69.Зунр

Піднесення національно-визвольного руху на українських землях

Як Ви пам'ятаєте, західноукраїнські землі (Східна Галичина, Закарпаття, Буко­вина) перебували в цей час у складі Австро-У горської імперії.

У жовтні 1918р. почався розпад Австро-Угорщини, яка терпіла поразку в І світовій війні і була охоплена революційно-визволь­ним рухом.

18 жовтня 1918 р. українські політичні діячі та церковні ієрархи Східної Галичи­ни і Буковини утворили у Львові Україн­ську Національну Раду на чолі з Євгеном Петрушевичем. Своєю метою УН Рада оголосила об'єднання західноукраїнських земель в одне ціле - Українську державу.

З національною Радою співправцював Військовий комітет, створений у вересні 1918р. офіцерами-українцями австрійської армії та представниками українських січо­вих стрільців.

Листопадове повстання

Вирішальними кроками на шляху захід­них українців до відтворення державності стали події листопада 1918р.:

• 1 листопада - з ініціативи Військово­го комітету у Львові відбувся виступ солда­тів - українців, активно підтриманий на­селенням міста.

• 2 листопада - австрійський намісник передав владу УН Раді. У своєму зверненні до населення вона проголосила про створен­ня національної держави на українських землях Австро-Угорщини, заявила про свої наміри провести земельну реформу, створи­ти національну армію, запровадити робітни­че законодавство, соціальне забезпечення.

• 9 листопада - сформовано західно­український уряд, який очолив Кость Левицький, а згодом - Сидір Голубович.

• 13 листопада - УН Рада прийняла Закон, яким затвердила державну само­стійність Західноукраїнської Народної Ре­спубліки (ЗУНР) зі столицею у Львові (включаючи Східну Галичину, Закарпаття, Буковину). У Законі зазначалося, що вла­да в державі належить народу. Важливе історичне завдання було роз­в'язане. В Західній Україні розпочалися державотворчі процеси.

Початок польської інтервенції

ЗУНР відразу стала об'єктом агресії з боку Польщі. Поляки прагнули включити західноукраїнські землі до відновленої польської держави. Ситуація ускладнюва­лася тим, що Польщу підтримували і краї­ни Антанти. США, Англія і Франція у після­воєнному переустрої Європи зробили став­ку саме на Польщу, прагнули створити з неї "санітарний кордон для боротьби проти більшовизму".

Головним завданням ЗУНР став захист власної території від іноземної агресії. 22 листопада уряд ЗУНР під тиском польських військ змушений був покинути Львів, евакуювавшись спочатку до Тернополя, а потім - до Станіслава.

Згодом саме зовнішній чин­ник виявився вирішальним у поразці ЗУНР.

59. Укр.. Культура у др.. Пол.. 19 ст.

У другій половині XIX ст. українська культура розвивалася за несприятливих умов. Російський царський і австро-угорський цісарський уряди продовжували вести колонізаторську політику, намагаючись тримати український народ у темряві, денаціоналізувати і асимілювати його. Але попри всі перешкоди силами передової української інтелігенції українська культура, у тісній взаємодії з культурами слов'янських та інших народів, набула нових успіхів.

Українська культура, відображаючи життя, психологічний склад, звичаї, менталітет народу, найбільш яскраво і повно свідчила про національне відродження української нації.

Прогресивні діячі культури і науки України, різко засуджуючи гнобительську політику російського царизму та експлуататорських класів, разом з тим із великим співчуттям ставилися до російського народу, до передової російської громадськості, підкреслювали прогресивний вплив передової російської громадської думки й культури на культуру українську. «...Народ московський, писав І. Франко, витворив життя духовне, літературне і наукове, котре також тисячними потоками ненастанно впливає і на Україну і на нас». Діячі прогресивної російської культури стежили за розвитком української культури, підтримували її і подавали допомогу передовим діячам культури України.