конкурентное право Бакалинская

241

рекомендацій у разі, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається.

Рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем прописки, юридичної адреси відповідача).

Застосування компенсаційних санкцій можливе лише за наявності певних умов: наявності майнової шкоди; протиправної поведінки правопорушника; причинного зв’язку між протиправною дією та шкодою; вини, якщо інше не передбачено законом. Тільки сукупність зазначених умов, що утворюють склад монополістичного правопорушення, є підставою для стягнення заподіяної шкоди.

Презумпція вини у цивільному праві встановлено законодавцем, виходячи з міркувань доцільності, найповнішого захисту інтересів громадян чи організацій. Заподіювач шкоди краще обізнаний з такими обставинами, в яких йому доводилось діяти і які так чи інакше впливають на заподіяння шкоди, ніж потерпілий. Тому їм легше довести свою невинність, ніж потерпілому їхню вину.

Вина, як психічне ставлення господарюючого порушника до своєї неправомірної поведінки та її наслідків, може бути як у формі умислу, так і у формі необережності. Але форма вини за загальним принципом, є лише умовою, а не мірою відповідальності. Тому при будь-якій формі вини, як правило, збитки повинні відшкодовуватись в повному обсязі.

241

242

Підставою для стягнення компенсаційних санкцій є наявність об’єктивних та суб’єктивних елементів складу монополістичного правопорушення, які виступають як органічне ціле в умовах винної відповідальності.

Напроти, при розгляді справ, пов’язаних із стягненням присікальних санкцій та штрафів, антимонопольні органи мають справу з так званим “незалежним” складом монополістичного правопорушення: для накладання відповідальності достатньо встановити факт монополістичного правопорушення.

Розгляд антимонопольними органами справ, пов’язаних із застосуванням санкцій, переслідує як правоохоронну, так і профілактичну мету. Важливо не тільки вирішити справу по суті, але й прийняти заходи щодо попередження правопорушень в сфері господарської діяльності. А саме: узагальнити практику розгляду монопольних справ; з’ясувати причини невиконання або неналежного виконання антимонопольних вимог; забезпечити усунення правопорушення шляхом рекомендації здійснити певні правомірні дії тощо.

Конкурентне законодавство повинно демонструвати, що відповідальність за монополістичні правопорушення буде більш вагомішою у порівнянні з перевагами, які одержують суб’єкти господарювання внаслідок монополістичного правопорушення. Привабливість одержання прибутку сильно знижується при наявності ризику накладання санкцій в якості покарання за порушення норм конкурентного законодавства.

Контрольні питання

1.Що таке монополістична діяльність? Які існують види монополістичної діяльності?

2.Як співвідносяться понять "монополістична діяльність" і "свобода підприємництва"?

3.Що представляє собою монополістичне утворення? Які існують види монополістичних утворень? Які особливості їх правового статусу?

4.Чи завжди монополістична діяльність є правопорушенням? Що означає зловживання монопольним становищем? Які види зловживання монопольним становищем передбачені чинним законодавством України?

5.Які дії вважаються антиконкурентними узгодженими діями?

6.Чому деякі антиконкурентні узгоджені дії можуть бути дозволені? Який орган надає згоду на вчинення антиконкурентних узгоджених дій?

7.Хто такі малі та середні підприємці? Чому до них не застосовуються норми ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

242

243

8.Які дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління і контролю можуть вважатися дискримінацією суб’єктів господарювання?

9.Що таке обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб’єктів господарювання та об’єднань? Чи є така діяльність монополістичним правопорушенням?

10.Яка відповідальність передбачена чинним законодавством України за порушення законодавства про захист економічної конкуренції?

Ситуаційне завдання № 1

УМВС України в Д-кій області у відповідності із угодою про співпрацю делегувало приватному підприємству "Паспорт-сервіс" свої повноваження щодо оформлення та видачі паспортів України для виїзду за кордон, що створило йому привілейовані умови та надало виключне право встановлювати тарифи на здійснення цих послуг. Громадяни області при оформленні закордонного паспорта, не маючи альтернативи, були змушені звертатися тільки до цього підприємства, яке незалежно від потреб нав'язувало непотрібні платні консультаційні послуги. Інші суб'єкти господарювання надавати послуги, пов’язані з оформленням та видачі паспортів України для виїзду за кордон внаслідок цього не мали змоги.

Чи є ознаки порушення чинного законодавства? Яке рішення повинно бути прийнято?

