конкурентное право Бакалинская

81

Таким чином, Антимонопольний комітет України є єдиним органом виконавчої влади, що здійснює державний контроль за дотриманням конкурентного законодавства. Зазначимо, що саме функція контролю за дотриманням конкурентного законодавства, а також специфіка форм і методів її реалізації визначають зміст спеціального статусу Антимонопольного комітету України в системі органів виконавчої влади.

Найважливішим завданням антимонопольних органів є контроль за структурою ринку з метою запобігання використанню у підприємницькій діяльності недобросовісних або обмежуючих заходів і методів конкуренції. Це завдання реалізується антимонопольними органами шляхом здійснення заходів попереднього та поточного контролю з метою виявлення суб’єктів господарювання, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку та подальшого контролювання і регулювання їх діяльності, виявлення порушень, що мають ознаки недобросовісної конкуренції та порушень законодавства стосовно фунціонування суб’єктів природних монополій.

Антимонопольні органи в процесі реалізації власних контрольних повноважень намагаються запобігти та припинити будь-які порушення конкурентного законодавства. Проте, значна увага а роботі антимонопольних органів приділяється аналізу структури ринку, виявленню суб’єктів господарювання, які обіймають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Визначення монопольного (домінуючого) становища підприємців на ринку здійснюється антимонопольними органами на підставі ст. 8 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, яка призначена для аналізу діяльності суб’єктів господарювання, груп суб’єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Метою визначення монопольного становища суб’єктів господарювання на ринку є отримання необхідної інформації для прийняття рішень з питань розвитку і захисту економічної конкуренції, зокрема демонополізації економіки, антимонопольного регулювання, контролю за узгодженими діями, концентрацією, контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, захисту інтересів суб ‘єктів господарювання, груп суб’єктів господарювання та споживачів від його порушень.

Необхідно зазначити, що відповідно до діючого законодавства України монопольним визнається домінуюче становище суб’єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб’єктами

81

82

господарювання визначати умови обороту товарів на ринку завдяки тому, що суб’єкт господарювання:

не має на ринку товару жодного конкурента або значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для вступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин;

є одним із двох або більше суб’єктів господарювання, що діють на ринку товару, якщо між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція90, і при цьому вони (разом узяті), не мають на ринку товару жодного конкурента або не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для вступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Зокрема, якщо суб’єкт господарювання є одним із таких суб’єктів господарювання, і при цьому зазначеним суб’єктам господарювання у складі не більше трьох належать найбільші частки ринку, які в сукупності перевищують 50 відсотків; п’яти - 70 відсотків .

Процес визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єкта господарювання на ринку складається з декількох взаємопов’язаних стадій:

*встановлення об’єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб’єкта господарювання (групи суб’єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб’єктом (суб’єктами) господарювання;

*складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

*складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

*визначення товарних меж ринку;

*визначення територіальних (географічних) меж ринку;

*встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб’єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

*визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

*розрахунок часток суб’єктів господарювання на ринку;

*складання переліку потенційних конкурентів, споживачів цього або аналогічного товару;

90 Поняття «незначна конкуренція» в законодавстві не визначено.

82

83

*визначення бар’єрів вступу на ринок та виходу з ринку для реальних та потенційних конкурентів та споживачів;

*встановлення факту монопольного (домінуючого) становища суб’єкта (суб’єктів) господарювання на ринку.

Аналізуючи понятійний апарат конкурентного законодавства, можна зробити висновок, що до суб’єктів господарювання, які займають монопольне становище, відносяться суб’єкти, яким притаманна наступна сукупність ознак:

 організаційний елемент: до даної категорії можуть відноситися

юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, а також фізичні особи, які займаються діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншою господарською діяльністю;

оперативно-господарський елемент: вищеназвані суб’єкти займаються діяльність з виробництва, реалізації, придбання будь-яких продуктів діяльності(товарів, робіт, послуг), призначених для обміну на відповідному товарному ринку;

елемент, що характеризує тип відносин: суб’єкти господарювання займають домінуюче положення на ринку певного товару, що дає їм можливість впливати на конкуренцію або обмежувати свободу економічної діяльності інших суб’єктів господарювання незалежно від способу такого обмеження;

елемент, що характеризує співвідношення визначених Законом економічних показників: порівнюється частка, яку суб’єкт фактично займає на ринку певного товару і частка, яка є обмежувальною у відповідності з Законом;

процесуально-правовий елемент: факт монопольного становища встановлений компетентним державним органом (АМК) у відповідності з процедурою, встановленою чинним законодавством.

