17. Види адміністративно-правових відносин

Адміністративно-правові відносини підрозділяються на види: залежно від елемента юридичної норми; по втримуванню; по характері дій зобов'язаного суб'єкта; залежно від розподілу прав і обов'язків між сторонами; по характері зв'язків між сторонами.

Залежно від елемента юридичної норми (диспозиції або санкції) адміністративні правовідносини діляться на регулятивні й охоронні. Регулятивні правовідносини - це правове регулювання організаційних управлінських відносин у суспільстві, пов'язаних з реалізацією позитивних завдань виконавчої влади. Охоронні правовідносини регулюють правоохоронну діяльність шляхом установлення правових заборон і застосування до порушників мір адміністративного примусу.

По втримуванню адміністративно-правові відносини розділяються на матеріальні й процесуальні.

Матеріальні адміністративно-правові відносини виникають на основі матеріальної норми. Адміністративно-процесуальні відносини — це відносини, які складаються у зв'язку з рішенням індивідуальних справ у сфері керування й регулюються адміністративно-процесуальними нормами.

По характеру дій зобов'язаного суб'єкта адміністративно-правові відносини можуть бути активними, тобто зобов'язаний суб'єкт повинен зробити певні дії (громадянин, якій здійснилося 16 років, зобов'язаний одержати паспорт, з одержанням повістки з'явитися у військкомат), або пасивними — зобов'язаний суб'єкт повинен утриматися від здійснення певних дій (від здійснення правопорушення: дисциплінарного, адміністративного).

Залежно від розподілу прав і обов'язків між сторонами адміністративно-правових відносин вони можуть бути як однобічні, так і двосторонні (взаємно обумовлені права й обов'язки суб'єктів правовідносин).

По характері зв'язків між сторонами адміністративно-правових відносин останні розділяються на вертикальні й горизонтальні. Вертикальні адміністративно-правові відносини - це відносини субординационного характеру. Вони мають місце там, де одна сторона підлегла інший. Вертикальні адміністративно-правові відносини існують і тоді, коли одна зі сторін, наділена певним обсягом владних повноважень, має право видавати акти, здійснювати приписання, які є обов'язковими для непідлеглої сторони. Прикладом таких відносин може бути діяльність органів спеціальної компетенції (санітарна, ветеринарна й інша інспекції). Характерна риса вертикальних відносин полягає в тому, що в них найбільше яскраво проявляється основний метод адміністративно-правового регулювання - метод владного підпорядкування щодо учасників адміністративних правовідносин. Горизонтальні адміністративно-правові відносини виникають між непідлеглими органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, громадянами. Це відносини, учасники яких не перебувають у підпорядкуванні один одного.

18. Види центральних органів виконавчої влади

Систему ЦОВВ складають міністерства України (далі - міністерства) та інші ЦОВВ.

Система ЦОВВ є складовою системи ОВВ, вищим органом якої є КМУ.

Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші ЦОВВ виконують окремі функції з реалізації державної політики (ст. 1 ЗУ «Про ЦОВВ»).

Основними завданнями міністерства є (ст. 7 ЗУ «Про ЦОВВ»):

• забезпечення нормативно-правового регулювання;

• визначення пріоритетних напрямів розвитку;

• інформування та надання роз'яснень щодо здійснення державної політики;

• узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів ПрУ, КМУ на розгляд ПрУ та КМУ;

• здійснення інших завдань, визначених законами України та покладених на нього актами ПрУ.

ЦОВВ утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції.

Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством (ст. 16 ЗУ «Про ЦОВВ»).

Основними завданнями ЦОВВ є:

• надання адміністративних послуг;

• здійснення державного нагляду (контролю);

• управління об'єктами державної власності;

• внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність;

• здійснення інших завдань, визначених ЗУ та покладених на них ПрУ.

ЦОВВ можуть здійснювати одне або кілька визначених частиною першою цієї статті завдань.

У разі якщо більшість функцій ЦОВВ складають функції з надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам, ЦОВВ утворюється як служба.

У разі якщо більшість функцій ЦОВВ складають функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, ЦОВВ утворюється як агентство.

У разі якщо більшість функцій ЦОВВ складають контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, ОМС, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства, ЦОВВ утворюється як інспекція (ст. 17 ЗУ «Про ЦОВВ»).

ЦОВВ зі спеціальним статусом (Указ ПрУ від 09.12.2010 № 1085/2010 ):

Антимонопольний комітет України,

Державний комітет телебачення і радіомовлення України,

Фонд державного майна України,

Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України,

Національне агентство України з питань державної служби тощо.