31

2 Засоби інформації та орієнтації інвалідів

2.1На містобудівній території

Угромадських центрах, на дорогах, вулицях, майданах і парках, особливо на перехрестях, станціях і зупинках громадського транспорту необхідно встановлювати орієнтири, які добре читаються (зокрема і для людей зі слабким зором). На орієнтирах має бути подана інформація про бар’єри і про можливу небезпеку. Візуальну інформацію слід розташовувати на контрастному фоні на висоті не менше 0,9 м і не більше 1,7 м від рівня поверхні пішохідного шляху. Надається перевага використанню піктограм і міжнародних умовних позначень (рис. 2.1.1-2.1.2).

Особливості сприйняття людьми з вадами зору оточуючого світу диктує введення в оточуюче середовище різних колірних, тактильних і звукових орієнтирів і допоміжних засобів, які забезпечують безпечне і достатньо швидке пересування. Особливу увагу слід приділяти позначенню попереджувальними знаками підходів до небезпечних зон і об’єктів.

Основні пішохідні дороги необхідно проектувати за прямокутною схемою. Кожна дорога повинна вести безпосередньо до мети руху. Покриття пішохідних доріг за кольором і матеріалом має відрізнятися від оточуючих поверхонь. Край (крайка) дороги слугує покажчиком напрямку руху. Вони можуть виконуватися з бордюрного каменя, що виступає на 0,04 м від рівня покриття або іншого матеріалу, достатньо контрастного за кольором, акустичними властивостями з покриттям дороги та оточуючими поверхнями.

Під’їзди та проходи на території закладів і підприємств, де працюють незрячі, повинні мати тверде (асфальт, вимощення) покриття. Для покриття не допускається використання слизьких матеріалів.

Профіль асфальтових і пішохідних доріжок – дугоподібний, середина піднімається над бічними сторонами на 0,05-0,15 м (залежно від ширини доріжки). Структура покриття різна: поблизу перехресть і різних перепон використовується шорстка (з додаванням гравію до асфальту), що слугує сигналом до уповільнення руху. Над перепоною шорстка поверхня влаштовується на відстані 1,3-1,5 м.

32

Освітлювальні пристрої – ліхтарі, повинні встановлюватися з одного боку дороги (переважно праворуч).

Для створення сприятливих умов праці і відпочинку інвалідів в закладу (підприємства), де працюють особи з вадами зору, слід якнайбільше використовувати зелені насадження. Певну увагу слід приділяти зеленим насадженням як шумозахисту виробничих і допоміжних будинків закладів (підприємств), де працюють особи з вадами зору, від вуличного шуму.

Мінімальна ширина шумозахисної смуги з двома-трьома рядами дерев і щільним чагарником має складати не менше 10 м.

Орієнтовно можна приймати, що кожен ряд дерев (з щільним чагарником) знімає транспортний шум на 1,2 - 1,8 дБА. При цьому висота дерев має бути не менше 5-7 м.

Прогулянкові доріжки у зеленій зоні у цілях безпеки руху слід огороджувати з обох боків перилами на висоті 0,45-0,5 м, на рівні землі доріжки огороджуються бортовим каменем заввишки 0,04 м. Ширина прогулянкової доріжки (з урахуванням зустрічного потоку) проектується не менше 3 м.

Як попереджувально-обмежувальні орієнтири можуть використовуватися замість перил натягнені мотузки з дзвониками.

Усі предмети-перепони (чагарники, стовпи, дерева тощо) мають бути огороджені. Нижня крайка крони дерев повинна бути заввишки не нижче 2,2 м.

Цілеспрямоване розміщення зелених насаджень також сприяє орієнтуванню інвалідів з вадами зору. Сюди відноситься компонування різних груп дерев однієї породи з характерними для неї запахами, фактурою листя (хвойні, фруктові тощо) в певних місцях ділянки, а також висаджування яскравих квітів і кущів. Такий прийом створює відмінне середовище і сприяє додатковому орієнтуванню людей з вадами зору. Категорично забороняється висаджувати колючі чагарники.

