Розділ I. Теоретичні і методологічні основи криміналістики

§1. Предмет і завдання криміналістики

Предметом будь якої науки є вивчення закономірностей об’єктивної дійсності, пов’язаних з її метою і завданнями. Пред метом науки криміналістики виступають закономірності зло чинної діяльності, механізм її відображення в джерелах інфор мації, особливості діяльності щодо розкриття, розслідування і попередження злочинів та розроблені на цій основі засоби і методи вказаної діяльності з метою забезпечення належного застосування процесуально матеріальних і правових норм.

Розкрити злочин – це виявити всі ознаки, що його харак теризують, та встановити особу, що скоїла злочин. Злочини розкриваються за допомогою кримінально процесуальної та оперативно розшукової діяльності. Розкриття злочинів опера тивно розшуковим шляхом по відношенню до кримінального судочинства носить допоміжний характер, однак роль оператив но розшукових засобів у забезпеченні швидкого і повного роз слідування злочинів велика. Значне число злочинів розкри вається з їх допомогою.

Результати кримінально процесуальної і оперативно розшу кової діяльності з точки зору повноти розкриття злочину мо жуть бути однаковими, але правове значення їх різне: резуль тати оперативно розшукової діяльності, які не наділені процесуальною формою, не є доказами і не можуть бути покла дені в основу вироку. Щоб винести вирок, злочин повинен бути розслідуваний і розглянутий судом з дотриманням установле них законодавством кримінально процесуальних правил, тоб то розкритий оперативно розшуковим шляхом, але не розслі дуваний злочин не може привести до кримінально правових наслідків. Теорія оперативно розшукової діяльності в частині, що стосується розкриття злочинів, є в принципі складовим елементом предмета криміналістики.

Кримінально процесуальна діяльність і, зокрема, попереднє розслідування є предметом вивчення науки кримінального процесу, однак поняття «розслідування» властиве і криміналі стиці. Воно включає не лише процесуальний порядок провад

7

А.П. Шеремет «Криміналістика»

ження дізнання і попереднього слідства (хоча це його головний елемент), а й систему науково технічних методів і тактичних прийомів, тобто має процесуальний і криміналістичний аспек ти. Криміналістика розробляє саме техніку, тактику і методику розслідування злочинів, тобто методику їх розкриття у формі кримінально процесуальної діяльності. Методи розкриття зло чинів за допомогою кримінально процесуальних засобів і є кри міналістична сторона розслідування злочинів.

Криміналістику слід розглядати у трьох аспектах: як науку, як навчальну дисциплину та як практичну діяльність у боротьбі зі злочинністю.

Криміналістика вивчає, аналізує та узагальнює криміналь ну практику.

Криміналістичний аналіз злочинів передбачає виявлення тенденцій, всього загального, типового, що властиве підготовці та удосконаленню різних видів злочинів. Щоб виявити ці тен денції, для криміналістичного аналізу повинен бути задіяний достатньо репрезентативний обсяг емпіричного матеріалу, взя того з відповідних регіонів в останній період часу.

Криміналістичний аналіз допомагає виявити типові ситу ації скоєння даного виду злочинів, одержати узагальнені дані, що характеризують особистисть злочинців, особливості підго товки злочинів, типові умови, способи, засоби та знаряддя їх скоєння. Вивчення та узагальнення кримінальної практики спрямовано також на виявлення типової характеристики наслідків злочинної діяльності у вигляді слідів та інших змін матеріальної обстановки, заподіяної шкоди та обставин, що сприяли скоєнню злочинів.

Відомо, що злочини вивчає не лише криміналістика, а й кримінологія, а також наука кримінального права. Однак харак тер завдань, що вирішуються, різний. Криміналістика, вивчаю чи способи, умови, матеріальні наслідки та інші обставини скоє ння злочину, ставить перед собою завдання, які поділяються на

загальні та спеціальні.

До загальних завдань криміналістики відноситься забез печення швидкого і повного розкриття і розслідування зло

8

Розділ I. Теоретичні і методологічні основи криміналістики

чинів, викриття винних, попередження та присікання зло чинних посягань.

Спеціальними завданнями криміналістики є:

вивчення об’єктивних закономірностей, які становлять предмет криміналістики, і розроблення її загальних мето дологічних основ;

розроблення криміналістичних засобів і методів збирання, дослідження, оцінки та використання джерел доказової інформації з метою розкриття, розслідування злочинів;

удосконалення тактичних і методичних основ досудово го й судового слідства, основ судової експертизи;

удосконалення криміналістичної тактики і методики щодо профілактики злочинів;

вивчення та використання зарубіжного криміналістично го досвіду в боротьбі зі злочинністю.

§2. Криміналістика в системі юридичних наук

Криміналістика – юридична наука, тому що головним жи вильним джерелом для неї є право. Її предмет і об’єкти пізнан ня належать до сфери правових явищ. Завдання, що вирішу ються нею, також відносяться до правової сфери діяльності державних органів, правових процесів розслідування та судо вого розгляду. Рекомендації криміналістики мають правовий ха рактер, заснований на законі. В історичному аспекті вона запо чаткувала себе в рамках саме правової – кримінально процесуальної науки.

Криміналістика, з одного боку, схиляється до природничих і технічних наук і головним чином через них збагачує свій на уково технічний зміст. З іншого боку, її методи, засоби, тактичні прийоми використовуються у правовій сфері, переважно в кри мінальному судочинстві, і тому вона тісно пов’язана з науками кримінального процесу, кримінального права та кримінологією, являючись невід’ємною частиною системи юридичних наук.