Ситуаційне завдання № 2

Обласне комунальне підприємство „Компанія „Л” займає монопольне становище на ринках централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також на суміжних ринках платних послуг, пов’язаних із прийняттям в експлуатацію, опломбуванням та реєстрацією засобів обліку питної води.

ОКП «Компанія «Л» запровадило непотрібну споживачам платну послугу з опломбування засобів обліку (обвідних засувок) питної води, технологічні операції якої практично є виконанням працівниками водопровідного господарства функціональних обов’язків з контролю за споживанням води. За цю послугу зі споживачів було стягнуто понад 106,5 тис. грн.

Чи є ознаки порушення чинного законодавства? Яке рішення повинно бути прийнято?

Ситуаційне завдання № 3

243

244

Обласною державною адміністрацією 18.03.2003 року було прийнято розпорядження, яким передбачалось, що всі договори (контракти) підприємств усіх форм власності про вивезення за межі області металобрухту повинні узгоджуватись з облдержадміністрацією, а кожний випадок вивезення металобрухту можливий лише за наявності узгодження з адміністрацією області. Таким чином, була здійснена фактична заборона на безперешкодну реалізацію металобрухту з одного регіону в іншій, обмежені права підприємців щодо вільного придбання та реалізації товару, встановлювалась залежність прав підприємців від вимог окремих працівників адміністрації.

1. Чи є ознаки правопорушення в діях облдержадміністрації? 2. Які нормативні акти були порушені облдержадміністрацією при встановленні такого спеціального порядку? 3. Які санкції можуть бути застосовані до порушників в цьому випадку?

Ситуаційне завдання № 4

Група молокопереробних підприємств: ВАТ “ВВМЗ”, ВАТ ”Вм”, ВАТ “БЗСЗМ”, ВАТ «Ж» ВАТ “Т”, ВАТ “МПМ”, ВАТ «ЯМ» ВАТ “ХЗ” на

товарному ринку заготівлі молока у межах Вінницької області мають сукупну частку в розмірі 48,3 відсотка.

У березні 2002 року ці підприємства водночас у середньому на 17 відсотків зменшили закупівельну ціну на молоко, що придбавалося в товаровиробників, в тому числі у населення. При цьому, молокопереробні підприємства відповідно не знизили відпускні ціни на свою продукцію, незважаючи на зменшення власних витрат на молочну сировину. Наприклад, при зниженні собівартості масла в середньому на 17,6 відсотків ціна на масло була зменшена тільки на 1,7 відсотків.

Доведено, що рішення про це було прийнято на нараді керівників зазначених підприємств. Встановлено, що ними узгоджувалися також питання розмежування зон заготівлі молока.

Чи є порушення в діях зазначених підприємств? Кваліфікуйте порушення. Яке рішення у цій справі має бути прийнято?

Ситуаційне завдання № 5

ВАТ “Черкаський хлібокомбінат” (далі - В А Т “Черкасихліб”) протягом 2003 року закуповувало борошно за найвищими в області цінами, особливо після надходження на ринок борошна нового врожаю. При цьому кількість постачальників борошна на ВАТ “Черкасихліб” протягом 2001 року зменшилася з 20 до 2 (ГОВ “Кіровоградспецснаб” та ТОВ Інтерагросервіс (с. Худяки Черкаського району, а у 2004 році ТОВ “Кіровоградспецснаб” став єдиним постачальником пшеничного борошна на ВАТ “Черкасихліб”. У ході перевірки з'ясовано, що Черкаське відділення Державного підприємства ДАК “Хліб

244

245

України” у грудні 2003 року надавалися пропозиції постачання борошна ВАТ “Черкасихліб” за нижчими цінами. Але ВАТ “Черкасихліб” відмовило відділенню ДАК “Хліб України” в укладанні договору.

Чи є порушення в діях ВАТ “Черкасихліб”? Яке рішення мало прийняти Черкаське відділення Антимонопольного комітету України?

Ситуаційне завдання № 6 Починаючи з березня місяця 2005 року в усіх регіонах України відбулося

значне підвищення цін на цукор у роздрібній торгівлі - торговельній мережі та на продовольчих ринках. Найбільш швидкими темпами відбувалося зростання цін протягом квітня-липня місяця і свого піку досягло у липні 2005 року.

