Тема 13.
Судова одорологія
Поняття, наукові засади, завдання і можливості судової одорології
Способи і методи виявлення, фіксації
івилучення запахових слідів
Дослідження і використання запахових слідів у практиці розслідування злочинів
188
Розділ II. Криміналістична техніка
§1. Поняття, наукові засади, завдання
іможливості судової одорології
Упрактиці розкриття злочинів з давніх часів використо вується запах розшукуваного об’єкта, тому що всі предмети пахнуть, особливо біологічні об’єкти (люди, тварини, рослини).
Галузь науки криміналістики, яка досліджує природу і ме ханізм утворення запахових слідів, засобів і методів їх виявлен ня, фіксації і використання, має назву одорологія.
Уфізичному розумінні запаховий слід – це частки (моле кули) будь якої речовини, яка перебуває у газоподібному стані. Запаховий слід виникає внаслідок безперервного переходу тіла
зтвердого або рідкого стану в газоподібний. Відокремлені мо лекули, які знаходяться в оточуючому нас середовищі, змішу ються з молекулами повітря і утворюють газоподібний слід. Якщо відокремлена молекула потрапляє у рідке середовище, то створюється запаховий слід у воді.
Запахові сліди в корені відрізняються від трасологічних, тому що вони не мають сталої зовнішньої форми, вони неви димі і не стандартні за своїми властивостями. До властивос тей запахових слідів відносяться: летючість, розчинність, ад сорбція, розбавлення, дифузія, розсіюваність, неперервність механізму утворення.
Летючість – здатність речовини випаровуватися, тобто пе реходити з твердого або рідкого стану в газоподібний. Випаро вування відбувається за будь якої температури. Під час її підви щення швидкість випаровування збільшується. Речовина, яка відкрито зберігається (духи, фенол), легко випаровується і на повнює простір своїм запахом. Тому летучі речовини зберіга ються в герметрично закритих ємкостях.
Розчинність – здатність газоподібних речовин розчиняти ся у клітинах органа нюху людини чи тварини і викликати почуття запаху. Властивість розчинятися лежить в основі ме ханізму утворення почуття до сприйняття запаху.
Адсорбція – здатність молекул газоподібних речовин по глинатися поверхневим шаром іншої речовини. Завдяки ад
189
А.П. Шеремет «Криміналістика»
сорбції можливе сприйняття молекул пахучої речовини (за паху) в суміші з повітрям, відокремлення її на твердих вор систих поверхнях.
Дифузія – взаємне проникнення частинок однієї речовини в іншу. Наприклад, взуття набирається потожировими виділен нями людини, які просякають крізь товщину підошов, відділя ються від неї під час ходи і адсорбуються на поверхні грунту, створюючи запаховий слід.
Розбавлення – це зміна концентрації газоподібної речовини у сліді, яка приводить до утворення нової властивості запаху.
Неперервність механізму утворення слідів відображає ди намічну сторону утворення запахових слідів: у разі наявності джерела і зовнішних умов слід утворююється безперервно, поки існує джерело. Наприклад, запах бензину в кімнаті буде збері гатися доти, поки повністю не випарується з підлоги його пля ма. Властивість безперевного утворення дозволяє накопичува ти запахову речовину, створювати у сліді велику його концентрацію, наприклад, під час визначення об’єкта за незнач ним запаховим слідом.
Рухомість структури запахових слідів характеризується внутрішнім станом речовини сліду, вказує на те, що його моле кули перебувають в хаотичному стані, не зв’язані одна з одною, постійно переміщуються разом з навколишнім середовищем, в якому відбувається слідоутворення.
Розсіюваність – це здатність газоподібного сліду розпов сюджуватись в ємкості або просторі, тобто змінювати свій об’єм і таким чином зменшувати концентрацію речовини в одиниці об’єму.
За механізмом утворення запахові сліди можна розділити на дві групи: сліди джерела запаху та сліди запахи.
Сліди джерела запаху – це різні матеріальні об’єкти, наприк лад, парфуми, бензин, люди, тварини, рослини, тобто матері альні об’єкти, які за певних умов утворюють запахові сліди. Такі сліди одночасно можуть бути і трасологічними слідами (сліди взуття, сліди відбитків пальців рук), які використовуються для ідентифікації.
190
Розділ II. Криміналістична техніка
Сліди'запахи – це газові утворення, суміш повітря з молеку лами пахучої речовини, якщо в даному місці відсутнє безпосе реднє джерело запаху. Наприклад, запах парфумів в кімнаті, де реально відсутне джерело, але колись воно було і залишило сліди.
У слідчій практиці найчастіше звертаються до слідів запаху людини. Всі об’єкти, яких так чи інакше торкалась людина, або частки, які відокремлились від її тіла або одягу, несуть запахо ву інформацію. Такими носіями запахових слідів є:
шматки тканини, волосся, кров, потожирові речовини, слина та інші виділення, які відділились від тіла людини і пов’язані з її фізіологічною діяльністю;
предмети постійного контакту з тілом людини: одяг, взут тя, особисті речі;
об’єкти тимчасового контакту з тілом людини – знаряд дя виникнення злочину, предмети праці та інструменти, речі матеріальної обстановки, яких торкалась людина.
