Тема 19.

Тактика допиту

Поняття, завдання та види допиту

Підготовка до допиту

Тактичні прийоми допиту

Психологічні основи тактики допиту

Допит неповнолітнього

Тактика очної ставки

Фіксація результатів допиту

266

Розділ III. Криміналістична тактика

§1. Поняття, завдання та види допиту

Допит – це слідча дія, в ході якої органи розслідування або суд одержують інформацію від допитуваного щодо обставин, які мають значення для встановлення істини у справі. Суть допиту полягає в одержанні від допитуваних осіб показань стосовно будь яких обставин, що підлягають доказуванню. Допит – це трудомістка, складна, багатопланова слідча дія, яка вимагає від слідчого високої професійної підготовки та майстерності. Особ ливість одержання інформації полягає в тому, що її джерелом є людина. Тому одержання інформації пов’язано з рядом проце суальних, психологічних та етичних вимог, які відносяться до загальних положень допиту. Для ефективного проведення до питу слідчому необхідно добре розумітися в психології допи туваних, уміти налагоджувати з ними правильні взаємовідно сини, уміло застосовувати до них різноманітні тактичні прийоми і методи психологічного впливу.

Важливим у тактиці допиту є організаційний аспект, який враховує досягнення таких наук, як теорія управління, науко ва організація праці.

Загальним завданням допиту є одержання від кожного до питуваного відомих йому достовірних відомостей стосовно обставин, під час яких відбулась подія, що розслідується, та особах, до неї причетних. Забезпечення повноти і достовірності інформації, що отримується, є одним із важливих завдань, оск ільки допитуваний не завжди може відразу пригадати окремі обставини. Крім того, він може добросовісно помилятися сто совно того, як відбувалась та чи інша подія. Ще більш складна ситуація виникає тоді, коли допитуваний дає неправдиві пока зання, замовчує окремі обставини, відмовляється від показань, намагається будь яким шляхом заважати слідчому щодо вста новлення істини у справі.

Процесуальний порядок допиту регламентуєтья норма ми КПК (статті 107, 143–146, 166–171, 201, 300, 303, 304, 308, 311), дотримання яких є обов’язковим. Порушення про цесуальних правил проведення допиту тягне за собою

267

А.П. Шеремет «Криміналістика»

недійсність проведеної дії та недопустимість отриманих показань як джерела доказів.

Слідчий у випадку необхідності перед допитом вивчає осо бу допитуваного, роз’яснює йому його права та обов’язки, з’я совує відомості анкетного спрямування. Свідок у ході допиту попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за дачу свідомо неправдивих показань. Конституція України у ст. 63 проголошує імунітет свідка: «Осо ба не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визачається законом».

Залежно від підстав допит поділяється на ті чи інші види (Схема 15). За процесуальним становищем допитуваного роз різняють допит потерпілого, допит свідка, допит підозрювано го, допит обвинуваченого. Така класифікація вигідна під час розгляду процесуальних аспектів цієї слідчої дії, а також дея ких її тактичних прийомів. У залежності від віку допитуваного виділяють допит дорослого, неповнолітнього чи малолітнього. Допити поділяються також на початкові, додаткові, повторні. Виходячи з особистої позиції, зайнятої допитуваним, розрізня ють допити осіб, які дають правдиві показання, і допити осіб, які завчасно не бажають говорити правду. Можуть бути запро поновані й інші підстави для класифікації допитів і, відповід но, їх види. За суб’єктом проведення допит поділяють на: до пит, який здійснюється слідчим, дізнавачем, прокурором, суддею. Особливими різновидами допиту є допит під час очної ставки та перехресний допит.

§2. Підготовка до допиту

Своєчасна підготовка до допиту в значній мірі забезпечує його успіх. Перед початком допиту слідчий визначає коло осіб, від яких йому необхідно одержати показання, а також чер говість їх виклику на допит. Із числа тих, хто причетний до обставин події, в першу чергу допитують осіб, які не зацікав лені в результатах розслідування, що володіють більш загаль

268

А.П. Шеремет «Криміналістика»

ною інформацією, а тому можуть повно і об’єктивно викласти її слідчому.

