А.П. Шеремет «Криміналістика»

форма, зміст і розташування тексту друку й інших його еле ментів, та часткових – дефектів зображення, що виникли в процесі виготовлення та експлуатації друку.

§7. Дослідження матеріалів документів

До матеріалів документів відносяться: папір; картон та вироби з нього; чорнило та пасти для авторучок, штем пельні фарби, мастика; чорнило для фломастерів, туш; коп іювальний папір; клей; захисні покриття; коригуюча речо вина типу «штрих».

Техніко криміналістичне дослідження матеріалів письма експертними методами дозволяє вирішити такі завдання:

встановити вид матеріалу або виробу з нього;

визначити споживацьке призначення матеріалу виробу;

встановити джерело походження матеріалу;

визначити приблизний час виготовлення матеріалу.

Бумага як основний матеріал документів досліджується для вирішення питань, пов’язаних з встановленням належності окремих шматків розірваних документів єдиному цілому; кла су, виду, споживацького призначення паперу, використаного під час виготовлення певного виду документів; єдиного дже рела походження листків паперу, вилучених у різних підозрю ваних; належності паперу до певного обсягу; часу виготовлен ня паперу. Одночасно з папером у чистому вигляді досліджуються і паперові вироби.

В ході дослідження паперу вивчаються його фізико ме ханічні властивості (вага, товщина, колір, внутрішня будова, структура поверхні), склад за волокнами, вид і ступінь проклей ки, які речовини використані в якості наповнювачів, визнача ються ознаки, що характеризують виріб із паперу.

Письмові засоби, що застосовуються при виготовленні документів, досить різноманітні. Останнім часом з’явились нові барвникові матеріали, що використовуються для виго товлення підроблених документів: полімерні олівці, кольоро ва крейда тощо.

162

Розділ II. Криміналістична техніка

Для дослідження складу письмових засобів вживають спец іальні модифікації хімічних та фізико хімічних методів, що ви користовуються у відповідних галузях матеріалознавства і хімії для аналізу тих самих матеріалів, окремих речовин чи їх аналогів, з урахуванням специфіки криміналістичного дослідження. Роз роблені спеціалістами методики дозволяють значно звузити об сяг груп, до яких відносяться письмові засоби, що досліджують ся, а в ряді випадків виділити індивідуально визначені об’єми цих речовин. Це стало можливим з використанням таких високочут ливих методів, як спектрофотометрія, мікроспектрофотометрія, лазерний аналіз, хроматографічні методи.

Для найбільш розповсюджених матеріалів письма (паст, чорнил, фарб) розроблені методики криміналістичного дослід ження барвників у штрихах письмових матеріалів та в ємкос тях, що дозволяють диференціювати одноколірні письмові ма теріали у штрихах різних родів, одного роду, що відрізняються за якісним складом барвників. Для письмових засобів, що містять штемпельну фарбу, фіолетове канцелярське чорнило, пасти синього і фіолетового кольорів, розроблені методики, що дають змогу диференціювати письмові засоби, виготовлені за однією рецептурою і відносяться до різних випусків продукції.

Можливості техніко криміналістичного дослідження мате ріалів документів значно підвищується під час використання банків даних щодо цих матеріалів, що створюються в експерт но криміналістичних установах МВС України.

Контрольні запитання

1.Що таке документ у криміналістиці та правила поводжен ня з ним?

2.У чому полягає слідчий огляд документів?

3.Назвіть способи змін у документах та їх встановлення.

4.Які є методи виявлення залитих текстів документів?

5.Які застосовуються способи копіювання підписів?

6.Перерахуйте способи виготовлення злочинцями печаток і штампів.

7.У чому полягає суть дослідження матеріалів документів?

163

А.П. Шеремет «Криміналістика»

Теми рефератів і курсових робіт

1.Поняття, види та наукові основи криміналістичного дос лідження документів.

2.Ідентифікація засобів і матеріалів, використаних для ви готовлення документів.

3.Дослідження машинописних текстів. Розшук та ідентиф ікація друкарської машинки.

4.Техніко криміналістична експертиза документів: поняття, коло питань, що вирішуються нею, підготовка матеріалів для дослідження.

Література

1.Криминалистика. Учебник / Под ред. В.А. Образцова. – М., 1995. – С. 193–209.

2.Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. – М., 1997. – С. 285–303.

