А.П. Шеремет «Криміналістика»

Уконфліктних ситуаціях, коли допитуваний приховує інформацію, можна застосовувати наступні прийоми психоло гічного впливу: переконання, звернення до почуттів гідності, гордості, справедливості та шляхетності тощо. Прийоми пере конання мають бути зрозумілими допитуваному, їх слід повто рювати кілька разів, посилатися на відсутність логіки фактів.

Для викриття неправдивих свідчень застосовують прийоми психологічного впливу:

замовчування обставин, які відомі слідчому;

створення умов, за яких у допитуваного формується дум ка, що слідчий знає замовчувані ним факти;

застосування тактичних комбінацій, побудованих на по слідовності запитань, що ставляться;

задавання несподіваних запитань стосовно фактів, що приховуються;

демонстрування слідчих та технічних можливостей вста новлення обставин, які приховуються.

Уході пред’явлення доказів під час допиту застосовують ся такі тактичні прийоми: 1) згадування про докази; 2) пе рераховування доказів; 3) надання можливості допитувано му оглянути докази; 4) демонстрування доказів; 5) орієнтування допитуваного на викладання фактів, які цікав лять слідство; 6) деталізація та конкретизація свідчень; 7) до пит за «різними планами» (з кінця, з середини факту).

Тактичні прийоми, що спираються на психологічний вплив, повинні відповідати вимогам вибірковості. Необхідно, щоб вони справляли відповідний вплив лише стосовно особи, що приховує правду, і були нейтральні щодо незацікавлених осіб.

§5. Допит неповнолітнього

Тактика допиту неповнолітнього будується з урахуванням його вікових особливостей. Для неповнолітніх, особливо дош кільного і молодшого шкільного віку, характерні підвищена навіюваність, схильність до фантазування тощо. Недостатній рівень розвитку, обмеженість логічного мислення, відсутність

276

Розділ III. Криміналістична тактика

життєвого досвіду і професійних знань заважають їм іноді сприймати в цілому картину тієї чи іншої події і правильно відтворити на допиті зафіксовану інформацію. Однак вони лег ко запам’ятовують найбільш яскраві моменти і деталі події. Життя неповнолітніх емоційно переповнене, і наступні вражен ня нерідко сприяють забуванню сприйнятого. Тому їх допит не можна відкладати на довгий час.

Уході підготовки до допиту необхідно одержати відомості про рівень розвитку неповнолітнього, його інтереси, нахили, звички, родинну мікросферу, взаємовідносини з особою, сто совно якої буде здійснюватися допит. Неповнолітній до 16 років викликається на допит через батьків чи інших законних представників. Інший порядок допускається, коли це викли кається обставинами справи.

Уразі участі в допиті педагога, а також законних представ ників чи близьких родичів неповнолітнього необхідно заздалегідь упевнитися, що характер їх взаємовідносин з неповнолітнім не вплине негативно на допитуваного. Ці особи повинні бути по переджені про недопустимість будь яких підказок, навідних за питань, роздратування стосовно неповнолітнього.

Допит малолітних краще проводити у звичній для них об становці – в дитячій установі, школі, вдома. Бажано розпочи нати допит з бесіди, що включає елементи гри, яка допоможе встановленню довірливих стосунків. Психологічному контакту

здопитуваним буде сприяти спокійний, упевнений тон слідчо го, його манера звертання.

Уході оцінки показань неповнолітнього необхідно звертати увагу на заученість відомостей, що повідомляються ним, на явність протиріч, що може свідчити про вплив зацікавлених осіб.

Особливими тактичними прийомами, що застосовують ся під час допиту неповнолітніх, є роз’яснення важливості повідомлення правдивих показань; демонстрування по інформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси, роз’яснення сутності та значення пред ’явлених і оголошених матеріалів; роз’яснення неправиль но зайнятої ним позиції.

277

А.П. Шеремет «Криміналістика»

Під час допиту неповнолітніх обвинувачених необхідно враховувати їх схільність до самообмови в результаті впливу старших учасників злочину. Одержані показання у зв’язку з цим повинні бути обов’язково проаналізовані з точки зору на явності в них внутрішніх протиріч, а також протиріч з іншими доказами.

§6. Тактика очної ставки

Очна ставка є самостійною слідчою дією. Це допит двох раніше допитаних осіб у присутності один одного з приводу істотних протиріч, що виникли між їхніми показаннями. Якщо ці особи раніше не знали один одного, то до початку очної став ки проводиться пред’явлення для впізнання. Очна ставка про водиться тоді, коли слідчому необхідно вияснити, хто із двох допитаних осіб дає неправдиві показання. У цьому випадку на очній ставці здійснюється своєрідне зіткнення показань, пере вірка їх на об’єктивність. На підставі того, як вони висловлю ють свої думки, як реагують на розбіжності між їх показання ми, слідчий може робити висновки щодо правдивості їх свідчень. Очна ставка може бути використана для надання до питуваному допомоги у згадуванні забутих фактів і обставин.

Очна ставка є також ефективним засобом психологічного впливу на особу, яка дає неправдиві показання. При цьому особливу роль відіграє ефект безпосереднього емоціонального впливу однієї особи на іншу, особливо в таких випадках, коли допитуваний не знав, що є очевидці скоєного злочину, або над іявся, що проти нього показань не буде.

