35. Укр. Нац..революція 1648-1676рр:причини,характер,рушійні сили

Причини визвольної боротьби узагальнені в літописі Самовидця :

• Незадоволення своїм становищем козаків-випищиків, яких перетворили в кріпаків;

• Гніт і несправедливості, які терпіли реєстрові козаки з боку шляхтичів у ролі старшини;

• Незадоволення селян, пригноблюваних поміщиками й орендарями;

• Переслідування православ’я і поширення католицтва у Східній Україні.

• До цього слід додати ще формування на основі козацтва нової української політичної еліти, яка визначила національні інтереси і сформувала цілі українського руху, розробила його політичну програму, відіграла провідну роль у процесі українського державотворення. Саме завдяки новій українській еліті соціальний вибух 1648 р. набув характеру національно-визвольної боротьби.

Українська феодальна верхівка не могла стати на чолі національно-визвольної боротьби, оскільки на той час її більшість була вже полонізована. Тому керівна роль у визвольній війні належала козацькій старшині.

Рушійними силами визвольної боротьби крім козаків, які були ядром повстання, стали селяни, міщани, частина української шляхти, духовенство.

Народне повстання, що розпочалося 1648 р., швидко переросло у визвольну війну, яка трансформувалась в національну революцію. Боротьба, що точилась протягом 1648-1676 рр носила національно-визвольний, релігійний та соціальний характер.

Слід зазначити і низку об’єктивних умов для успішного початку національно-виз-

вольної війни саме в середині 17 століття :

• козацько-селянські повстання к 16-поч17ст дали українському народові значний військовий досвід, піднесли його національну свідомість;

• існування Запорізької Січі, розширення її впливу створювало основу для розбудови в майбутньому повноцінної Української держави;

• на цей період припадає ослаблення королівської влади; зміцнення великого феодального землеволодіння зумовило відцентрові тенденції в Речі Посполитій.

Питання хронологічних рамок революції і нині залишається відкритим. Почалась вона у 1648р. із захоплення повстанцями Запорізької Січі та обрання Б.Хмельницького гетьманом. Закінчення ж її радянська історіографія пов’язувала з 1654 р-Переяславська рада- возз’єднанням з Росією. У сучасній науковій літературі переважає думка, що закінчення війни слід пов’язувати зі смертю Б Хмельницького. Однак, історики Смолій та Степанков доводять, що закінченням війни можна вважати падіння гетьмана П.Дорошенка у 1676 р.

36.Гетьманство б.Хмельницького(1648-1657)

Б.Хмельницький виходець із дрібної української шляхти, освіту здобув у школах Чигирина, Києва та Львівському єзуїтському колегіумі, добре володів кількома мовами. З 1618 р.- реєстровий козак. У 1620, разом з батьком, бере участь у битві під Цецорою, де загинув батько, а Богдан потрапив у полон, де пробув два роки. Після повернення з полону(можливо був викуплений матір”ю чи козаками), служив у Чигиринському полку. Припускають, що брав участь у походах козаків проти турків і татар, у війні Речі Посполитої з Московською державою(1632-34). Був учасником козацьких повстань під проводом Федора Трясила (1630) та Павла Бута (1637).У середині 1640-х загострились відносини Хмельницького з представниками королівської адміністрації, зокрема з чигиринським старостою С.Конєцпольським та підстаростою Д.Чаплинським. Незважаючи на те, що король надав Х. Привілей на право володіння хутором Суботовим, навесні 1647 Д.Чаплинський захопив хутір і вигнав звідти родину Х. Упродовж 1647 Х. Неодноразово звертався до О.Конєцпольського та коронного гетьмана М.Потоцького з проханням припинити свавілля та повернути Суботів, але безрезультатно. В кінці грудня 1647 Х. Вирушає на Січ, де на о.Томаківка під керівництвом Х. створено табір. На початку січня 1648 р повсталі козаки захопили Запорізьку Січ (на мисі Микитин Ріг), де для нагляду за порядком постійно перебували два реєстрових полки.

30 січня 1648 року козацька рада обирає Б.Хмельницького гетьманом. Саме цю

дату вважають датою початку національно-визвольної війни.

Перед гетьманом постав цілий ряд завдань :

= формування власних збройних сил, залучення на свій бік реєстрового козацтва (до березня 1648 р на бік гетьмана перейшло 6 тис реєстровців).

= домогтися спілки з Кримським ханством щоб посилити власне військо мобільною татарською кіннотою та, головне, убезпечити себе від війни на два фронти.

