Альбом розділ 3 ок03

51

3 Обладнання житлових будинків

Проблемою житла для маломобільних груп населення вирішується розселенням їх як у спеціалізованих помешканнях, так і у звичайних багатоквартирних будинках. Такий варіант як спеціальна форма житла, передбачає влаштування в будинках масової забудови спеціалізованих помешкань, запроектованих у відповідності до вимог ДБН 363-92 „Житлові будинки для осіб похилого віку сільської місцевості України”, ДБН В.2.2-15- 2005 „Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення”, ДБН В.2.2-17:2006 „Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення” та ДБН В.2.2-18:2007 „Будинки і споруди. Заклади соціального захисту населення”, які враховують потреби зазначеної категорії населення.

В той же час, результати проведених опитувань та анкетувань показують, що багато представників маломобільних груп не вважають таку форму проживання найбільш прийнятною з огляду на їх прагнення до інтеграції у сучасне суспільство. Навіть одинокі люди, які мешкають в різних закладах інтернатного типу, досить часто висловлюють побажання отримати житло в багатоквартирному будинку. При цьому найбільш важливим фактором є здатність до самообслуговування.

Оскільки в існуючому масовому житлі не забезпечені відповідні функціонально-планувальні рішення щодо організації комфортних умов для інвалідів та осіб похилого віку необхідне спеціальне проектування на основі врахування специфічних вимог до їхніх потреб і проведення реконструктивних заходів.

З огляду на технічні можливості найбільш раціональне розміщення спеціалізованих квартир в одному будинку поповерхово, одна над одною, але можливе групування їх в перших поверхах. В обох випадках необхідно

52

забезпечити мешканцям комфортні умови проживання, легку доступність за рахунок вертикальних та горизонтальних комунікацій. Розташування спеціалізованих квартир на нижніх поверхах можливе лише в разі місцезнаходження житлових будинків у певній віддаленості від вуличного руху та дитячих майданчиків, з влаштуванням добре огороджених терас та із забезпеченням необхідного утеплення підлоги.

При проектуванні житла для маломобільних груп населення слід передбачати перспективні зміни в процесі експлуатації квартир. Якщо спеціалізовані квартири розміщуються не поповерхово (одна над одною), то квартира, розташована над спеціалізованою, може бути (без переробки підсобних приміщень) заселена сім’єю більшого складу. При секційній забудові житло для інвалідів та інших маломобільних груп населення не рекомендується розміщувати в торцевих секціях з огляду на підвищені потреби цих категорій у відповідній температурі та теплоізоляції приміщень.

Найбільш розповсюдженим типом багатоквартирних будинків є секційні. Враховуючи велику різноманітність зарубіжних проектних пропозицій влаштування спеціалізованих квартир у таких будинках, слід розглянути деякі найбільш придатні для наших умов варіанти. Двоквартирні секції надають кращі умови для проживання інвалідів, але стають неекономічними при облаштуванні ліфтами, що є необхідним в разі розміщення спеціалізованих квартир. У разі влаштування таких квартир поповерхово раціонально застосування при забудові секцій з трьома та більше квартирами на поверсі, одна з яких призначена для сімей з інвалідами. Інший варіант – проектування однієї чи двох секцій зі спеціалізованими квартирами у структурі багатосекційних будинків, можливо меншої, ніж інші секції, поверховості. Це може забезпечити раціональне співвідношення нормальних помешкань до спеціалізованих.

53

Раціональним шляхом забезпечення відповідним житлом маломобільних груп населення є реконструкція або капітальний ремонт існуючого житлового фонду. В кращому випадку це можуть бути навіть квартири, де мешкає інвалід, якщо вона має достатні розміри і її адаптація не потребує великих коштів.

Види реконструкції та капітального ремонту можна поділити на три основні групи:

-архітектурно-планувальні зміни – виконання великого обсягу будівельних робіт, які обмежені габаритами квартири або конструк-

тивними характеристиками будинку;

-інженерно-технічні зміни у місцях розташування санітарних вузлів та кухонних приміщень, їх габаритів та обладнання;

-додаткові заходи, що влаштовуються у житловому будинку: вбудовування пандусівабозасобіввертикальноготранспорту(підйомники, ліфти тощо);

-інженерно-технічні зміни, які передбачаються як у житловому будинку, у тому числі у квартирах: влаштування додаткових електричних пристроїв (вимикачів, розеток, телефонів); монтування напрямних на стелі, поручнів, пристроїв для відчинення вікон та інших механічних та електричних допоміжних засобів; заміна покриття підлоги та стін, радіаторів центральногоопалення, влаштування кліматичних установок тощо.

Ужитлових будинках з балконами (лоджіями), що мають глухий простінок завширшки не менше 1,2 м від прорізу до торця балкона (лоджії) або не менше 1,6 м між сусідніми вікнами (прорізами), вихід на які слугує другим евакуаційним виходом з квартири, повинен мати дверний проріз не менше 0,9 м, що дозволяє безперешкодну евакуацію інвалідів, у тому числі на кріслі-колясці.

Рекомендовані елементи доступності для маломобільних груп населення у житлових будинках наведені на рис. 3.1 - 3.34.

Рис. 3.7 Поруччя перил іогороджень

Рис 3.10 Коридориівходиуприміщення