3.Естетичні категорії «трагічне» та «комічне»

Трагічне — це категорія естетики, що відбиває діалектику свободи та необхідності, втілюючи найгостріші життєві протиріччя між необхідністю чи бажанням та неможливістю їх здійснення. В центрі трагічного — конфлікт між тим, що людина може (необхідність), і тим, чого вона бажає (свобода), або ж між тим, що людина має (обов'язком) і чого хоче (бажанням). Тобто конфлікт між прагненнями різного рівня — особистими та соціальними.

Трагічний герой — це особистість, яка свідомо і вільно обирає свій шлях, розуміючи, що його неминуче за цей вибір чекає страждання або навіть смерть.

Комічне — результат контрасту, розладу, протистояння прекрасного потворному, низького — піднесеному, внутрішньої пустоти — зовнішньому вигляду, що претендує на значущість. Комічне, як і будь-яке естетичне явище є соціальним. Воно перебуває не в об'єкті сміху, а в тому, хто сприймає протиріччя як комічне. Комічне пов'язане з загальною культурою людини. Форми комічного:

гумор (використання дотепності та гри слів);

сатира (критика недоліків, суперечностей);

іронія (прихований сміх, замаскований серйозною формою);

сарказм («зла іронія», що має руйнівну силу).

БІЛЕТ№25

1.Проблема раціонального і ірраціонального в зах.Філ.19ст.

В середині19ст.нім.класична філософія була пануючою в Європі (раціоналізм).Але в 20хроках 19ст виникають філософські ідеї, які стверджують,що розвиток світу і життя людини не розумні-ірраціональні і тому не існує ні мети життя людини ні вищого упорядковую чого розумного начала.Життя це хаотичний потік.

Засновником цього напрямку вваж.нім.філософа А.Шопенгауера,який видав працю «Світ як воля та уявлення». В ній закладені нові некласичні принципи філософії:

1.В основі світу лежить нерозумне, стихійне начало-світова воля,яка виступає як хаотичний потік життя.

2.всі живі істоти ведуть нещадну боротьбу за існування.

3.на рівні людини світова воля усвідомлюється, але не стає розумною

Ідеї Шопенгауера продовжив Ніцше.Він вважав, що на рівні людини не усвідомлена світова воля постає як воля до життя.Житя це є перша і єдина реальність, і тому головна діяльність людини-боротьба за виживання, якій перемагає сильніший. Слабким не слід ні співчувати, ні допомагати, оскільки це веде до виродження життя.

2.Основні поняття логіки

Логіка-наука про мислення.Засновник давньогрец.філ.Арістотель.

Поняття-форма мислення, яка відображає предмети в їх істотних ознаках

Предмет логіки:людська думка(рефлексія)-здатність людини до самоаналізу, до аналізу власних думок.

Структура поняття скл. З:

1.обсягу поняття:це клас предметів, які виділяються і узагальнюються в понятті.

2.зміст поняття-це сукупність суттєвих ознак предметів, на підставі яких предмети узагальнюються і виділяються в класи.

3.Походження і сутність глобальних потреб сучасності.

Поняття "глобалізм" походить від франц. global, що означає "загальний, всесвітній", утвореного від лат. globus — куля, тобто такий, що охоплює всю земну кулю. Цей термін із 60-х років 20 ст. набув значного поширення для позначення найважливіших і невідкладних загальнопланетарних проблем сучасності , які стосуються всього людства.

До глобальних проблем треба передусім віднести такі: екологічну (захист навколишнього середовища), демографічну і продовольчу; сировинну й енергетичну; мирне освоєння космосу і надр Світового океану; подолання відсталості (економічної, культурної, освітянської, медичної та ін.) слаборозвинених країн; ліквідація найнебезпечніших хвороб; боротьба зі злочинністю, наркоманією та іншими соціальними явищами, включаючи міжнародний тероризм; убезпечення від воєнної (особливо ядерної) загрози, роззброєння і зміцнення миру; вдосконалення системи інформації й комунікацій тощо.

Як бачимо, глобальні проблеми мають соціоприродний характер і виникають здебільшого як наслідок споживацького ставлення людини як до людини (головної продуктивної сили), так і до природи як до об´єкта експлуатації незалежно від цілей такої експлуатації: чи заради задоволення потреб , чи заради надприбутків.

БІЛЕТ№26

1.Некласична західна філософія кінця 19ст-початку20ст.

Некласичнак західна філософія,основні тенденції:

1.Говорити про буття за межами людського пізнання безглуздо, оскіль ми знаємо лише те, що відкрили,а за межами цього питання про буття залишається відкритим.

2.На перший план в людській психіці виходять нерозумні чинники, за масштабами та дією перевищ.розум.

3.Оскільки нерозумні чинники потужніші, а розум не здатний його опанувати.

4. Розум не лише не сприяє гармонізації люд.життя, а навіть заважає цьому.

Ці осн.принципи некласич.філ.в ін.сферах культури:в літературі-романтизм;в живописі-імпресіонізм,абстракціонізм;в музиці-заперечення гармонії,в науці-формування принципу відносності.

Отже,некласична філософія сприймала людину такою,якою вона є в реальності, з її негативними рисами життя, а не такою, якою її хотіли бачити ідеалісти класичної філософії.

2.Основні закони правильного мислення.

Мислення людини відбувається за певними правилами,найбільш загальні з яких отрим.назву закони логіки:

1.Закон тотожності-будь-яка думкав межах даного міркування повинна бути тожною собі.Поняття і судження повинні співпадати.Порушення закону:

-підміна тези-часткова і повна,коли поняття і судження про нього не відпов.дійсності або апелюють до особистих якостей людини

-підміна поняття-коли думка і об’єкт думки не співпадають,багато значущість слів.

2.Закон несуперечності-два неумісні судження не можуть бути водночас хибними, хоча б одне з них неодмін.хибне.Порушення:проголошення істиності двох несумісних суджень.

3.3акон виключного третього-два супереч.судження не можуть бути водночас хибними, одне з них неодмін.істине.Порушення полягає у проголошені хибності обох протилежних суджень, і пошуку третього,але третього не дано.

4.Закон достатньої підстави-будь-яка думка визнач.істиною, якщо вона одержала достатню підставу.Порушення:-основна помилка-коли в підставу заклад.хиба;Не випливає коли за підставу береться істина,але необх.звязок між підставою та наслідком відсутні.