= залучити до боротьби широкі верстви українського населення. З цією метою гетьман розсилає по Україні універсали та листи, зміст яких відбивав сподівання селян, реєстровців, міщан.

37. зборівський та білоцерківський мирні договори

Зборівського миру укладеного у серпні 1649 року, що передбачав :

• Обмеження території Української гетьманської держави землями Київського, брацлавського і Чернігівського воєводств,

• Православна церква урівнювалась у правах з католицькою, проголошувалось скасування унії, єзуїтські школи скасовувались

• Православний митрополит повинен був одержати місце в сеймі (не одержав)

• Реєстр становив 40 тис. козаків

• Договір ігнорував інтереси селян – передбачав відновлення феодального землеволодіння й попередніх повинностей селян і міщан, це призвело до відходу частини селян від участі у бойових діях, наростання стихійних виступів проти панів.

На перший погляд здавалось, що Хмельницький вирвав небачені поступки з рук поляків, які по суті визнали існування козацької України. Це було справді так. Але водночас умови договору були далеко не адекватні успіхам, здобутих козацьким військом у ході кампанії 1648-1649 рр.

= Зборівський договір не задовольнив вимоги рядового козацтва і селянства. Останні повинні були повернутися в кріпацтво.

= до своїх маєтків поверталась шляхта

=безчинствували татари, забираючи в ясир людей. За участь татар в боротьбі доводилось платити кількома тисячами української молоді, що потрапила на невільничі ринки.

Великі людські втрати, загарбання великих територій України польською шляхтою змусили Хмельницького погодитись на переговори.

у вересні 1651 року був підписаний Білоцерківський договір. Згідно з ним :

• Реєстр скорочувався до 20 тис козаків

• козацька держава обмежувалась територією Київського воєводства;

• гетьману заборонялись зносини з іноземними державами, ін повинен був розірвати союз із Кримом.

Тяжкі умови Білоцерківської угоди спричинили масове переселення українців у так звану Слобідську Україну – північно-східні та східні українські землі, що з к.15 ст перебували в межах Московської держави. Населення втрачало віру в перемогу.

38. українсько-московська міждержавна угода 1654р. «березневі статті»

8 січня 1654 р почались переговори між московським посольством на чолі з боярином Василем Бутурліним та представниками козацької України на чолі з Б Хмельницьким. Після довгих вагань та запевнянь, що “царское слово переменным не бывает”, гетьман із стар9шиною присягнули царю. Відмовились присягати частина священиків на чолі з митрополитом Сильвестром Косовим, полковник Богун та ще 5 полків. Не присягали селяни, жінки, Запорізька Січ.

Після цього, у березні 1654 р, козацьке посольство на чолі з полковником Тетерею і суддею Зарудним виїхало до Москви для підписання договору. Московський договір був складений так неясно, що й досі історики сперечаються про характер встановлених ним відносин. Договір або “Березневі статті” передбачав :

• підтвердження прав і привілеїв Війська Запорізького на маєтності;

• 60 – ти тисячний козацький реєстр;

• збереження місцевої адміністрації, податкової і судової системи;

• право козацтва обирати гетьмана;

• право зносин гетьмана з іноземними державами, за винятком Польщі ті Туреччини;

• невтручання царських воєвод у внутрішні справи України;

• збереження прав київського митрополита ;

• зобов”язання обороняти Україну від татар.

Отже, договір, обмежуючи якоюсь мірою суверенітет України, гарантував їй збереження державності і давав конче необхідний на той момент військовий союз із Росією проти Польщі.

“Березневі статті” 1654 р встановлювали непевні, невиразні відносини між Україною та Росією. З одного боку – за гетьманом були визнані права верховної влади, а з іншого боку – московський уряд всупереч прагненням козацької старшини до розширення і зміцнення української автономії, досить уміло й обережно перетворював Україну у звичайну провінцію Московської держави.

39. гетьманство Виговського,Хмельницького-початкова фаза руїни

Великий гетьман помер 27 липня 1657 року. Залишена ним держава була цілком життєздатним організмом із великими потенційними можливостями для самостійного розвитку, які однак через об”єктивні та суб”єктивні причини реалізовані не були.