Таким чином, розділ науки криміналістики, який досліджує закономірності механізму утворення, прийоми, засоби і мето ди виявлення, збирання, дослідження і використання запахо вих слідів для отримання інформації для розкриття і розсліду вання злочинів, називається криміналістичною одорологією.
На основі даних криміналістичної одорології вирішується широке коло завдань:
встановлення людини за запахом її особистих речей;
виявлення наркотичних речовин;
виявлення вибухових речовин;
виявлення слідів злочинця;
затримання озброєних злочинців.
§2. Способи і методи виявлення, фіксації і вилучення запахових слідів
Джерелами запаху є матеріальні об’єкти або їх частини, які причинно пов’язані з діями злочинця на місці події. Такі об’єкти поділяються на два види: предмети носії особистого запаху; та предмети носії запаху людини.
191
А.П. Шеремет «Криміналістика»
До першої групи відносять предмети або їх частки (тверді, сипучі, рідкі речовини у вигляді плям або частки, які відділи лись від тіла людини, – шматки епідермісу шкіри, волосся, зрізані або відламані нігті, плями крові, сечі, інші виділення. До другої групи запахових джерел відносяться предмети, які зберігають запах людини (сліди рук, ніг тощо), предмети по стійного контакту – одяг, взуття, предмети туалету, супутні речі, предмети праці, інструменти, засоби вчинення злочину, які були в руках злочинця.
Робота з джерелами запаху потребує стерильності. Тому на руки треба надягати рукавички; дрібні джерела потрібно брати пінцетом, який спочатку протерти спиртом. Дрібні об’єкти вміщують у скляні пробірки, а громіздкі – в поліетиленові куль ки, скляні ємкості, які потім герметично упаковують.
Одним із ефективних і розповсюджених способів виявлен ня запахових слідів у ході розслідування злочину є викорис тання біологічного детектора – нюху службово розшукової со баки. Тут відомі два способи: переслідування злочинця за його запаховими слідами з допомогою службово розшукової собаки під управлінням кінолога; фіксація запахового сліду злочинця на місці події для наступного дослідження його з метою вста новлення злочинця шляхом вибірки.
Кінолог – це фахівець із службового собаківництва. Він навчає і дресирує собаку, знає її навички, реагування на різні подразники, може їх науково пояснювати. Кінолог входить до складу слідчо оперативної групи і виїздить на місце події.
До способів вилучення запахових слідів відноситься відка чування молекул запаху шприцом. Враховуючи, що речови ни сліду безперервно випаровуються, то її молекули постійно знаходяться над слідом, змішані з молекулами повітря. Це по вітря засмоктується щприцом, а потім переноситься в герме тично закритий посуд. Ця процедура повторюється декілька разів, щоб збільшити концентрацію зразка. У посуд перед за качуванням запахового сліду рекомендується помістити неве личкі тампони стерильного бинта, які зменшують рух запаху і слугують його адсорбентом.
192
Розділ II. Криміналістична техніка
Забір запаху можна здійснити безпосередньо посудом. На приклад, поліетиленову пляшку здавлюють і шийку підносять до поверхні сліду. Під час вивільнення пляшка розправляється і засмоктує повітря з молекулами запаху. Пляшку швидко зак ривають й опечатують.
Адсорбування запахового сліду на нейтральний носій є найбільш прогресивним способом фіксації. Для цього достатньо на повехню джерела запаху накласти сорбент, наприклад, сте рильну фланелеву серветку, шматок активованої вугільної тка нини, марлевий бинт накрити шматком фольги або склом і за лишити в контакті з джерелом на 15–20 хвилин. Оскільки запахова речовина постійно випаровується, то її молекули бу дуть адсорбуватись на сорбенті. Після цього сорбент пінцетом поміщають у посуд і герметично закривають.
Робота з предметами, які несуть одорологічну інформацію, з процесуальної точки зору не має ніяких винятків і найчастіше виконується під час провадження невідкладних слідчих дій щодо встановлення і закріплення слідів злочину. Тому дії слідчого або дізнавача щодо виявлення і фіксації джерел одорологічної інфор мації необхідно фіксувати в протоколі слідчої дії.
§3. Дослідження і використання запахових слідів у практиці розслідування злочинів
Джерела одорологічної інформації (грунт із слідами запаху речовин, плями крові, нігті, волосся тощо) досліджуються в експертних установах сучасними науково технічними метода ми. Однак запахову інформацію із тих самих джерел можна одержувати з допомогою біологічних детекторів – нюху соба ки чи людини. В даному випадку результат дослідження поки що не породжує доказів з процесуальної точки зору, хоча одер жана інформація і використовується для розкриття злочину, наприклад, розшуку злочинця і речей, визначення джерела походження запаху.
