конкурентное право Бакалинская

221

Одним із заходів впливу, механізмів застосування конкурентного законодавства є відповідальність. Беручи до уваги юридичну природу даного законодавства, як господарсько-правового інституту, можна впевнено стверджувати: відповідальність за порушення конкурентного законодавства є різновидністю господарсько-правової відповідальності.

Відповідальність у господарському праві – це комплексний правовий інститут, який має свій особливий предмет регулювання – господарські правопорушення, окрему групу яких складають монополістичні правопорушення. Адже конкурентне законодавство як господарсько-правове явище регулює відносини, які складаються в сфері здійснення антимонопольного регулювання.

Питанню відповідальності за порушення конкурентного законодавства присвячений розділ VІІІ Закону “Про захист економічної конкуренції”, а також деякі окремі статті як зазначеного Закону.

Як різновидність форм державного примусу, відповідальність за монополістичні правопорушення має всі ознаки, що притаманні юридичній відповідальності в цілому. По-перше, вона застосовується до осіб, які вчинили правопорушення. По-друге, вона застосовується до правопорушників тільки уповноваженим на це державним органом. По-третє, відповідальність полягає в застосуванні до правопорушників передбачених законом санкцій.

Відповідальність за монополістичні правопорушення пов’язана із застосуванням відповідних санкцій, спрямованих на відновлення порушених прав та стимулювання нормальних ринкових відносин. “Відповідальність – як правильно зазначає Б.С. Антимов, - це спосіб спонукання, а у випадку необхідності – і примусу боржника до виконання приписів норм права”133.

Джерелом формування відповідальності за монополістичні правопорушення є, зокрема, адміністративне право, цивільне право. Це обумовлено комплексним характером конкурентногозаконодавства, в якому органічно поєднані норми різних галузей права. В залежності від цього антимонопольні санкції мають адміністративно-правове та цивільно-правове коріння.

Правова природа санкцій за монополістичне правопорушення визначається змістом об’єкту юридичного захисту та регулювання, а саме захист інтересів підприємців та споживачів шляхом запобігання та припинення порушень конкурентногозаконодавства.

В юридичній літературі санкції в більшості випадків пов’язують з відповідальністю, хоча поняття відповідальності використовується не тільки в праві. Існує поняття відповідальності моральної, економічної, політичної тощо.

133 Б.С. Антимов Ответственность в хозяйственном праве – М.. 1978.- С. 219.

221

222

Дослідження проблеми юридичної відповідальності знайшло своє місце в роботах ряду вчених. Наприклад, О.Е. Лейст під відповідальністю розуміє реалізацію правових санкцій. На його думку санкції правових норм є основою всіх видів відповідальності. Вони також є нормативним визначенням заходів державного примусу, що застосовується у випадках правопорушення та містять його підсумкову оцінку. Головна ж ціль санкцій – попередження правопорушення, а якщо останнє здійснено – застосування та реалізація санкцій, спрямованих на виконання загальної та приватної презумпції.

Відповідальність – це вид санкцій, який характеризується специфічними ознаками, а санкції – вся система засобів примусу, і тільки в іншу чергу елемент правової норми, в якій формально закріплені державно-правові наслідки неправомірної поведінки. Санкції – це лише засіб, що забезпечує реалізацію юридичної відповідальності.

Санкції та відповідальність – взаємопов’язані між собою поняття. Це з одного боку. З іншого, дані поняття не можна ототожнювати, оскільки не можна ототожнювати санкції із самими мірами відповідальності. Погоджуючись із останнім положенням, вважаю що санкція є лише певною мірою юридичної відповідальності. Міри юридичної відповідальності мають певні правові форми та закріплені правовими нормами.

Санкція випливає із відповідальності, так як служить мірою впливу, яка застосовується до правопорушників. В санкції відображається конкретний результат впливу відповідальності.

Найважливіші конституційні положення у сфері захисту конкуренції закріплені в частині 3 статті 42 Конституції України, а саме: „ Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом». Усе конкурентне законодавство України виростає із цих положень.