▬ Поряд із централізаторською політикою царизму вже з кінця 50-х років 17 ст в Україні почалась жорстока боротьба між окремими претендентами на гетьманську булаву ■ ще у квітні 1657 р старшинська рада під тиском Хмельницького прийняла рішення про встановлення спадковості гетьманства – передачу влади після смерті гетьмана його молодшому сину Юрію,

■ та вже 26 серпня 1657 р відбулась старшинська рада, яка фактично передала повноваження гетьмана України генеральному писарю, одному з найближчих сподвижників Б.Хмельницького Івану Виговському - однак рядове козацтво не підтримало вибір старшини. Проти Виговського відразу ж виникла опозиція з боку Запорожжя, яке почало претендувати на владу, та кількох полків Лівобережної України,

■ прорахунки у внутрішній політиці уряду та втручання в українські справи Москви призвели до вибуху в березні 1658 р громадянської війни, що тривала до літа 1663 р й стала для козацької України великою трагедією.

Порушення принципу спадковості гетьманства деякі історики вважають однією з головних причин руйнації тодішньої української державності. Воно поклало початок періоду, що ввійшов в історію під назвою “Руїна”.

▬ Прагнення російського уряду перетворити Україну на складову частину Росії викликало незадоволення гетьмана та старшини, які почали схилятись до думки про можливість повернення козацької держави до складу Речі Посполитої на правах третього члена, нарівні з Польщею та Литвою.

у червні 1658 р І.Виговський укладає з Польщею Гадяцький трактат передбачав :

■ перетворення козацької України на Руське князівство у складі Речі Посполитої,

■ відновлення колишніх органів влади, адміністративно – територіального устрою, суду,

■ скасування заборони права на зовнішні відносини.

Українська еліта зробила невдалу спробу домогтися від Варшави = включення до складу Руського князівства решти українських земель та = встановлення спадкового гетьманату. В результаті у травні 1659 р. сейм затвердив Гадяцький договір у невигідному для української сторони варіанті : = унія залишалась, = чисельність козацького реєстру зменшувалась з 60 до 30 тис.

▬ Козацтво виступило проти такого варіанту договору та політики Виговського в цілому. У вересні 1659 р Іван Виговський змушений був зректися булави на користь Юрія Хмельницького. Новий гетьман відновлює стосунки з Москвою і підписує так звані Переяславські статті. Ними не дозволялось козакам

=обирати гетьмана та старшину без схвалення Москви,

= вести війни і вступати у відносини з іншими державами без дозволу царя.

Ці умови позбавляли Україну внутрішнього суверенітету й перетворювали її на автономну одиницю Росії.

▬ Козацька старшина знову була незадоволена такими умовами царського уряду. Вже після невдалої військової кампанії росіян проти поляків 1660 р козаки перейшли на бік поляків. З Річчю Посполитою було укладено договір – Слободищенський трактат - про відновлення чинності умов Гадяцької угоди, на жаль, за винятком статті про утворення Великого князівства Руського.

▬ Такий розвиток подій вкрай загострив соціальні, політичні та релігійні суперечності. Відновленням панування Польщі висловили невдоволення частина старшини, рядове козацтво та селяни. Ю.Хмельницький позбавлений реальної політичної підтримки, відмовився від влади у 1663 р й постригся ченці.

40. загострення держ.-політ. Кризи за правління Тетері й Брюховецького

▬ Гетьманська булава на Правобережжі опинилась в руках зятя Б.Хмельницького, переяславського полковника Павла Тетері. Тим часом російський уряд підтримав сепаратиські настрої лівобережних і запорозьких. Скликана в кінці червня 1663 р Ніжинська “чорна” рада обрала гетьманом ставленика Запорожжя Івана Брюховецького.

▬ Події 1663 р лише підтвердили історичну реальність – територіальна єдність України була порушена. Лівобережжя перебувало в складі Московії. Правобережжя знову відійшло до Польщі. Далека від стабільності ситуація ускладнювалася постійним втручанням зовнішніх сил у внутрішні справи України – царської Московії, шляхетської Польщі, султанської Туреччини, ханського Криму. Гетьманська булава за допомогою цих сил легко здобувалася, але з такою ж легкістю і втрачалася.

41.внутр. і зовн. Політика гетьмана Дорошенка…

▬ Політичне становище України ще більше ускладнилося у 1667 р., коли після багаторічної війни між Московією та Польщею обидві сторони підписали Андрусівський договір про перемир”я. Ним був узаконений поділ України на дві

частини : Лівобережжя й Київ залишались під рукою Романових;

Правобережжя визнавалось складовою частиною Речі Посполитої.

Запоріжжя переходило в підпорядкування обох держав.

По суті, підписанням цього договору Московія відмовлялась від зобов”язань, які вона брала на себе згідно з умовами Переяславської угоди 1645 р. українські землі накрила нова хвиля негараздів. В Україні з”явилось два гетьманства зі своїми урядами, арміями, адміністраціями.