Необхідно зазначити, що в Методиці визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єкта господарювання на ринку від 5.03.2002 р. значно вдосконалено механізм визначення монопольного становища, зокрема, поряд з кількісними і якісними характеристиками, запроваджені термінові (строкові) характеристики та характеристики, які характеризують відносини між суб’єктами господарювання на ринку (визначення реальних та потенційних конкурентів та характеристики положення цих суб’єктів на ринку). Вдосконалення організаційно-правового механізму визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єкта господарювання на ринку є безумовно позитивним.

Достатньо довгий час контроль за діяльністю підприємств-монополістів здійснювався шляхом складання і ведення переліку підприємців-монополістів Антимонопольним комітетом України. Метою створення і ведення переліку

83

84

підприємств-монополістів було здійснення постійного державного контролю за зазначеними суб’єктами та застосування до них адресних заходів антимонопольного регулювання.

Відповідно до Положення складання проекту Переліку монополістів здійснювалося органами державної статистики України шляхом визначення груп взаємнозамінних товарів та часток підприємців на відповідних ринках. Рішення про включення або виключення підприємців з Переліку приймається виключно Антимонопольним комітетом України.

Необхідно зазначити, що з 1 січня 2001 року набрав чинності Закон України «Про державну статистику». Відповідно до ст.21 цього Закону: «Статистична інформація, отримана органами державної статистики у процесі статистичних спостережень, не може вимагатися органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими юридичними особами, об’єднаннями громадян, посадовими та іншими особами з метою використання для прийняття рішень до конкретного респондента».

Враховуючи те, що антимонопольне регулювання діяльності підприємствмонополістів має виключно індивідуалізований характер, а на підставі проекту Переліку підприємств-монополістів антимонопольними органами складається Перелік підприємств-монополістів і приймаються рішення про застосування режиму державного регулювання їх діяльності, то використання статистичних даних в процесі антимонопольного регулювання діяльності підприємствмонополістів сьогодні є неможливим.

З метою розробки нової системи обліку суб’єктів господарювання, що займають монопольне становище на ринку, було створено Міжвідомчу робочу групу з статистичного вивчення монопольного сектору в економіці України. Важливим є також те, що монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання на ринку є об’єктивною ознакою суб’єкта господарювання та існує незалежно від відображення цього факту в Переліку підприємцівмонополістів. Це також підтверджується і практикою застосування норм конкурентного законодавства. Зокрема, в п. 3 листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів» визначено, що суб’єктами порушень конкурентного законодавства можуть бути не лише підприємці, які займають монопольне становище на ринку товарів, робіт, послуг. У зв’язку з цим кожного разу при розгляді заяв і справ про порушення антимонопольного законодавства або про економічну концентрацію є необхідним дослідження ринків та визначення монопольного становища суб’єкта господарювання на них.

Крім того, у Постанові президії Вищого арбітражного суду України зазначено, що чинне законодавство не передбачає права органу Комітету

84

85

застосовувати норми матеріального права до підприємців тільки з часу внесення останніх до переліку підриємців, що займають монопольне становище на ринку 91.

Таким чином, під час розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства та заяв про економічну концентрацію, для яких має значення наявність у відповідача (заявника) монопольного становища на ринку, не обов’язково, щоб відповідний підприємць був формально внесений до Переліку на час вчинення порушення або здійснення економічної концентрації. Достатньо, щоб було доведено, що цей підприємець у зазначений час фактично займав монопольне становище на ринку. Рішення Антимонопольного комітету щодо визнання суб’єкта господарювання монополістом повинно бути сформульовано у рішенні за результатами розгляду справи.

Звернемо увагу на те, що під час складання і ведення Переліку підприємців-монополістів застосовується індивідуальний підхід, тобто для включення кожного з підприємців до Переліку приймається мотивоване рішення, яке вказує, на думку В. Підлісного, на настання негативних наслідків для підприємців-монополістів. На нашу думку, включення підприємця до Переліку підприємств, які займають монопольне становище на ринку, є підставою для запровадження щодо нього спеціального правового режиму з боку держави. Таку діяльність держави не можна розглядати як дискримінацію суб’єкта господарювання з боку відповідних державних органів, скоріше це один з механізмів реалізації спільної соціальної відповідальності суб’єкта господарювання і держави перед громадянином і суспільством. Безумовно, механізм запровадження цього правового режиму та заходи, що застосовуються до підприємств-монополістів (наприклад, встановлення державою певних сум, що повинні вноситися підприємствами-монополістами за перевищення розрахункової величини фонду оплати праці), дають підстави вважати їх дискримінаційними. Проте, запровадження механізмів дерегулювання в сфері економіки, а також зростання усвідомлення своєї соціальної відповідальності перед громадянами і суспільством як з боку держави, так і окремих підприємців дає підстави сподіватися, що в подальшому втручання держави в діяльність підприємців не буде завдавати значної шкоди їх інтересам, а підприємці будуть ухилятися від використання обмежуючої або несумлінної ділової практики відносно своїх конкурентів.

Визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єкта господарювання на ринку є певною інформаційною базою для більш глибокого адресного контролю за дотриманням конкурентного законодавства

91 Постановa Президії Вищого арбітражного суду України від 14.09.98 р. № 02-7/11-44п/ 695.

85

86

в процесі здійснення господарської діяльності зазначеними суб’єктами та застосування спеціальних заходів антимонопольного регулювання до них.

Необхідно зазначити, що з початку законодавчого врегулювання процесів конкуренції в Україні, значна увага приділялася створенню та вдосконаленню механізмів контролю та регулювання діяльності підприємств-монополістів. Відповідна діяльність держави знайшла своє законодавче закріплення в наступних нормативних актах: Законі України «Про приватизацію майна державних підприємств», який визначає особливий порядок приватизації підприємств-монополістів на ринку певних товарів; Порядку надання органами Антимонопольного комітету України висновків щодо умов приватизації підприємств-монополістів, Законі України «Про ціни і ціноутворення», Положенні про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень, Порядку визначення сум, що повинні вноситися до бюджету підприємствами-монополістами у 2002 році та І кварталі 2003 р. у зв’язку з перевищенням розрахункової величини фонду оплати праці, тощо.

Проте, державний контроль за дотриманням конкурентного законодавства не обмежується лише визначенням факту набуття суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку та застосування заходів індивідуального характеру. Контроль за дотриманням конкурентного законодавства охоплює також і контроль за діяльністю суб’єктів природних монополій та забезпечення умов для розвитку сумлінної конкуренції на ринку України.

2. Види державного контролю в сфері конкуренції Державний контроль в сфері економічної конкуренції здійснюється антимонопольними органами в різних формах і напрямках. Особливості реалізації контрольних функцій Антимонопольного комітету України найбільш яскраво проявляються при розподілі контролю на попередній, поточний (оперативний) та наступний.

2.1. Попередній контроль в процесі конкуренції здійснюється до початку вироблення прогнозних висновків і прийняття відповідних рішень до початку здійснення господарської діяльності та реалізації управлінських рішень з метою попередження високої коцентрації виробництва та обігу, шляхом попереднього погодження з антимонопольними органами дій, що можуть привести до монополізації ринку, або будь-яким іншим чином негативно вплинути на структуру ринку, а також шляхом надання антимонопольними органами рекомендацій щодо запобігання порушень конкурентного законодавства.

Попередній контроль здійснюється в таких напрямках:

86

87

*контроль за дотриманням конкурентного законодавства в процесі економічної концентрації;

*контроль за дотриманням конкурентного законодавства в процесі узгодження діяльності суб’єктами господарювання;

*контроль за дотриманням вимог конкурентного законодавства в процесі перетворення державної власності;

*контроль за дотриманням вимог конкурентного законодавства при прийнятті рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю.

Попередній контроль за дотриманням конкурентного законодавства в процесі економічної концентрації здійснюється антимонопольними органами

впроцесі розгляду заяв на надання попередніх висновків про умови економічної концентрації та надання / або ненадання згоди на економічну концентрацію суб’єктів господарювання. Варто зазначити, що діюче законодавство не дає нормативного визначення поняттю «економічна концентація». Економічну концентрацію визначають як специфічну діяльність спрямовану на:

1) злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого;

2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом:

а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб'єкта господарювання, що ліквідується;

б) призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб'єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб'єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи;

в) створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами господарювання, який тривалий період буде самостійно здійснювати господарську діяльність, і при цьому зазначене створення не приводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що

87

88

створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання;

3) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.

Підстави та порядок розгляду заяв та прийняття рішень в процесі контрольної діяльності антимонопольних органів за дотриманням конкурентного законодавства в процесі економічної концентрації здійснюється на основі ст. 22-25 та ст.26 - 34 Закону України «Про захист економічної конкуренції», Постанови Кабінету Міністрів України «Про запровадження механізму запобігання монополізації товарних ринків» та Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання (Положення про концентрацію).

Звернемо увагу на те, що випадки обов’язкового отримання згоди на економічну концентрацію визначені в ст. 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Положенні про концентрацію (п.2.1).