Суспільна небезпечність порушень законодавства про захист економічної конкуренції полягає у тому, що вони посягають на суспільні відносини, які складаються у сфері господарської діяльності на засадах ринкових відносин та охороняються державою в інтересах усього суспільства й окремих його суб’єктів. Незаконні дії завдають руйнівного впливу на одну з важливих сфер суспільного життя – господарську. й вплив загрожує умовам нормального існування суспільства, його позитивному розвитку. Тому за порушення конкурентних правових норм чинне законодавство встановлює юридичну відповідальність – цивільно-правову, адміністративну та кримінальну, а також встановлює до суб’єктів господарювання організаційно-правові заходи та фінансові санкції.

222

223

Відповідальність за порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції закріплена в таких нормативно-правових актах і Кодексах України: Закон України „Про захист економічної конкуренції”, Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції”, Закон України “ Про природні монополії”, Кодекс України про адміністративні правопорушення , Кримінальний кодекс України.

На відміну від багатьох державних органів Антимонопольному комітету України та його органам надано право без звернення до суду за власними рішеннями накладати штрафи на порушників конкурентного законодавства. Система санкцій постійно удосконалюється, вона стає більш всеохоплюючою, потенційно більш жорстокою до порушників, а значить - більш дієвою.

З прийняттям Закону України "Про захист економічної конкуренції" склад санкцій дещо змінено, а відповідальність за порушення суттєво збільшено.

По-перше, розширилось коло осіб, на яких Антимонопольний комітет України може накладати штрафи. Надано право накладати штрафи не тільки на юридичних, а й на фізичних осіб чи групу підприємців, якщо вони можуть бути визнані суб'єктами господарювання відповідно до статті 1 цього Закону.

По-друге, удвічі збільшилися суми потенціальних штрафів. Якщо раніше міг бути застосований максимальний штраф до 5% виручки від реалізації продукції суб'єкта господарювання за рік, то тепер максимальна межа за деякі порушення становить 10%. Штраф за порушення порядку подання інформації Антимонопольному комітету України збільшився від 0,5% до 1,0% річної виручки від реалізації.

По-третє, у разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, накладається штраф у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом134.

В удосконаленому вигляді система санкцій за порушення конкурентного

134 Борисенко З. Система відповідальності за порушення конкурентного законодавства.// Еконміка України.- 2003.- № 6 .- с. 19

223

інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення, стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення.135

Штрафи.

Характер штрафних мають санкції, що передбачені статтею 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Підставою для накладання штрафів є положення статей 50, 52 Закону, що передбачають застосування такого виду санкцій, їх розмір, а також вказані правопорушення, на які вони розраховані.

Фактичною ж підставою для застосування штрафних санкцій є встановлення наявності факту порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбаченого ст.50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Необхідно зазначити, що одним з найбільш дискусійних питань юридичної відповідальності в сфері економічної конкуренції є проблема правової природи штрафів, що застосовуються до порушників конкурентного законодавства органами Антимонопольного комітету України136.

Зазначимо, що саме штрафні санкції є основним і найбільш поширеним заходом юридичного примусу, що застосовується до порушників конкурентного законодавства. В літературі сформувалися дві основні позиції з цього питання: одні вважають ці штрафні санкції проявом цивільно-правової відповідальності, інші - адміністративної відповідальності137.

Ця проблема має велике теоретичне і практичне значення, зокрема тому, що розміри штрафів, які накладаються на порушників конкурентного законодавства - юридичних осіб в декілька разів перевищують розміри адміністративних стягнень, що накладаються на порушників - фізичних осіб. Цим самим створюється ситуація, при якій суб’єкт господарювання та громадянин за одне правопорушення несуть різну відповідальність, що звичайно дискримінує юридичних осіб.

135Борисенко З. Тамож.- С. 26.

136Бакалінська О.О. Організаційно-правові засади захисту економічної конкуренції в Україні. Монографія. – К.: КНТЕУ. 2005179 с.

137Лилак Д.Д. Адміністративна і цивільно-правова відповідальність юридичних осіб у сфері економічних відносин (колізії теорії і проблеми практики)// Право України. 2000. № 1 - С. 24-25.

