Гай. Інституції (вибрані фрагменти) книга і. Про особи
Про jus civile (право «цивільне») і jus naturale (право природне)
1. Всі народи, що керуються законами та звичаями, користуються частково своїм власним правом, а частково правом, що є загальним для всіх людей.
Отже, те право, котре кожний народ сам для себе встановив, є його власним правом і називається правом цивільним (громадянським), тобто наче власним правом, властивим самим громадянам. А те право, що між усіма людьми встановлене природним розумом, застосовується і захищається однаково у всіх народів і називається правом загальним для всіх народів (jus gentium), — воно є, начебто, спільним для усіх народів.
Таким чином, і римський народ користується частково своїм власним правом, а частково правом, спільним для всіх людей.
Цивільне (громадянське) право римського народу складається з законів, рішень плебеїв, постанов Сенату, указів імператорів, едиктів магістратів та з відповідей правознавців.
Закон є те, що народ римський схвалив і постановив. Плебс від різняється від народу тим, що словом «народ» визначаються всі гро мадяни, включаючи всіх патриціїв; найменуванням же плебсу визна чаються решта громадян, за винятком патриціїв. Ось чому патриції колись стверджували, що постанови плебеїв для них не обов'язкові, тому що вони складені без їхнього волевиявлення і участі. Але зго дом був виданий закон Гортензія, яким було визначено, що постано ви на плебейських зборах є обов'язковими для всього народу.
Едикти суть постанови і приписи тих осіб, що мають право їх видавати. Право ж видавати едикти надавали магістратам римсько го народу, а найважливіше значення в цьому відношенні мають едикти двох преторів — міського і перегрінів, юрисдикція яких в провінціях належить їх намісникам...
Відповіді правознавців — це думки і судження юристів, яким дозволено було встановлювати і творити право...
Про поділ права
Все право, яким ми користуємося, відноситься або до осіб, або до речей (об'єктів), або до позовів. Передусім розглянемо значення осіб.
Головний поділ у праві осіб складається з того, що всі люди — або вільні, або раби.
495
Далі
з вільних людей — одні є народжені
вільними, другі віль-
новідпущені.Народжені вільними суть те, що народились вільними; вільно- відпущені — це ті, які відпущені на волю з законного рабства.
Особа задовольняє таким трьом вимогам: якщо вона старше тринадцяти років, була власністю господаря за квіритським правом і отримала свободу, завдяки законному відпущенню на волю, ос кільки або згідно vindicta (на підставі юридичного акту), або внаслі док занесення в цензорний список, чи в силу заповіту, то така особа визнається римським громадянином. У випадку, якщо однієї з цих умов не вистачає, то вона буде латином.
Про способи набуття латинами римського громадянства
36. Не всякий, хто бажає, може відпускати раба на волю.
48. Існує інший поділ в праві осіб. Якраз одні особи самовладні, інші підкорені чужому праву.
49.3 підвладних одні перебувають під владою батька, інші — під владою чоловіка, треті — під необмеженою владою (mancipio) від іншого.
Спершу розглянемо тих, хто перебуває під владою іншого.
Отже, під владою панів перебувають раби; ця влада над раба ми є інститут загальнонародного права; тому що у всіх взагалі на родів ми можемо помітити, що пани мають над рабами право життя і смерті і що все, що придбано рабом, придбано паном.
Але в теперішній час нікому з підданих римського народу не дозволяється надмірно жорстоко поводитися зі своїми рабами без законної причини. Завдяки постанові імператора Антоніна той, хто без причини вб'є свого раба, підлягатиме не меншій відповідальнос ті, ніж той, хто вбив чужого раба.
Таким чином під нашою владою перебувають наші діти, наро джені в законному шлюбі; право — це є особливість (виключне над бання) римських громадян, якого не мають майже всі інші народи, які мали б над дітьми таку владу, яку маємо ми.
Римські громадяни тоді вступають в законний і дійсний шлюб і мають над народженими в ньому дітьми владу, коли вони одружені з римськими громадянками або навіть з латинками та іноземками, з якими існувало jus conubii; а оскільки conubium дає право дітям ус падкувати майно свого батька, то вони не тільки стають римськими громадянами, а й перебувають під владою батька.
58. Що стосується осіб рабського стану, то з ними не можна одружуватися.
