А.П. Шеремет «Криміналістика»

на той чи інший доказ та можливі зміни лінії поведінки слідчо го в процесі допиту.

§3. Тактичні прийоми допиту

Тактичні прийоми допиту слугують засобами управління спілкуванням та отриманням об’єктивної інформації. До них відносять: а) прогнозування та планування допиту, тобто влас не підготовка до допиту; б) формування психологічного кон такту, тобто згода допитуваного розпочати спілкування та обмін інформацією; в) безпосереднє спілкування, тобто обмін мовною інформацією.

Застосування тактичних прийомів повинно забезпечити всебічне і об’єктивне дослідження обставин справи. Необхі дно, щоб вони відповідали вимогам законності. Під час до питу не можна допускати погроз, насилля, шантажу, прийомів, що обмежують права і законні інтереси допитува ного, принижують його честь і гідність, що можуть призвес ти до провокації, обману тощо.

Під час допиту в якості тактичного прийому застосовуєть ся пред’явлення доказів. Є певні способи пред’явлення доказо вої інформації. Вони поділяються на різні види за декількома підставами:

1.За характером використання доказів у розслідуванні: пред’явлення доказів на одному допиті; пред’явлення доказів

уході декількох допитів однієї особи.

2.За характером взаємозв’язку доказів у кримінальній справі: роздільне пред’явлення одиничних доказів; пред’явлення групи взаємопов’язаних доказів; пред’явлення всієї системи доказів.

3.За характером послідовності пред’явлення доказів: пред’яв лення доказів у послідовності «зростання сили»; пред’явлення доказів у послідовності «зменшення сили».

4.За характером демонстрації доказів на допиті: згадуван ня про наявні докази на допиті; перераховування доказів, що мають місце, із зазначенням джерел їх походження; показ до казів допитуваному неповністю, мимохідь; надання допитува

272

Розділ III. Криміналістична тактика

ному можливості розглянути, вивчити докази; підкреслена де монстрація ознак об’єкта, що пред’являється.

5. За характером додаткових умов, що підсилюють вплив на допитуваного, доказів, що пред’являються: несподіване пред’яв лення доказів; пред’явлення доказів після попереднього з’ясу вання обставин, які пов’язані з ними; пред’явлення доказів і роз’яснення їх значення у кримінальній справі; використання науково технічних засобів для роз’яснення допитуваному особ ливостей доказів, що пред’являються.

Тактичні прийоми можуть поділятися в залежності від си туації допиту на такі види: повідомлення правдивих показань; суперечності у показаннях допитуваного; добросовісна помил ка допитуваного; відмова від давання показань; повідомлення неправдивих показань.

Прийоми допиту можуть поділятися в залежності від по ставленої мети допиту. Наприклад, можна запропонувати види тактичних прийомів, що мають на меті: встановлення психічного контакту з допитуваним; спонукання його до да вання показань; уточнення свідчень та усунення в них супе речностей; викриття неправди; актуалізацію забутого в пам’ яті допитуваного; усунення перекручень у випадку добросовісної помилки допитуваного.

Давання показань починається з вільної розповіді допиту ваного. Слідчий повинен уміти слухати допитуваного. Відомо, що зацікавленість слухаючого стимулює розповідача більш кон кретно розповісти, описати подію. Під час неуважного, байду жого відношення слідчого допитуваний намагається швидше викласти факти і не в повному обсязі. Всією поведінкою слідчий повинен проявити уважне відношення стосовно допи туваного. В необхідних випадках під час розповіді доречним можуть виявитися заохочувальні зауваження слідчого. Однак необхідно підкреслити, що таке втручання в розповідь допиту ваного повинні здійснюватися в тактичній формі, без тиску на нього з метою одержання бажаних доказів.

У ході вільної розповіді слідчий аналізує показання допи туваного, складає уявлення про його інформованість, відношен

273

А.П. Шеремет «Криміналістика»

ня до події та її учасників, відмічає протиріччя в його пока заннях, співставляє показання з іншими даними за справою. Слухаючи розповідь, слідчий коригує план допиту: відмічає, які обставини допитуваний не висвітлів і на які питання відповів, вносить поправки в раніше підгтовлені питання, формулює нові тощо.

Після вільної розповіді допитуваного слідчий у випадку не обхідності задає йому питання з метою одержати від нього по казання щодо відомих йому обставин, про які він не розказав чи розповів неповно. Не допускається задавати запитання, які на водять допитуваного на бажану відповідь, містять в собі пряму чи опосередковану відповідь. Такі запитання особливо небез печні, коли допитуваний твердо не пам’ятає, не впевнений в існу ванні і характері події, про яку його запитують. Негативний вплив на допитуваного може справити не лише зміст запитання, а й його форма, зв’язок з даними раніше показаннями, місце серед інших запитань. Все це може призвести до давання неправди вих показань. Тому провадження допиту вимагає від слідчого активного застосування різноманітних прийомів, настирливості, цілеспрямованості, тактовності, терпіння і майстерності.

§4. Психологічні основи тактики допиту

Основною формою психологічного впливу на допитувано го є переконання. Воно розуміється як діяльність, спрямована на те, щоб переконати допитуваного у безперспективності прихо вувати істину. З цією метою виправданим є використання пози тивних якостей особи допитуваного, протиріч у показаннях, невідповідність їх реальному ходу подій, пред’явлення доказів. Не слід покладати надію на будь який один тактичний прийом чи на те, що тактичні прийоми допиту автоматично приведуть допитуваного до добровільного каяття і правдивих показів. Так тичні прийоми повинні застосовуватися в комплексі.

Допит – це регламентована законом специфічна форма спілкування, яка протікає в формі співробітництва, протисто яння, психологічної боротьби.

274

Розділ III. Криміналістична тактика

Особливе значення в забезпеченні успішності допиту має загальна сприятлива для спілкування психологічна атмосфера слідчої дії, наявність психологічного контакту.

Психологічний контакт – це такий рівень взаємовідносин на допиті, під час якого, особи, які в ньому беруть участь, го тові до спілкування. Під час психолічного контакту допитува ний внутрішньо, психологічно налаштований на участь у спілкуванні, слухати слідчого, сприймати його доводи, аргумен ти і докази навіть у конфліктній ситуації, коли має наміри при ховувати правду, давати неправдиві показання.

Психологічному контакту сприяє здібність слідчого розта шувати навколо себе людей, уміння з урахуванням індивідуаль них особливостей допитуваного знаходити такт у спілкуванні, збуджувати зацікавленість до давання правдивих показань.

В ситуації протистояння, психологічної бототьби, коли до питуваний приховує відомі йому обставини, дає неправдиві показання, до нього застосовується психологічний вплив. Суть психологічного впливу полягає в застосуванні прийомів, що забезпечують найбільш ефективну форму повідомлення дока зового матеріалу, спрямованих на зміну ходу і змісту психіч них процесів, суб’єктивної позиції допитуваного, переконання його в необхідності дати правдиві показання, допомогти слідчо му в установленні істини.

Психологічний вплив здійснюється в межах кримінально процесуального закону. За загальним правилом, не можна до магатися показань шляхом насилля, погроз та інших незакон них дій. Попередній відбір, логічне упорядкування наявних фактів і висновків, пред’явлення їх в ефективній емоційній формі і тактично обумовленій послідовності – все це і визна чає успішність психологічного впливу.

Психологічний вплив на допитуваного має певне значення під час виникнення конфліктних ситуацій в ході допиту. В та ких ситуаціях тактичні прийоми, спрямовані на встановлення психологічного контакту з допитуваним, грунтуються на вико ристанні даних психології, логіки та інших наук.

275