3.Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К., 2001. – С. 126–140.

164

Тема 11.

Криміналістичне дослідження письма

Судове почеркознавство та його наукові основи

Ідентифікаційні ознаки письма та їх класифікація

Піготовка матеріалів для с удово почеркознавчої експертизи

Методика судово почеркознавчої експертизи

Особливості авторознавчого дослідження

165

А.П. Шеремет «Криміналістика»

§1. Судове почеркознавство та його наукові основи

Судове почеркознавство – це галузь криміналістичної тех ніки, яка вивчає закономірності письма, процес його досліджен ня, можливість ідентифікації людини за почерком та вирішує інші завдання почеркознавчої експертизи.

Наукові основи судового почеркознавства складають:

психофізіологічне вчення академіка І.П. Павлова про вищу нервову діяльність людини та її динамічний сте реотип;

вчення про навички письма, їх стійкість та відносну незмінність;

вчення про індивідуальність письма, яка відображена у су купності ознак письма, що фіксуються на матеріальних носіях.

Уструктуру судового почеркознавства входять такі понят тя, як: письмо, почерк, навик, ознака. Письмо – один із способів матеріальної фіксації думок і мови людини. Розрізняють письмо ву та усну мову. Відмінність писемної від інших способів фіксації мови полягає в тому, що зміст мови відображається у вигляді літер, символів, знаків. У письмі визначені дві сторони: змістов на – писемна мова та графічна – почерк. Писемна мова – це зміст документа, виконаний мовними засобами; почерк – сис тема автоматизованих рухів, які використовуються для вико нання письмових знаків.

Основу письма складає навик, тобто рух, який характе ризується високим ступенем засвоєння та відсутністю поеле ментної свідомої регуляції. Навик письма формується під впливом мовного середовища, навчання та виробничої пись мової діяльності, фізичних та психологічних особливостей,

атакож людини. Для формування навика необхідне свідоме, цілеспрямоване зусилля вибору лексичних засобів із дотри манням граматичних та стилістичних норм і правил виконан ня письмових знаків. Розрізняють навики перцептивні (по

166

Розділ II. Криміналістична техніка

чуттєві), інтелектуальні та рухові (що лежать в основі фор мування ознак письма).

У результаті тривалого тренування навик письма стає автома тичним, тобто під час виконання письмового документа увага лю дини зосереджується не на графічному виконанні, а на змістовній стороні тексту. Автоматичність навику письма обумовлена діяльн істю вищої нервової системи людини. Зазначені посилання склада ють основу індивідуального та постійного навиків письма.

Динамічний стереотип – це розроблене І.П. Павловим пси хофізіологічне вчення стосовно формування навиків. І.П. Пав лов довів, що сформований навик письма становить «кістяк», тобто майже ніколи не змінюється, закріпившісь у вищій не рвовій системі у вигляді динамичного стереотипу. Саме це вчення про динамічний стереотип навиків письма покладено в основу криміналістичної ідентифікації людини за почерком.

Письмо – це засіб фіксації думки людини за допомогою системи спеціально створених умовних знаків – алфавітів (абеток). Системи письма (літерні, клиноподібні, ієрогліфічні тощо) забезпечують спілкування людей, обмін інформацією, дозволяють кожній особі набувати нові знання. До особли востей літерного письма належить просте опанування ним та зв’язок його з фонетикою мови, що дозволяє під час дослід ження вирішити багато питань, які пов’язані з станом особи в момент мовного спілкування чи висловлювання, зафіксо ваного на магнітних носіях.

Почерк – це технічна сторона письма, зафіксована в руко пису системи звичних рухів, в основі формування якої лежить письмово руховий навик. Почерк – це система рухів під час виконання письмових знаків. Почерк – це зорово руховий об раз графічної техніки письма, який реалізується за допомогою системи рухів у рукопису.

Почерк має дві властивості: індивідуальність та відносну стійкість. Криміналістичне дослідження почерку складає само стійне вчення – судове почеркознавство, що є окремою теорією науки криміналістики.

167

А.П. Шеремет «Криміналістика»

§2. Ідентифікаційні ознаки письма та їх класифікація

Для ідентифікації людини за її почерком користуються іден тифікаційними ознаками (Схема 13).

