конкурентное право Бакалинская

101

Для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема у разі вилучення доказів та накладеня арешту на майно, органи внутрішніх справ, митні органи та інші правоохоронні органи зобов'язані надавати у межах наданих їм прав допомогу Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням.

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

-припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

-зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

-визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

-примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

-накладення штрафу;

-блокування цінних паперів;

-усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

-скасування дозволу на узгоджені дії;

-оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь

усправі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;

-закриття провадження у справі (ч.1 ст 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Варто звернути увагу, що відповідно до ч. 2 ст 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України, які прийняли рішення, не мають права його скасувати або змінити. Вони

101

102

можуть виправити допущені в рішенні описки чи явні арифметичні помилки, роз'яснити своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту, а також прийняти додаткове рішення, якщо з якогось питання, що досліджувалося під час розгляду справи, не прийнято рішення.

Значне місце в роботі Антимонопольного комітету України займає запобігання порушенням конкурентного законодавства у вигляді надання рекомендацій щодо запобігання конкурентних правопорушень за результатами розгляду заяв і звернень підприємців і споживачів. Зокрема, у випадках, коли при розгляді заяв, звернень підприємців і споживачів встановлюється відсутність підстав для початку справи про порушення конкурентного законодавства, разом з тим, виявляються обставини, що можуть негативно впливати на конкуренцію, обмежувати права підприємців і споживачів. Відповідним державним органам та суб’єктам господарювання надаються рекомендації щодо проведення заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На відміну від попереднього контролю, який переважно має попереджувально-профілактичний характер, поточний контроль має профілактично-репресивний характер і спрямований на попередження, виявлення і припинення порушень. Варто зазначити, що зі вступом в дію Закону України «Про захист економічної конкуренції» значно розширено коло профілактичних та репресивних повноважень Антимонопольного комітету України. Проте, порядок реалізації цих повноважень недостатньо законодавчо врегульований, що нашу думку, може мати негативний вплив на конкурентну ситуацію.

2.3. Наступний контроль, на відміну від попередніх видів контрольної діяльності, має на меті з’ясувати відповідність результату до започаткованого рішення. Основною метою такого контролю є оцінка досягнутого і розробка стратегії на майбутнє97. Наступний контроль в сфері дотримання конкурентного законодавства законодавчо і процесуально не визначений. Він здійснюється антимонопольними органами шляхом аналізу стану розвитку конкуренції на окремих ринках і знаходить своє відображення в державних програмах демонополізації і розвитку конкуренції.

Аналіз змісту та напрямків державного контролю в сфері конкуренції дає підстави зробити наступні висновки.

Контроль за дотриманням конкурентного законодавства є визначальним чинником спеціального правового статусу Антимонопольного комітету України в системі органів виконавчої влади. За своїм змістом та спрямуванням контроль в сфері конкуренції має спеціальний, надвідомчий характер.

97 Андрійко О.Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади України. К.: Інститут держави і права ім. Корецького НАН України, 1999. – С. 19.

102

103

Контрольні питання:

1.Що таке державний контроль за дотриманням конкурентного законодавства

2.Які органи здійснюють державний контроль у сфері захисту економічної конкуренції

3.Як здійснюється державний контроль за узгодженими діями та економічною конценитрацієюю

4.Які особливості контролю за дотриманням вимог конкурентного законодавства при прийнятті рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю.

5.Особливості здійснення поточного та наступного контролю: поняття, напрями

Практичне завдання 1

Проаналізуйте механізми контролю за дотриманням конкурентного законодавства у практиці державних картельних відомств держав світу.

Практичне завдання 2

На підстві аналізу форм і методів контролю за дотриманням конкурентного законодавства назвіть: а) позитивні та б) негативні прояви державного контролю. Які перспективи розвитку державного контролю Ви могли б запропонувати?