Темпи зростання цін у виробників цукру склали 124,3 відсотка, у оптових торговців – 167,6 відсотка. При цьому, роздрібна надбавка на цукор в торговельній мережі у цей період фактично не відрізнялася від зимової та становила в середньому лише 8 відсотків.

Аналіз економічної ситуації на ринку цукру у період січня-липня 2005 року показав відсутність об’єктивних економічних причин, які б могли обумовити суттєве зростання цін.

За результатами розслідування встановлено, що сукупна частка найбільш крупних оптових продавців цукру на загальнодержавному ринку цукру склала близько 27 відсотків. За результатами перевірок було встановлено, що на ринку відсутня значна конкуренція з боку інших учасників ринку, що мають незначні частки на цьому ринку або їхні обсяги продажу були незначними.

Дослідженням виявлено схожість дій восьми найбільших оптових постачальників цукру щодо підвищення оптових цін на цукор в частині синхронного у часі та динаміки темпів росту оптових цін на цукор..

Чи є ознаки порушення чинного законодавства? Яке рішення повинно бути прийнято?

Ситуаційне завдання № 7.

Ч-ка міська рад зобов’язала бюджетні установи та підприємства комунальної власності міста запровадити систему безготівкових розрахунків фізичних осіб з використанням національних платіжних карток через акціонерний комерційний банк “Д”. Згідно з розпорядженням працівники зазначених установ та підприємств зобов’язані були отримувати заробітну плату, соціальні виплати та здійснювати розрахунки за комунальні послуги лише у відділеннях АКБ «Д», хоча послуги по безготівковим розрахункам фізичних осіб з використанням платіжних карток в місті надавали 12 банків та філій.

245

246

Чи є ознаки порушення чинного законодавства? Яке рішення повинно бути прийнято?

Тема 9

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ ВІД НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

1.Поняття недобросовісної конкуренції

2.Основні форми недобросовісної конкуренції

2.1.Неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання

2.2.Створенням перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягненням неправомірних переваг у конкуренції

2.3.Неправомірним збиранням, розголошенням та використанням комерційної таємниці

3. Система захисту від недобросовісної конкуренції.

4.Особливості припинення недобросовісної конкуренції у зовнішньоекономічній діяльності

Ключові слова: недобросовісна конкуренція, звичай, неправомірне використання ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця); створення перешкод суб’єктам господарювання; змішування знак для товарів і послуг; дискредитація суб’єкта господарювання; ділова репутація; неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці; комерційна темниця.

1. Поняття недобросовісної конкуренції Одним із пріоритетних напрямів створення ефективного конкурентного середовища в національній економіці держави є боротьба з недобросовісною конкуренцією.

Законодавство про запобігання недобросовісній конкуренції є частиною конкурентної політики. Воно захищає товарні ринки та гарантує споживачам можливість вибору продавця. За умов, коли продавці застосовують елементи недобросовісної конкуренції, що дозволяє їм посісти привабливіше місце на ринку, істотно зменшується конкуренція. При цьому має місце значна ймовірність підвищення цін і зниження якості.

Вперше поняття “недобросовісна конкуренція” виникло у Франції в середині XIХ ст. Його почали використовувати суди з метою захисту інтересів

246

247

підприємців, що зазнавали збитків від нелояльних дій їх нерозбірливих у засобах колег, частіше за все стосовно об’єктів промислової власності. Хоча в той час не існувало заборони на нечесну ділову практику, французькі суди, виходячи з міркувань стосовно неприпустимості порушення правил професійної етики та “чесних” або “добрих” звичаїв підприємницької діяльності, створили ефективну та всеохоплюючу систему захисту від недобросовісної конкуренції на основі загального положення ст. 1382 Цивільного кодексу Франції, яке передбачало обов’язкове відшкодування шкоди у випадку здійснення протиправних дій.

Недобросовісною конкуренцією у Франції визнають незаконне використання ділової репутації, використання незаконних комерційних заходів, дискредитацію підприємства-конкурента.

Перший закон у сфері недопущення недобросовісної конкуренції у Німеччині був прийнятий на вимоги промислових та торгових кіл 27 травня 1896 р., проте він був досить недосконалий: в ньому була відсутня заборона недобросовісної конкуренції (під дію закону підпадало обмежене коло дій – оманлива реклама, дискредитація, неправомірне використання чужих секретів та фірмових найменувань).

