Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
філософія 2012.doc
Скачиваний:
36
Добавлен:
04.02.2016
Размер:
411.65 Кб
Скачать

3.Напрями розвитку сучасної української філософії.

Розвиток української філософської думки після 1917 р. є складним і суперечливим. Слід зазначити, що вже з 20-х років в Україні з'являються два філософських центри. Як харківські, так і київські мислителі головну увагу приділяють дослідженню української філософської спадщини, естетичних і культурних надбань народу. Так, історик Д.І.Багалій видав монографію про Г.С.Сковороду, а етнограф і літературознавець М.Ф.Сумцов — працю з історії філософської думки в Україні.

Дослідження історико-філософської проблематики тісно пов'язане з аналізом українського національного характеру. Чижевський дає повну картину національних властивостей. Називає їх ''народним світоглядом'', який проявляється втому, ''що цей нарід в світі любить, чого в житті він уникає, що в людині найвище оцінює, до чого ставиться негативно'''. Відмічає, що національний характер не є цілісним, оскільки в кожній нації є різні психологічні і соціальні типи та відмінності, які детерміновані умовами буття нації. При цьому виділяє істотні риси українського національного характеру. Поряд з позитивними рисами як емоційність, сентиментальність, ліризм, індивідуалізм, прагнення до свободи, здатність сприйняття нового, тощо, мають місце і негативні -прагнення до взаємної боротьби, знищення власних і чужих життєвих форм і таке інше. Узагальнюючи все сказане, мислитель робить висновок, що національний характер українцявибрав із багатьох історичних подій саме ту, яка відповідала його сутності.

БІЛЕТ№29

1.Еволюція західної релігійної філософії 20ст.

В 20ст.на тлі успіхів науки і техніки в європейській філософії склалася думка, що релігія повинна зникнути із суспільного життя.Але дві світові війни ,комуністичні диктатури,фашизм,голодомори.геноцид показали,що наука не може забезпечити людині повноцінне духовне існування.Найпоширенішою реліг.течією зах.філ.став неотомізм-нова філ. Фоми Аквінського.

Представники:Маріте,Жільсо.

Ідеї:

1.Відповіді на найважливіші для людини питання слід шукати в текстах святого письма і Божественому откровіні.

2.Вирішення найважливіших сусп..проблем можливе лише на грунті релігійного світогляду.

2.Основа взаємодії природи та суспільства.

Природа-головне джерело суспільного розвитку є необх.умовою мат.життя сусп..

Історія природи:

1.До людини-коли природа розвив.сама.

2.Олюднення природи,коли почалося активне перетворення географ.середов.сусп.

Залежність розвитку сусп.від природи отрим.назву-географ.детермінізм.Засн.Де Монтьє вважав, що географ.фактор,географ.розташ.,вихід до моря тощо,визнач.рівень розвитку сусп.

На поч. 20ст.виник.поняття геополітика, яке означ.боротьбу держав за географ.фактори.Гол.протиріччя між сусп.і природою полягає

В безпечних потребах сусп.і обмеж.можлив.природи.

3.Сучасні язичницькі культури

Збереження і розвиток язичницьких релігій в сучасному світі - одне з парадоксальних проявів глобалізації. Для всякого язичництва одній з центральних категорій релігійному житті є категорія "роду". Іншими словами, в рамках язичницького світогляду людина розглядається як представник певної популяції живих істот, "роду", всі його думки і вчинки повинні визначатися його зв'язками з "братами по роду", і з навколишнім "природним", - тобто, географічним, кліматичних і ін. - контекстом. Традиційно язичницькі релігії обмежують себе рамками того чи іншого етносу (народу, нації), який вони розуміють як якусь "надродовую" структуру. Громадською думкою передбачається, що в цілому внаслідок глобалізації в сучасній культурі нівелюється значення родового і етнічного фактору, і, відповідно, родові і етнічні релігії приречені в майбутньому на вимирання. Проте існування і розвиток язичницьких релігійних рухів практично у всіх країнах світу свідчить про те, що ситуація як мінімум неоднозначна.

Язичницьке світогляд, а разом з ним - і категорія "роду" в релігії, аж ніяк не зникають у зв'язку з глобалізацією. Більш того, глобалізаційні процеси тільки заохочують розвиток язичництва. Причому це розвиток цікаво тим, що воно досягається різними, часом протилежними способами: деколи язичники протистоять глобалізації, часом досить активно до неї приспасабливаются.

Основна теза моєї доповіді наступний: особливість реакції язичницьких релігій на глобализационные процеси в тому, що вони майже завжди вибирають "крайнє" рішення. Звідси можна сказати, що у язичництва немає одного "відповіді" на "виклик" глобалізації, але є два: перший пов'язаний з радикальним антиглобалізмом і, як правило, націонал-соціалізмом і фашизмом, другий - з радикальним глобал-оптимізмом і, найчастіше, радикальним демократизмом і лібералізмом.

БІЛЕТ№30

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]