1.Філософські ідеї г.С. Сковороди

Вже в ранній період своєї творчої діяльності Сковорода починає

створювати свою філософію, яка, на його думку, повинна слугувати

теоретичною основою для вирішення поставленої ним проблеми щастя. З точки

зору мислителя, філософія повинна бути тісно пов’язана з життям і

розв’язанням суспільно-практичних завдань. Для створення філософії

Сковорода використав ідейну спадщину минулого і спирався на досягнення

сучасної йому науково-філософської думки

За твердженням Сковороди у житті є центр, в якому заховані усі

таємниці природи і суспільства і таким центром є людина. Сковорода твердив,

що “вся… разновидная плоть, вся… неизмеримая безчисленность и видимость

стекается в человеке, даже до последней черты”.

Сковорода вважав, що предметом філософії повинна стати жива людина з

її земними справами, її думками і почуттями.

Таке визнання предмету філософії об’єктивно було спрямоване проти

релігійної філософії, яка в центр уваги ставила міфічний потойбічний світ,

а своє завдання бачила в тому, щоб доводити істини “одкровення”, які нібито

вміщені в “святому письмі”.

2.Проаналізуйте «золоте правило» моралі

Гуманістичні цінності повинні становити зміст сучасної філософії освіти. Підкреслимо, що відома моральна максима, як " золоте правило моралі ", що акумулює моральний досвід цивілізації, зафіксована в невеликих фольклорних жанрах, приказках, оповідях. " Золоте правило" - це моральна заповідь, згідно якої людина не повинна здійснювати по відношенню до інших того, чого не бажає для себе. " Золоте правило" було відоме задовго до появи писемності.

Німецький філософ І. Кант писав, що людство саме створює умови, які впливають на його історію. Він розглянув моральний сенс "золотого правила" на рівні філософського аналізу та сформулював основний закон етики - категоричний імператив.

На думку І. Канта для людини найважливішим є "чисте небо над головою і моральний закон усередині".

І. Кант сформулював три світоглядні питання, які повинні визначити загальну орієнтацію людини у світі:

1. Що я можу знати? (теоретико-пізнавальне питання, проаналізоване в "Критиці чистого розуму");

2. Що я повинен робити? (питання практики і етики; мова йде про свідомий вибір людиною життєвого шляху, поведінки; проаналізований в "Критиці практичного розуму");

3. На що я можу сподіватися? (зіставляється людина і його майбутнє).

Взаємозв'язок цих питань Кант розглянув, аналізуючи питання: Що таке людина? У праці "Логіка" він обґрунтував високе призначення філософії: стимулювати інтелектуальне і моральне самовдосконалення людини.

Кант дійшов до висновку, що життєва етика - це філософія переконання. Саме тому етика відноситься до практичної філософії, оскільки саме переконання і визначають принципи людської діяльності, об'єднують вчинки людей та їх мотиви.

3.Як співвідносяться філософські категорії «матерія» і «рух»

Матерія – це філософська теорія, яка визнає найбільш суттєві властивості об’єктивно-реального буття світу

Об’єктивна реальність – реальність, як така без участі діяльності людини щодо її усвідомлення. Ця реальність відображається людиною через догани чуття та свідомість, але існує, розвивається незалежно від інших.

Складові матерії:

1. онтологічні – рух та його форми: простір, час, детермінація ( взаємообумовленість )

2. гносеологічні ( пізнавальні принципи): об’єктивність, реальність, пізнавальність

Матерія – це об’єктивно-реальне буття світу в час, просторі та русі, детерміноване та пізнане людиною

Основні категорії матерії:

1.рух – внутрішня зміна, внутрішня єдність буття і небуття, тотожності і відмінності, стабільності і пильності того, що зникає з тим, що появляється.

Головна форма – постійний розвиток. ( все тече, все змінюється )

Рух – бдь-яка зміна, взагалі, він є є необхідним атрибутом, який свідчить про існування матерії, руху без матерії бути не може, як і матерії без руху

2.Час – внутрішньозвязана з простором і рухом, яка характеризується послідовністю, тривалістю, ритмами, темпами. Відокремленістю різних стадій розвитку матеріальних процесів

Онтологія – це окрема галузь філософського знання про сутність буття світу, дає фундаментальних властивостей форм та способів існування всесвіту єдності його з духовним осягненням людиною, яка через розвиток науки постійно збагачує зміст онтологічних категорій буття, матерії, простору, руху і часу.

БІЛЕТ№32