2.Філософське поняття матері

Матерія – це філософська теорія, яка визнає найбільш суттєві властивості об’єктивно-реального буття світу

Об’єктивна реальність – реальність, як така без участі діяльності людини щодо її усвідомлення. Ця реальність відображається людиною через догани чуття та свідомість, але існує, розвивається незалежно від інших.

Складові матерії:

1. онтологічні – рух та його форми: простір, час, детермінація ( взаємообумовленість )

2. гносеологічні ( пізнавальні принципи): об’єктивність, реальність, пізнавальність

Матерія – це об’єктивно-реальне буття світу в час, просторі та русі, детерміноване та пізнане людиною

Основні категорії матерії:

1.рух – внутрішня зміна, внутрішня єдність буття і небуття, тотожності і відмінності, стабільності і пильності того, що зникає з тим, що появляється.

Головна форма – постійний розвиток. ( все тече, все змінюється )

Рух – бдь-яка зміна, взагалі, він є є необхідним атрибутом, який свідчить про існування матерії, руху без матерії бути не може, як і матерії без руху

2.Час – внутрішньозвязана з простором і рухом, яка характеризується послідовністю, тривалістю, ритмами, темпами. Відокремленістю різних стадій розвитку матеріальних процесів

Онтологія – це окрема галузь філософського знання про сутність буття світу, дає фундаментальних властивостей форм та способів існування всесвіту єдності його з духовним осягненням людиною, яка через розвиток науки постійно збагачує зміст онтологічних категорій буття, матерії, простору, руху і часу.

3.Структура естетичної свідомості

– естетична свідомість у бутті людини та суспільства являє собою комплекс почуттів, уявлень, поглядів, ідей;

– власне, поняття « естетична свідомість » – абстракція, яка означає особливого роду духовне утворення, що характеризує естетичне ставлення людини чи суспільства до дійсності. На рівні суспільства естетична свідомість існує у формі суспільної свідомості , яка відображає ступінь естетичного освоєння світу на рівні індивіда – у формі особистої характеристики окремої людини;

– естетична свідомість формується тільки на підставі практики. Чим багатша естетична практика людини або суспільства, тим багатша та складніша їхня естетична свідомість ;

– процес формування естетичної свідомості особистості стисло повторює процес її формування в історії людства. Цим зумовлюється й структура естетичної свідомості ;

– від інших форм духовного життя естетична свідомість відрізняється тим, що базується на особливого роду відношенні людини до світу, в якому переважає емоційне начало. В цьому родові особливості естетичної свідомості ;

– видові особливості естетичної свідомості визначаються єдністю структури її форм.

БІЛЕТ№18

1.Проблема співвідношення розуму та віри в Середньовічній філософії

В 13 ст. в середньовічній філософії гостро постала проблема, як використовувати знання в практичному та теоретичному аспектах

Ця проблема сформувала питання про стосунки між розумом та вірою ( наука та релігія )

Наукові представники наполягали на відмежуванні науки від теології.

Вирішенням цієї проблеми в католицизмі належить Фомі Аквінському, який прийшов до висновку про співзвучність розуму та віри:

1. Існують істини, які можна осягнути природним розумом ( наука і філософія )

2. Існують істини, які перевищують можливості людини ( Бог, спасіння душі, створення світу, виникнення людини тощо )

Вирішення таких питань можливе лише шляхом віри ( божественного одкровення

3. Існують істини, які можна осягнути,як за допомогою розуму, так і за допомогою віри ( узгодження науки і теології)

Якщо наука вступає в конфлікти з релігією – вона повинна підкоритись ( наука прислужниця богословя )

Вчення Фоми отримало назву томізм, і в 19 ст. прогол. Офіційн. Філософ. Катол. Церкви.