Фонтан необхідно організовувати таким чином, щоб струмені води падали на металічні пластини, створюючи неголосне мелодичне звучання, що сприяє психологічному розвантаженню і є додатковим орієнтиром.

33

Спортивно-реабілітаційні майданчики повинні мати рівну, добре утрамбовану ґрунтову чи трав’яну поверхню, обмеженою орієнтувальною канавкою завширшки 0,15-0,2 м і завглибшки 0,03-0,05 м або смугою 1-1,5 м з покриттям іншої фактури (у випадку, коли майданчик трав’яний – смугою зі знятим дерном чи посипаною піском; у випадку, коли майданчик ґрунтовий – смугою з травою).

Спортивно-реабілітаційні майданчики можуть оточуватися орієнтувальною смугою , яка має починаючи від майданчика, уклон під кутом 10-12 º. Ширина смуги має бути не менше 1,5-2,0 м. У цьому випадку фактура покриття смуги і майданчика можу бути однаковою. Розміщення майданчиків на ділянці повинно бути таким, коли всякого роду перепони (паркани, стіни тощо) віддалені від меж майданчиків не менше ніж на 3 м.

Майданчики для спортивних ігор бажано орієнтувати поздовжньою віссю у напрямку схід-захід.

Обладнання спортивно-реабілітаційних майданчиків необхідно офарбовувати у яскраві кольори (яскраво-жовтий, яскраво-жовтогарячий) і розміщувати таким чином, щоб воно контрастно сприймалося на оточуючому фоні.

Пішохідні дороги на ділянці, де розташований житловий будинок або група будівель, слід проектувати за прямокутною схемою. Перехрещення доріг повинні проектуватися під прямим кутом, кожна дорога являє собою пряму і, як правило, має вести безпосередньо до мети руху (входу до будинку, місцю відпочинку тощо). Покриття доріг слід проектувати за принципом різних напрямків руху (до житлового будинку, до зупинки міського транспорту, до місця відпочинку тощо). Покриття пішохідних доріг за кольором і матеріалом має відрізнятися від оточуючої поверхні. Краї (крайки) дороги слугують покажчиками напрямку руху. Їх слід виконувати із бордюрного каменя, що виступає на 0,2 м від рівня покриття і контрастую чого з кольором покриття оточуючої поверхні.

Приклади улаштування орієнтирів на території наведені на рис. 2.1.3 - 2.1.8.

34

2.2 У будинках

Для полегшення орієнтування незрячого – при вході до будинку, усередині будинку, у приміщенні – всі елементи будинку і квартири, які визначають положення незрячого у просторі, мають бути ним швидко визначатися. З цією метою слід створювати систему орієнтирів, встановлюючи всередині будинку спеціальні інформаційні таблиці, активно використовуючи світло, колір, фактуру опоряджувальних матеріалів (рис. 2.2.1).

Входи до будинку виділяються кольором. При цьому слід виділяти різними кольорами вхідні та вихідні полотна і вказувати напрямок відчинення дверей. Справа на висоті 1,0-1,1 м слід прикріплювати пластину з рельєфним зображенням номера корпусу або номера того чи іншого блока приміщень. Рельєф цифри (арабської) доцільно виконувати заввишки 5 мм. Площадка перед входом до будинку та інформаційна пластина мають добре освітлюватися додатковим світильником. Бажано передбачати встановлення перед входом мелодичного орієнтира.

Площадки перед входом не повинна мати сходинок і виконуються у вигляді пандуса з уклоном 1:12. Підйом пандуса орієнтує незрячих безпосередньо на вхідні двері.

При вході на сходовий марш у підлозі слід влаштовувати на від стані 0,3 м від першої сходинки спеціальний попереджувальний орієнтир – рельєфну смугу із матеріалу, що складно витирається, завширшки 0,4 м. Перед дверима ліфта на усіх поверхах влаштовується рельєфне покриття підлоги завширшки 0,9 м.

Колір стін і підлоги вестибюля має відрізнятись від кольору сходів: вхідні двері, двері до приміщень і двері ліфта повинні відрізнятися за кольором від підлоги і оточуючих стін, але одночасно мати колірну відмінність між собою відповідно до їх різного призначення.

