1.Буддизм як світова релігія

У VI ст. до н. е. в Північній Індії виника є БУДДИЗМ - вчення,

. У центрі буддистського вчення - чотири благородні істини .

1. Життя є страждання: (народження - стра ж дання, хвороба - страждання, смерть - страждання, втрата при є много - страждання, невиконання бажання - страждання).

2. Причиною страждання є бажання , яке веде через радості і пристрасті до переродження, народження знову.

3. Усунення причин страждань полягає в усуне н ні цього бажання.

4. Шляхом, що веде до усунення страждань, є правильне судження, правильне рішення, правильна мова, правильне жи тт я, правильне прагнення, правильна увага, правильне зосередження. Заперечується як життя, присвячене чуттєвим задоволенням, так і шлях аскези.

Основою "праведного" життя є точне і беззаперечне дотримання правил моралі - п'яти знаменитих буддійських заповідей, яких повинні дотримуватись як ченці, так і звичайні буддисти. Ці заповіді такі: 1) не шкодити живим істотам; 2) не брати чужого; 3) утримуватися від заборонених статевих контактів; 4) не вести безглуздих і брехливих розмов; 5) не вживати алкогольних напоїв.

Буддизм з Індії поширюється на острів Цейлон (Шрі-Ланка), а в більш пізній період через Китай на Схід. Сьогодні буддизм - одна з трьох світових релігій.

У процесі розвитку філософського мислення стародавньої Індії проявляються і матеріалістичні тенденції. Серед них - вчення локаята ("спрямоване на (цей) світ "). Засновником локаяти проголошується Чарвака (іноді ця філософська система називається чарвака), але даних про його життя і творчість не збереглось.

2.Філософська думка в Київському та Харківському університетах

Незважаючи на різного роду утиски, в XIX ст . йде неухильний процес розв и тку духовної культури в Україні. Ідеї концепції н ового українського письменства і творчої інтелігенції сприяли постановці і осмисленню важливих смисложиттєвих проблем, а також проблем національного відродження

Філософствування в той час знаходилося під контрол е м православної церкви, яка вела таку ж реакційну політику, як і царський уряд. У 1817 р. мініст е рство народної освіти з' є днується з духовним відомством, і професори філософії проходять сувору цензуру, яка виключала всі е лементи вільнодумства.

Але, незважаюч и на заборони і стримування, філософія торувала собі дорогу, чому сприяло відкри т тя нових навчальн и х закладів. В 1805 р. відкрива є ться Харківський університет. В тому ж році в Кремінці створюється Вол и нський ліцей, а в 1817 р. в Одесі Рішельєвськи й л іцей (перетворений у 1865 р. в Новоросійський університет). У 1820 р. в Ніжині відкривається Ніжинський ліцей. У 1834 р. на базі п е реведеного до Києва з Кремінця Волинського ліцею створю є ться К и ївський університет святого Володимира.

Філософія, стверджує Гогоцький, перебуває в стані постійного розвитку, якому притаманна послідовність, поступовість змін, спрямованість і здійснення певного родового життя. Історія філософії відображує і дає значно більше, ніж і с торія людського життя, а саме - розуміння суттєвих особливостей внутрішнього життя свідомої істоти, керу ю чись при цьому ідеєю розвитку, властивою духові. Основні методи дослідження історико-філософського проце су - інтуїтивни й і дедуктивний (аналіз і с и нтез), які діють результативно - лише за умови їх єдності.

Таким чином, філософська думка України XIX - початку XX ст. включає багатогранний спектр теорій, течій, ідей, поглядів, які ставлять духовний розвиток української нації нарівні з вищими досягненнями світової думки. Українські мислителі ставляться до філософської спадщини та до сучасних їм течій не з позиції боротьби, а з позиції констр;'ктивиої критики, формуюч и своє бачення світу, а разом з тим - нове світоглядне розуміння не тільки матеріа л ьної, а й соціальної дійсності.