У разі необхідності отримання згоди на здійснення концентрації органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративногосподарського управління і контролю, орендарі, суб’єкти господарювання, фізичні і юридичні особи, які в межах своїх повноважень приймають рішення про концентрацію, або які її здійснюють (п.2.3. Положення), подають заяву до Антимонопольного комітету України, або його відділення відповідно до підвідомчості зазначених органів (межі підвідомчості встановлені п.3.7. Положення). Суб’єкти господарювання можуть з власної ініціативи звернутися до органів Комітету із заявою про отримання попередніх висновків з питання запланованої концентрації. Проте, отримання попередніх висновків не звільняють заявника від необхідності звернутися із заявою про надання згоди на економічну концентрацію відповідно до п. 2.1. Положення. За подання заяви щодо отримання згоди на економічну концентрацію та надання попередніх висновків відносно запланованої концентрації заявники сплачують збір відповідно до положень ст. 34 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Заява подається у письмовій формі і повинна містити відомості, що вказані в п. 3.8. Положення, в залежності від виду концентрації до заяви додаються документи, які визначені в п. 3.9. Положення. Крім того, під час розгляду заяви у суб’єктів господарювання - учасників концентрації - можуть бути запитані інші необхідні для прийняття обгрунтованого рішення документи і матеріали (передбачені п.3.11. Положення).

88

89

Попередні висновки щодо запланованої концентрації надаються антимонопольними органами протягом місяця з моменту надходження до Антимонопольного комітету чи його органів заяви виключно на основі поданих заявником документів та інформації. Попередні висновки відповідного органу Антимонопольного комітету України надаються у формі листа, в якому зазначається про:

можливість надання дозволу на концентрацію; можливість відмови в наданні дозволу на концентрацію;

необхідність чи відсутність необхідності одержання дозволу на концентрацію;

недостатність інформації для будь-якого висновку.

Попередні висновки надаються виключно на підставі наданої інформації. Висновки про можливість оренди органи Комітету надають протягом

п’ятнадцяти днів з дня надходження необхідних матеріалів.

Розгляд заяви про надання згоди на економічну концентрацію починається не раніше ніж за 15 днів після надходження заяви до антимонопольних органів. У випадку, коли немає підстав для заборони здійснення концентрації Антимонопольний комітет України або його органи приймають рішення про надання згоди на концентрацію.

При виявленні підстав для можливої заборони концентрації, а також у разі необхідності проведення складного поглибленого досліження чи експертизи державним уповноваженим, головою територіального відділення Атимонопольного комітету України приймається розпорядження про початок розгляду справи про концентрацію, про що письмово повідомляється заявник.

Справа про концентрацію повинна бути позглянута протягом 3-х місяців. За результатами розгляду справи про концентрацію приймається

мотивоване рішення про надання чи ненадання згоди на економічну концентрацію.

Варто зазначити, що рішення про надання дозволу на концентрацію може бути надане на невизначений або конкретно визначений строк, який, як правило, не повинен перевищувати п’яти років.

Економічна концентрація має бути здійснена протягом року з дня прийняття рішення про надання дозволу на концентрацію, якщо більший строк не визначено у рішенні. Якщо концентрація у цей строк не здійснена, учасники концентрації мають подати нову заяву про отримання дозволу на економічну

відповідного дозволу антимонопольних органів призводить до застосування до порушників заходів адміністративної відповідальності.

89

90

Збільшення кількості випадків надання попередніх висновків з питань економічної концентрації пояснюється, з одного боку, розумінням підприємцями користі від застосування механізму попередніх висновків шляхом мінімізації ризиків, які вони можуть понести у випадку заборони концентрації, з іншого - зваженого підходу антимонопольних органів до надання таких висновків і подальшого розгляду справ про економічну концентрацію. Необхідно зазначити, що основна мета механізму надання попередніх висновків на економічну концентрацію полягає в запобіганні здійснення конкурентних правопорушень.

Враховуючи особливості створення та функціонування окремих видів суб’єктів господарювання, контроль за їх діяльністю здійснюється на основі спеціальних нормативних актів, зокрема, контроль за дотриманням конкурентного законодавства здійснюється на підставі Указу Президента «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», Положення про особливості контролю за дотриманням антимонопольного законодавства інвестиційними фондами та інвестиційними компаніями , Положення про особливості реорганізації інвестиційних фондів шляхом злиття або приєднання.

Попередній контроль за узгодженими діями суб’єктів господарювання

здійснюється шляхом надання попередніх висновків та дозволу (відмови в наданні дозволу) на узгоджені дії.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» узгодженими діями є укладення суб’єктами господарювання угод в будь-якій формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі,а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність). Узгодженими діями є також створення суб’єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначений суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання.

Відповідно до розділу 3 Положення «Про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання» (Положення про узгоджені дії) попереднє отримання дозволу органів Комітету відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є обов’язковим на вчинення суб’єктами господарювання узгоджених дій, що призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Порядок отримання попередніх висновків та/або дозволу на узгоджені дії аналогічний до порядку одержання попередніх висновків та/або дозволу на економічну концентрацію і закріплений розділом VІ Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Положенням про узгоджені дії.

90