▬ Андрусівським договір викликав обурення й протести на Україні.В цих умовах Петро Дорошенко, що з 1666 р. став гетьманом Правобережжя, вирішив об”єднати Україну під своєю владою. У 1668 р Дорошенку вдалось усунути гетьмана Лівобережжя І.Брюховецького і об”єднати Українські землі. У червні 1668 р його оголисили гетьманом об”єднаної України.

42. обмеження автономії Гетьманщини за …Многогрішного й Самойловича

У – етап – липень 1668 – вересень 1676 рр. – період кризи і поразки визвольної війни. Ліквідація державності на Правобережжі.

Однак єдності України Дорошенку зберегти не вдалось

= на Лівобережжі проти нього почали наступати поляки, а на Лівобережжя рушили російські війська,

=на раді 1669 р. в Глухові лівобережні полки обрали гетьманом Дем”яна Многогрішного (1669-1672), який знову перейшов під владу царя.

= на Правобережжі запорозькі козаки проголосили гетьманом Михайла Ханенка, якого визнав і польський король,

= Дорошенко і в цих умовах продовжує боротьбу за незалежність, проти Польщі, заручившись підтримкою турецького султана. У 1672 р. турки зайняли Поділля й змусили Польщу підписати Бучацький мир, за ним Україна отримувала самостійність під протекторатом султана.

= у 1672 р. Москва відправила лівобережного гетьмана Многогрішного до Сибіру через надмірні його домагання про повернення Україні Києва та Гомеля. Гетьманом Лівобережжя став Іван Самойлович ( 1672-1687).

= в наступні роки Самойлович з москвинами ходив на столицю Дорошенка – Чигирин, поляки – на Брацлавщину; турки, татари, дорошенківці мстилися тим та іншим, а Україна в результаті перетворювалась на “пустелю, засіяну кістками, наповнену руїнами та згарищами”. Дорошенко зрікся гетьманства на користь І.Самойловича. Відречення його від влади у вересні 1676 р. збіглось із ліквідацією Польщею Правобережної Гетьманщини й знаменувало поразку Національної революції – центр державного життя перемістився на Лівобережжя.

= та турки не допустили об”єднання України під владою Самойловича, і втретє було повернуто до влади Ю.Хмельницького.

=у 1681 р. турки уклали з Москвою Бахчисарайський мир і усунули від влади Хмельницького. За угодою ; Лівобережжя відходило до Москви,

Поділля і частина Київщини – до Туреччини,

Територія між Південним Бугом і Дніпром - нейтральна

й незаселена.

= але у 1686 р. Польща й Росія підписують “Вічний мир”, що став останнім ударом по надіях І.Самойловича. За ним; = Київ і землі Війська запорізького

переходили під владу царя,

= поляки, попри протести гетьмана

закріпили за собою Правобережжя та Східну Галичину.

43.укр. держава за гетьманування Мазепи

Лівобережжя стає центром політичного і культурного життя в Україні.

Саме за такої складної ситуації починається 22-хлітнє гетьманування одного з найвидатніших,після Богдана Хмельницького гетьманів обираного козацькою радою

25 липня 1687 р. Івана Мазепу– Колединського (1639 – 1709). Новий гетьман був

вихідцем із правобережної старшини, мав гарну освіту (знав 8 мов), великий дипломатичний досвід.

Козацька рада, що відбулася 1687 р. на річці Коломак¹ проходила в оточенні російських військ. Новий гетьман підписав документ, що закріплював українську автономію в значно обмеженому вигляді ніж раніше – Коломацькі статті (22) :

= гетьман не мав права звільняти старшину без згоди російського царя;

= старшина не мала права скидати гетьмана;

= старшина зобов’язувалась наглядати та доносити на гетьмана царському

уряду;

= гетьманському уряду заборонялось підтримувати дипломатичні стосунки з

іноземними державами;

= гетьман зобов’язувався направляти військо на війну з Кримським ханством

та Туреччиною;

= для “охорони” гетьмана в столиці – Батурині – перебував полк російських

стрільців;

= для захисту від татар на півдні будувались міста-фортеці (козаки сприйня-

ли це як зазіхання на їхні привілеї).

Запорозькі неприязно ставились до нового гетьмана. Цим намагався скористатись військовий канцелярист Петрик Іваненко, який у 1692 р. втік на Запорожжя і почав там агітацію проти Мазепи. Чотири роки він намагався за допомогою татар повернутись на Україну, але успіху не досяг.