Рекомендується матове пофарбування поверхонь фарбами світлих тонів з коефіцієнтами світловідбиття: стеля – 70 %, стіни – 60 % (верхня зона) і 50 % (нижня зона), меблі та обладнання – 35 %, підлога – 25-30 %.

35

Особливу увагу слід приділяти кольору опоряджувальних матеріалів, що використовуються в інтер’єрі в ролі розпізнавальних, обмежувальних орієнтирів і тих, що направляють, для незрячих і осіб, які слабо бачать (для тотально сліпих як орієнтир виступає фактура матеріалу).

Колірні відмінності слід проектувати за принципом різкого контрасту. У приміщеннях будинків, які використовуються інвалідами із вадами зору, рекомендується влаштовувати суміщене освітлення (природне і

штучне), коефіцієнт природного освітлення (Кпо) має бути не менше 2,5 %. В разі влаштування штучного освітлення рекомендується комбінована

система загального і місцевого освітлення, яка забезпечує освітленість від 500 до 1500 лк залежно від характеру діяльності. При цьому рівень освітленості від системи загального освітлення повинен складати 500 лк.

Усистемі комбінованого освітлення рекомендується використовувати лампи розжарювання як джерело найбільш щадливе і таке, що розширює зону глядацького комфорту світлового режиму. Недопустимо спектрів джерел штучного освітлення, тобто одночасного освітлення приміщень люмінесцентними лампами і лампами розжарювання.

Світильники місцевого точкового освітлення повинні мати: найбільші розміри; можливість зміни висоти і напрямку світлового потоку, жорстке кріплення до основи.

Укоридорах і приміщеннях, які використовуються інвалідами з вадами зору, рекомендується передбачати аварійне освітлення з рівнем освітленості на підлозі не менше 5 лк, визначеним відповідно до вимог ДБН В.2.5-28 (п. 4.75) і ДБН В.2.2-17 (п. 6.5.4).

Для створення зручностей у користуванні приміщеннями і забезпечення безпеки руху незрячого, при проектуванні будинків для незрячих,

уприміщеннях не має бути виступних кутів, колон, пілястр та інших елементів, які знаходяться на віддаленні від стіни або виступають із площини стіни. Ці вимоги слід виконувати і при розміщенні інженерного обладнання.

36

Перша і остання сходинки сходового маршу повинні контрастувати за кольором і фактурою матеріалу покриття з іншою частиною сходів. Ділянки поручня, які відповідають першій і останній сходинці маршу, виділяють кольором, що контрастує по відношенню до іншої частини поручня. У місцях повороту сходових поручнів на кожному поверсі слід встановлювати пластини із зазначенням поверху опуклими арабськими цифрами і Брайлем (рис. 2.2.2).

Будь-які виступні конструктивні елементи та обладнання (наприклад, радіатори опалення тощо) в межах сходового маршу і площадки необхідно виключати.

Поручні (перила) слід встановлювати вздовж сходових маршів і площадок без розривів, з обох боків на висоті 0,9 м і 0,7 м від рівня площадки (проступу). Кінці поручнів виходять за межі сходового маршу на 0,3 м та мають закінчуватися так, щоб виключалася можливість травмування людей і чіпляння поручня одягом.

Перед дверима ліфта на усіх поверхах рекомендується рельєфне покриття підлоги завширшки 0,9 м.

Кнопки на панелі у кабіні ліфта слід розташовувати за стандартною схемою в один вертикальний ряд. Номер поверху позначається на кнопці або над нею опуклими арабськими цифрами заввишки 25 мм. Кнопка першого поверху має відрізнятися від інших за кольором і формою (рис. 2.2.3).

Пластина з позначенням номеру будинку, квартири мають встановлюватися справа від вхідних дверей на висоті 1,6-1,7 м від рівня підлоги (площадки).

У виробничих будівлях для незрячих ділянки підлоги, які прилягають до вікон та колон на ширину 0,2 м слід розташовувати на 0,02 м вище від позначки підлоги приміщення.

