60.Український сусп.-політ. Рух в др.. Пол.. 19 ст.

З середини 50-х років 19 ст. починає відроджуватись український національно-визвольний рух, активність якого знизилась після розгрому Кирило – Мефодіївського братства.

▬ у 60-80-х р. поширилось народництво, громадсько-політичний рух дворянства та різночинної інтелігенції Російської імперії. В основі їх ідеології – містична віра в селянство як носія “вищої життєвої мудрості”.

= програма керівного органу народників – організації “Земля і воля” (1876) передбачала захоплення влади шляхом насильницького перевороту, передачу землі, фабрик, заводів у народну власність. Розгорнули “ходіння в народ” – пропаганду серед селянства з тим, щоб підняти його на збройний виступ.

= до “народників” примкнула група так званих “хлопоманів” на чолі з Володимиром Антоновичем, що заснували у Києві громаду, яка займалась культурно-просвітницькою діяльністю. До складу громади входили ще Т.Рильський, П.Чубинський, М.Драгоманов.- останній стояв на позиціях радикалізації заходів громадівців (далі – Діденко, Коломієць. Історія України .- с.141).

57. Скасування кріпосного права…..70-х роках 19 ст.

У середині 19 ст до складу Російської імперії входило 80% українських земель.

Російська імперія з часу проголошення її Петром І (1721) здійснювала ще агресивнішу політику, ніж попередні князі і царі. Ідеологія Миколи І виражалась в словах: “Росія – держава не торгова і не землеробська, а воєнна і покликання її – бути грозою світу”. Проте анексіоністська політика царизму нерідко зазнавала невдачі.

У Кримській війні –1854-55рр.- царська Росія зазнала нищівної поразки, що означало крах цілої державної системи. Микола І не витримавши невдач, розгрому своєї армії, отруївся. Престол перейшов у 1855р. до його сина Олександра ІІ, вихованого у ліберальному дусі поетом Жуковським. Російське суспільство чекало від нового царя реформ і пом’якшення режиму.

▬ Про селянську реформу вперше Олександр ІІ заявив у Москві навесні 1856р. Приймаючи представників дворянства, він говорив, що краще скасувати кріпацтво згори, ніж дочекатися часу, коли воно почне скасовуватися само собою знизу.

Отже, причинами відміни кріпосного права були :

• криза феодально-кріпосницької системи, що виникла в результаті конфлікту між новими продуктивними силами і старими феодальними виробничими відносинами ( занепад поміщицьких маєтків, посилення експлуатації селян, екстенсивні методи господарювання, стримування формування ринку вільної робочої сили...)

• поразка Росії у Кримській війні, що показала світу економічну та військову відсталість Росії.

• зростання селянського руху, загроза селянської війни.

19 лютого 1861р цар підписав маніфест “Про Наймилостивіше подарування крі-

пакам прав стану вільних сільських обивателів і про влаштування

їх побуту”, а також “Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності”.

• Селяни стали юридично вільними, одержали особисту свободу і майнові права:володіти рухомим, нерухомим майном, займатись торгівлею, укладати угоди, подавати позови...

• Реформа дозволила поміщикам залишити до половини колишніх земель, а решту розподілити між їх колишніми кріпаками. Поміщицькі селяни одержали в середньому по 2,7 детятини, державні – по 4,9 (прожитковий рівень – 5 десятин).

• Всі селяни повинні були сплачувати викупні платежі за отриману землю (≈ 11 річних податків з двору), до переходу на викуп вони вважались тимчасово зобов’язаними і виконували повинності,

• Держава надала селянам позику на 49 р., відшкодувавши поміщикам 60% вартості землі(казна одержала на кожний виданий селянам карбованець 63 коп. прибутку), В Україні за дореволюційними цінами одержана поміщицькими селянами земля коштувала 128 млн крб, а селяни мали сплатити 503 млн крб.

• За рахунок одержаних викупних платежів поміщики могли перевести свої господарства на ринкові, капіталістичні рейки.