Діями собаки керує спеціаліст кінолог. Слідчий рекомендує кінологу сліди, які можна використати, фіксує це в протоколі,
193
А.П. Шеремет «Криміналістика»
попереджуючи його у даному разі не залишати своїх слідів і не пошкоджувати місця події. Якщо собака на місці події «взяла» слід, то це не виключає необхідності відбору запахових слідів і консервації їх для використання як ініціюючих. Одержана від службово розшукової собаки одорологічна інформація в кінце вому підсумку повинна мати процесуальне значення. Отже, відо мості, які повідомляє кінолог під час використання службово розшукової собаки, повинні надалі одержати статус доказів.
У ході розкриття злочинів за «гарячими слідами» широко використовуються запахові сліди для вибірки джерела запаху серед виявлених запахів або тих, що зберігаються в картотеках (банках) запахів.
Вибірка – це оперативно тактичний захід щодо застосуван ня спеціалістом біологічного «інструмента» – нюху службово розшукової собаки для дослідження одорологічної інформації з метою встановлення джерела за запахом. Практична суть вибір ки полягає в знаходженні собакою серед декількох подібних за пахів того, який був сприйнятий нею як зразок. Ця фізіологічна діяльність собаки схожа з роботою сучасного технічного при строю, який виділяє за даними ознаками предмет – джерело запаху із сукупності йому подібних. У цьому плані аналогічна діяльність дегустатора, який визначає конкретний запах пар фумів серед багатьох зразків.
Вибірка – це діяльність слідчого щодо кінолога. Вона відбу вається в спеціальному приміщенні, захищеному скляною пе регородкою від присутніх осіб; об’єкти вибірки повинні бути однаковими за матеріалом – носієм запаху, наприклад, флане леві серветки, шматки тканини, активована вугільна тканина, схожі речі – носії запаху. Наприклад, не можна шапку вибира ти серед рукавиць, серветок, які використовуються, як зразки носії. Забороняється здійснювати вибірку безпосередньо людей.
Хід вибірки здійснюється за участю понятих. Їм та іншим учасникам роз’яснюється мета вибірки, пред’являються предме ти – джерела запаху, які були законсервовані на місці події. Під час огляду перевіряються цілісність упаковки, її печатки. Учас ники переконуються в безпосередності об’єктів – джерел запа
194
Розділ II. Криміналістична техніка
ху. Якщо у вибірці бере участь підозрюваний, то перенос його запаху на серветку виконується негайно в присутності всіх учасників вибірки, крім кінолога.
Як зразок запаху можна використовувати запах учасників вибірки. Для цього достатньо кожному з них дати однакові сер ветки і запропонувати витерти ними руки, обличчя, шию. Сер ветки із зразками запаху поміщаються в скляні банки. Особі, запах якої підлягає вибірці, пропонують вказати місце, як і де поставити банку з її зразком запаху. Ця дія фіксується фотозй омкою і в протоколі. Потім запрошують кінолога і передають йому зразок законсервованого на місці події запаху і дають наступне завдання щодо вибірки.
Під час вибірки в приміщенні, де розміщені потрібні об’єкти, знаходиться лише кінолог з собакою. Всі інші учасники спос терігають за вибіркою через прозору перегородку або відкриті двері. Як правило, вибірка проводиться три чотири рази, а роз шукуваний запах вибирається із 5–6 зразків. Також рекомен дується використовувати не одну, а дві три собаки для забез печення надійності результатів вибірки.
Оцінки доказового значення результатів вибірки треба про водити комплексно, виходячи з таких наукових положень:
газоподібні речовини – це рівнопорядкові речові джере ла доказів;
вибірка – це знаряддєва діяльність спеціаліста;
результати вибірки інколи можуть бути перевірені сучас ними технічними засобами;
надійність результатів вибірки може бути визначена імо вірнісно статистичним методом.
Контрольні запитання
1.Що відноситься до запахових слідів і чим вони відрізня ються від трасологічних?
2.Які властивості запахових слідів?
3.Перерахуйте носіїв запахових слідів.
4.Яку роль у виявленні запахових слідів відіграє службово розшукова собака?
195
А.П. Шеремет «Криміналістика»
5.Охарактеризуйте способи виявлення і фіксації запахових слідів?
6.У чому полягає суть дослідження запахових слідів?
7.У чому полягає процес вибірки запахових слідів?
Теми рефератів і курсових робіт
1.Поняття, наукові засади, завдання та можливості кримі налістичної одорології в розкритті і розслідуванні зло чинів.
2.Проблемні питання призначення та проведення одороло гічної експертизи.
Література
1.Криміналістика. Підручник / За ред. П.Д. Біленчука.– К., 1998. – С.197–210.
2.Салтевский М.В. Криминалистическая одорология. – К., 1976.
3.Биленчук П.Д., Лукьянчиков Е.Д., Сало В.Д. Методика об наружения и использования одорологической информа ции в процессе раскрытия преступлений. – К., 1993.
196