Траси основних проходів і проїздів для транспорту, що рухається по підлозі, у виробничих приміщеннях для незрячих виявляється фактурою і кольором матеріалу покриття підлоги (лінолеуму, плиток тощо).

37

Матеріали підлоги і стін в санітарно-побутових приміщеннях мають задовольняти вимогам вологого прибирання приміщень, бути з високою стійкістю кольорів.

Примітка. У разі ремонтних робіт у цих приміщеннях і заміни опорядження такі характеристики матеріалів, як колірні, фактурні, акустичні, теплозасвоєння слід зберігати.

Підлога в гардеробних приміщеннях повинна бути теплою і мати шорстку поверхню, що перешкоджає ковзанню та виникненню світлових відблисків.

В опорядженні гардеробних приміщень слід використовувати кольори теплих тонів з матовою або напівматовою поверхнею.

Проходи в гардеробних приміщеннях, вздовж стін і вздовж рядів шаф, рекомендується виділяти кольором і фактурою.

Фарбування лицевої поверхні гардеробних шаф слід приймати світлих тонів, що контрастує з кольором стін і тильної стінки шаф, яка обернена в прохід (у разі однорядного розміщення).

Колір лави бажано приймати таким, що відрізняється від кольору лицевої поверхні шафи і контрастним до кольору підлоги приміщення.

Уколірному вирішенні інтер’єру можливо використання поєднання білого, блакитно-зеленого з червоним і коричневим кольорами.

Уприміщеннях гардеробних із самообслуговуванням рекомендується

вшафах передбачати індивідуальні світильники, які автоматично вмикаються

вразі відчинення дверей.

На бічній стінці крайньої в ряду шафи, яка виходить у бічний прохід, слід встановлювати табличку-покажчик з номером ряду і номерами шаф в ряду, приймаючи порядок нумерації з боку входу в гардеробне приміщення. Табличку розміщують на висоті 1,55-1,6 м від рівня підлоги, висота цифр приймається 0,18-0,20 м. На табличці слід приймати білі (світло-жовтогарячі) цифри на чорному (темно-синьому) фоні. Ці позначення бажано продублювати рельєфним шрифтом Брайля.

38

У коридорах побутового (адміністративно-побутового) будинку, а також в гардеробних приміщеннях вздовж основних і поперечних проходів, на стінах рекомендується встановлювати направляючі поручні на висоті 0,9 м від підлоги.

Пофарбування поручня приймається контрастним по відношенню до пофарбування стін, дверей, меблів та обладнання. Матеріал, колір, фактура і форма поручня для усіх приміщень приймається однаковою.

Приклад улаштування орієнтирів в будинку наведений на рис. 2.2.4. Проектування із урахуванням потреб глухих і тих, що слабо чують, полягає не у створенні особливих умов і зміні параметрів зон і просторів у будинках і спорудах, а у врахуванні їх потреб на ранніх стадіях проектування

стосовно акустики приміщень і отримання необхідної інформації.

Для полегшення орієнтації інвалідів з вадами слуху рекомендується передбачати звукопоглинаючі поверхні, такі як перфорована багатошарова акустична стеля, килимове покриття підлоги тощо.

Серед телефонів-автоматів рекомендується встановлювати чітко позначений апарат із індивідуальним обладнанням для тих, що слабо чують.

Узонах інформаційних служб, торговельних кіосків, буфетних і барних стійок тощо освітлення повинно забезпечувати можливість читання по губах.

Уцих зонах не рекомендується влаштувати скляні екрани, так як вони можуть давати відображення та відблиск, що заважатиме глядачевому сприйняттю.

Убудинках і спорудах, де передбачена звукова інформація, необхідно застосовувати дублювання інформації написами на дисплеях і табло.

Система пожежної сигналізації повинна мати світлову сигналізацію поряд із звуковою.

40

А - зміна фактури і кольору смуги орієнтації перед дверним прорізом;

Б- вказування напрямку відчинення дверей;

В- виділення контрастною фактурною смугою дверного прорізу

Рис.2.1.2 - Розміщенняінформаціїнавулиці, привходідо будинків, приміщень