А.П. Шеремет «Криміналістика»

§4. Методика судово'почеркознавчої експертизи

Почеркознавча експертиза призначається як за криміналь ними, так і за цивільними справами. Тому вона є найбільш поширеною і вирішує такі завдання: ідентифікаційні, які пов’я зані з встановленням конкретного виконавця тексту, підпису, цифрового запису; класифікаційні – пов’язані з встановленням за почерком деяких властивостей чи ознак особи, характерних для певних груп населення; діагностичні – пов’язані з розпіз наванням часу та умов виконання конкретного рукопису, а також із визначенням емоційного стану виконавця.

Питання, які вирішуються експертизою, можуть бути двох видів: ідентифікація виконавця тексту чи підпису; встановлен ня обставин, за яких вони були виконані.

Для вирішення ідентифікаційних завдань експерту можуть поставлені такі запитання:

ким написаний текст документа, що досліджується;

ким виконані цифрові записи;

хто виконав підпис від певної особи;

однією особою чи різними особами виконані тексти (підписи) в кількох документах чи окремі частини в одному документі.

Під час вирішення неідентифікаційних питань експерту почеркознавцю може бути запропоновано встановити:

чи виконаний рукопис у процесі вільного письма або з застосуванням технічних засобів (копіювального паперу, шляхом перетискування з наступним обведенням тощо);

чи не виконаний рукопис умисно зміненим почерком;

чи не виконаний текст з наслідуванням почерку пев ної особи;

чи не виконаний рукопис у незвичайних обставинах (в незвичайній позі, при низькій температурі тощо);

чи не виконаний рукопис під час незвичайного стану особи, яка його писала (в стані фізичної втоми, сп’яні ння, збудження);

особою якої статі виконано рукопис, і яка відносна давність написання.

174

Розділ II. Криміналістична техніка

Методика судово почеркознавчої експертизи складається з чотирьох стадій:

1)попереднє дослідження – включає огляд матеріалу, що над ійшов на експертизу, фіксацію його цілісності, визначення характеру спакування, наявність засвідчених підписів;

2)роздільне дослідження – це визначення кількості співстав лених зразків, виділення загальних та індивідуальних оз нак в тексті, що досліджується, та зразках, визначення ча стоти їх повторів (стійкості); розроблення ознак тексту документа та зразків почерку на окремих аркушах;

3)порівнювальне дослідження – співставлення розробок ознак почерків, що досліджувалися, виділення схожих та розрізнювальних ознак. Математичними методами підра ховують ступінь надійності ознак, що співпадають, і фор мують ідентифікаційний комплекс, оцінюють його як не повторний, враховуючи розрізнювальні ознаки;

4)оцінка результатів порівнювального дослідження та фор мування висновків експерта – стадія, на якій виявлений та сформований комплекс співпадаючих та розрізнюваль них ознак оцінюється з позиції їх індивідуальності та зна

чущості для встановлення тотожності виконавця тексту. На даній оцінці базуються відповіді на ці питання, що поставлені слідчим.

Особливості дослідження підписів. Методика дослідження підписів у принціпі не відрізняється від дослідження текстів, але можливості встановлення виконавця за ними більш обме жені. Підпис відображає прізвище особи і має посвідчувальне значення. Підпис виконується власноручно. Його особливістю є малий обсяг графічного матеріалу та графічні ознаки.

До графічних ознак підпису відносяться: розташування підпису відносно тексту документа; напрям завершального штриха (розчерк); співвідношення рядків основи письма та верхніх закінчень штрихів; зменшення розміру штрихів до кінця підпису (гладіолаж).

Підписи можуть мати різну транскрипцію – літерну, без літерну, змішану.

175

А.П. Шеремет «Криміналістика»

Дослідження підпису необхідно розпочинати з таких ознак, як транскрипція, загальний вигляд, ступінь виробленості. У ході дослідження підпису, виконаного з наслідуванням чи спотворен ням, виявляються ознаки, які є відмінними або збігаються.

§5. Особливості авторознавчого дослідження

Дослідження, що здійснюється криміналістами з метою вста новлення автора тексту документа, відноситься до компетенції криміналістичної авторознавчої експертизи. Даний вид кримі налістичної експертизи сформулювався на основі криміналі стичного дослідження почерку з використанням даних спеціаль них наук, що вивчають закономірності письмової мови.

Під час вирішення питання стосовно виконавця тексту оз наки письмової мови мають лише допоміжне значення. В авто рознавчому дослідженні вони є основними і слугують підставою для висновку щодо особистості автора, що виготовив документ. Це особливо важливо, коли виконавець та автор – різні особи.