Зв’язок криміналістики з науками кримінального права і кримінального процесу здійснюється в основному через ті га

9

А.П. Шеремет «Криміналістика»

лузі права, які вивчають ці науки. Кримінально процесуальне право є основою розроблення тактики і методики розслідуван ня злочинів, воно регламентує застосування в кримінальному процесі науково технічних методів і засобів. Ні один метод чи тактичний прийом, який протирічить вимогам кримінально процесуального закону, не може бути застосований у слідчій та судовій практиці.

Найбільш тісний зв’язок криміналістики і науки криміналь ного процесу виявляє себе в галузі теорії судових доказувань. Характерною особливістю криміналістики і теорії судових до казувань є їх взаємне збагачення.

Теорія судових доказувань і її ядро – доказувальне право – активно впливають на розвиток криміналістики, її науково тех нічних методів і засобів, тактики і методики розслідування зло чинів. Теорія доказувань, удосконалення правової регламентації використання методів криміналістики в кримінальному процесі сприяє розвитку криміналістики, розширює можливості засто сування в судочинстві досягнень науково технічного прогресу і нових тактичних прийомів розкриття злочинів.

Криміналістика під час розроблення методів і тактичних прийомів керується положеннями процесуальної теорії щодо відносності і допустимості доказів, оцінки їх достовірності тощо. Таким чином, від рівня розвитку теорії судових доказувань в значній мірі залежить удосконалення методів криміналістики.

В свою чергу, і криміналістика має суттєвий вплив на роз виток судових доказувань та доказувального права. Він про слідковується за такими основними спрямуваннями:

розроблення рекомендацій щодо застосування нових природничо наукових методів і тактичних засобів для виявлення, фіксації і дослідження матеріальних слідів злочинів;

вивчення та узагальнення експертної практики і створен ня нових видів експертних досліджень;

розроблення на основі узагальнення слідчої практики ефективних тактичних прийомів та підготовка для зако нодавчого закріплення нових слідчих дій.

10

Розділ I. Теоретичні і методологічні основи криміналістики

Однак все це не є підставою для віднесення теорії доказу вань до предмета криміналістики. Звідси, до нього не можуть відноситись і закономірності виникнення, збирання, досліджен ня, оцінки і використання доказів, що є предметом теорії дока зувань, науки кримінального процесу.

В криміналістиці прийнято вважати, що закономірності (ме ханізм) утворення слідів є предметом вивчення однієї із галу зей криміналістики – криміналістичної техніки. Однак це сто сується лише випадків, коли йдеться про сліди, які є результатом простих форм взаємодії матеріальних об’єктів (сліди рук, ніг, транспортних засобів тощо). Для вивчення ж більш складних форм взаємодії об’єктів даних власне криміна лістики недостатньо, необхідні знання в різних галузях природ ничих та технічних наук. Так, деякі сліди знарядь злому, а та кож деформації, що виникають під час зіткнення транспортних засобів, неможливо дослідити без теорії опору матеріалів та інших розділів механіки. Одним із завдань криміналістики є те, щоб приспособити і використати закони, теорію, методи при родничих, технічних та суспільних наук для розкриття зло чинів. Таке розуміння предмета і завдань криміналистики не принижує її наукового авторитету та великого практичного значення як прикладної юридичної науки.

Було б неправильно вважати також, що криміналістика роз робляє проблеми порушення кримінальних справ, предмет і межі доказування. Порушення кримінальної справи і предмет доказування – традиційно процесуальні проблеми і до предме ту криміналістики не відносяться. Хоча криміналістика в числі інших проблем досліджує, наприклад, питання тактики почат кових дій слідчого та особи, що здійснює дізнання, в стадії по рушення кримінальної справи, сама проблема порушення спра ви носить виключно процесуальний характер і відноситься до предмета науки кримінального процесу.

Співвідношення криміналістики і кримінології характери зується тим, що дані криміналістики використовуються у вир ішенні кримінологічних завдань попередження злочинів, а дані кримінології враховуються в ході створення криміналістичних

11

А.П. Шеремет «Криміналістика»

характеристик злочинів та розроблення окремих методик роз слідування.

Профілактична діяльність відноситься до предмета криміно логії і здійснюється з урахуванням її наукових рекомендацій. Дані криміналістики використовуються з метою сприяння по передженню правопорушень. Криміналістика дає кримінології матеріал стосовно тактики і методики виявлення слідчим і су дом причин та умов конкретних злочинів; вона розробляє технічні засоби, що перешкоджають скоєнню злочинів. Однак це не змінює суті предмета криміналістики і не перетворює її в науку про попередження злочинів.

Для профілактики злочинів використовуються дані не лише криміналістики, а й інших наук (кримінального процесу, про курорського нагляду, соціології, статистики, соціальної психо логії, судової медицини, судової психіатрії тощо), однак пробле ми попередження злочинів, як відомо, не визначають змісту предмета перерахованих наук. Криміналістика в даному відно шенні не є винятком. Вона навчає методам розкриття злочинів і в цій ролі обслуговує і кримінальне судочинство, і профілак тику злочинів.

Криміналістика з моменту свого виникнення активно і твор чо використовує дані природничих і технічних наук. Іх роль у формуванні криміналістики як науки велика. При цьому ос новні шляхи перетворення даних згаданих наук у криміналі стичні прийоми і методи різні. Ними є: просте використання, пристосування, перетворення.

Криміналістика тісно пов’язана також з етикою і юридич' ною психологією. В основі слідчої тактики і методики розслі дування злочинів лежать правові і моральні вимоги. Кожний тактичний прийом, метод розкриття злочинів, що рекомен дується криміналістикою, проходить перевірку з точки зору його відповідності не лише кримінально процесуальному зако ну, але й нормам моралі. Отже, етика, особливо судова етика, активно сприяють криміналістиці в розробленні ефективних правомірних та морально дозволених методів розкриття зло

12