103

104

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Тема 6

УЗГОДЖЕНІ ДІЇ СУБЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.Поняття та види узгоджених дій

2.Узгоджені дії, що можуть бути дозволені

3.Правові форми контролю за узгодженими діями суб’єктів господарювання

3.1.Попередні висновки

3.2.Одержання дозволу на узгоджені дії

3.3.Особливості надання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання Кабінетом Міністрів України

Ключові слова: узгоджені дії, горизонтальні узгоджені дії, вертикальні узгоджені дії, конгломератні узгоджені дії, змішані узгоджені дії, узгоджені дії, що можуть бути дозволені

1. Поняття та види узгоджених дій Поняття узгоджених дій суб'єктів господарювання, передбачене частиною першою статті 5 Закону, фактично охоплює всю підприємницьку (господарську) діяльність. Певний антиконкурентний ефект присутній в будь-якій господарській угоді чи договорі внаслідок обмеження свободи підприємця зобов'язаннями, що з них випливають. Так, суб'єкт господарювання, який уклав договір про реалізацію свого товару іншому, в цій частині вже не конкурує на ринку, але чи є така угода протиправною? На нашу думку, в даному разі діє загальний принцип побудови правової держави - права і свободи однієї особи закінчуються там, де вони порушують права іншої. Тобто, там де підприємницька діяльність кількох суб'єктів господарювання – узгоджені дії – неправомірно зазіхає на свободу підприємницької діяльності інших, їх право діяти в умовах добросовісної конкуренції, чи право отримувати товари, вироблені в умовах такої конкуренції, вона відповідно до статті 6 Закону “Про захист економічної конкуренції” є неправомірною. Такий підхід є основою для побудови ефективного ринку, ефективного ринкового середовища в усіх країнах з розвиненою ринковою економікою. Разом з тим, вирішення питання антиконкурентності не таке вже й просте навіть в нескладних ситуаціях. Так, скажімо чи є антиконкурентною угода купівлі-продажу між монопольним

104

105

утворенням щодо ексклюзивного продажу свого товару одному посереднику, в наслідок якої інші посередники позбавляються купувати ці товари безпосередньо в монопольного утворення. Ймовірно, що коли частка монопольного утворення складає не більше відсотків 35, то скоріше за все ні, але, коли ця частка сягатиме 100 відсотків, то посередники будуть або усунуті з ринку, або в їх діяльності виникнуть суттєві проблеми. В будь-якому випадку ситуація для визначення антиконкурентного ефекту вимагає окремого дослідження. Враховуючи складність встановлення можливих негативних наслідків для конкуренції, законодавець закріпив у Законі низку орієнтирів, які визначають можливу межу антиконкурентності узгоджених дій.

Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання.

Координація (узгоджені дії) суб'єктів господарювання на ринку може здійснюватися у формах:

укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі;

прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі;

створення суб'єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання;

будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Статтею 56 Господарського кодексу України визначено: «Створення суб'єктів господарювання здійснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства».

Попереднє одержання дозволу органів Комітету на вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій є обов'язковим, зокрема у випадку створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначені й суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання.

Вчинення узгоджених дій без одержання дозволу органів Комітету є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Порядок подання та розгляду заяв до органів Антимонопольного комітету України щодо надання дозволу на узгоджені дії суб'єктів господарювання, надання попередніх висновків стосовно таких дій, а також надання висновків

105

106

щодо відповідності узгоджених дій суб'єктів господарювання вимогам Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлений Положенням про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені Дії суб'єктів господарювання, затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12.02.2002 № 26-р та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 7 березня 2002 р. за №

238/6526.

Чинне конкурентне законодавство визначає, що узгоджені дії можуть бути здійснені у наступних формах.

Горизонтальні узгоджені дії - укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі,

конкурують або можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів.

та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, коли суб'єкти господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, не конкурують і за існуючих умов не можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів, і при цьому перебувають або можуть перебувати у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках (продавецьпокупець, постачальник-споживач).

Конгломератні узгоджені дії - укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність)

106

107

суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання, коли суб'єкти господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, не конкурують і за існуючих умов не можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів і при цьому не перебувають або не можуть перебувати

будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність)

суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій,

відповідних товарних ринках (продавець-покупець, постачальник-споживач

2. Узгоджені дії, що можуть бути дозволені Дозволеними відповідно до ст.. 7-9 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є наступні види узгоджених дій:

1.Будь-які добровільні узгоджені дії малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців.