Ідентифікаційна ознака письма – це особливість письмово рухових навиків, що відображнені в рукопису. Ідентифікаційні ознаки поділяють на ознаки письмової мови та ознаки почер ку. Для ідентифікації людини необхідно спочатку визначити ознаки письмової мови і почерку, а потім сформувати їх комп лекс, який оцінити як неповторний. Лише це дає підстави зро бити висновок стосовно тотожності виконавця тексту.

Ідентифікаційні ознаки за ступенем відображення рухо вих навиків поділяють на загальні та окремі. Загальні харак теризують об’єкт, що досліджується, в цілому, наприклад, письмову мову або почерк. Вони дозволяють поділити об ’єкти за класами, видами, групами, тобто визначити групову належність. Окремі ознаки – це індивідуальні особливості, властивості окремого об’єкта. Окремі ознаки у сукупності із загальними утворюють ідентифікаційне поле, характерне для конкретного об’єкта.

Ознаки писемної мови – це письмово мовні навики, які поділяються на граматичні, лексичні та стилістичні.

Граматичні ознаки – це ступінь володіння правилами нор мованого ладу мови. Вони виявляються в порушенні правил орфографії, пунктуації, синтаксису, граматичного ладу мови.

Лексичні ознаки – це ступінь володіння сукупністю мов них засобів для вираження думок на папері. До цих засобів відносять фразеологію, тобто стійке поєднання слів, зворотів, виражальних засобів – метафор, гіпербол, алегорій. Вира жальні засоби посилюють дію мови, створюють образ люди ни, події, що запям’ятовуються. Вони дозволяють робити висновок щодо загального розвитку та ступеня грамотності людини, про її навики володіння мовними засобами під час письма, і за цими ознаками робити висновок про належність автора до будь якої професії.

168

А.П. Шеремет «Криміналістика»

Стилістичні ознаки характеризують манеру викладання ав тором своїх думок, побудови речень у тексті в цілому, викори стання різних мовних стилів – наукового, публіцистичного, офіційно документального, канцелярського, виробничо техніч ного, художнього, епістолярного, побутового.

Граматичні, лексичні та стилістичні ознаки письмової мови складають загальні ознаки письма. Окремими ознаками можуть бути стійки граматичні, стилістичні особливості письмової мови, які постійно повторюються у великому обсязі матеріалу і слугують основою для встановлення автора.

До топографічних ознак письма відносяться форма і розмір полів, відступів, розташування рядків, наявність нових, перено си слів, розташування вставок у пропущених словах, нумера ція сторінок тощо.

Топографічні ознаки відносяться до загальних ознак пись ма. Вони відображені в рукописних і друкарських текстах. Цим вони відрізняються від ознак усної та письмової мови, які мо жуть і не мати графічної форми.

Ознаки почерку поділяють на загальні й окремі. Загальні ознаки характеризують у цілому. До них відносять:

виробленість почерку – здатність до швидкого, біглого письма. За цією ознакою почерк поділяється на високий, середній та низький;

загальний тип почерку характеризується його побудовою – учнівський, вигадливий, ускладнений, стилізований;

загальний напрям рухів. Більшість українських почерків мають лівоокружний рух (за годинниковою стрілкою), правоокружні рухи зустрічаються рідко, головним чином у підрядкових петлях;

розмір – висота рядкових елементів літер. Крупний по черк – висота літер складає 5 мм і більше, середній – від 2 до 5 мм, дрібний – менше 2 мм;

нахил почерку – буває прямий, правий, лівий;

розгін – відношення двоштрихової букви до її ширини. За розгоном почерк поділяють на розмашистий, середній, стислий;

170

Розділ II. Криміналістична техніка

ступінь зв’язності – це кількість букв, що виконуються без відриву знаряддя письма від паперу. За зв’язністю почерк поділяють на високий – зв’язність більше 5 букв, середній – до 5 букв, низький (відривний) – 2 букви.

До окремих ознак почерку відносять індивідуальні особливості виконання окремих письмових знаків з точки зору відхилення їх від типових прописів та загальних характеристик почерку:

спрямування руху в ході виконання літер;

зв’язність знаків, штрихів;

співвідношення елементів у письмових знаках за висотою і розташуванням;

розташування точок початку та закінчення штрихів у письмових знаках і літерах;

форма траєкторії рухів під час виконання письмових знаків (дуго , круго , петлеподібна);

протяжність рухів;

спосіб початку та закінчення руху;

кількість рухів;

послідовність рухів;

складність рухів.