Підготовка допиту включає ряд елементів. Одним із таких елементів є аналіз вихідних даних і визначення предмету до питу. Якісний допит неможливий без чіткого уявлення пред мета допиту, тобто кола обставин, які повинні бути вияснені у допитуваного. Предмет допиту визначається виходячи із обста вин, що підлягають доказуванню за конкретною справою і пе редбачуваним ступенем освідомленості в них даної особи. Все це можна установити в ході вивчення матеріалів, зібраних за справою, а у випадку необхідності й оперативно розшукових даних, що є в розпорядженні співробітників органів дізнання.

Предмет допиту і питання, які необхідно поставити допи туваному, – це різні поняття. Перше з них ширше. Наприклад, предметом допиту може бути алібі, заявлене підозрюваним, а окремих питань, які будуть у зв’язку з цим вияснятися, з’явить ся значно більше.

Одним із важливих елементів підготовки допиту є вивчен' ня особистості допитуваного. Відомості про людину, з якою необхідно зустрічатися на допиті, дуже важливі для слідчого. Чим більше він збере про неї даних і чим краще буде знати допитуваного, тим правильніше вибере тактичні прийоми. Од нак обмежені можливості, якими володіє слідчий, і майже по стійний дефіцит часу спонукають вирішувати питання про вивчення особистості допитуваного з урахуванням реальної обстановки. Найбільш глибоко вивчається особистість підозрю ваного (обвинуваченого), оскільки це важливо і для вирішен ня загальних завдань судочинства. В меншій мірі вивчаються особистості свідків і потерпілих, оскільки ці учасники процесу менше схильні приховувати істину.

В підготовці до допиту певне значення має визначення часу допиту. Час допиту визначається відповідно до вимог закону. Наприклад, обвинувачений повинен бути допитаний відразу після пред’явлення обвинувачення. Допит здійснюється у ден ний час. Нічний допит допускається лише у випадках настан ня обставин, які не можуть терпіти зволікання. Час допиту вста

270

Розділ III. Криміналістична тактика

новлює слідчий, враховуючи можливості появи особи на допит, ступінь свого навантаження, важливість інформації, яку перед бачається одержати у допитуваного.

Готуючись до допиту, слідчий вибирає місце допиту. Допит згідно з загальним правилом здійснюється на місці проваджен ня розслідування, тобто в робочому кабінеті слідчого, дізнава ча. Допит також може бути проведений за місцем перебування допитуваного, наприклад, у лікувальній установі (з дозволу ліка ря) чи за місцем мешкання малолітнього свідка чи потерпіло го. В окремих випадках допит провадиться на місці події, об становка якої допомагає поновити в пам’яті забуте.

Елементом підготовки до допиту є також вибір способу вик' лику особи на допит. Особи, що підлягають допиту, можуть викликатися через пошту чи кур’єра. Виклик може бути пере даний телеграмою чи телефонограмою. Підозрюваний (обвину вачений), що утримується під вартою, викликається через адм іністрацію місця ув’язнення. Слідчий має право звернутися за допомогою до керівництва підприємства чи установи, де пра цює особа, що підлягає допиту.

Явка на допит за викликом слідчого обов’язкова. Особи, що ухиляються від явки, можуть бути доставлені на допит примусово.

Підготовка до допиту передбачає запрошення осіб, участь яких у допиті обов’язкова. Під час допиту можуть, а іноді зобо в’язані брати участь, як це передбачено законом, й інші особи. До них відносяться: перекладачі, якщо допитуваний не володіє мовою судочинства, або є глухим, німим; захисник, допущений до участі у справі; педагог чи законний представник допитува ного. В допиті може брати участь прокурор за своєю інціати вою, який здійснює нагляд за дотриманням законності органа ми дізнання і попереднього слідства.

Заключним елементом підготовки до допиту є його плану вання, яке передбачає визначення порядку проведення допи ту. План сприяє правильній організації допиту, підвищенню його ефективності. Він повинен включати в себе перелік питань, що підлягають виясненню у допитуваного. Планування допи ту передбачає прогнозування можливих реакцій допитуваного

271