Очна ставка є досить складною слідчою дією, у певних ви падках навіть ризикованою, оскільки можливий і негативний вплив допитуваного на особу, що дає правдиві показання. Крім того, обвинувачені на очній ставці можуть домовитися між собою і погодити свої неправдиві показання. В разі наяв ності таких побоювань краще не квапитися з очною ставкою і спробувати усунути розбіжності, що виникли, іншим шляхом, наприклад, за рахунок відтворення звукозапису показань чи

278

Розділ III. Криміналістична тактика

пред’явлення звукозапису допиту. Так само очну ставку між неповнолітним і дорослим доцільно проводити лише в тих ви падках, коли слідчий упевнений, що дорослий допитуваний не вчинить негативний вплив і показання неповнолітнього не будуть розхитані.

Перед початком очної ставки необхідно добре вивчити по казання допитуваних, врахувати їх взаємовідносини, вияснити сутність розбіжностей, що виникли, намітити запитання, які по винні задаватися, їх послідовність і вирішити питання про те, хто буде першим допитуватися на очній ставці. Першим, як прави ло, допитується особа, яка дає, на думку слідчого, правдиві пока зання. Хоча в деяких ситуаціях можна зробити і навпаки в роз рахунку на те, що неправдиві показання, що зачіпають інтереси іншого допитуваного, викличуть у нього обурення. В результаті він може повідомити факти, про які до цього часу змовчував.

Завданням очної ставки є також одержання хоча б від од ного із допитуваних нових відомостей про такі епізоди, обста вини і деталі події, про які до показань цього допитуваного на очній ставці не повідомлялось і які можна було б підтвердити наявними даними чи під час проведення інших слідчих дій. Тому слідчий повинен завчасно обмежити обсяг інформації, повідомленої допитуваним, з тим щоб інший допитуваний зміг проявити свою обізнаність і дати показання, що виходять за межі того, що було повідомлено на очній ставці. Лише в цьому випадку слідчий може бути впевнений, що показання, одержані на очній ставці, є об’єктивними.

§7. Фіксація результатів допиту

Основним засобом фіксації результатів допиту є протоко лювання. Під час фіксації показань допитуваного слідчий вир ішує одночасно два завдання: 1) він повинен вести протокол так, щоб хід запису показань не відобразився на процесі допи ту; 2) записувати показання повністю і дослівно.

Запис показань у протокол здійснюється за трьома варі антами: паралельно з даванням показань; після закінчення

279

А.П. Шеремет «Криміналістика»

давання показань; за окремими епізодами, щоб записувати показання в ході допиту. Кожний із варіантів має позитивні

інегативні сторони.

Уході складання протоколу під час розповіді допитувано го слідчий вимушений одночасно слідкувати за змістом по відомлення, аналізувати показання і співставляти з наявними у справі даними, відбирати із розповіді допитуваного ті з них, які мають значення для справи. Під час допиту слідчий пови нен слідкувати за поведінкою допитуваного.

Другий варіант складання протоколу має переваги тому, що дозволяє слідчому зосередитися на веденні допиту, однак він пов’язаний з ризиком упустити в ході викладення показань у протоколі окремих обставин із розповіді допитуваного.

Обидва варіанти фіксації показань доцільно застосовувати під час допиту, який стосується невеликого кола конкретних обставин. Якщо ж предмет допиту включає значну кількість обставин, то допит і записування показів необхідно вести за окремими епізодами, що дозволяє використати переваги пер ших двох способів фіксації та уникнути властивих їм недоліків.

Протокол допиту повинен містити:

відмітку про попередження допитуваного про криміналь ну відповідальність за відмову від давання показань і за давання свідомо неправдивих показань;

відмітку про роз’яснення допитуваному у вчиненні яко го злочину його підозрюють та про його право на захист;

заяву обвинуваченого про те, чи визнає він себе винним;

відомості про перекладача, експерта, захисника, педагога, батьків або законних представників неповнолітнього.

Під час допиту в якості засобів фіксації можуть застосову ватися креслення, схеми, малюнки, плани. Вони дають мож ливість точно і в повному обсязі об’єктивно зафісувати пока зання допитуваного. Крім того, ці засоби дисциплінують допитуваного, заставляють його більш відповідально віднести ся до своїх показань. Застосування перерахованих засобів по легшує працю слідчого, дозволяє йому зосередитися на веденні допиту, що підвищує його результативність.

280

Розділ III. Криміналістична тактика

Однак найбільше уявлення про зміст, обстановку і технічні прийоми допиту дає звуко і відеозапис. Такий запис проводить ся у відповідності з вимогами кримінально процесуального за конодавства після попереднього повідомлення усіх учасників слідчої дії. Ці засоби фіксації можуть застосовуватися як за влас ною ініціативою слідчого, так і на прохання допитуваного. Пара лельно зі звуко і відеозаписом слідчий складає протокол.

Контрольні запитання

1.Що таке допит, його тактика і завдання?

2.У чому полягає підготовка до проведення допиту?

3.Які є тактичні прийоми допиту?

4.У чому полягають психологічні основи тактики допиту?

5.У чому полягає сутність допиту неповнолітнього?

6.Коли виникає необхідність у проведенні очної ставки?

7.Чим відрізняється тактика допиту від очної ставки?

8.За допомогою яких засобів здійснюється фіксація резуль татів допиту?

Теми рефератів і курсових робіт

1.Допит як важлива слідча дія в розкритті і розслідуванні злочинів.

2.Тактичні прийоми допиту і психологічні основи його проведення.

3.Тактика допиту підозрюваних, обвинувачених, непов нолітніх.

Література

1.Криминалистика. Учебник / Под ред. В.А. Образцова. – М., 1995. – С. 314–330.

2.Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. – М., 1997. – С. 445–467.

3.Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К., 2001. – С. 252–287.

4.Салтевський М.В. Криміналістика. Навчально довідковий посібник. – К., 1996. – С.109–112.

281