2.Узгоджені дії щодо постачання чи використання товарів, якщо учасник цих дій стосовно іншого учасника узгоджених дій встановлює обмеження на:

використання поставлених ним товарів чи товарів інших постачальників;

придбання в інших суб'єктів господарювання або продаж іншим суб'єктам господарювання чи споживачам інших товарів;

придбання товарів, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не належать до предмета угоди;

107

108

формування цін або інших умов договору про продаж поставленого товару іншим суб'єктам господарювання чи споживачам,

але при цьому не призводять до:

суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині, у тому числі монополізації відповідних ринків;

економічно не обґрунтованого підвищення цін або дефіциту товарів;

обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання.

3. Угоди про передачу прав інтелектуальної власності або про використання об'єкта права інтелектуальної власності, які обмежують у здійсненні господарської діяльності сторону угоди, якій передається право, але ці обмеження не виходять за межі законних прав суб'єкта права інтелектуальної власності.

Зокрема, обмеження стосовно обсягу прав, які передаються, строку та території дії дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також виду діяльності, сфери використання, мінімального обсягу виробництва.

Інші узгоджені дії, що відповідають типовим вимогам, установленим Антимонопольним комітетом України, якщо про це прямо вказано в рішенні Антимонопольного комітету України про встановлення цих типових вимог.

Статтею 7 Закону “Про захист економічної конкуренції” виняток зроблено для горизонтальних угод малих та середніх підприємців (конкурентів) щодо спільного придбання товарів, якими відповідно до статті 1 зазначеного Закону визначено суб'єктів господарювання з річним доходом до 500 тисяч євро, якщо на ринку діють його конкуренти із значно більшою часткою. Хоча Закон і не дає визначення значно більшої частки конкурента, як і частки малого та середнього підприємця, можна припустити, що перша має бути принаймні не меншою ніж сукупна частка усіх малих та середніх підприємців, а сукупна частка останніх у співвідношенні з часткою конкурента не повинна створювати ситуацію на ринку, яка може розглядатись як висококонцентрована чи жорстка олігополія, за якої інтенсивність конкуренції за певних інших обставин може суттєво зменшитись. Головна мета таких узгоджених дій і сутність звільнення їх від заборони пов'язана з підвищенням конкурентоспроможності малих та середніх підприємців, що забезпечується, зокрема, ефектом, схожим з ефектом “масштабу виробництва”, коли досягається економія ресурсів за рахунок зменшення витрат на одиницю продукції (сировини), а відповідно зменшується і її кінцева ціна. При цьому вивільнений капітал може бути використаний на технологічний розвиток, на підвищення якості продукції, реклами, сервісного обслуговування чи інші заходи, які можуть бути використані у конкурентній боротьбі. З цього також можна припустити, що звільнені від заборони узгоджені дії малих та середніх

108

109

підприємців щодо спільного придбання товарів повинні забезпечувати значний ефект, інакше їх позитивний вплив на стимулювання конкуренції напевно буде меншим ніж шкода від обмеження конкуренції між ними.

Крім цього, важливе значення має визначення суб'єкта господарювання малим чи середнім підприємцем. Існування підприємства навіть з дуже маленькою часткою на ринку та річним доходом, якому ще далеко до 500 тисяч євро, не дає підстав визнавати його малим чи середнім, якщо контроль пов‘язує з ним компанії з великим річним доходом, перерозподіл якого може забезпечити необхідні умови для розвитку такого підприємства. Якщо така група в цілому може розглядатись як одне ціле з точки зору управління капіталом, тобто, коли така група за визначенням у статті 1 Закону “Про захист економічної конкуренції” є суб'єктом господарювання, що складається з декількох суб'єктів господарювання, при розрахунку необхідно брати сукупні доход(виручку) і частку на ринку всіх учасників групи.

Звільнення від заборони передбачені також для певних видів вертикальних угод чи узгоджених дій (частина перша статті 8 зазначеного Закону). За визначенням вертикальними узгодженими діями є такі, участь у яких беруть суб'єкти господарювання, які не є за існуючих умов конкурентами та перебувають у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках (пункт 1.4. Типових вимог до узгоджених дій суб'єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб'єктів господарювання, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету від 12.02.02 № 27-р, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.03.02 за № 239/6527). Фактично, мова йде про узгоджені дії, які передбачають узгодження поведінки на послідовних етапах виробничого процесу та просування товару.

Методи, які застосовують виробник або постачальних щодо перепродажу їхньої продукції, як правило включають підтримання ціни перепродажу, участь в ексклюзивній торгівлі товарами постачальника та обмеження географії діяльності посередника (дистриб'ютора). В умовах ексклюзивної торгівлі та обмеження географії ринку посередник, який не має конкурентів, залишається єдиним суб'єктом, який отримує від виробника право постачати товар на ринок. Мета виробника при цьому – надати можливість постачальнику стимул для просування продукції на ринок та надання ним якісних послуг, що сприяє реалізації товару. Схожі з цим методом також умови надання постачальнику певного товару з обов'язковим придбанням у виробника інших, як правило, супутніх товарів, що дає можливість забезпечити у роздрібній торгівлі наявність широкого асортименту товарів

109

110

певного призначення та приваблення більшої кількості споживачів до цих роздрібних торговців.

Метод підтримання ціни перепродажу передбачає зобов'язання (обмеження) постачальника щодо встановлення ціни продукції, за якою вона повинна бути продана споживачам. Можливі різні варіанти встановлення ціни перепродажу – встановлення мінімальної ціни перепродажу, встановлення максимальної ціни, рекомендованої ціни та встановлення фіксованої ціни перепродажу. Наприклад, виробник рекомендує чи встановлює максимальну ціну перепродажу для того, щоб покупець, який потім продає товар у роздріб (споживачам), не міг продавати її за ще більшою ціною, збільшуючи власні доходи та одночасно зменшуючи обсяг реалізації цього товару.

Встановлення мінімальної ціни перепродажу дозволяє, зокрема, запобігти “проїзду зайцем” окремих роздрібних торговців – коли один з них забезпечує додаткові послуги для споживача товару, навчаючи для цього персонал, (демонстрування та пояснення роботи товару, консультації щодо вибору моделі тощо), а другий, не витрачаючи додаткових ресурсів, вже “навченому”

усвого конкурента споживачу пропонує цей же товар за нижчою ціною. Крім того, підтримання мінімальної ціни перепродажу дозволяє забезпечити більш високу прибутковість постачальника, який отримує економічну зацікавленість

узбільшенні витрат на надання додаткових послуг, проведення рекламних кампаній, вигідних як йому (постачальнику) так і роздрібним торговцям.

Здебільшого, обмеження в угодах постачання сприяють розвитку підприємств, підвищують ефективність конкуренції та йдуть на користь споживачам, якщо учасники цих вертикальних угод не мають достатньої ринкової влади для того, щоб використати ці методи для боротьби зі своїми конкурентами.

Як і в узгоджених діях між суб'єктами, що діють на одному рівні виробництва чи реалізації, до угод між суб'єктами, що діють на різних рівнях, в першу чергу застосовується критерій рівня ринкової влади учасників. Угода про ексклюзивне придбання постачальником у певного виробника не завжди дає постачальнику ринкової влади. Дуже часто ринкова влада посередника обмежена конкуренцією продукції різних виробників.

Протилежний вплив на конкуренцію може мати ексклюзивна угода про постачання, коли виробник має велику ринкову владу, яку намагається простягнути на інший “вниз за течією” вертикальний ринок, створивши двосторонню монополію, коли і продавець і покупець мають суттєву ринкову владу. Цього можна досягти навіть за наявності кількох постачальників – розподіливши між ними територію. Аналогічний наслідок матиме ексклюзивна угода між виробником та постачальником, який має ринкову

110