань у процесі праці. Дані дослідження гігієни військової праці враховують для розробки гігієнічних нормативів у процесі контролювання об’єктів військової техніки і озброєння в цілому та їх елементів зокрема, а також при створенні засобів захисту особового складу з метоюусуненнячинників, щобудутьнегативновпливатинаорганізмлю- динивумовахбойової(навчально-бойової) обстановкиабопідчаспро- веденняаварійно-рятувальнихробітурайоніНС.

Актуальністьгігієнивійськовоїпрацізумовленазростаннямтемпів технічногопрогресууЗбройнихсилах, якийдокоріннозмінюєїхорганізаційну структуру, співвідношення різних видів і родів військ, зміст, форми і методи навчально-бойової підготовки. Відповідні зміни відбуваютьсяіуформуваннях, якізалучаютьдопроведеннязаходівзліквідації наслідків НС у мирний та у воєнний час. Різноманітність і численність військових спеціальностей, що зумовлена зростанням іособливостями технічного оснащення Збройних сил та інших формувань, ставить передмедичноюслужбоюновіскладнізадачізудосконаленнямедичного забезпечення військових спеціалістів, підвищення ефективності санітарного нагляду і медичногоконтролю за умовами їх військової праці.

Здоров’явійськовослужбовців, надумкудослідників, на20 % залежитьвідхарактерута умоввійськовоїпраці. Вониперебуваютьвособливому соціальному просторі й у правових межах, які жорстко регламентованіСтатутами Збройних сил України.

Військова праця, як специфічний вид діяльності, характеризується динамічністю, взаємопов’язаністю фізичної і розумової праці у різних

201

співвідношеннях. Вонаважка, напружена ічасто виконується вумовах дефіцитучасу, векстремальнихситуаціях– внаслідокшвидкихзмінбойової обстановки.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ЧИННИКІВ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ УМОВИ ПРАЦІ

Вумовахнавчально-бойовоїпідготовкиібойовихдійвійськтапри ліквідації наслідків НС на організм людини можуть впливати різноманітні, утомучислішкідливіінебезпечнічинники(табл. 5.1). Доосновних чинників, яківизначаютьумовипраці, належатьфізичні, хімічні, біологічнітапсихофізіологічні. Окремовиділяютьгрупупсихогенних(інформаційних) чинників, що впливають на людину, як на соціальну істоту.

Фізичними чинниками є: мікрокліматичні (швидкість руху, підвищеніабозниженітемпературатавологістьповітря, радіаційнатемпература), механоакустичні (акустичне випромінювання – ультразвук та інфразвук, підвищенийабозниженийтискповітря, машини, механізми абоїхелементи, щорухаються(обертаються) істворюютьшуми, вібрації, пришвидшення),електромагнітні(світло, ультрафіолетовевипромінення, підвищенірівнінеіонізуючоготаіонізуючоговипромінювання, електричноїнапруги, електростатичногоімагнітостатичногополів); конст-

рукції, що руйнуються; устаткування, яке має підвищений тиск або розрідження; перебування на висоті; невагомість тощо.

Хімічнічинники– цепороховіівибуховігази, компонентиракетних палив, компонентигазовогневогоструменя, паритехнічнихрідин, відпрацьовані(вихлопні) газидвигуніввнутрішньогозгоряння, хімічнісполуки для гасіння полум’я, акумуляторні гази, аерозолі інсектицидів і дезінфекційнихзасобів, побутовігази, антропотоксини, різніпродукти, що утворюютьсяприруйнуванніхімічно небезпечних об’єктів.

Добіологічних чинників відносять мікроорганізми та макроорганізми: бактерії, віруси, рикетсії, грибки, гельмінти, найпростіші, рослиниі тварини.

Психофізіологічнимичинникамиєфізичніперевантаження(статичні і динамічні), перевантаження аналізаторів, розумові перевантаження, монотонність праці тощо.

Психогенними (інформаційними) чинниками можуть бути окреме слово або промова, отриманий лист, звуки, пісня, музика, кольори, за-

202

Таблиця 5.1

203

барвлення поверхонь тощо, тобто чинники, які впливають на організм людиничерездругусигнальнусистему.

Окремічинникиабоїхпоєднанняможутьбутиіндиферентнимидля здоров’яособовогоскладу(населення), іншівпливаютьпозитивно, але деякідіютьнегативно, шкодятьздоров’юіможуть, навіть, статипричиною смерті. Ступінь впливу чинників довкілля залежить від умов, що створюються у ході бойової (навчально-бойової) діяльності військ або аварійно-рятувальнихробіт, атакожвідумовпрацітавідпочинку, побуту, організації харчування, водопостачання тощо. Останні ж визнача- ютьсярівнемсоціально-економічногорозвиткудержави, томуіполіпшити їх можна лише за умов досягнення суспільством значних успіхів у розбудовінародного господарства.

