7.8. Ступінь небезпеки та його оцінка.

Після всього сказаного про ризики й небезпеки спробуємо оцінити кількісно ступінь небезпеки. Як відомо, ми можемо оці­нити небезпеки і величину що їх характеризує — ризики по якісній шкалі: припустимі — неприпустимі. Звертаючись до діаграми імовірність — наслідки, для якогось небажаного або небезпечного чинника (повені) ми чітко уявляємо, що припус­тимі ризики знаходяться нижче лінії прийнятності на розгля­нутому інтервалі можливих імовірностей небажаного чинника, а неприпустимі — зверху цієї лінії, рис. 7.8.

Розглянемо ризики К, —К_(і, що відповідають точкам А, В_і на діаграмі де / - 1 ,2,3. Нехай координати точок відповідно станов-, яті,: А (0.15:^00), Л. =-- (0.15: 1 500І: А, - (0,1^Г>: 250ГП: В.

(0,4;250); В₂ = (0,4;500); В₃ = (0,4;1000); Тобто при двох розгля­нутих імовірностях Р_А = 0,15 і Р_в = 0,4 розглянемо по три різних варіанти наслідків. Відповідні припустимі ризики, як це випли­ває з малюнку, будуть ті, що відповідають точкам: А,, А₂ Е^ В₂, а неприпустимі: А₃ В₃ Як бачимо, точка В₃ по величині наслідків значно менше А₂, але ризик у точці В₃ неприпустимий, а в точці А₂ цілком прийнятний. І навпаки, імовірність ризику, що відпо­відає точці А₃ (Р_Л = 0,15), багато менше імовірності ризику, що відповідає точці В₂ (Р_в = 0,4), але ризик у точці А₃ неприпусти­мий, а в точці В₂ — прийнятний. Саме з цієї причини не можна порівнювати ризики тільки по імовірностях або тільки по на­слідках. Неправильним є також визначення ризику тільки з урахуванням імовірності "ризик — ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин на території об'єкта підвищеної небезпеки і/або за його межами"¹⁴. Ризик — це добуток імовірності на наслідки, вели­чина розмірна, де розмірність відповідає розмірності наслідків, у нашому випадку це число евакуйованих, а в найзагальнішому випадку це — гроіпі. Отже, ризики в названих точках будуть: К, = 75, К„ = 225, К_;і = 375, К, = 100, К,,= 200, К_(і= 400 евакуйованих, і як бачимо наші припущення виправдані. Нагадаємо, що К,,,,, 250, і з усіх точок тільки ризики в точках більше припустимо, тобто R3, R6>Rдоб.

Твердження імовірність ризику потрібно вважати невизначеним тому що, як бачимо з наведеного прикладу для кожного ризику R1 – R6 існує своя імовірність, яка зовсім не визначає припустимість ризику. Таке словосполучення можливе лише коли йдеться про конкретний ризик (наприклад ризик евакуації 375 осіб (R3), але імовірність цієї події може буди якою завгодно, тобто множина значень цього ризику відповідає кривій, що паралельна зображеній на попередній діаграмі, див. рис. 7.10.

Щоб визначити статистичну імовірність ризику евакуації Р_І{1, І"~ "75 осіб" потрібно,, в найпростішому випадку, знати кількість осю (|^) евакуйованих щорічно протягом певного часу (наприк­лад п =.. ^о р_ок}_в)_{; та} провести розрахунки за формулою (7.1). Для Цього випадку формулу можливо відобразити у вигляді:

Де більш точних розрахунків потрібно врахувати статистичну імовірність події евакуації людей протягом 10 років (0; 0; 200; 0; 0; 600; 0; 0; 1200; 0). Тобто подія евакуації А відбулася 3 рази, Ії імовірність Ра=0.3; Імовірність події В – евакуації 375 осіб: Рв=375/2000=0.1875. Оскільки події А та В залежні, імовірність С – евакуації С – евакуації 375 осію, якщо евакуація потрібна визначаємо як імовірність події В за умови, що подія А відбулася, тобто Рс=Рв*Ра-0.3*0.1875=0.05625.

Як бачимо з рис. 7.9. ця величина не дає змоги управління ризиком, тобто потреба рахувати Ії виникає тільки в разі оцінки припустимості ризику, тому що імовірність може біти яким завгодно числом з інтервалу [0; 1].

Найчастіше, при розгляді величин ризиків з’являється необхідність не тільки порівнювати ризики з припустимими, але й оцінити ступінь безпеки, котру будемо інтерпретувати як наближення до припустимого ризику. Тобто небезпеку визначимо, як відношення поточного ризику до прийнятого,

де Е_і— поточний ризик, К_л — прийнятний ризик.

