5.2.3. Надзвичайні події на воді.

За статистичними даними Державного координаційного цент­ру реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах, за ми­нулі роки збільшилась загибель людей на водоймах України. Так, якщо у 1990 році загинуло 3546 осіб, то у 1998 році — 5119 осіб, а у 1999 році загинуло на воді 4654 особи.

5.2.4. Виявлення особливо небезпечних предметів та речовин.

Останнім часом збільшилась кількість надзвичайних ситу­ацій, пов'язаних з випадками виявлення застарілих боєприпасів. Так, якщо у 1998 році 264 рази виконувались роботи з ліквідації НС, що пов'язані з виявлен-ням вибухонебезпечних предметів, то у 1999 році їх кількість зросла до 799 (46% від загальної кількості НС). У деяких випадках події мали трагічні наслідки. Так, внаслідок необережного поводження з вибухонебезпечними предметами загинуло 7 та поранено 10 чоловік (серед населен­ня). Найбільша кількість цих НС зареєстрована у Житомирській (105), Дніпропетровській (78) областях та у м. Києві (78). Сила­ми військових частин МНС України 341 разів виконувались ро­боти, пов'язані з виявленням вибухонебезпечних предметів. У інших випадках роботи виконувались силами МО України та інших відомств.

5.3. Ризик у галузях промисловості України.

Ризик виникнення НС у потенційно і техногенно небезпеч­них галузях народного господарства стабілізувався і в середньо­му по промисловості він знаходився на рівні 9,2 • 10~⁴ Особли­вості виробничих технологій і процесів обумовили неоднаковий рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій. Як видно з рис. 5.7 найбільш критичними станом на 2001 рік є бавовняна та авіаційна промисловості.

Порівняння рівня ризику з нормативними значеннями доз­воляє зробити висновок, що в більшості галузей він знаходиться на межі між прийнятним і неприйнятним (10~⁴), а у деяких — на неприйнятному рівні (10~³).

По Україні дані приводяться відповідно до даних МНС за 1999 рік в абсолютному значенні, по розвинених країнах — се­редні дані за період 1960 по 1990 р, відносно Японії. Число сти­хійних лих на одиницю площі по Україні в дужках наведено разом з техногенними НС, число жертв стихійних лих на 1 млн. населення в дужках дано разом з постраждалими, а число вбивств у дужках — разом із самогубствами.

Як видно з таблиці, величина збитку від стихійних лих по­рівняна з обсягом виробництва валового національного продук­ту розвинутих країн. При цьому Японія, що має найвищу щільність населення і виробництва, також має і найвищу повто­рюваність стихійних лих на одиницю площі. При однаковій за­хищеності від природних і техногенних НС найвищі втрати вар­то було б очікувати саме в Японії. Але цього не відбувається — найвищі втрати від природних стихій несуть СІЛА, а найнижчі з розглянутих країн — Японія. Збиток від кожного стихійного лиха в Японії в середньому нижче, ніж у Західній Європі і США. Причина цього в соціокультурному факторі, що визначає відно­шення суспільства до ризику, причому не тільки до природного, але і до техногенного. Крім того, готовність суспільства до уп­равління ризиком визначається і стабільністю держави. Вона знижується після військових поразок, при внутрішніх соціаль­них конфліктах, губиться у період розпаду етнічної культури і держави (СМ. Мягков). Сучасній японській культурі властива сильна орієнтація на колективізм і усунення невизначеностей у повсякденному житті, тоді як культурі США протилежні, а захі­дно-європейській культурі — проміжні відносини.

Вкрай анормальну ситуацію, яка склалася на Україні, як ба­чимо з приведеної таблиці, можна пояснити глибокою кризою держави. Значення держави в попередженні ризиків, профілак­тиці НС дуже велике. Тільки держава може захистити населен­ня від нещасть природного, техногенного і соціогенного характе­ру. Руйнування держави є реальною екологічною катастрофою для його населення, більш важливою, ніж руйнування біосфери. Адже захист біосфери також є функція держави і ніяка інша структура не справитися з цією задачею. Більш того, конкурен­ція, що постійно зростає, змушує підприємців, навіть попри їхньо го бажання, скорочувати невиробничі витрати. Тому виховання громадян, патріотів держави, є одночасно екологічним вихован­ням. Як це випливає з таблиці, для України ця задача ще тільки ставиться.

Для порівняння. Середнє річне число техногенних надзви­чайних ситуацій на більшості територій Росії протягом 1990 — 1993 р. не перевищує 6,3 — 12,5 чоловік на 1 млн. міського населення. По Україні середнє значення за 1999 рік склало 16,4 чоловік. Кращі показники Росії пояснюються двома чинника­ми: більш здоровий стан держави і суспільства й активне впро­вадження механізмів попередження НС шляхом розрахунків ризиків, у тому числі комплексних ризиків від усіх чинників для населення конкретних територій.