▬ Мазепа, на відміну від попередників, твердо дотримувався промосковської орієнтації. Він сподівався, що під протекцією Москви Україна не тільки збереже автономію, а й розширить свої землі на південь і захід.

▬ Мазепа з військом бере участь у численних війнах Петра І: за 12 р гетьманування (1689-1724) він відбув 11 літніх та 12 зимових походів від яких у результаті виграла лише Московія. Після взяття Азову 1696 р вона вийшла в Азовське море, в 1698 – добилась зверхності над Молдавією та Валахією. Гетьман отримав від царя за ці здобутки орден Андрія Первозванного, князівський титул та нові маєтності.А весь тягар походів ліг на плечі українського народу. Взагалі за близько 37 років царювання Петра І, Росія, а разом з нею і Україна не перебували в стані війни лише 13 місяців, а населення держави зменшилось внаслідок цього на 20%.

▬ у внутрішній політиці Мазепа орієнтувався переважно на інтереси козацької старшини, полковників, яким належали значні володіння. В маєтностях самого Мазепи нараховувалось близько 150 тис феодально залежних селян.

▬ Мазепа постійно прагнув об’єднати Лівобережну та Правобережну Україну. Здавалось на кінець 17 ст. з’явилась така нагода. Для залюднення спустілих земель Правобережжя польський король Ян Собеський у 1685р. поновив козаччину(була ліквідована Польщею у вересні 1676 р.). Командир одного з полків Семен Гурко (Палій) осів зі своїм полком у Фастові й став фактичним володарем території, що охоплювала значну частину Правобережжя де було скасовано кріпацтво і панщину. Коли у 1699р. завершилась війна Польщі з Туреччиною і потреба в козацьких військах відпала, польський уряд вирішив остаточно ліквідувати правобережне козацтво. Це спричинило велике національно-визвольне повстання під керівництвом Палія, Самуся та Іскри (1702-1704 рр). Палій неодноразово звертався по допомогу до Петра І та Мазепи з тим, щоб визволити Правобережжя від польського гніту та приєднати його до Гетьманщини. У травні 1704 р. лівобережне козацтво на чолі з Мазепою перейшло Дніпро і зайняло Правобережжя. Мазепа усунувши Палія, утвердив тут свою владу. Палій був засланий до Сибіру. Облаштуванню Мазепою Правобережжя завадила Північна війна.

44. Пилип Орлик і перша укр.. Конституція

Опинившись у вигнанні соратники І.Мазепи після його смерті – у жовтні 1709 р.- продовжили боротьбу за незалежність і обрали

у квітні 1710 р.гетьманом Пилипа Орлика. (1710 –1714). Він склав проект першої Конституції України, яка отримала назву “Пакти і Конституція прав і вольностей Запорозького війська”.

16 статей Конституції передбачали :

• Встановлення національного суверенітету і визнання кордонів Української держави;

• Забезпечення демократичних прав людини;

• Передбачалось утвердження республіканської форми правління, що істотно обмежувало прерогативи гетьманської влади,

• Визнання непорушності трьох складових чинників правового суспільства, а саме – єдність і взаємодію законодавчої (Генеральна рада, що скликалась тричі на рік), виконавчої (гетьман) та судової (Генеральний суд, якому підлягав і гетьман) влади.

• Передбачалось забезпечення убогих, вдів і сиріт (хоча проголошення захисту інтересів простого люду мало скоріше декларативний характер).

Конституція Пилипа Орлика є унікальним історичним документом. Французькі просвітителі ще не наважилися на розробку поміркованих ідей щодо конституційного обмеження “освіченого монарха”, а український народ, в особі козаків, уже розробив реальну модель незалежної держави, виробив ще незнані в Європі демократичні засади суспільного життя.

Пилип Орлик продовжив боротьбу за політичну та церковну незалежність від Московії. Правобережні полки визнали його владу і піднялися проти царя.

у 1711 р. армію Петра І було оточено під Яссами союзниками Орлика турками і

татарами, і він капітулював, зрікшись за Прутським трактатом Правобережної України, Запорізької Січі та Азову.

Але згодом цар сплатив туркам 100 000 червонців і зберіг за собою Лівобережжя. Правобережжя відійшло до Польщі та Туреччини. Поразка турків у війні з Росією у 1735 – 1739 рр. означала остаточний крах визвольних планів українців.

48. три поділи польщі та доля укр. Земель

Справа в тому, що у другій половині 18 ст Річ Посполита переживала період глибокої економічної і політичної кризи викликаної міжусобицями всередині держави. Цим скористались сусідні держави – Австрія, Росія, Прусія – вони розділили її землі між собою – в результаті Річ Посполита припинила своє існування.