Для нашого прикладу, небезпеки, відповідно, будуть: О₁= 0,3, О₂ = 0,9,О₃= 1,5, О₄= 0,4, О₃= 0,8, О₆= 1,6. Як бачимо при непри­пустимих ризиках, небезпека стає більше одиниці й тим більше, чим більше її значення. Очевидно, небезпека, що відповідає точці А₃ де наслідки евакуації 2500 чоловік менше небезпеки, що відпо­відає точці В₃ де наслідки евакуації тільки 1000 чоловік, хоча ри­зик і в точці А₃ і в точці В₃ — неприпустимий. Таким чином, вводячи показник небезпеки, ми можемо порівнювати небезпеку неприпустимих ризиків для одного і того самого чинника ризику, але різних його ймовірностях, або різних наслідків.

Становить інтерес також, величина обернена до небезпеки, назвемо її ступінь захисту:

де величини ризику мають той же зміст Rd – прийнятий ризик Rі – поточний ризик.

Показник ступеня захисту буде являти, таким чином, у скільки разів — поточний ризик К_і менше прийнятного ризику К_а як далеко ще до лінії прийнятності, що розділяє інтервал можливо­го ризику на припустимий і неприпустимий. Підрахуємо ступінь захисту при ризиках К, = 75, К₅ = 200, які відповідають точкам А, і В,,, що мають однакову координату по осі ординат — числу евакуйованих Е = 500 осіб. Зрозуміло, що евакуація 500 осіб з імовірністю Р, = 0,15, і та ж евакуація з імовірністю Р₁ = 0,4 це зовсім різни загрози, що і показує абсолютне значення ризиків К, = 75, К₆ = 225, рис. 7.9. Ступінь захисту відповідно буде: П, = 250/75 = 3,33; П₅ = 250/225 = 1,1. Як бачимо П^ > П,, впертому випадку захищеність вище, що також можливо побачити на діаг­рамі рис.7.9 — точка А, знаходиться на більшій відстані від лінії прийнятого ризику, чим точка В₂.

У більшості випадків життя має місце множинність небажа­них факторів впливу. Оскільки критерій небезпеки — відносна величина, можливе порівняння різних небезпек від різних не­безпечних факторів. Припустимо, наприклад, що нам необхідно вибрати ділянку під город із двох, котрі нам запропоновані. Перша знаходиться ближче, ніж 100 м. від дороги і відповідно має деяке забруднення продуктами вихлопу двигунів авто, а іншої знаходиться в сліді троянди вітрів ЧАЕС, де визначальним шкідливим фактором є радіація. Отже з двох зол необхідно вибирати менше. В обох випадках небезпечні фактори не пере­вищують припустимих, тобто зміст солей свинцю в першому ви­падку не перевищує ГДК, а в другому випадку поглинена доза внутрішнього опромінення протягом життя не перевищує при­пустиму, відповідно до НРБУ — 97. Наслідками першого небез­печного фактора, можливо, буде хвороба нирок, другого — хворо­ба печінки. Припустимо, що наслідки такі: на повне лікування нирок потрібно 1000 гривень при амбулаторному лікуванні, на діагностику й лікування печінки — 1500, причому потрібен місяць лікування в стаціонарі. Як припустимий ризик у першому ви­падку вважаємо двох місячну зарплату — 1200 гривень, у друго­му теж і додатково 200 гривень як різниця в оплаті робочого часу й виплат соцстраху по лікарняному листі, усього – 1400 гривень. Для усвідомленого вибору розраховувати імовірності занедужати. Оскільки це досить складно і аналогічні розрахунки проведено неодноразово, пропустимо ці обчислення і приймемо Р, = 1.2*10³, Р₂ = 0,9*10 ', ризики відповідно будуть: КІ = 1,2 і К₂ = 1,35, а небезпеки О, = 0,001 І О, = 0,00096. Як бачимо ризик більше в другому випадку, але оскільки більше і припустимий ризик, небезпека в другому випадку виявилася трохи менше. Виходить, якщо керуватися тільки критерієм най­меншого зла, перевага повинна бути віддана другій ділянці. Вар­то пам'ятати також, що у всіх цих обчисленнях фігурують ви­падкові величини, отже, при всіх операціях, у тому числі порівнян­нях, необхідно враховувати параметри невизначеностей даних. У наведеному прикладі, швидше за все ми спостерігаємо випад­кові величини одного порядку (див. п. 7.8).

При обліку двох і більше небезпечних факторів, їхній вплив, на наш погляд, найкраще враховувати разом із логікою зв'язку факторів з іншими факторами й обставинами, тобто будувати логічні дерева відмов (див. п.7.2) і проводити розрахунок імові­рності небажаної події для комплексу розглянутих факторів — виконувати аналіз систем. Можливі й інші методи, наприклад, експертні оцінки і по парні порівняння і т. інш.