62. Поняття адміністративно-правових відносин

Адміністративно-правові відносини — це суспільні відносини в сфері державного управління, учасники яких виступають носіями прав і обов'язків, урегульованих нормами адміністративного права.

Адміністративно-правові відносини є різновидом правових відносин, а тому характеризуються їх загальними ознаками. Складовими частинами адміністративно-правових відносин є: суб'єкти, об'єкти та юридичні факти. Учасники адміністративно-правових відносин мають конкретні права та обов'язки і є суб'єктами правовідносин.

Адміністративно-правові відносини характеризуються такими особливостями:

адміністративно-правові відносини складаються в сфері управління;

в усіх відносинах однією зі сторін обов'язково є орган виконавчої влади (державного управління), орган місцевого самоврядування або громадська організація, наділена державно-владними повноваженнями;

адміністративно-правові відносини — це особливий зв'язок між їх учасниками, один із яких за даних обставин має право вимагати від іншого такої поведінки, яку передбачено адміністративно-правовою нормою;

орган управління зобов'язаний реалізувати свої матеріально-правові та процесуальні права, тобто право є одночасно і обов'язком суб'єкта адміністративно-правових відносин;

адміністративно-правові відносини можуть виникнути за ініціативою будь-якого суб'єкта адміністративного права, згода іншої сторони не є обов'язковою умовою для їх виникнення;

порушення однією зі сторін своїх обов'язків зумовлює її відповідальність не перед іншою стороною, а перед державою в особі її компетентних органів;

адміністративно-правові відносини, що виникають між органами виконавчої влади та іншими суб'єктами адміністративного права, не завжди є відносинами, які здійснюють за методом влади та підпорядкування.

санкції, що застосовують до сторін адміністративно-правових відносин за порушення ними своїх прав і обов'язків, — це, як правило, заходи адміністративного примусу, адміністративної та дисциплінарної відповідальності, може настати також матеріальна або кримінальна відповідальність; 

спори, що виникають між сторонами адміністративно-правових відносин, вирішують як у адміністративному, так і в судовому порядку.

63. Поняття адміністративно-правової норми

Адміністративно-правові норми — встановлені, ратифіковані або санкціоновані державою, забезпечені при необхідності її примусовою силою, загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, які надають учасникам суспільних відносин, що складають предмет адміністративного права, юридичні права й покладають на них юридичні обов'язки.

Особливості адміністративно-правових норм:

предмет їх регулювання — суспільні відносини, пов'язані з функціонуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, інших суб'єктів, уповноважених на здійснення функцій публічного управління;

в адміністративно-правових нормах відбивається метод адміністративного права, тому в більшості випадків такі норми мають імперативний характер;

адміністративно-правові норми нерідко встановлюють у процесі реалізації виконавчої влади й безпосередньо її суб'єкти;

характер відносин, урегульованих адміністративно-правовими нормами, визначає їх структуру.

Адміністративно-правові норми поділяються на:

За змістом:

фіксують права й обов'язки громадян як суб'єктів адміністративного права;

закріплюють порядок утворення та правове становище владних суб'єктів зазначеної галузі права;

встановлюють порядок проходження державної служби, права й обов'язки державних службовців;

визначають форми та методи управлінської діяльності;

встановлюють способи і поря­док забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні;

окреслюють адміністративно-правові засади організації матеріального виробництва, соціально-культурного й адміністративно-політичного будівництва.

За цільовим призначенням:

регулятивні, які фіксують права й обов'язки суб'єктів адміністративного права;

охоронні, які спрямовано на регламентацію примусових заходів, що застосовують до порушників загальнообов'язкових правил.

За методом впливу на суб'єктів адміністративного права:

зобов'язуючі (встановлюють обов'язок здійснити позитивні дії);

забороняючи (фіксують обов'язок утриматися від певних дій);

уповноважуючи (надають право на здійснення тих чи інших позитивних дій);

рекомендаційні (містять поради щодо раціональних дій);

стимулюючі (містять інформацію про заохочення діяльності, яку вважають корисною).

За галузевою належністю:

матеріальні (визначають права й обов'язки суб'єктів адміністративно-правових відносин);

процесуальні (фіксують порядок, процедури реалізації прав та здійснення обов'язків).

За межами дії:

загальнообов'язкові, які діють на всій території України чи на певних її територіях;

такі, що діють у системі органів дер­жавного управління (загальні, відомчі, міжвідомчі, локальні).

За порядком дії у часі:

строкові (час дії визначений);

такі, час дії яких не визначений.

За колом фізичних осіб:

такі, що встановлюють правила для всіх громадян;

такі, що адресуються окремим трупам осіб.