Тема 9.

Судова балістика

Поняття судової балістики та її значення для розслідування злочинів

Вогнепальна зброя та її класифікація

Сліди пострілу вогнепальної зброї та їх види

Виявлення та огляд вогнепальної зброї і слідів пострілу

Судово балістична експертиза

Поняття та класифікація холодної зброї

126

Розділ II. Криміналістична техніка

§1. Поняття судової балістики та її значення для розслідування злочинів

Судова балістика – це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності здійснення пострілу з вогнепальної зброї, утворення слідів зброї на боєприпасах, а також методи й технічні засоби фіксації та дослідження слідів пострілу з метою розкриття і розслідування злочинів. До наукових основ судо вої балістики відносяться основи загальної балістики, що вив чають рух снаряда, який надає йому енергія вибуху снаряда.

Питання, які вирішує судова балістика, можуть бути виді лені в три основні групи:

визначення властивостей вогнепальної зброї і боєпри пасів, що проходять за справою як речові докази, тобто встановлення групової належності зброї. Наприклад, чи є вилучений предмет вогнепальною зброєю; чи придатна зброя для здійснення пострілу тощо;

ідентифікація зброї за слідами пострілу. Наприклад, чи з даного пістолета вистрілена куля, вилучена із тіла людини;

установлення обставин застосування вогнепальної зброї: відстані, з якої здійснено постріл, напрям пострілу, кількість пострілів тощо.

Джерелами доказової інформації під час використання вог непальної зброї можуть бути:

1)гладкоствольна і нарізна зброя, а також її частини; мага зин, рукоятка; приладдя до зброї – протирка, шомпол, кобура, чохол; тайники зберігання зброї;

2)пристрої та предмети, які не є зброєю, але схожі з нею; стартові пістолети, будівельно монтажні пістолети, газові пістолети, запальнички, пневматична зброя тощо;

3)боєприпаси, гільзи, кулі, дріб, капсули, пижі, прокладки;

4)матеріали та інструменти для виготовлення ті споряджен ня боєприпасів;

5)вибухові речовини – порох та його компоненти;

6)кульові, дробові пробоїни та пошкодження – вм’ятини, тріщи ни, розриви, роздуття зброї, вкорочення ствола, його зміни;

127

А.П. Шеремет «Криміналістика»

7) сліди відображення на гільзах, кулях, дробинах, проклад ках та пижах.

Пізнання особливостей та ознак названих об’єктів, установ лення закономірностей механізму утворення слідів зброї склада ють предмет судової балістики. Оволодіння її основами дозволяє слідчим шляхом та експертним дослідженням установити важ ливі обставини злочину, розшукати та ідентифікувати зброю.

Судова балістика взаємозв’язана з іншими розділами крим іналістики, зокрема, трасологією, теорією ідентифікації та уста новлення групової належності за слідами на кулях та гільзах. Трасологічним дослідженням саморобних куль, дробу «катан ки» та «січки» інколи можливо встановити, якими інструмен тами користувався злочинець, розшукати їх та ототожнити.

Судова балістика безпосередньо пов’язана з судовою меди циною, судовою хімією та судовою біологією, прийоми і мето ди яких використовуються для дослідження зброї, боєприпасів та слідів пострілу. Судова медицина вивчає вогнепальні ушкод ження на тілі людини. Фізичними та фізико хімічними мето дами визначають якісно кількісний склад дробу, слідів мета лізації на пошкоджених снарядами об’єктах.

Знання судової балістики та практичне використання її да них дозволяє слідчому одержувати докази про використання вогнепальної зброї при вчиненні злочинів.

§2. Вогнепальна зброя та її класифікація

Вогнепальна зброя – це пристрій, в якому для вильоту кулі із каналу ствола використовується енергія хімічного розкладу вибухових речовин. Зараз у криміналістиці клас «зброя» розд ілений на вогнепальну та холодну зброю. В історичному аспекті холодна зброя передувала вогнепальній. Остання з’явилась у зв’язку з винаходом вибухових речовин (пороху та ін.).

У слідчій практиці зустрічається багато предметів, які мо жуть уражати, але вони не є вогнепальною зброєю. Такі стріля ючі об’єкти можуть бути заводського, кустарного чи самороб ного виготовлення. Інколи вони за зовнішнім виглядом та

128

Розділ II. Криміналістична техніка

формою бувають не схожі на зброю, але стріляють, мають ура жаючі властивості і є вогнепальною зброєю. І навпаки, зустрі чаються предмети, які являють собою майже копію вогнепаль ної зброї, навіть стріляють, але не є вогнепальною зброєю. Тому віднесення предметів до вогнепальної зброї чи боєприпасів відбувається не лише за військово технічними ознаками, а й за цільовим призначенням. Вогнепальна зброя повинна відпові дати критеріям – загальним і спеціальним.

