Питання до семінарських занять

1. Суть захисних бар'єрів.

2. Наведіть приклади захисних бар'єрів

3. Концепція глибоко ешелонованого захисту.

4. Реалізація глибоко ешелонованого захисту.

5. Суть конструкції систем відповідно до глибоко ешелоно­ваного захисту.

6. Останній елемент глибоко ешелонованого захисту.

14.Якість як категорія безпеки

Якість продукції (робіт, послуг) та матеріалів є важливою категорію безпеки. Якість забезпечується міжнародними стан­дартами якості серії ІSО 9000, ІSО 14000 та інші.. Якість у галузі небезпечних технологій регулюються окремим зако­нодавством, стандартами та міжнародними нормами [66-71]. Тому питання якості об'єктів підвищеної небезпеки, потенц­ійно небезпечних об'єктів та атомних станцій розглянемо окремо. У галузях, що до них не відносяться, питання якості й безпеки як наслідків невідповідної якості, вирішуються впровадженням систем якості, стандартизації, у тому числі міжнародної стандартизації та сертифікації продукції та систем якості.

Відносини, що пов'язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосування її результатів, регулюються законодавством, яке поширюється на суб'єкти господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські організації.

14.1. Основні терміни якості

Система якості — сукупність взаємопов'язаних та взаємоді­ючих елементів організаційної структури, визначених механізмі)! відповідальності, повноважень та процедур організації, а також процесів та ресурсів, які забезпечують здійснення загального управління якістю та її відповідністю встановленим вимогам.

Система управління якістю — сукупність органів і об'єктів управління, що взаємодіють за допомогою матеріально-техніч­них і інформаційних засобів під час управління якістю продукції.

Система управління довкіллям — сукупність організаційної структури, діяльності та відповідних ресурсів і методів для фор­мування, здійснення, аналізу і актуалізації екологічної політики.

Стандарт — документ, що встановлює для загального і багато­разового застосування правила, загальні принципи або характери­стики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досяг­нення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі, роз­роблений у встановленому порядку на основі консенсусу.

Міжнародний та регіональний стандарти — стандарти, прий­няті відповідно міжнародним та регіональним органом стан­дартизації.

Національні стандарти — державні стандарти України, прий­няті центральним органом виконавчої влади у сфері стандарти­зації та доступні для широкого кола користувачів.

Нормативний документ — документ, який встановлює прави­ла, загальні принципи чи характеристики різних видів діяль­ності або їх результатів.

Технічні умови — документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Технічний регламент — нормативно-правовий акт, прийня­тий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на стандарти чи відтворює їх зміст.

Стандартизація — діяльність, що полягає у встановленні по­ложень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі й сприянню науково-технічному співробітництву.

Міжнародна стандартизація — стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповід­них органів усіх країн.

Орган стандартизації — орган, що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному чи міжнародно­му рівні, основними функціями якого є розроблення, схвалення їй затвердження стандартів.

Сертифікація — процедура, за допомогою якої визнаний у встановленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління які­стю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим за­конодавством вимогам.

Декларування відповідності — процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа (далі — вироб­ник) під свою повну відповідальність документально засвід­чує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам.