конкурентное право Бакалинская

141

можна лише в тому випадку, якщо вона раніше вже була десь публічно оголошена або заявник не заперечує проти такої публікації.

Якщо концентрація проводиться з застосуванням конкурсних процедур (торги, аукціони, конкурси, тендери тощо), то заява може подаватись як до початку конкурсної процедури, так і після неї. але не пізніше тридцяти днів з дати оголошення переможця. Для відшкодування витрат по розгляду заяв законом встановлена плата в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за надання дозволу 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за надання попередніх висновків. Плата за попередні висновки потім зараховується при поданні заяви на одержання остаточного дозволу. У разі звернення за дозволом до Антимонопольного комітету України на концентрацію після отримання попередніх висновків плата становить 220 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Плата зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України як власні надходження Антимонопольного комітету і використовується на його потреби. Неподання документа про сплату збору є підставою для залишення заяви без руху на термін, визначений Комітетом. У разі несплати суми збору у зазначений строк заява залишається без розгляду.

3.3. Порядок розгляду заяви

Заява вважається прийнятою до розгляду після 15 днів з дня її надходження, якщо протягом цього часу її не буде повернуто заявнику з повідомленням, що вона й інші документи не відповідають установленим вимогам і це перешкоджає її розгляду. При недружньому придбанні, коли учасник концентрації відмовляє іншому учаснику концентрації - заявнику, в наданні документів, необхідних для пред'явлення Антимонопольному комітету, то на підставі звернення заявника державний уповноважений Антимонопольного комітету України, відповідно до статті 26 Закону "Про захист економічної конкуренції", приймає відповідне розпорядження про надання такої інформації. Повідомлення про це надсилається заявнику, а його заява до надходження потрібної інформації залишається без руху. І тільки після одержання всієї необхідної інформації заява вважається прийнятою.

Найсерйозніші справи розглядає сам Комітет. Це, зокрема, концентрація, пов'язана з забезпеченням національної безпеки, оборони, захисту суспільних інтересів, яка, як правило, здійснюється на підставі рішень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України. Тільки Комітет повинен розглядати концентрацію, учасником якої є підприємство, яке має стратегічне значення для економіки й безпеки держави, транснаціональна корпорація, суб'єкт господарювання, у складі якого є іноземна особа. Крім

141

142

того, особливої уваги Комітету потребують питання концентрації, за результатами якої досягається або суттєво посилюється монопольне становите.

Комітету підвідомчі також питання про концентрацію, пов'язану зі створенням ПФГ, а також про надання орендодавцеві висновків про можливість оренди підприємства, яке діє на ринках, що охоплюють територію понад половини регіонів України. А в принципі, Комітет може прийняти до розгляду будь-яке питання про концентрацію. Решта питань розглядає Адміністративна колегія Комітету. При цьому Голова Комітету має право витребувати будь-яку справу, яка є в провадженні органу, уповноваженого розглядати заяву, справу, і передати її на розгляд іншому органу Комітету.

Відповідно до статті 27 Закону “Про захист економічної конкуренції” Комітет чи його Адміністративна колегія повинні розглянути заяву протягом 30 днів з дня її прийняття. Якщо протягом цього часу органи Антимонопольного комітету України не розпочали розгляд справи про концентрацію, то рішення про надання дозволу, відповідно до статті 28 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, вважається прийнятим. Днем прийняття рішення вважається останній день терміну розгляду заяви, про яку йдеться. Це ще називається "мовчазна згода". Однак "Положенням про концентрацію" все ж таки передбачено, що за відсутності підстав для заборони концентрації Комітет чи Адміністративна колегія Комітету приймає рішення про надання дозволу на концентрацію, про що може повідомити заявнику. Якщо в результаті розгляду документів фахівцями Комітету виявлено підстави для заборони концентрації, а також у разі необхідності проведення складного поглибленого дослідження чи експертизи розпочинається розгляд справи про концентрацію. Державний уповноважений Антимонопольного комітету України приймає розпорядження про початок розгляду справи про концентрацію і про це повідомляється особа, яка подала заяву. Разом із повідомленням про початок розгляду справи надсилається перелік інформації, яку заявник повинен надати для прийняття органами Комітету рішення у справі.

У процесі розслідування службовці Комітету збирають і аналізують документи й відомості, досліджують ринок, одержують усні й письмові пояснення службових осіб та громадян, організовують проведення експертиз, Усні пояснення, які мають значення для розгляду заяви, справи, оформляються протоколом, який має бути підписаний особами, котрі надали й отримали усні пояснення. За необхідності органи Антимонопольного комітету України своїм розпорядженням можуть призначати одну чи кілька експертиз із метою з'ясувати питання, які виникають при розгляді заяви чи справи і потребують наукових, технічних або інших спеціальних знань. Експертиза призначається як за власною ініціативою, так і за клопотанням особи, котра бере участь у

142

143

справі. У разі необхідності проведення додаткових досліджень або при суперечливих висновках кількох експертиз може бути призначена додаткова чи повторна експертиза.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про захист економічної конкуренції", строк розгляду справи не повинен перевищувати трьох місяців з дня подання заявником інформації у повному обсязі та отримання результатів експертизи. Якщо протягом цього терміну рішення не було прийнято, вважається, що дозвіл надано з дня закінчення терміну розгляду, про що орган Комітету, який розглядав справу, може повідомити заявнику. Якщо розгляд справи зупиняється у зв'язку з необхідністю вирішення органом Комітету чи судом питань, пов'язаних з цією справою, строк її розгляду продовжується на відповідний період. Якщо рішення органів Комітету може суттєво зачепити законні інтереси третіх осіб, то вони теж можуть бути залучені до участі в розгляді цієї справи. В обох зазначених випадках органи Комітету приймають розпорядження, про що повідомляють заявнику. За результатами розгляду заяви Антимонопольним комітетом чи Адміністративною колегією Комітету може бути прийняте рішення про надання дозволу на концентрацію, а також рішення про погодження установчих документів або внесення змін до них. Рішення щодо її заборони може прийняти лише Комітет. Ці рішення можуть, по суті, відрізнятися від попередніх висновків, якщо при їх одержанні була надана неповна або недостовірна інформація. У разі відмови в наданні дозволу на концентрацію Комітет може запропонувати заявнику виконати певні дії, за умови виконання яких у майбутньому виникнуть підстави для надання дозволу.

Статистика свідчить, що Комітет забороняє концентрацію вкрай рідко. Тобто при добросовісному зверненні до Антимонопольного комітету України за дозволом на концентрацію шанси отримати позитивне рішення досить великі. На практиці Антимонопольний комітет України просто нерідко залишає заяви суб’єктів господарювання без розгляду через недостатній обсяг наданої інформації. Так органами Комітету було розглянуто:

протягом 2002 року - 728 заяв на здійснення концентрації. За результатами розгляду заяв і справ про концентрацію в 396 випадках було надано згоду, у трьох випадках згода на здійснення концентрації була надана за умови виконання учасниками певних зобов'язань, у двох випадках у згоді було відмовлено. Решту заяв було залишено без розгляду, переважно через неподання заявниками інформації про відносини контролю, а також у намірах відмови від здійснення концентрації взагалі;

протягом 2004 року – розглянуто 585 заяв на здійснення концентрацій. Відкрито 46 справ про концентрацію, 72 справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. 153 заяви про концентрацію залишено без

143

144

розгляду і повернуто заявнику. За результатами розгляду заяв і справ про концентрацію в 416 випадках надано дозвіл на концентрацію, у 1 випадку концентрація була заборонена. Розглянуто 91 заяву про надання попередніх висновків на концентрацію суб’єктів господарювання.

Удеяких випадках дозвіл на концентрацію надається, але за умов виконання певних вимог і зобов'язань, які усувають або пом'якшують негативний вплив концентрації на конкуренцію. Це може бути, зокрема, обмеження щодо управління, користування чи розпорядження майном, зобов'язання здійснити відчуження майна або його частини й інші дії. Наприклад, бельгійській компанії "Сан Інтербрю", яка кілька років тому висловила бажання придбати Харківське ВАТ "Рогань", як умову надання згоди Антимонопольного комітету України було запропоновано протягом року після цього придбання продати пиво-безалкогольний комбінат "Крим", котрий незадовго до цього був придбаний бельгійцями. Таке рішення обґрунтовувалося, з одного боку, намаганням не перешкоджати надходженню в Україну солідних іноземних інвестицій, а з іншого боку, прагненням не допустити монополізацію ринку пива. Як і вимагалося, кримське підприємство було продане заявником у встановлений Комітетом термін.

Орган, який прийняв рішення, не має права його змінити або скасувати без істотних обставин, обумовлених у законі. Він має право лише виправити допущені описки чи помилки, не змінюючи при цьому основного змісту рішення. Якщо з якогось досліджуваного під час розгляду справи питання не було прийнято рішення, може бути прийняте додаткове рішення. Дозвіл Антимонопольного комітету України на здійснення концентрації має обмежений термін дії. Концентрація повинна бути здійснена протягом року, якщо інше не визначено в рішенні. У випадку, коли учасники концентрації не встигли реалізувати свої плани в зазначений термін, вони повинні подати нову заяву. Таке трапляється, наприклад, коли заявник дозвіл на придбання пакета акцій отримав, а конкурс виграв інший суб’єкт господарювання, а не він, або змінилися плани. Так, як ситуація на ринку протягом певного часу може суттєво змінитися, тому якщо протягом року не було здійснено концентрацію і плани у заявника не змінилися щодо цієї концентрації, то необхідно йому звертатися до Комітету ще раз за дозволом.

Упроцесі розгляду заяв чи при провадженні справ іноді бувають випадки, коли інвестор з тих чи тих причин змінює свої плани. Або ж він, нарешті, усвідомлює, що ці плани нереальні і дозвіл Комітету він отримати не зможе. Втративши інтерес до концентрації, він або не надає інформації Комітету, або відкликає заяву. У випадку надходження від заявника клопотання про відкликання заяви приймається розпорядження відповідних органів Комітету про залишення заяви без розгляду. На етапі розгляду справи відповідно до

144

145

статті 32 Закону "Про захист економічної конкуренції", в разі надходження від заявника клопотання про відкликання заяви або про закриття розгляду справи, а також при неподанні заявником необхідної інформації, що перешкоджає розгляду справи, розгляд справи про концентрацію підлягає закриттю без прийняття рішення по суті.

Усе це, однак, не позбавляє заявника права з часом знову звернутися до Антимонопольного комітету України з новою заявою про надання дозволу на концентрацію. Якщо обставини, які характеризують концентрацію, суттєво не змінилися, то подання такої заяви не потребує повторної сплати відповідного збору. До повторної заяви додаються копія попередньої заяви, необхідні документи з виправленнями й документи, не додані до попередньої заяви. Якщо порівняно з попередньою заявою суттєво змінюються обставини, які характеризують концентрацію, зокрема міняється склад учасників, вид концентрації й інші важливі характеристики, то, згідно з "Положенням про концентрацію", повторна заява подається до Комітету як нова заява. За її подання знову сплачується відповідна плата.

Дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію може бути наданий, якщо вона не призводить до монополізації або суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. Якщо Комітет з цих причин забороняє концентрацію, заявники можуть звернутися з заявою про надання дозволу до Кабінету Міністрів України. Він може дозволити концентрацію, на здійснення якої Комітет не дав дозволу, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. Такий дозвіл надається в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року за № 219 "Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання'. Цією постановою передбачено створення комісії з числа незалежних експертів для оцінки позитивних і негативних наслідків оспорюваної концентрації. Організаційні питання роботи з цією комісією та підготовка відповідного рішення Кабінету Міністрів України покладені на спеціальний підрозділ Міністерства економіки України. Забезпечення контролю за виконанням рішення Кабінету Міністрів України, яке буде прийняте з цього питання, покладені на Антимонопольний комітет із залученням Мінекономіки й інших органів виконавчої влади. Спільним Наказом Міністерства економіки України (24 квітня 2003 року № 106) і Антимонопольного комітету України (11 лютого 2003 року № 41-р), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 травня 2003 року за № 366/7687, було затверджено Положення про Комісію з питань оцінки позитивних і негативних наслідків узгоджених дій, концентрації суб’єктів

145

146

господарювання. Яким встановлено порядок утворення, роботи і прийняття рішення зазначеної комісії, а також права та обов’язки Комісії і її членів.

Інформація про прийняті рішення за результатами розгляду заяв, справ про концентрацію може бути опублікована в “Офіційному віснику України”, інших друкованих чи електронних засобах масової інформації або оприлюднена в інший спосіб.

У випадку здійснення концентрації без попереднього дозволу органів Антимонопольного комітету України виникає ризик визнання такої концентрації порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим статтею 50 Закону "Про захист економічної конкуренції", це тягне за собою відповідальність, встановлену статтею 52 зазначеного закону. Зокрема, такими порушеннями є концентрація без отримання у відповідних випадках дозволу Комітету; невиконання вимог погоджених установчих документів; недотримання умов, за наявності яких окремі випадки інвестиційної діяльності не вважаються концентрацією і тому не вимагають отримання дозволу Комітету; невиконання вимог і зобов'язань, якими було обумовлено надання дозволу Комітету.

Крім того, якщо концентрація призводить або може призвести до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції, Комітет може звернутися до суду з позовом про визнання недійсними угод, рішень, інших актів, відповідної установчої угоди про створення суб'єкта господарювання та скасування його державної реєстрації. Якщо орган Комітету дав дозвіл на концентрацію на підставі поданої недостовірної інформації, то рішення про надання дозволу може бути переглянуте за нововиявленими обставинами протягом п'яти років з моменту його прийняття.

Усе вище наведене стосується випадків, які підпадають під порогові показники концентрації. Крім того, слід мати на увазі, що це є дії, які по суті своїй, є діями, котрі сприяють концентрації ринків, але не мають відповідних масштабів. Для антимонопольного регулювання таких дій свого часу були розроблені відповідні нормативні документи Антимонопольного комітету України, зареєстровані в Міністерстві юстиції України, які не втратили своєї юридичної сили і діють сьогодні паралельно з Положенням про концентрацію. Так, порядок одержання дозволу органів Комітету на поглинання одного суб'єкта господарювання іншим шляхом придбання контрольного пакета акцій суб'єктів господарювання в процесі приватизації регламентується Положенням про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на поглинання господарюючих суб'єктів у процесі приватизації, затвердженим розпорядженням Комітету від 21 червня 1994 року за № 8-р і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 липня 1994 року за №148/357, крім випадків, визначених законодавством. Тобто якщо в процесі приватизації купується

146

147

контрольний пакет акцій суб'єкта господарювання, але за пороговими показниками це придбання не підпадає під дію Положення про концентрацію, то покупець повинен погодити з Антимонопольним комітетом України свої дії відповідно до зазначеного положення.

Таким самим чином порядок одержання дозволу органів Комітету на створення холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації регламентуються Положенням про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на створення холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації, затвердженим розпорядженням Комітету від 21 червня 1994 року № 6-р і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 липня 1994 року за № 150/359, а також Положенням про порядок погодження з Антимонопольним комітетом України проектів установчих документів та планів розміщення акцій холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації, затвердженим розпорядженням Комітету від 21 червня 1994 року за № 7-р і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 липня 1994 року за №149/358.

У відповідних випадках чинними є і Положення про порядок підтвердження Антимонопольним комітетом України наявності контрольного пакета акцій, затвердженого розпорядженням Комітету від 21 червня 1994 р за

№9-р і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 липня 1994 року за

№147/356, а також Положення про особливості контролю за дотриманням антимонопольного законодавства інвестиційними фондами та інвестиційними компаніями, затвердженого розпорядженням Комітету від 18 листопада 1994 року за № 13-р і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 грудня 1994 року за № 297/507 (зі змінами й доповненнями). Останній документ регулює порядок повідомлення органів Антимонопольного комітету України про придбання цінних паперів інвестиційними фондами й інвестиційними компаніями, а також про укладення інвестиційним керуючим договору управління активами інвестиційних фондів і компаній.

Висновки Комітету про доцільність створення промислово-фінансових груп, про техніко-економічне обґрунтування та Генеральну угоду ПФГ надаються відповідно до статті 3 Закону України "Про промислово-фінансові групи в Україні". А висновки органів Комітету про можливість оренди й умови договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства чи його структурного підрозділу, який перебуває в державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, надаються орендодавцеві відповідно до статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

147

148

4. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні економічної концентрації, без отримання попереднього дозволу Відповідно до статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є:

10)недотримання умов, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 22 цього Закону;

11)порушення положень погоджених з органами Антимонопольного комітету України установчих документів суб'єкта господарювання, створеного

врезультаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції;

12)концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна;

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Зокрема, органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання:

юридичних осіб; фізичних осіб;

групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб'єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За порушення, передбачені:

пунктами 5, 8, 10, 11, 12 та 19 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф;

Доход (виручка) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається як сумарна вартість доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) усіх юридичних та фізичних осіб, що входять до групи, яка визнається суб'єктом господарювання відповідно до статті 1 цього Закону.

У разі, коли декілька юридичних та/або фізичних осіб - суб'єктів господарювання, які входять до групи, що визнається суб'єктом господарювання, вчинили діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеним суб'єктом господарювання, та/або мають права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції чи інші вигоди, штраф накладається на суб'єкт господарювання в особі юридичних та/або фізичних осіб, які вчинили наведені діяння (дії,

148

149

бездіяльність) або отримали чи можуть отримати наведені вигоди. Під вигодою вважається, зокрема, можливість впливати на діяльність інших юридичних та/або фізичних осіб - суб'єктів господарювання, одержання частини їх прибутку.

Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом третім частини другої цієї статті, - у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом четвертим частини другої цієї статті, - у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафів у розмірах понад одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

У разі, якщо суб'єкт господарювання працював менше одного року, розмір штрафу обчислюється від доходу (виручки) суб'єкта господарювання за весь час до прийняття рішення про накладення штрафу.

Відповідно до статті 53 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, якщо суб'єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище.

Примусовий поділ не застосовується у разі:

неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб'єктом господарювання, перевищує тридцять відсотків валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).

Рішення органів Антимонопольного комітету України про примусовий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути меншим шести місяців.

Реорганізація суб'єкта господарювання, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного (домінуючого) становища цього суб'єкта господарювання на ринку.

Статтею 55 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачено відшкодування шкоди.

149

150

Особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до суду, господарського суду із заявою про її відшкодування.

Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Контрольні питання:

1.Поняття та види економічної концентрації.

2.Інформаційне забезпечення діяльності антимонопольних органів.

3.Контроль за створенням, реорганізацією, ліквідацією суб’єктів підприємництва та їх об’єднань.

4.Контроль за дотриманням конкурентного законодавства у придбанні чи набутті у власність (користування) безпосередньо або опосередковано акцій (часток, паїв), а також активів майна у вигляді цілісних майнових комплексів суб’єктів господарювання чи їх структурних підрозділів. Вступ одного або кількох суб’єктів господарювання в об’єднання.

5. Випадки обов’язкового одержання згоди на економічну концентрацію. Порядок подання заяви на економічну концентрацію.

6.Підвідомчість справ про економічну концентрацію. Порядок розгляду заяв. Підстави та порядок надання згоди на економічну концентрацію.

7.Примусовий поділ (виділ) господарюючих суб’єктів.

Ситуаційне завдання № 1

До Антимонопольного комітету України звернулися засновники науковопромислової корпорації "CAN" з проханням надати згоду на її утворення. Метою створення корпорації є поєднання наукового та виробничого потенціалу засновників для розробки і виробництва сучасних конкурентноспроможних свинцево-кислотних акумуляторних батарей за ресурсозберігаючою технологією. При цьому ринок свинцево-кислотних акумуляторів не є монополізованим. Окрім засновників корпорації на цьому ринку діють інші вітчизняні та зарубіжні виробники.

При розгляді заяви встановлено, що корпорація на момент створення не стане монополістом у виробництві акумуляторних батарей. Створення корпорації сприятиме розширенню виробництва хімічних джерел струму,

150