224

225

Враховуючи те, що законодавчі засади застосування економічних санкцій за порушення законодавства в сфері конкуренції закладені Законом України «Про захист економічної конкуренції», ін., вони безсумнівно є проявом юридичної відповідальності. Проте, при визначенні видів відповідальності в Законі України «Про захист економічної конкуренції», зокрема в ст. 51 Закону визначено, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом, а також в інших нормативних актах конкурентного законодавства. Проведення різниці між економічними (фінансовими) санкціями і іншими видами відповідальності призводить до того, що окремі вчені вважають фінансові санкції окремим видом юридичної відповідальності138, а інші - атрибутом адміністративної відповідальності139. Цікавим є підхід І. Зуба, який вважає, що «питання про фінансові та інші санкції як новий вид відповідальності правомірно ставити лише у тому разі, якщо не вдається їх ідентифікувати в рамках існуючих видів».140 Варта також уваги позиція вчених, які спираючись на положення ст.92 Конституції України зазначають, що в Україні існує лише чотири види відповідальності (цивільна, адміністративна, кримінальна, дисциплінарна), а «існування інших видів відповідальності, крім передбачених Конституцією неможливе». Проте, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 30.05.2001 р. (Справа № 1-22/2001, № 7 -рп/2001: справа про відповідальність юридичних осіб) в п. 1.1. зазначено: « Положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним не встановлюються види юридичної відповідальності., за цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативноправовими актами».141

В той же час, визначаючи свою позицію стосовно правової природи фінансових санкцій за порушення законодавства, зокрема валютного та податкового, Конституційний суд України підкреслив, що зазначені порушення посягають на правопорядок в публічних сферах. І одночасно

138Воронова Л.К. та ін. Фінансове право - Х .: 1998. - С. 282 -285

139Лук’янець Д. Правова природа і особливостi відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Підприємництво, господарство і право. 2001. - № 8. - С. 78 -80.

140Зуб И.О. О правовой природе финансовых санкций // Предпринимательство, хозяйство и право - 1997. - № 3. - С. 8.

141Рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 р. (Справа № 1-22/2001, № 7 -рп/2001: справа про відповідальність юридичних осіб).

225

226

визнав непереконливим віднесення фінансових санкцій до заходів адміністративної відповідальності.

На нашу думку, штрафні санкції за порушення конкурентного законодавства є проявом адміністративної відповідальності юридичних осіб. Це підтверджується тим, що штрафні санкції за порушення конкурентного законодавства стягуються спеціальним юрисдикційним органом - Антимонопольним комітетом України його територіальними органами в межах повноважень, визначених ст. 8 Закону України «Про Антимонопольний комітет України». Відповідні стягнення накладаються в спеціальному, оперативному порядку, визначеному «Правилами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 р. № 5 (з наступними змінами і доповненнями) та ін. Крім того, в законодавстві надано виключний перелік діянь, за які застосовуються штрафні санкції. Зауважимо, що штрафи, які накладають антимонопольні органи, є основним видом відповідальності юридичних осіб за вчинення конкурентних правопорушень і мають репресивний, а не компенсаційний характер, характерний для цивільно-правової відповідальності.

Головним теоретичним каменем спотикання у цій проблемі, вважає Лилак Д.Д., є відсутність в КУпАП прямої норми про те, що юридичні особи можуть бути суб’єктами адміністративного проступку. Зокрема, Стефанюк В. зазначає, що: «...уважно проаналізувавши норми щодо віку, після досягнення якого настає відповідальність, щодо обставин, які виключають адміністративну відповідальність, неосудності особи, мети адміністративного стягнення, тощо можна дійти висновку, що КУпАП встановлює адміністративну відповідальність лише фізичних осіб»142.

Перехід до ринкових відносин, поява господарюючих суб’єктів різних організаційно-правових форм звичайно відродили адміністративну відповідальність у вигляді штрафу.143 Варто зауважити, що розширення кола суб’єктів адміністративної відповідальності за рахунок юридичних осіб не є новим для теорії і практики права. В попередні роки, зазначає О.П.Альохін, колективні суб’єкти адміністративної відповідальності, в тому числі у вигляді штрафу, були відомі адміністративному праву. Зокрема, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21.07.1961 р. «Про подальше обмеження штрафів, що накладаються в адміністративному порядку» було скасовано накладання штрафів в адміністративному порядку на підприємства, установи, організації і встановлено їх накладення на посадових осіб. Таким чином підсилювалася

142Лилак Д.Д. Адміністративна і цивільно-правова відповідальність юридичних осіб у сфері економічних відносин (колізії теорії і проблеми практики)// Право України. 2000. № 1 - С. 24-25.

143Кротюк В. Іоффе А. Лук’янець Д. Фінансові санкції та адміністративна відповідальність: проблема співвідношення. // Право України. 2000. - № 5. - С.29-33.