ЗгідноззаконамиУкраїни“Проохоронупраці”, “Прозабезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про використанняядерноїенергіїтарадіаційнубезпеку” тазадорученнямКабінету Міністрів України розроблена “Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу”, яка затверджена наказом МОЗ України від 31.12.1997 р. № 382.

Гігієнічна класифікація призначена для: гігієнічної оцінки існуючихумовтахарактерупрацінаробочихмісцях; атестаціїробочихмісць; санітарно-гігієнічної експертизи виробничих об’єктів; санітарногігієнічноїпаспортизаціїстанувиробничихпідприємств; встановлення пріоритетностіупроведенніоздоровчихзаходів; розробкирекомендацій для професійного відбору і професійної придатності; створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону та країнивцілому.

Застосування гігієнічної класифікації з іншою метою, наприклад, у Міністерстві оборони є можливим лише за погодженням з Міністерством охорониздоров’яУкраїни.

Гігієнічнакласифікаціяствореназапринципомдиференціаціїумов праці залежно від фактично визначених рівнів впливу чинників виробничогосередовищаітрудового процесу на станздоров’япрацівників у співвідношеннізрівнями, встановленимичиннимисанітарниминормами, правилами, гігієнічниминормативами(далі– гігієнічнінормативи).

Наприклад, умовипрацізізбудникамиінфекційнихзахворюваньта з такими речовинами, як протипухлинні лікарські засоби, гормони-

204

естрогени, наркотичні анальгетики повинні повністю виключати можливістьвдиханнятапотраплянняїхнашкіру. Цедаєправовіднестицей видпрацізапотенційноюнебезпечністюдопевногокласушкідливості.

Гігієнічнакласифікаціяумовпрацізадіїрадіаційногочинника(іонізуючі випромінювання) поширюється виключно на роботи з індустріальними джерелами іонізуючих випромінювань. Також на роботи, що виконуються на територіях, які забруднені радіоактивними викидами після аварії на ЧАЕС, поширюються положення закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи” (1991 р.) зподальшими змінамитадоповненнями до нього.

Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів можлива при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні терміну дії шкідливих виробничих факторів (захист часом).

Гігієнічною класифікацією визначені такі основні поняття як:

–умови праці – сукупність чинників виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоров’я та працездатність людини у процесі її професійної діяльності;

–шкідливий виробничий чинник – чинник трудового процесу та

виробничогосередовища, впливякогонаорганізмлюдинизаумовинедотримання гігієнічних нормативів може стати причиною зниження працездатності та погіршення здоров’я аж до появи професійного захворювання;

–небезпечний виробничий чинник – чинник трудового процесу та виробничого середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може призвести до травми або іншого раптового погіршення здоров’я;

–важкість праці – характеристика трудової діяльності людини, що визначає ступінь залучення до роботи м’язів і відображає фізіологічні

затрати робітника внаслідок фізичного навантаження;

–напруженістьпраці– характеристикатрудовогопроцесу, якавідображаєнавантаження переважно нацентральнунервову систему;

–безпечність праці – створення таких умов праці, коли шкідливі і небезпечні виробничі чинники не можуть впливати на працюючих або

їх рівні не перевищуютьвстановлених гігієнічних нормативів. Виходячи з принципів гігієнічної класифікації, умови праці за сту-

пенем шкідливості та небезпечності поділено на 4 класи:

205

1 клас – оптимальні умови праці, при яких зберігається здоров’я працюючих та створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

Мікрокліматичні параметри і чинники трудового процесу відповідають оптимальним гігієнічним нормативам виробничих факторів. Вплив інших несприятливих чинників виробничого середовища не перевищуєбезпечних длянаселення рівнів.

2 клас – допустимі умови праці, коли рівні чинників виробничого середовища і трудового процесу не перевищують встановлених гігієнічнихнормативівдляробочихмісць, аможливізмінифункціональногостануорганізмувідновлюютьсязачасрегламентованоговідпочинку упродовж робочого дня або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих і їх потомство у найближчому та віддаленомуперіодах.