Наукову основу криміналістичної авторознавчої експерти зи становить система знань щодо умов і закономірностей мов ної поведінки людини, що обумовлюють індивідуальність, ди намічну стійкість, варіаційність його письмової мови, а також щодо методів її дослідження, з метою розслідування злочинів. Криміналістичне авторознавство синтезує дані галузевих наук: лінгвистики, психології, соціолінгвістики і психолінгвістики – теорії комунікації і дані криміналістики (теорію ідентифікації, криміналістичного почеркознавства), транформуючи їх відпо відно до завдань авторознавчої експертизи.

Унайбільш загальному вигляді ці завдання полягають:

у встановленні конкретного автора одного чи декількох анонімних документів;

у встановленні групової належності автора, його освітнь ого рівня, професії, наявності навиків певного стилю пись мової мови, соціально демографічного портрета тощо.

Об’єктами криміналістичної авторознавчої експертизи є тек сти різних документів, причому не лише рукописних, а й ма

176

Розділ II. Криміналістична техніка

шинописних, а також одержаних за допомогою множних пол іграфічних засобів. Текст документа представляє собою склад не структурне утворення, елементи якого пов’язані певними за кономірними взаємодіями. Мінімальний обсяг тексту для ідентифікаційного дослідження повинен становити 500 слів.

Для авторознавчого дослідження необхідні зразки письмової мови осіб, що перевіряються, які, як і в почеркознавчій експертизі, можуть бути вільними, експериментальними та умовно вільними.

Вільні зразки письмової мови повинні бути виконані у тому самому функціональному стилі і в тій самій письмовій формі, що і досліджуваний текст (побутовим, діловим, публіцистичним, науковим). Побутовий стиль відображається зазвичай у приват них листах, записках; діловий – у доповідних, пояснювальних записках, рапортах, протоколах тощо; публіцистичний – у допо відях на суспільно політичну тематику, статтях такого самого змісту; науковий – у статтях, текстах доповідей, рецензіях тощо.

Експериментальні зразки пиьмової мови – це тексти, одер жані від осіб, що перевіряються, в присутності слідчого чи судді спеціально для авторознавчої експертизи.

Вільні зразки повинні надаватися не менш, як на 25 арку шах. Умовновільні зразки надаються як доповнення до вільних, особливо якщо останні не вдалося зібрати в достатньому обсязі.

Експериментальні зразки повинні бути виконані мовою документа, що досліджується. Загальний обсяг експерименталь них зразків повинен становити 25–30 сторінок тексту.

Методами авторознавчої експертизи є:

лінгвістичні, пов’язані з установленням мовних еле ментів і структур;

психолінгвістичні, що дозволяють аналізувати мовні структури з точки зору особливостей психічних процесів, що впливають на мовну поведінку особи;

соціолінгвістичні, що вказують на зв’язок мови з різними соціальними факторами;

логіко психологічні, спрямовані на аналіз логічних еле ментів і структур тексту, що визначають властивості та особливості мовних й інтелектуальних навиків автора;

177

А.П. Шеремет «Криміналістика»

математичні кількісні методи виділення ступенів розвит ку мовних навиків, методи статистичного аналізу загаль них та окремих мовних навиків письмової мови, у тому числі на базі електронно обчислювальної техніки.

Авторознавче експертне дослідження складається з чотирьох стадій: попереднє дослідження; роздільне дослідження; порівняль не дослідження; оцінка результатів та формулювання висновків.

Контрольні запитання

1.Що таке письмова мова?

2.Що таке почерк?

3.Які ознаки почерку?

4.У чому полягає суть підготовки матеріалів для судово почеркознавчої експертизи?

5.Назвіть та охарактеризуйте стадії методики судово почер кознавчої експертизи.

6.Що відноситься до графічних ознак підпису?

7.У чому полягає суть авторознавчого дослідження?

8.Охарактеризуйте методи авторознавчого дослідження.

Теми рефератів і курсових робіт

1.Судове почеркознавство і його роль у розкритті, розслі дуванні та попередженні злочинів.

2.Підготовка та проведення судово почеркознавчої експертизи.

3.Авторознавча експертиза: поняття, завдання, можливості.

Література

1.Криминалистика. Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева и Н.А. Селиванова.– М., 1984. – С. 203–216.

2.Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К., 2001. – С. 141–152.

3.Салтевський М.В. Криміналістика. Навчально довідковий посібник. – К., 1996. – С.65–70.

178

Тема 12.

Ідентифікація людини за ознаками зовнішності

Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності

Зовнішні ознаки людини та їх класифікація

Основи експертного ототожнення людини за ознаками зовнішності

179

А.П. Шеремет «Криміналістика»

§1. Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності

Ознаки, які характеризують зовнішню будову людини, на зиваються ознаками зовнішності. У кожної людини зовнішній вигляд суто індивідуальний і має здатність відображатися в матеріальних слідах та пам’яті людини у вигляді уявних образів. Ознаки зовнішності складають основу криміналістичної іден тифікації під час вирішення ідентифікаційних та діагностичних завдань. Тому зовнішній вигляд людини здавна використо вується під час упізнання та кримінальної реєстрації злочинців.