Але ж не тільки діти, згідно з тим, що ми сказали, перебува ють під нашою владою, а й ті, яких ми всиновлюємо.
Акт всиновлення здійснюється двома способами: або під вла дою народу, або під владою вищого магістрату, наприклад претора.
104. Жінки ж не можуть всиновлювати, бо вони і рідних дітей не мають під своєю владою.
496
Тепер поговоримо про тих осіб, які перебувають під владою чоловіків; це право властиве також римським громадянам.
Під владою батька звичайно бувають і чоловіки, і жінки, сі мейній ж владі чоловіка підпорядковуються тільки жінки.
Отже, інколи цей перехід під владу чоловіка' здійснювався трьома способами: давністю, сакральним хлібом і купівлею.
Шляхом тривалого спільного життя переходила під владу чо ловіка та жінка, яка протягом цілого року залишалась безперервно дружиною; зробившись внаслідок начебто володіння протягом року власністю чоловіка, вона вступала в його сім'ю і посідала місце дочки...
113. Щодо «купівлі», то на основі її жінки підпадають під владу чоловіка шляхом манципації, так само як на основі символічного продажу...
Залишається сказати про те, які особи можуть перебувати в необмеженій владі, кабалі (mancipio) іншого.
Так, всі вільні особи чоловічої та жіночої статі, що перебу вають під владою батьків, можуть бути манциповані батьком, таким самим чином, яким можна манципувати рабів.
Манципація полягає в уявному (вигаданому) продажу. Ця форма придбання права власності (jus proprium) властива римським громадянам і здійснюється таким чином. Запросивши не менше п яти повнолітніх римських громадян як свідків і понад того ще од ну особу того самого стану, яка тримала б в руках мідні терези і на зивалася б ваговиком, покупець, ще тримаючи мідь, говорить так: «Установлюю, що цей раб по праву квирітів належить мені, і що він повинен вважатися купленим мною за цей метал і за допомогою цих мідних терезів». Потім він вдаряє цим металом по терезах і передає його як купівельну суму тому, від кого придбав річ за допомогою манципування.
Цим засобом манципуються раби й особи вільні, а також тварини, які зараховуються до res mancipi, як, наприклад, бики, ко ні, мули, віслюки; тим самим способом звичайно манципуюються зе мельні ділянки, як міські так і сільські...
Манципація поземельних ділянок відрізняється від манципа ції інших речей тільки тим, що раби і вільні, а так само тварини, зара ховуються до розряду res mancipi, можуть бути манциповані, тільки за їх наявності, причому необхідно, щоб той, хто хоче придбати (по купець), торкався власноручно того самого предмету, який йому пе редається; тому що акт цей називається mancifatio, бо річ беруть ру кою; нерухомі ж маєтки манципуються звичайно за їх відсутності.
124. Розглянемо тепер, яким чином підвладні звільняються від цієї влади.
497
127. Ті, що перебувають під владою батька, стають самовладними після його смерті. Але тут можливі відмінності, а саме: зі смертю батька сини або доньки у будь-кому разі стають самовладними, а по смерті діда, онуки чи онучки не завжди стають самовладними, лише в тому разі, якщо вони по смерті діда не підпадають під владу свого батька.
32 — 3-1008
32*
132. Крім цього, діти перестають бути під владою низхідних завдяки еманципації (звільнені з-під батьківської влади). Але син — тільки після триразової еманципації, решта ж дітей чоловічої або жіночої статі звільняється з-під батьківської влади після одноразової еманципації.
137а. Тільки так через уявний продаж в кабалу (in manu) жінки виходять з-під влади чоловіка і, якщо вони із цієї манципації будуть відпущені на волю, то робляться самовладними...
138. Оскільки ті, що манциповані, вважаються ніби рабами, то вони стають самовладними після відпущення на волю за допомогою суду, цензу, заповіту.
156. Агнати суть родичі, з'єднані спорідненням через осіб чоловічої статі, так ніби когнати з боку батька... Але ті, які з'єднані кровною спорідненістю через осіб жіночої статі, не суть агнати і перебувають між собою в іншому родинному зв'язку, що ґрунтується на природному праві.
1)8. Право агнатства знищується зміною або зменшенням правоздатності; право ж когнатства таким чином не змінюється, бо ж цивільний закон може знищити цивільні права, а природних — знищити не може.