83. Стандарти надання адміністративних послуг.

Регулювання інституту адмін. послуг

Правовий інститут адміністративних послуг являє собою систему відносно відокремлених і пов'язаних між собою правових норм, які регулюють відносини що виникають при реалізації суб'єктивних прав фізичної або юридичної особи (за їх заявою) у процесі публічно-владної діяльності адміністративного органу.

Адміністративну послугу розглядають як правовідносини, що виникають при реалізації суб'єктивних прав фізичної або юридичної особи (за їх заявою) в процесі публічно-владної діяльності адміністративного органу для отримання певного результату.

Адміністративні послуги - це та частина публічних послуг, які надаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування і надання яких пов'язане з реалізацією владних повноважень.

Виділяють такі формальні ознаки адміністративних послуг:

адміністративна послуга надається за заявою особи;

надання адміністративних послуг пов'язано із забезпеченням умов для реалізації суб'єктивних прав конкретної особи;

адміністративні послуги надаються адміністративними органами (насамперед органами виконавчої влади та місцевого самоврядування) і обов'язково через реалізацію владних повноважень. Тобто отримати конкретну адміністративну послугу можна лише у відповідному (як правило, тільки одному) адміністративному органі;

результатом адміністративної послуги в процедурному значенні є адміністративний акт (рішення або дія адміністративного органу, яким задовольняється заява особи). Такий адміністративний акт має конкретного адресата - споживача адміністративної послуги, тобто особу, яка звернулася за даною послугою

Класифікацій адміністративних послуг може бути багато. Наприклад, за критерієм платності адміністративні послуги можуть поділяти на платні й безоплатні для особи. Залежно від суб'єкта, який надає адміністративні послуги, їх можна поділити на державні адміністративні послуги і муніципальні адміністративні послуги. Важливими є насамперед ті класифікації, які мають практичне значення, тобто дають можливість давати рекомендації щодо покращення системи надання адміністративних послуг.

Одним із таких критеріїв класифікації можна назвати рівень встановлення повноважень щодо надання адміністративних послуг та правового регулювання процедури їх надання, зокрема: 1) адміністративні послуги з централізованим регулюванням (закони, акти Президента, Кабінету Міністрів та центральних органів виконавчої влади); 2) адміністративні послуги з локальним регулюванням (акти органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади); 3) адміністративні послуги зі «змішаним» регулюванням (коли здійснюється водночас і централізоване, й локальне регулювання).

84. Судовий контроль як спосіб забезпечення законності в публічному адмініструванні.

Судовий контроль

Судовий контроль - специфічний вид контролю у сфері державного управління. Його особливістю є те, що його здійснюють одноразово під час розгляду справ (адмін-х, цив-х, крим-х).

Об'єкти судового контролю:

1) закони (закони, прийняті референдумом, та звичайні закони); 2) закони, які вносять зміни й доповнення до КУ; 3) регламенти та інші акти, які були прийняті законодавчим органом; 4) інші норм.-правові акти органів держ. влади; 5) норм.-правові акти ОМС; 6) внутрішньодерж. договори; 7) акти й дії об'єднань, громадян; 8) індивідуальні (правозастосовчі) акти і правозастосовча практика компетентних держ. органів і посад. осіб; 9) міжнар. договори, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; 10) дії посад. осіб; 11) проведення референдуму й виборів; 12) створення й діяльність політ. партій та інших об'єднань громадян. Класифікація судового контролю на види:

за часом здійснення - попередній (превентивний, запобіжний) – акт перевіряється до набрання ним чинності і наступний (репресивний) - поширюється на ті акти, що вже набрали чинності (юр. чинні);

за правовими наслідками - консультативний і запроваджуючий (постановляючий). Рішення в порядку консультативного контролю не тільки має високий моральний авторитет, а й є юр. значущим. Воно зобов'язує взяти до уваги висновки КС або аналогічного йому органу тим органом, від якого залежить подальша доля проекту закону або закону, вже прийнятого парламентом;

за обов'язковістю здійснення - обов'язковий і факультативний. Обов'язковий здійснюється у наперед передбачених випадках, факультативний -- лише з ініціативи уповноваженого органу або індивіда в разі виникнення сумнівів щодо конституцінності закону;

за способом здійснення - абстрактний і конкретний. Абстрактний контроль передбачає перевірку констит-ті закону поза зв'язком з якою-небудь справою. Конкретний контроль здійснюється тільки у зв'язку з конкретною справою і полягає у вирішенні питання: чи підлягає застосуванню певний закон, конституційність якого оспорюється;

за способом перевірки конституційності чи законності акта - судовий контроль змісту акта (матеріальний), його форми та способу прийняття (формальний). Матеріальний контроль означає перевірку відповідності положенням КУ чи законам змісту акта. При формальному контролі перевіряється дотримання вимог щодо порядку прийняття акта 1) чи належало це до компетенції органу, який його прийняв, 2) чи додержано відповідні процедурні правила, 3) чи оформлено акт належним чином).

За суб'єктами здійснення судовий контроль поділяється на:

а) здійснюваний судами загальної юрисдикції (у т.ч. господарськими судами);

б) здійснюваний Конституційним Судом України.