Останнім часом криміналістичне вчення про зовнішні озна ки людини і використання для ототожнення людини дістало назву криміналістична габітологія (лат. habitus – зовнішність, logos – вчення).

Габітологія – це галузь криміналістичної техніки, яка вив чає зовнішні ознаки людини, їх матеріальні та ідеальні відобра ження, методи та засоби їх фіксації й використання для вста новлення фактів, які відіграють значну роль у розкритті та розслідуванні злочинів.

За ознаками зовнішності ідентифікованою є особа, що роз шукується (перевіряється). Це може бути підозрюваний, обви нувачений, підсудний, засуджений. Ідентифікуючими об’єкта ми виступають:

словесний опис зовнішності людини з використанням спеціальної термінології (наприклад, у криміналістичному обліку розшукуваної особи) чи в довільній формі (під час допиту потерпілого);

матеріальна фіксація зовнішнього вигляду людини на фотознімку або відеоплівці;

уявний образ зовнішнього вигляду, який зафіксований у пам’яті свідка, потерпілого, іншої особи; в цьому випадку ототожнення здійснюється шляхом пред’явлення для впізнання;

останки людини (труп, частини розчленованого трупа).

180

Розділ II. Криміналістична техніка

До видів криміналістичної ідентифікації людини за ознака ми зовнішності відносяться:

ідентифікація людини шляхом пред’явлення длі впізнання;

ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіставлен ня її зовнішності зі «словесним портретом»;

ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіставлен ня зовнішності з фото чи ізопортретом (комбінованим портретом);

ідентифікація людини шляхом зіставлення «словесного портрета» з фотозображенням;

відновлення обличчя загиблого за черепом (скульптурна реконструкція портрета);

експертне ототожнення людини за фотознімками.

Ідентифікація особи за ознаками зовнішності здійснюється:

1)за матеріальними відображеннями, тобто фотографіями, кіноплівками, відеограмами, голограмами, а також кістко вими останками;

2)за ідеальними відображеннями (уявними образами), за фіксованими в процесуальних і непроцесуальних доку ментах (кримінальних справах, особових справах, картках криміналістичних обліків, документах різного довідково го обліку, в яких зберігаються різні демографічні дані, а також відображені ознаки зовнішності);

3)за описом прикмет.

Ідентифікація особи за матеріальнофіксованим відображен ням зустрічається рідко через ряд причин (відсутність підозрю ваного, його фотографії тощо). Тому у практичній діяльності найчастіше ідентифікація особи здійснюється за такими мето дами як: опис; малювання; композиція з допомогою фото графій; композиіція з допомогою підсумовування малюнків. Це технічні прийоми матеріалізації слідів пам’яті.

Опис – це фіксація результатів вербального спілкування з джерелом інформації про ознаки образу людини, який збері гається в його пам’яті, для складання словесного портрета.

181

А.П. Шеремет «Криміналістика»

Слідчий пропонує суб’єкту добровільно розказати про ознаки й особливості людини, які він бачив і запам’ятав.

Малювання – це графічне відтворення суб’єктивного об разу, який зберігається в пам’яті джерела. Малювання як засіб матеріалізації сліду пам’яті є тактичним прийомом, який використовується в слідчих діях для отримання інфор мації від людей. Малювання суб’єктивного образу може здійснюватися як безпосередньо джерелом, так і слідчим з його слів, а також спеціалістом.

Мальовані портрети називають суб’єктивними. Вони не тотожні, лише подібні до реального вигляду людини, що розшукується.

Композиція з допомогою фотографій полягає в тому, що в процесі допиту джерелу пред’являють серію звичайних фото графій і пропонують вибрати ті з них, на яких будь яка з ознак зовнішності схожа на запам’ятовані ознаки. Слідчий або спец іаліст вирізує з фотографій вказані і відібрані ознаки зовніш ності і наклеює їх на аркуші паперу. Таким чином складається портрет. Прогалини між ознаками ретушуються. Складений таким способом портрет дістав назву фоторобота.

Композиція за допомогою підсумовування малюнків – найе фективніший спосіб відтворення і закріплення ідеальних відоб ражень. Сутність складання суб’єктивного портрета полягає в тому, що джерело під час допиту вибирає з мальованих еле ментів зовнішності ті, які він запам’ятав як схожі, а спеціаліст конструює з них портрет.

Словесний портрет – це система опису зовнішності люди ни з використанням спеціальної термінології. Опис здійснюєть ся з верху до низу, у двох положеннях обличчя особи (фас та правий профіль). Кожна ознака зовнішності характеризується розміром, формою, положенням відносно інших частин тіла.

Найсучаснішим засобом формування суб’єктивного портре та розшукуваної особи є використання комп’ютерної програми та засобів комп’ютерної графіки з метою побудови фотокомпо зиційних портретів зі слів очевидців. Таким способом виготов ляється комп’ютерний фоторобот.

182