На долі українських земель три поділи Речі Посполитої позначились таким чином :

= за першим поділом 1772 р. до Австрії відійшла Галичина,

= за другим поділом 1793 р. до Росії відійшло Правобережжя – Київщина,

Волинь, Поділля.

= за третім поділом 1795 р. до Росії відійшла Волинь (Берестейщина).

у 1775 р до Австрійської імперії була приєднана Буковина, до цього перебувала у

складі Османської імперії.

з 1867 р. Австрійська імперія отримала назву Австро-Угорщина, оскільки під

безпосередній її контроль перейшло Угорське королівство разом з українським Закарпаттям.

Таким чином, на кінець 18 ст. українські землі опинились у складі двох великих імперій – Російської та Австро – Угорської.

45.останні гетьмани Лівобережної України

▬ Петро І розпочав на Лівобережжі наступ на українську автономію :

= не довіряючи І.Скоропадському Петро І призначає стольника А.Ізмайлова міністром при гетьмані. В його обов’язки входило стежити за гетьманом та старшиною, щоб вони не мали зносин з турками, татарами, шведами, поляками.

= у 1715 р. цар видав указ про скасування виборності старшини і полковників. Фактично Петро сам призначав полковників і до того ж – не українців. Серед генералів було багато німців (Вейсбах, Дуглас, Мініх), росіян, сербів (Милорадович).

= одночасно з наступом на українську автономію Петро вигадував різні роботи, щоб знесилити Україну, знищити її населення. У 1720 р. Скоропадський одержав наказ відправити на будівництво Ладозького каналу 10 тис. чол., наступного року ще стільки ж. Населення гинуло й на будівництві фортець на Каспії, на кордоні з Персією, на Кавказі.

= з метою підриву економіки України цар заборонив будь-які торгові шляхи через Чорне море під страхом смертної кари.

= 1722 р.- при гетьманові була створена Малоросійська колегія (очолив С.Вельямінов) – вона посилила побори за варіння горілки, вирощування тютюну, бджільництво, млинарство; брала мито за ввіз і вивіз товарів (індукта і евекта) тощо.

= 3 червня 1722 р. помирає І.Скоропадський, уряд заборонив вибори нового гетьмана. Наказним гетьманом став Павло Полуботок, який очолив боротьбу за рештки автономії Гетьманщини. У 1723 р. прибув до столиці Росії з наміром просити царя ліквідувати Малоросійську колегію, відновити права української адміністрації і суду, зменшити податки. Натомість Полуботок був заарештований, помер у Петропавловській фортеці 18 грудня 1724 р. Так було скасовано Гетьманство. А через 40 днів, 28 січня 1725 р. помер і сам цар Петро І, який мав на меті остаточно ліквідувати автономію України, перетворити її на звичайну провінцію імперії.

▬ у 1727 р.російським царем стає онук Петра І - Петро ІІ, він зробив перший відступ від централістської політики свого діда. Загроза війни з Туреччиною і небезпека виступу української старшини проти царської Росії змусили уряд піти на деякі поступки – було дозволено обрання гетьмана України – ним став 1 жовтня 1727 р. Данило Апостол (1727-1734). Ліквідовувалась Малоросійська колегія, та влада гетьмана була обмеженою і контролювалась царськими радниками.

▬ наступ на українську автономію посилився за царювання Анни Іоанівни, коли країною правили німецькі авантюристи-пройдисвіти – Мініх, Бірон, Остерман. Після смерті Д.Апостола вибори гетьмана знову були заборонені, а керівництво Україною передано Правлінню гетьманського уряду (3 рос.чиновники, 3 укр.старшини) очолив його генерал, князь І.Шаховський.. Проіснувало Правління... до 1750р.

▬ 1750 р.на хід української історії вплинув особистий інтерес імператриці Єлизавети – “одностайною” волею старшини гетьманську булаву передали Кирилу Розумовському – молодшому брату фаворита імператриці - Олексія Розумовського.

Кирило Розумовський (1750-1764 рр) доклав значних зусиль для розширення автономного управління Українською державою, домагався, хоч і невдало, самостійного ведення зовнішньої політики, фінансових справ, спадковості гетьманства. О.Субтельний назвав майже 15-літній період гетьманування К.Розумовського “золотою осінню Гетьманщини”.

49. культура україни у др.. пол.. 17-18 ст.