Закон “Проти недобросовісної конкуренції”, прийнятий, став фундаментом правової охорони проти недобросовісної конкуренції. 7 липня 1909 р. в Німеччині Цей Закон зі змінами та доповненнями (в редакції 1986 р.) діє й сьогодні. в трьох основних напрямках: 1) захист одних конкурентів від інших конкурентів; 2) захист дилерів та постачальників від недобросовісної поведінки виробників; 3) захист громадськості, тобто споживачів, від аморальної, оманливої, нав’язувальної торговельної практики та методів реклами.

Значний вплив на формування системи захисту від недобросовісної конкуренції в національних законодавствах окремих країн справила міжнародно-правова регламентація захисту від недобросовісної конкуренції.

Ще у 1900 р. на Брюссельській дипломатичній конференції з перегляду Паризької конвенції про охорону промислової власності 1883 р. текст конвенції був доповнений ст. 10 bis, яка зобов’язувала країни–учасниці Конвенції забезпечити ефективний захист від недобросовісної конкуренції. Пізніше текст конвенції неодноразово переглядався і сьогодні ст. 10 bis діє в наступній редакції: “Країни Союзу зобов’язані забезпечити громадянам країн– учасниць Союзу ефективний захист від недобросовісної конкуренції”.

Актом недобросовісної конкуренції визнається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торгових справах. Зокрема, підлягають забороні: всі дії, які можуть призвести до змішування відносно підприємства, продуктів або промислової чи торгової діяльності конкурента;

247

248

оманливі твердження при здійсненні комерційної діяльності, які можуть дискредитувати підприємство, продукти або промислову чи торгову діяльність конкурента; вказівки або твердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності можуть ввести громадськість в оману відносно характеру, способу виготовлення, якості, придатності або кількості товарів.

Крім того, ст. 10-ter Паризької конвенції покладає на країни-учасниці обов’язок забезпечити засоби, які би дозволили підприємцям із метою захисту комерційних інтересів діяти через суд або через адміністративні органи. Підкреслимо, що конвенція не зобов’язує країни-учасниці приймати спеціальні закони з цього питання. Це – право кожної країни, але в усіх випадках засоби захисту повинні бути законними та ефективними.

Варто зазначити, що в законодавстві країн Європи встановлена абсолютна заборона на будь-які прояви недобросовісної конкуренції, тоді як діяльність монопольних утворень довгий час не заборонялася, а лише підлягала контролю з боку держави.

З другої половини ХХ ст. значно пожвавилось міжнародне співробітництво в галузі міжнародно-правового забезпечення інтелектуальної власності. Зокрема, фахівцями Всесвітньої організації інтелектуальної власності було розроблено Типовий закон про товарні знаки, фірмові найменування та недобросовісну конкуренцію для країн, що розвиваються (1967 – 1968 рр.). Відповідно до закону недобросовісною конкуренцією визнається: підкуп покупців конкурента з метою їх залучення; промисловий шпіонаж або підкуп службовців конкурента з метою розвідування ділової або комерційної таємниці; використання або розкриття без дозволу технічного “ноу-хау” конкурента; підбурювання службовців конкурента до порушень договорів із найму або до звільнення з роботи; погрози на адресу конкурента подати позов про порушення патенту чи товарного знаку, якщо погроза робиться недобросовісно з метою скорочення обсягу продажів конкурента та перешкод конкуренції; бойкотування торгівлі з метою перешкодити конкуренції або ліквідувати її; демпінг; створення уявлення про надто вигідні умови купівлі, якщо це не відповідає дійсності; копіювання товарів, послуг, реклами та інших характеристик комерційної діяльності конкурента; заохочення конкурента до невиконання контракту або використання його у власних цілях; порівняльна реклама; порушення положень законів, які прямо не регулюють питання конкуренції з метою отримання переваг у конкуренції.

Україна приєдналася до Паризької конвенції про охорону промислової власності 25 грудня 1991 р. Країни–члени Паризького союзу зобов’язані забезпечувати ефективний захист від недобросовісної конкуренції. Проте досвід показує , що такі дії досить важко вирізнити, тобто довести, де підприємець ще діє у межах дозволених правил конкуренції, а де він вийшов

248

249

за рамки цих правил. Тому розслідування проблем недобросовісної конкуренції – одне з найскладніших в діяльності антимонопольних органів.

Відповідно до чинного законодавства захист прав та законних інтересів суб’єктів господарювання від проявів недобросовісної конкуренції може здійснюватись антимонопольними органами як на території України так і закордоном якщо дії або їх негативний вплив поширюється і на територію України. Варто відзначити, що це істотне зрушення у напряму вдосконалення механізму захисту прав суб’єктів господарювання завжди мало суто територіальний, а не екстериторіальний характер156.