226

227

особиста відповідальність посадових осіб та усувалося безособове покладання відповідальності на підприємство.

Аналіз конкурентного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що суб’єктами правопорушень в сфері конкуренції частіше за все виступають саме юридичні особи.

На нашу думку, визнання юридичних осіб суб’єктами адміністративної відповідальності на законодавчому рівні створить підстави для розгляду штрафних санкцій, що застосовуються органами Антимонопольного комітету України до порушників конкурентного законодавства як прояв адміністративної відповідальності. Це в свою чергу допоможе врегулювати та взаємоузгодити механізми застосування заходів адміністративної відповідальності, забезпечити рівні умови застосування заходів адміністративного впливу до порушників конкурентного законодавства, створити спеціальні адміністративні процедури припинення антимонопольних правопорушень, які б враховували всі їх особливості144, значно підвищити ефективність адміністративної відповідальності за конкурентні правопорушення.

Найжорсткіші санкції передбачено за антиконкурентні узгоджені дії, зловживання монопольним становищем та за невиконання рішень органів Комітету або виконання їх не в повному обсязі. Відповідно до статті 52 штраф за такі дії чи бездіяльність може досягати 10% доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. При цьому слід звернути увагу на те, що за основу, нарахування цих процентів, береться виручка не лише від частини діяльності підприємця, у межах якої відбулося порушення, а від усієї виручки суб'єкта господарювання145.

Якщо суб'єкт господарювання працював менше року, розмір штрафу обчислюється від доходу за весь час роботи до моменту прийняття рішення

144 Як, наприклад, у Бельгії , де існує дві основні адміністративні процедури припинення порушень в сфері конуренції: загальна та скорочена, та особлива процедура. Загальна процедура припинення порушень конкурентного законодавства застосовується у разі виявлення адміністративних проступків в сфері конкуренції відповідним державним органом.

Загальна процедура складається з низки етапів, головним з яких є проведення експертизи та встановлення факту правопорушення. Варто зазначити, що державний адміністративний орган лише збирає матеріали, аналізує їх, виносить пропозиції стосовно остаточного рішення. Проте, рішення про накладання стягнення та застосування інших заходів примусового характеру приймає незалежний судовий орган. Тривалість загальної процедури розгляду справи не перевищує трьох-шести місяців.

Скорочена процедура припинення правопорушення застосовується в тих випадках, коли при виявленні конкурентного правопорушення порушник визнає факт скоєння конкурентного правопорушення і припиняє його(якщо порушення триває). Остаточне рішення про застосування заходів примусового характеру приймає суд. Тривалість скороченої процедури - від трьох днів до двох тижнів.

Особлива процедура припинення конкурентних правопорушень застосовується державним конкурентним органом Бельгії в тих випадках, коли справа має загальнодержавне, прецедентне значення. Термін особливої процедури в законодавстві не обмежений і може тривати від декількох місяців до декількох років.

145 Шуміло І. Антиконкурентні узгоджені дії. // Господарське право.—2001.—№1 – с.15-18

227

228

про накладення штрафу. Якщо ж виручки зовсім немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України не повідомив розмір доходу (виручки), штраф може бути накладений у розмірі до 20 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо суб'єкт господарювання в результаті порушення отримав незаконний прибуток, який перевищує 10% доходу від реалізації, штраф може бути значно більшим. Проте він усе ж таки не повинен перевищувати потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. У разі потреби розмір доходу (виручки) може бути визначений органами Антимонопольного комітету України на підставі адміністративної інформації, отриманої з інших джерел.

За порушення порядку подання інформації Антимонопольному комітету України , схилення до вчинення порушень, створення обмежень підприємцю за факт звернення до Антимонопольного комітету України і за створення перешкод працівникам Комітету у здійсненні їх діяльності передбачено штраф у розмірі до 1% відповідного доходу. А у випадках відсутності інформації про виручку штраф може становити до 2 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян146.