Українська культура др..п. 17 – 18 ст. розвивалась в умовах боротьби українського народу за свою незалежність і державність, що сприяло піднесенню національно – культурних процесів.

З іншого боку, наступ Росії та Польщі на українську автономію супроводжувався утисками української культури.

▬ розвиток освіти

= центром культурно-освітнього життя в Україні цього періоду була Києво – Могилянська Академія. На західноукраїнських землях у 1661 р було відкрито вищий навчальний заклад – Львівський університет (після загарбання Галичини Австрією викладання тут велось німецькою мовою).

= середню освіту в Україні давали колегіуми, засновані в Чернігові, Ніжині, Переяславі, Харкові. У 1740-1748 рр. на Гетьманщині було 866 шкіл, тобто на кожну тисячу душ населення припадала одна школа. Катерина ІІ замінила їх народними училищами, які не набули однак такого поширення.

= у розвитку початкової та середньої освіти в Східній Галичині певну роль відіграли реформи Йосифа ІІ, який у 1781р. наказав заснувати школи німецького зразка скрізь, де є близько сотні дітей.

▬ розвиток науки

= відбулись суттєві зрушення в історичній науці – у 1674 р. було видано приписуваний Інокентію Гізелю “Синопсис” – перший короткий нарис історії України від найдавніших часів до останньої чверті 17 ст., який на протязі століття використовувався як офіційний підручник.

= спробами перейти від літописання до науки були твори Г.Грабянки, С.Величка, анонімна “Історія русів або Малої Росії”.

= визначним явищем у розвитку вітчизняної філософії була творчість Г.С.Сковороди(1722-1794) – філософські твори “Разговор, называемый алфавит, или букварь мира», збірка поезій «Сад божественных песней»,

▬ література

= усна народна творчість існувала у формах дум, пісень, в легендах, казках тощо. В історичних піснях та думах оспівувалась боротьба народу в роки Визвольної війни, під час гайдамацького та опришківського руху.

= у 18 ст виникає таке літературне явище як творчість мандрівних дияків – учнів духовних шкіл, вірші яких поєднували в собі сміх, гумор із серйозною соціальною тематикою.

= великого розвитку набув український театр, зокрема шкільна драма. Тоді з’являються такі популярніі твори як ”Володимир” Ф.Прокоповича, “Успенська драма” Д.Ростовського.

▬ мистецтво

= в українській архітектурі утверджується стиль бароко- Успенський собор Почаївської лаври, собор св. Юра у Львові, Покровська церква у Києві, Троїцький храм у Чернігові... Найвидатнішими архітекторами цього часу були С.Ковнір, І. Григорович-Барський;на західноукраїнських землях – Бернард Мартин ( собор св.Юра у Львові).

= одним з найпопулярніших жанрів українського живопису 18 ст. був портрет, що поєднував риси барокко з народними традиціями. Великими майстрами живопису були В.Боровиковський. Д.Левицький, А.Лосенко. В Західній Україні славились художні полотна Луки Волинського.

= помітних успіхів досягла українська музична культура. Видатними композиторами були Максим Березовський, Дмитро Бортнянський, Артем Ведель.

52.кирило-мефодіївське братство

= у 40-х р. починається новий етап українського визвольного руху, що знаменував перехід від культурницьких пошуків до організованої визвольної боротьби. Найактивніші діячі київської молоді – вчитель з Полтави Василь Бєлозерський, службовець канцелярії генерал-губернатора Микола Гулак та професор Київського університету Микола Костомаров, умовивши ще кількох гуртківців утворили навесні 1846 р. нелегальну політичну організацію – Кирило-Мефодіївське товариство (братство). У засіданнях товариства, яке невдовзі налічувало вже до сто осіб, активну участь брали поет і художник Тарас Шевченко, письменник і педагог Пантелеймон Куліш, поет і перекладач Олександр Навроцький, етнограф та фольклорист Панас Маркович...

Свою мету братчики виклали в “Книзі буття українського народу :

• утвердження національно-державної незалежності України з демократичним ладом в конфедеративній спілці з іншими незалежними слов’янськими державами з центром у м. Києві;

• скасування станів, смертної кари, тілесних покарань;

• обов’язкове початкове навчання, свобода віросповідання;

• повалення самодержавства, ліквідація кріпацтва в Російській імперії.