Окремі ознаки почерку мають важливе ідентифікаційне значення, оскільки відрізняються своєрідністю та стійкістю.

§3. Підготовка матеріалів для судово'почеркознавчої експертизи

Під час підготовки матеріалів для судово почеркознавчої експертизи основним завданням слідчого є надання в розпо рядження експерта доброякісних порівняльних зразків. У даній експертизі розрізняють також два види зразків – вільні та екс периментальні.

Вільними називаються рукописи, виконані до порушення кри мінальної справи. Судова і експертна практика надають їм вели кого значення, оскількі матеріали, представлені для порівняння, написані в обстановці, що виключає умисну зміну почерку.

171

А.П. Шеремет «Криміналістика»

Вільні зразки почерку слічий відбирає шляхом виїмки, об шуку, огляду.

В якості вільних зразків необхідно надсилати декілька до кументів, оскільки за одним документом (незалежно від його розмірів) важко робити висновок щодо фактів зміни почерку в рукописах даної особи.

Вільні зразки почерку повинні відповідати таким вимогам: відповідність документу, що досліджується; достовірність (без сумнівність) походження; відповідність за часом виконання документа; формою і змістом; достатність зразків за кількістю.

Внаслідок інтенсивних вправ у писанні, в залежності від умов роботи та інших причин, почерк людини може стати більш виробленим і, навпаки, деградувати внаслідок тяжкої хвороби чи старості тощо. Тому вільні зразки за часом повинні відпов ідати документам, що досліджуються.

Інколи можуть використовуватись умовно вільні зразки почерку, тобто такі, що виконані після порушення криміналь ної справи, але без зв’язку з експертизою (скарги, заяви тощо).

Експериментальними називаються рукописи, виконані за пропозицією слідчого, судді чи прокурора спеціально для по рівняльного дослідження. Експертні зразки одержують: під диктування та шляхом самостійного написання за пропози цією слідчого чи судді й обов’язково у їх присутності. Найк раще диктувати текст документа, що досліджується. Якщо з урахуванням змісту документа це неможливо, то рекомен дується завчасно підготувати текст, в який могли б бути вклю чені в інших співвідношеннях слова, що знаходяться в дослі джуваному документі.

Під час підготовки порівняльного матеріалу необхідно дот римуватися загального правила: чим коротший рукопис, що досліджується, тим більше вимагається зразків. Якщо текст до кументу, що досліджується, виконаний лівою рукою, з насліду ванням друкованого шрифту чи зміненим почерком, то експер ту надсилають вільні й експериментальні зразки звичайного швидкопису, а також експериментальні зразки, одержані відпо

172

Розділ II. Криміналістична техніка

відно до особливостей виконання документа, що досліджуєть ся (відбирають зразки, виконані лівою рукою, з наслідуванням друкованого шрифту тощо). Під час відбирання зразків недо пустимо пропонувати особі писати певним чином – крупно, дрібно, широко чи відтворювати будову букв та їх частин відпо відно до оригіналу.

В ході вирішення питання, чи виконано підпис певною осо бою, необхідні такі зразки:

вільні й експериментальні зразки підписів особи, від імені якої виконано підпис;

вільні зразки підозрюваного у вигляді текстів;

вільні зразкі підписів підозрюваного;

експериментальні зразки підозрюваного, виконані у вигляді накреслень прізвища особи, від імені якої зна читься підпис.

Експериментальні зразки підписів одержують на декількох аркушах паперу з незначним інтервалом у часі.

Вільні й експериментальні зразки завіряються слідчим чи суддею.

Уразі необхідності дослідити рукописний текст експерту надсилають:

вільні зразки письма підозрюваного (обвинуваченого) на 8–10 аркушах;

екпериментальні зразки – на 5–10 аркушах.

Уразі призначення експертизи підписів рекомендується експерту надавати:

вільні та експериментальні зразки почерку на 8–10 ар кушах;

по 10–15 вільних і 20–30 експериментальних зразків підписів особи.

Експериментальні зразки відбираються на окремих аркушах паперу (по 5–6 підписів на кожному аркуші) або на таких са мих бланках, що й досліджувальний документ.

Почеркознавча експертиза призначається за мотивованою постановою слідчого або судді.

173