3.3.1. Нормування соціального навантаження на природні системи

Загальні тенденції світового розвитку та прогнозні оцінки розвитку нашої держави дають підставу для висновку щодо збільшення техногенного навантаження на довкілля та зростан­ня ризику дії техногенних чинників, що негативно вплинуть на рівень безпеки населення. У зв'язку з цим однією з актуальних проблем сьогодення є нормування соціального навантаження на навколишнє природне середовище. З цією метою професор Г.О.Бачинський запропонував математико-картографічні моделі регіональних та локальних соціоекосистем. Вони складалися з моделі оптимальної функціональної структури, моделі оптималь­ного функціонального зонування і моделі оптимального режиму природокористування. Оптимізація соціоекосистем — є голов­ним завданням соціоекології, без вирішення якого неможливо досягти її стратегічної мети — гармонізації взаємодії суспіль­ства та природи на нашій планеті. Оптимізувати соціоекосистему можна лише шляхом її оптимальної функціональної структуризації, а для цього попередньо треба створити математико-картографічну модель оптимальної функціональної структури соціоекосистем. Така модель повинна забезпечити можливість програвати за допомогою комп'ютеру різні стратегії розвитку соціоекосистеми для вибору оптимального. Модель оптимальної функціональної структури (ОФС) соціоекосистеми, що запропо­нував Г.О.Бачинський, складається з двох взаємодоповнювальних моделей: оптимального функціонального зонування (ОФЗ) і оптимального режиму природокористування (ОРП).

Оптимальне функціональне зонування є найбільш раціональ­ним розподілом між різними функціональними зонами тери­торій соціоекосистеми з огляду на стан природних та соціально-економічних її компонентів. Під функціональною зоною розум­іється певна площа, на якій переважає один із головних видів господарського використання території (ВГВТ): рільництво, лу­ківництво, лісівництво, оселення, промисловість, рекреація, запо-відування тощо. Запропоновані в основному експертні бальні шкали, за допомогою яких визначається ступінь придатності різних інтервалів показників стану компонентів соціоекосисте­ми для різних ВГВТ. Г.О.Бачинським виведена формула, за до­помогою якої визначається функція придатності кожної елемен­тарної ділянки (координатного елементу — КЕ) території со­ціоекосистеми за сумою бальних оцінок показників стану компо­нентів для кожного зокрема ВГВТ[17]. Підсумкова господарсь­ко-організаційна карта відображує розподіл соціоекосистеми між різними функціональними зонами.

Оптимальне функціональне зонування соціоекосистем ще не рівнозначне їх оптимізації. Для цього потрібно ще забезпечити оптимальний режим природокористування в межах виділених функціональних зон. Отже для створення моделі ОФС модель ОФЗ треба доповнити моделлю ОРП. За оптимальний приймається та­кий режим природокористування, при «кому максимально мож­ливий економічний ефект досягається без порушення динамічної рівноваги геоекосистеми, на території якої здійснюється природо­користування, тобто без перевищення гранично допустимого ант­ропогенного навантаження (ГДАН) на дану геоекосистему. За ГДАН приймається критичне навантаження, при перевищенні якого руйнується регенераційні механізми і починається незворотній процес розпаду геоекосистеми (ГДАН = 1). Професором Бачинським запропонована формула, яка описує цей процес:

R= 1/(1-Х)^α, де:

R — пошкодження геоекосистеми;

X — навантаження на геоекосистему в частках ГДАН;

а — коефіцієнт чутливості геоекосистеми до соціального (антро­погенного) навантаження.

Залежність пошкодження геоекосистеми від коефіцієнта чут­ливості для діапазону невеликих навантажень, згідно Бачинському, наведена на рис.3.3.

Як бачимо, залежність R від X зі зміною X від 0 до 1 не має суттєвих значень при Х<0,6 і α <0,5. Але коли а стає більшою, тобто зростає чутливість геоекосистеми, зміни наростають значно швид­ше. Якщо X зростає и наближається до 1,система колопсує тим швидше, чим більше ос, рис. 3.4. Система зазнає катастрофи, тому що ніщо живе не витримує пере­вантажень більш ніж у декілька разів.

На сьогодні Україна за насиченістю своєї території промисловими об'єктами у декілька разів перевищує розвинені європейські країни. Майже третину з них становлять потенційно небезпечні підприємства, які пов'язані з виробництвом, переробкою та зберіганням сильнодіючих отруй­них, вибухонебезпечних і вогненебезпечних речовин. Окремі про­мислові регіони являють собою зони з надзвичайно високим ступенем ризику виникнення аварій та катастроф. Цей ризик пост­ійно зростає, оскільки рівень зносу обладнання більшості промис­лових підприємств наближається до критичного. Разом з тим, система заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та їх прогнозування практично відсутня. Найбільш високим модулем техногенного навантаження по скиду всіх стоків (тис.м³/км²) характеризуються Запорізька (135,0), Донецька (99,1), Київська (97,6), Дніпропетровська (85,9) області. Середній модуль по Україні становить 33,0.