Решта порушень, які становлять найбільшу кількість у переліку їх видів, караються штрафом у розмірі до 5% доходу, а у випадках, коли доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України не надав інформацію про розмір доходу, штраф накладається у розмірі до 10 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 52 Закону "Про захист економічної конкуренції" рішення про накладення штрафів у розмірах понад 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 тис. грн.) приймаються тільки Антимонопольним комітетом або його адміністративною колегією на їх засіданнях. Якщо порушником є суб'єкт господарювання, який складається з кількох юридичних чи фізичних осіб, то для розрахунку доходу (виручки) від реалізації підсумовуються відповідні показники всіх цих осіб, що входять до складу групи. Відповідно до зазначеного, штраф, по суті, теж накладається не на основного відповідача, а на групу юридичних та фізичних осіб, які пов'язані з ним відносинами контролю і можуть у результаті порушення дістати переваги в конкуренції. Інша справа, що сплачувати цей штраф вони можуть як солідарно, тобто кожен свою частку, так і відразу всією сумою, якщо її візьме на себе один учасник.

Штраф має бути сплачений у двомісячний строк з дня одержання рішення про його накладення. За кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5% від суми штрафу. При цьому розмір пені не може

146 Борисенко З. Система відповідальності за порушення конкурентного законодавства.// Еконміка України.- 2003.- № 6 .- с. 19-26.

228

229

перевищувати розмір самого штрафу. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України

Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Крім того, нарахування пені припиняється на час розгляду судом справи про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України щодо накладення штрафу або відповідного рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами. Якщо сплата штрафу надто обтяжлива для порушника, то за його заявою органи Антимонопольного комітету України своїм рішенням мають право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу.

України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Зокрема у період з січня по жовтень 2008 року сума накладених штрафів

дорівнює 10566,14 тис. грн., за цей період порушниками всього сплачено

15407,13 тис. грн147.

Адміністративна відповідальність. Система санкцій, крім штрафів, які безпосередньо накладаються органами Антимонопольного комітету України, включає в себе також адміністративну відповідальність посадових осіб та інших працівників суб'єктів господарювання і органів влади за порушення порядку надання інформації Комітету, а також за створення перешкод його працівникам при проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи або інші носії інформації. Посадові особи зазначених органів, крім того, можуть нести адміністративну відповідальність за невиконання рішень органів Комітету.

Адміністративна відповідальність посадових осіб за невиконання рішення Антимонопольного комітету України певною мірою компенсує відсутність штрафу за антиконкурентні дії органів влади, делегування владних повноважень підприємствам та схилення до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяння вчиненню таких порушень, обмежувальну діяльність об'єднань. Законодавець мав на увазі, що у випадку вчинення цих порушень органи Антимонопольного комітету України

147 Інформація про діяльність Антимонопольного комітету України в січні-жовтні 2008 року.- К.: 2008.-

5с.

229

230

проводять розслідування, надають рекомендації щодо припинення дій, які мають ознаки порушення, рекомендації щодо усунення причин їх виникнення або вжиття заходів для усунення наслідків. Якщо ж ці заходи не допомогли, приймається рішення про необхідність припинення дій, які кваліфікуються статтею 50 як порушення. І лише у разі невиконання такого рішення Антимонопольного комітету України має бути застосована адміністративна відповідальність посадової особи органу влади148.

У чинному Кодексі України про адміністративні правопорушення є ряд статей, які стосуються порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Це ст.164-3 "Недобросовісна конкуренція", ст.165-2 "Порушення порядку формування та застосування цін і тарифів", ст.166-1 "Зловживання монопольним становищем на ринку", ст.166-2 "Неправомірні угоди між підприємцями", ст.166-3 "Дискримінація підприємців органами влади і управління", ст.166-4 "Порушення порядку подання інформації та виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень". Ці статті внесені в Кодекс в 1994-1995 роках після створення в Україні Антимонопольного комітету.

Відповідно до цих статей незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені тягне за собою накладення штрафу від 30 до 44 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.

Умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця карається штрафом від 5 до 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або обману іншого підприємця тягне за собою накладення штрафу від 9 до 18 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Різні види зловживань монопольним становищем для керівників підприємств закінчуються штрафом у розмірі до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а для осіб, які займаються підприємницькою діяльністю - до 30 неоподатковуваних мінімумів149.

Антиконкурентні узгоджені дії у вигляді укладання угод, спрямованих на

148Бакалінська О. Амплітуда правового механізму // Конкуренція. - 2002. - № .2 –С. 54.

149Саніахметова Н.О., Мельник С.М. Підстава і види юридичної відповідальності за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку// Господарське право .- 2003.- № 3.- с. 27-30.

230