3 клас–шкідливіумовипраці, якістворюютьсяпринаявностішкідливихвиробничихчинників, щоперевищуютьгігієнічнінормативиіздатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

Цей клас за показниками перевищення гігієнічних нормативів під час трудового процесу та вираженістю змін в організмі працівників у своючергу поділяютьначотири ступеня:

Припершомуступенівідхиленнявідгігієнічнихнормативів, зазвичай, спричиняютьфункціональнізрушенняворганізміпрацюючих, які виходять за межі фізіологічних коливань та часто сприяють зростанню захворюваностізтимчасовоювтратоюпрацездатності; післяприпиненняшкідливого впливучинниківцізрушення можутьзникнути.

Чинникивиробничогосередовищататрудовогопроцесупридругомуступені здатні спричинити стійкі функціональні зрушенняіпризводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратоюпрацездатності, підвищеннячастотизагальноїзахворюваності, появи окремих ознак професійної патології.

При третьому ступені – шкідливі чинники виробничого середовища і трудового процесу призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку, в більшості випадків, початкових стадій професійних захворювань.

Четвертийступіньвиділяютьтоді, количинникивиробничогосередовища вжездатні призводити до розвитку виражених форм професій-

206

них захворювань, значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності працівників з тимчасовою втратою працездатності.

4 клас – небезпечні (екстремальні) умови праці, за яких рівні чинників виробничого середовища можуть протягом робочої зміни (або ж її частини) створити високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя. Прикладом є робота ліквідаторів наслідків аварії на четвертому блоці ЧАЕС, коли зміна тривала інколи 1,5-2 хв та була першою і останньою, тому що вониотримувалипоглинутудозуопроміненнявищедопустимихрівнів.

Вищевказанікласиумовпрацівизначенізалежновідвмістушкідливихречовинвповітріробочоїзони; прироботізбіологічнимичинниками; зурахуваннямпоказниківрівнівшуму, вібрації, інфразвукутаультразвуку на робочих місцях; при дії електромагнітних та іонізуючих випромінювань; за показниками чинників мікроклімату, атакожважкості і напруженості трудовогопроцесу.

Гігієнічна класифікація дозволяє з сучасних позицій дати загальну комплексну оцінку умовам праці, але не дає можливості передбачати всічинники, щобудутьвпливатинаособовийскладвійськіформувань (населення), які діють у надзвичайних ситуаціях воєнних конфліктів, природних і техногенних катастроф, що характеризуються масштабністю руйнувань і нерідко супроводжуються масовою загибеллю людей татварин.

Формиіметодиведеннясучасноївійнипередбачаютьконструювання, створення і використаннявсе нових видів техніки та озброєння, що всвоючергупотребуєпошукуірозробкинеобхіднихзаходівдляпідвищенняїїбойовоїефективностізодночаснимзбереженнямбоєготовності і боєздатності військ. Одним із шляхів досягнення цього є створення найбільш оптимальних умов праці особового складу на військово-тех- нічних об’єктах.

ПРОБЛЕМА СЕРЕДОВИЩА ПЕРЕБУВАННЯ

УВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНИХ ОБ’ЄКТАХ

У1920 р. професор С.-Петербурзької академії Я.Л. Окунєвський поширив загально-біологічне поняття “середовище перебування” (рос.

обитаемость) на умови перебування особового складу у підводному човні. У подальшому його стали застосовувати і для характеристики

207

умов перебування в різних об’єктах військової техніки (ОВТ). Поява ядерної зброї та інших засобів масового ураження примусила передбачативеденнябойовихдійвумовахїхзастосуванняівикористаннявідповіднихзаходівщодозахисту військовослужбовців, томупоняття “середовищеперебування” набулоуніверсальногозначеннядлявсіхвійсько- во-технічних об’єктів армії, авіації і флоту.

Середовищеперебування– цесукупністьумов, якістворюютьсяпід час перебування людини на робочому місці у військово-технічному об’єкті. Воно обумовлене конструктивними параметрами об’єкта, а також впливом фізичних, хімічних, біологічних, фізіологічних та психогеннихчинників, щовизначаютьстанвійськовослужбовців, якіперебувають у ньому, та боєздатність (працездатність) їх у процесі військової праціабопривиконанніаварійно-рятувальнихробітурайонахнадзви- чайнихситуацій. Зрозвиткомматеріально-технічногооснащенняЗброй- нихсилвиниклапотребаузабезпеченнідостатньоефективноїексплуатації бойових і технічних об’єктів у заданих конструкторами режимах та у різних кліматичних умовах. Одночасно у відділеннях об’єктів, де перебуває особовий склад, повинні бути створені умови для нього в межах установлених гігієнічних норм і правил. Особливої гостроти ця проблема набула з початком науково-технічної революції, коли надзвичайно великі можливості з нарощування бойової потужності техніки Збройнихсилввійшлиусуперечкуз“людськимфактором”. Самеуцей період “середовище перебування” стало не тільки явищем та розділом науки, яким є гігієна військової праці, а і одним із бойових характеристик підводного човна, корабля, літака, танка, фортифікаційної споруди тощо (табл.5.2).