Кирило-Мефодіївське товариство проіснувало трохи більше року. Навесні 1847 р. царська влада, за доносом студента Петрова, заарештувала постійних братчиків і покарала їх засланням у віддалені райони імперії. Т.Шевченка ²засудили до 10 років солдатчини із забороною писати і малювати. Таке жорстоке покарання було викликане “крамольною поезією” Шевченка. У слідчій справі з цього приводу зазначалось : “Вірші Шевченка були тим небезпечнішими, що в Малоросії, де багато хто захоплювався його творами, могла поширитися думка про уявне блаженство минулих часів і про можливість України існувати у вигляді окремої держави.”

Значення товариства чітко визначив М.Грушевський: “...Від Кирило-Мефодіївського братства веде свою історію весь український політичний рух”.

15.адміністративний устрій,соц..-економ. Становище зх..укр. земель у ….австрії

• Національний склад населення Західної України.

В складі Австрійської імперії перебувало 70 тис кв км етнічних українських земель, на яких мешкало на кінець 18 ст понад 2,5 млн осіб (2 млн з них становили корінні жителі). Українське населення було переважно сільським. У 1900 р. в містах Західної України лише 14% мешканців розмовляли українською мовою (понад 75-польською). Дещо вищим цей відсоток був у Східній Галичині – 30%. У східних районах провінції переважало єврейське населення (40-45%).

У західноукраїнському регіоні ще більше ніж у Наддніпрянщині бракувало національного дворянства та буржуазії. Це не дозволяло українцям відігравати помітну роль в окремих галузях економіки та в політичному житті.

• Соціально-економічне становище.

= Галичина, Буковина, і Закарпаття були відсталими аграрними провінціями Австрійської імперії. Адміністративна та судова влада там належала поміщикам та управителям. На Закарпатті та в Галичині поміщики володіли 90% земель, лише на Буковини за відсутності панщинної системи переважали селяни-власники (до 30%).

Селяни використовували примітивний реманент і на бідних ґрунтах одержували лише третину врожаїв, від тих що одержували селяни Чехії і Австрії. Їх раціон становив половину обсягу споживання західноєвропейського селянина. Тривалість життя у краї становила в середньому біля 40 років.

= промисловість Західної України до середини 19 ст була розвинута слабко. Нафтові промисли ще не набули розмаху, а соляні, деревообробні підприємства та гуральні не сприяли швидкому розвитку міст. Адміністративні центри Закарпаття –Ужгород та Буковини –Чернівці були невеликими провінційними містами. Лише Львів (Лемберг) у Галичині набув солідних європейських рис. Там діяв з 1861 р. університет, дві академії : Реальна і Технічна.

… 54. нац.. пробудження в галичині. «руська трійця»

• Початок культурного відродження.

= на поч. століття ініціатором культурного відродження виступає уніатське духовенство – у 1816 р. священик Іван Могильницький заснував у м. Перемишлі

“Клерикальне товариство” з метою розповсюдження релігійних текстів українською мовою І.Могильницький доводив створив “Граматику” української мови, довів, що українська мова є рівноправною слов’янською мовою, а не діалектом російської чи польської мов.

= нової якості національний рух набуває у 30-х роках, коли у Львові виникає гурток “Руська трійця”. Це громадсько-культурне об’єднання заснували студенти-богослови Львівського університету – Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький. Метою гуртківців було :

• виступали за визволення поділеної на частини України; проти національного гноблення:

• перетворення української народної мови на справжню літературну;

• за поширення знань про українську історію, традиції.

З цією метою у 1834 р. ними було підготовлено до друку літературний альманах (збірник) “Зоря”, яку відкривав портрет Б.Хмельницького, було вміщено життєпис гетьмана, вірші М.Шашкевича про козаків, оповідання на опришківську тему. Зрозуміло, видання заборонила цензура. Члени гуртка, переробивши збірку, спробували у 1836р. знову видати альманах під назвою “Русалка Дністровая”. Львівська цензура заборонила видання, та альманах побачив світ у 1837 р. в Будапешті. Лише 200 екземплярів збірки потрапили до рук читачів, решта була конфіскована. Традиції заборонених “Зорі” та “Русалки Дністрової” продовжив упорядкований братами Головацькими літературний альманах “Вінок русинам на обжинки” (Відень, 1845-47), який доніс до читачів головні ідеї “Руської трійці” і відіграв значну роль в культурному житті Галичини.

У 1837 р. розпадається “Руська трійця”. ЇЇ значення полягало в тому, що

• під впливом гуртка і західноукраїнська інтелігенція почала переорієнтовуватись на народні маси,

• “Русалка Дністровая”, видана “Руською трійцею”, довела що проста українська мова може бути літературною,

• діяльність гуртківців сприяла зростанню національної свідомості українців.