Загальний критерій визначає цільове призначення зброї – «в боротьбі знищувати живу силу і технічні споруди». Відпов ідно до цього зброєю за конструкцією може бути всякий пред мет, лише б він володів уражаючою дією. Щоб бути вогнепаль ною зброєю, предмет повинен відповідати спеціальним критеріям, а саме:

1)для метання снаряду повинна бути використана енергія, яка утворюється при згорянні вибухової речовини (поро ху та ін.);

2)предмет повинен мати ствол – пустотілу трубку для спря мування польоту снаряду та згоряння вибухової речови ни. Один кінець стволу повинен герметично закриватись при пострілі;

3)наявність у предмета пристрою для запалення заряду – вибухової речовини;

4)мати достатню уражаючу дію снаряду;

5)мати достатню міцність конструкції предмета – зброї.

Для визначення предмета вогнепальною зброєю він пови нен відповідати всім критеріям одночасно. Перші три можна визначити органолептично при огляді зброї на місці події. Але щодо міцності зброї та її уражаючої дії снаряду, тобто убивчої сили, то для встановлення цих критеріїв потрібні спеціальні знання. Тому для визначення предмета вогнепальною зброєю призначається судово балістична експертиза.

Судова балістика досліджує в основному ручну вогнепаль ну зброю, знання будови та конструктивних особливостей якої необхідно для одержання інформації про обставини злочинної діяльності з використанням зброї.

129

А.П. Шеремет «Криміналістика»

Сучасна ручна вогнепальна зброя за цільовим призначен ням ділиться на бойову, мисливську та спортивну. До бойової відносять: гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети, револьвери; до мисливської – рушниці різних систем, мисливські карабіни, штуцери; до спортивної – малокаліберні гвинтівки, спортивні пістолети, а також пневматична зброя, хоча остання не є вог непальною. Кожен вид має свою специфічну конструкцію, що відповідає цільовому призначенню. Спільними ознаками для всіх вказаних видів зброї, згідно із спеціальними критеріями, є ствол і ударно спусковий механізм (пристрій для запалювання вибухової речовини).

Ствол має вигляд порожнистого циліндра. Один кінець його дещо збільшений у діаметрі і називається патронником (казенною частиною), а другий – дулом (дульною частиною). У патронник вміщують патрон з пороховим зарядом і снарядом. Внутрішні стінки каналу ствола бойової і спортивної зброї мають гвинто подібні заглиблення – нарізи (нарізна зброя), виступи між якими називаються полями. У більшості моделей вітчизняної зброї маєть ся чотири нарізи, які в’ються вверх зліва направо. У деяких іно земних зразках зустрічається і більше чотирьох нарізів. Нарізи слугують для надання кулі обертального руху навколо своєї осі, що позитивно впливає на влучність стрільби.

Стволи мисливської зброї не мають нарізів, тому її назива ють гладкоствольною. Для поліпшення бойових якостей дуль на частина ствола в деяких видах зброї має звуження («чок»), а інколи й нарізи («парадокс»).

Діаметр каналу ствола називається калібром. У нарізній зброї калібр вимірюється у міліметрах між двома протилежни ми полями. Бойова вітчизняна зброя має калібри: 5,45; 6,35; 7,62; 9,0 мм; спортивна – 5,6 мм. Калібр мисливської гладкостволь ної зброї – це поперечник (діаметр) канала ствола, який і виз начається кількістю шарових куль, рівних діаметру канала ство ла даної рушниці, виготовлених з одного англійського фунта свинцю (453,5 г). Найпоширені вітчизняні мисливські рушниці мають калібр 12, 16, 20. Калібр зброї наносять на площадках казенної частини ствола і на денці гільзи.

130

Розділ II. Криміналістична техніка

Ударно спусковий механізм – взаємозв’язана система час тин зброї, призначена для зарядження (подачі і досилання пат рона в патронник), замикання каналу ствола в момент пострілу, запалення капсуля (спуску курка з бойового зводу) і розрядки (виймання відстріляної гільзи з патронника). Ударно спуско вий механізм приводиться в дію енергією порохових газів, що виникають під час пострілу, або вручну. За цією ознакою вся вогнепальна зброя ділиться на автоматичну, напівавтоматичну

інеавтоматичну.

Вавтоматичній зброї енергією порохових газів викидаєть ся снаряд, проводиться перезарядка і установка зброї на бойо вий звід. Під час натискання на спусковий гачок відбувається один постріл, і весь цикл повторюється знову. Така зброя на зивається самозарядною автоматичною, наприклад, пістолет Токарева 7,62 мм (ТТ); пістолет Макарова 9,0 мм (ПМ); пісто лет «Парабелум» 9,0 мм та ін. Якщо при натисканні на спуско вий гачок відбувається кілька пострілів, така зброя називаєть ся самострільною автоматичною, наприклад, пістолет Стєчкіна, автомати АК, ППШ, ППС тощо.

Перезарядка і установка затвора на бойовий звід неавтома тичної зброї провадиться вручну. Так, для підготовки гвинтівки до стрільби слід відвести затвор назад, потім послати вперед і замкнути ствол. У мисливській рушниці розімкнути ствол, вкла сти в нього патрон і замкнути ствол. Неавтоматична зброя – це бойові гвинтівки, карабіни, револьвери. Останнім часом спортивна і мисливська зброя зустрічається напівавтоматична.