Верховна Рада України прийняла Закон “Про захист від недобросовісної конкуренції”, 7 червня 1996 р. в якому дається загальне визначення поняття «недобросовісна конкуренція», а також перелік дій, що визнаються недобросовісною конкуренцією. Відповідно до ст. 1 Закону “Про захист від недобросовісної конкуренції” недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Зокрема, недобросовісною конкуренцією визнаються: неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб’єкта (підприємця), створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції; неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

Особливістю Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” є те, що його метою є захист як суб’єктів господарювання, так і споживачів від недобросовісної конкуренції.

Неможливо не звернути увагу на тісний зв’язок норм конкурентного законодавства (зокрема, законодавства із захисту від недобросовісної конкуренції) з законодавством про інтелектуальну власність. Хоча в Україні захист від недобросовісної конкуренції і не розглядають як один з об’єктів інтелектуальної власності, водночас законодавче забезпечення охорони інтелектуальної власності значно впливає на розвиток конкурентного законодавства. Це передусім є пов’язане з тим, що найважливіші переваги у конкурентній боротьбі (при загальному досить високому рівні розвитку технологій) надають засоби індивідуалізації продукції та послуг суб’єкта господарювання, а також науково-технічні досягнення, ефективне застосування яких може забезпечити стійке становище суб’єкта господарювання на ринку.

Недобросовісна конкуренція тягне за собою юридичну відповідальність осіб, якщо їх дії мають негативний вплив на конкуренцію на території України, незалежно від того, де вчинено такі дії.

156 Закон України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 18.12.2008 р.

249

250

Заборона недобросовісних конкурентних дій, які не визначені в Законі ”Про захист від недобросовісної конкуренції”, здійснюється відповідно до ст. 1 цього Закону та ст. 32 Господарського кодексу України. Закон не дає вичерпного переліку дій, які можуть бути визнані як недобросовісна конкуренція. Такий підхід було використано і при визначенні поняття “недобросовісна конкуренція” в Паризькій конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р., стаття 10 bis якої вважається світовим стандартом у підході до визначення поняття недобросовісної конкуренції. Варто відзначити, що зміни до Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» внесені Верховною Радою України 18.12.2008 року (ст. 3) фактично підтвердили необхідність прямого застосування норм Паризької конвенції в практичній діяльності Антимонопольного комітету України, зокрема при кваліфікації дій як недобросовісної конкуренції.

Суб’єкти господарювання у своїй діяльності використовують добросовісні або недобросовісні способи збільшення своєї частки на ринку. Добросовісні способи включають: досягнення кращого співвідношення ціни і якості; надання додаткових послуг, знижки постійним покупцям; повідомлення справжніх відомостей про товар; використання внутрішнього ресурсу підприємств (фірм), власної позитивної репутації. До недобросовісних способів належать: неправомірне використання позитивних результатів діяльності інших підприємств (фірм); завдання навмисної шкоди діловій репутації конкурентів; вплив на споживчий попит шляхом розповсюдження неправдивих відомостей та ін.

Слід мати на увазі, що визначення поняття "недобросовісна конкуренція" за допомогою звернення до торгових та інших чесних звичаїв у підприємництві створює можливість суб'єктивного тлумачення зазначених норм. У чинному законодавстві немає визначення таких понять, як "торгові та інші чесні звичаї у підприємницькій діяльності". Проте в діловій та судовій практиці є прагнення до встановлення чіткого змісту таких дій та правових норм. Щоб звинувачення не мало суб'єктивного змісту, а компетентні органи мали можливість оголошувати неприпустимими певні дії, які з об'єктивних причин не відповідають духу чесної виваженої конкуренції, зміст недобросовісних дій повинен бути закріплений у правових нормах.

Термін "чесні звичаї" відображає моральні, соціальні та економічні традиції, які існують у конкретному суспільстві, тому тлумачення цього терміна може бути різним у різних країнах. Наприклад, при прийнятті рішень щодо “чесності” звичаїв у справах про недобросовісну конкуренцію німецькі судді посилаються на “позицію гіпотетичного доброго та законослухняного споживача або конкурента, який оцінює вплив певної дії на оточуючих.” У Франції судді при визначенні певної дії як недобросовісної конкуренції

250