Тривалість постійного перебування особового складу протягом установлених для кожного ОВТ термінів не повинна знижувати заданого рівняйого стануздоров’ята боєздатності.

Науковіпідходидонормуваннясередовищаперебуваннябазуються нагігієнічнихпринципахвипереджаючогонормування, пріоритетності медичних показів перед можливостями техніки, пороговості впливу чинникасередовища привідповідних критеріяхшкідливості івизначаютьсязакомплексом гігієнічних, токсикологічних, клінічних, психологічних і соціологічних показників.

Науковуосновунормуваннячинниківсередовищаперебуваннястановитьтрипараметричнатеорія, якадоповненапринципамидинаміч-

208

Таблиця 5.2

Характеристики “середовища перебування” об’єктів військової техніки залежно від терміну перебування у них особового складу

ного, диференційованого та багаторівневого нормування середовища перебування.

Першимпараметромєстанздоров’ялюдини. Впливвеличиничинника, інтенсивністьтатривалістьйогодіїпротягомробочої зміни, року івсьогоперіодутрудовоїдіяльності(військовоїслужби) неповинніспричиняти будь-яких патологічних змін в організмі людини. Тобто, враховуєтьсяякпрямийвпливчинника, такізміни, щовідбуваються внаслідок накопичення його впливу, процесу адаптації тощо. Тому розмежувальноюлінієюміждопустимоюінедопустимоювеличинамичинника можебутитількипоріг, заякимнаступаютьпатологічнізміниворганізмі.

Другийпараметр– цезабезпеченнянеобхідногорівняефективності робочої (бойової) діяльності особового складу. Введення цього параметра зумовлено тим, що чинник середовища, який хоча і є безпечним

209

для здоров’я, може значнозмінитифункціональнийстан людиниізнизитиїїпрацездатність. Томуважливимєвстановленнядопустимоївеличиничинниказарівнемпраце(боє)здатностітазапоказникомстанузбереженняздоров’я, анезайогограничнодопустимоюконцентрацієючи рівнем. На основі понад 30-річного досвіду розвинених країн Заходу буластворенаконцепціяризику, сутьякоїполягаєутому, щопостійний впливпотенційнонебезпечнихдляздоров’ялюдиничинниківзавждиє тим чи іншим ступенем ризику, що ні за яких обставин практично не дорівнюєнулю. Томуголовнимєкомплекснаоцінкаризику, визначення якогонайбільшконкретновстановлюєрівеньнебезпекидляздоров’я, а також рівень можливих соціально-економічних втрат. Це сприяє більш повномуіефективномупроведеннюпрофілактичнихзаходівщодозниження неінфекційної захворюваності у ЗС України.

Третій параметрпотребує, щоб величина шкідливого впливу чин- никавідповідалаоптимальнимтехнічнимісоціально-економічнимумо- вамвиконанняпоставленихвимог. Цейпараметрнеповиненбутипринесенимужертвузадлякомпромісуміждосягненнямбільшоїтехнічної ефективностівикористаннятехнікитадопущеннямпослабленнявимог зпершогоідругогопараметрів, щоможепризвестидовиникненняпрофесійних захворюваньуособовогоскладу.

На сьогодні розроблена чітка система нормативно-технічних доку- ментівДержстандартВ29.06.003-83 щодосередовищаперебування, яка включає: медико-технічні вимоги (МТВ) та нормативно-технічні документисистемиокремихтехнічнихвимог(ОТВ) досередовищаперебування, державні стандарти системи “людина-машина” (СЛМ) та системи стандартів ергономічних вимог і ергономічного забезпечення (ССЕВЗ). В офіційних документах з нормування параметрів середовища перебування немає вимог, які не можливо було б виконати у силу технічної недосяжності.

Все ж якими досконалими не були б норми івимоги до“людського чинника”, вони не можуть охопити усієї різноманітності умов військової праці, у тому числі і незліченних комбінацій чинників середовища перебування, що впливають на здоров’я людей. Варто зазначити, що із загальної кількості чинників, які визначають бойову ефективність військовоїтехніки, приблизно65-85 % обумовленодіяльністюлюдини, тобто “людським чинником”. Установлено, що у 80 % об’єктів бойової техніки, вякихперебуваєособовийсклад, провіднарольщодонайбільш

210