Вогнепальна зброя, яка застосовується із злочинними ціля ми, за способом виготовлення ділиться на перероблену заводсь ку і атипічну. Інколи зброю розподіляють на стандартну, нестан дартну і атипічну. Перероблена заводська – це стандартна, виготовлена відповідно до вимог Держстандарту в спеціальних умовах, вона має деякі відхилення від стандартної, наприклад, по довжині ствола, прикладу, кількості стволів. Атипічна зброя – це нестандартна, її виготовляють, перероблюючи заводську зброю, наприклад, вкорочуючи ствол гвинтівки, мисливської рушниці, або конструюють заново кустарним способом. Саморобна зброя

131

А.П. Шеремет «Криміналістика»

виготовляється з підручних матеріалів, іноді з використанням деталей заводської зброї або пристроїв. Кустарна зброя відрізняється від саморобної тим, що вона виготовляється в майстернях, як правило, кустарями. Часом кустарну зброю важ ко відрізнити від заводської.

До атипічної – переробленої зброї – відносять обрізи (уко рочення ствола або ж відокремлення прикладу). Щоб визнати обріз за вогнепальну зброю, важливо знати, з якої стандартної зброї він виготовлений. Для мисливської зброї (в тому числі і спортивної) – укорочення ствола повинно бути менше ніж 50 см (включаючи патронник). Менша довжина ствола порушує бойові властивості обріза, оскільки втрачається головне – убив ча сила. Якщо довжина ствола більше ніж 50 см, а приклад не змінено, то таку зброю відносять до полегшеної.

Тепер вогнепальну зброю в судовій балістиці класифікують за різними підставами, на які можна натрапити в підручниках з криміналістики. Тому нижче наведені різні класифікації, які являтимуть певний інтерес для студентів (Схема 11).

За цільовим призначенням розрізняють: військову, цивіль ну, спортивну, мисливську, промислову, тренувальну, цільову, поліцейську (міліцейську).

За ступенем автоматизації: неавтоматичну, автоматичну, напівавтоматичну.

За ступенем зарядження: однозарядну, багатозарядну.

За довжиною ствола: одноствольну, двоствольну, багато ствольну.

За калібром: малокаліберну, середньокаліберну, крупнока ліберну (малокаліберна – до 6,5 мм, середньокаліберна – 6,5– 9,0 мм; крупнокаліберна – понад 9,0 мм).

За характером обробки ствола: нарізну, гладкоствольну (ненарізну), комбіновану (гладконарізну).

За способом виготовлення: заводську, кустарну, саморобну.

За особливостями конструкції: стандартну, нестандартну, атипічну.

У слідчій практиці до стандартної зброї найчастіше відносять: автомати, пістолети, пістолети кулемети, револьвери, штуцери.

132

А.П. Шеремет «Криміналістика»

Нестандартна зброя – обрізи гвинтівок, мисливських руш ниць, багатоствольні пістолети, револьвери.

Серед атипічної вогнепальної зброї поширені саморобні зразки, замасковані під побутові предмети.

До атипічної зброї слід віднести стріляючі предмети, при строї нетипової конструкції.

Боєприпаси – це боєзаряди, без яких неможливі постріли. Боєзаряд складається із вибухової речовини, снаряда і пижа, гільзи для з’єднання заряду в одне ціле. Старовинні зразки вогнепальної зброї, деякі мисливські і сучасні саморобні є дуль но зарядними. Тобто зарядження провадиться через дульну частину ствола – спочатку засипають порох, потім закладають пиж, на який помішують снаряд (кулю чи дріб) і прикривають його знову пижом. Для пострілу необхідно через спеціальний отвір у казенній частині ствола запалити порох і лише тоді відбудеться постріл. Подібну запальну зброю виготовляють, як правило, неповнолітні. У практиці її називають самопалами.

Всі складові частини сучасного заряду об’єднані в одному пристрої, який називають патроном. Патрон – це боєзаряд, що об’єднує всі елементи, необхідні для пострілу. Такий патрон називають унітарним. За формою і конструкцією патрони ма ють різні розміри, наприклад, неоднакові розміщення ініціюю чої речовини для запалення порохового заряду. З цього при воду розрізняють патрони центрального і бокового займання.

Вітчизняні патрони до бойової вогнепальної зброї виготов ляють із сталі, лакують міддю і покривають антикорозійним лаком. Форма гільз – пляшкоподібна, конічна або циліндрич на. Гільзи старих зразків (для гвинтівок), мисливські і малока ліберних спортивних патронів на денці мають шляпку, а нових зразків – кільцеву проточку (канавку). В центрі денця є кап сульне гніздо, в яке поміщають капсуль з ударно вибуховою речовиною (ініціюючою).

Снаряд (куля) закріплюється в дульці гільзи шляхом обжи му (7,62 мм гвинтівочний, пістолетно кулеметний патрон зраз ка 1943 р.; 5,6 мм малокаліберний спортивний патрон; 5,45 мм бойовий патрон); шляхом кернування (7,62 мм револьверний

134