62. Типи корпоративної культури (Дж. Коттер і Дж. Хекет та н. Адлер)

Дж. Коттер і Дж. Хекет поділяють корпоративну культуру на:

адаптивну - менеджери турбуються насамперед не про особисті інтереси, а про інтереси клієнтів, співробітників та інших сторін, які взаємоді­ють з компанією. За даного типу корпоративної культури менеджер на перший план висуває інтереси кожного конкретного індивіда, наприклад клієнта, і заради задоволення його інтересів навіть здатен іди на певний ризик.

не адаптивну - менеджери турбують переважно свої власні інтереси та інтереси наближених до нього людей. А головною цінністю для них є не ініціативність, нова­торство і творчість, а відсутність ризику. Менеджери, як правило, поводяться бюрократично, не пристосовані до швидких змін в навколиш­ньому діловому середовищі і нездатні швидко до нього присто­совуватися.

63. Типи корпоративної культури Майкла Бурке

Майкл Бурке запропонував класифікацію корпоративної культури, засновану на особливостях взаємодії компанії із зовнішнім середовищем, її розмірах і структурі, мотивації персоналу. Виділяють такі типи корпоративної культури:

• Культура «оранжереї». Характерна для державних підпри­ємств. Вона характеризується слабкою мотивацією, бюрократиз­мом.

• «Збирачі колосків». Це переважно малі та середні підприєм­ства, які мають анархічну структуру, а основою їх системи цінно­стей є повага до керівника.

• Культура «городу». Характеризується пірамідальною струк­турою, низькою мотивацією і прагненням до збереження позицій на традиційному ринку.

• Культура «Французького саду». Поширена переважно на ве­ликих підприємствах (IBM) і має бюрократичну структуру.

• Культура «великих плантацій». Характерна для великих підприємств, що мають 3-4 ієрархічні рівні. Їх відмінністю є по­стійне пристосування до змін зовнішнього середовища.

• Культура «ліани». Характеризується широким використан­ням інформатики, орієнтацією кожного працівника на потреби ри­нку та високим ступенем відповідальності на всіх рівнях ієрархії.

• Модель «косяка риб». Характерна для підприємств, яким притаманна гнучкість і маневрованість, постійно змінювана струк­тура і поведінка.

• Культура «кочівної орхідеї». Притаманна різноманітним ре­кламним агентствам і консультаційним фірмам, які, вичерпавши можливості одного ринку, переходять на інший.

Описані типи корпоративної культури дуже рідко існують у чистому вигляді. Як правило, вони змішані, а один з них домінує. Поряд з домінуючою культурою корпорації існують різноманітні субкультури, які своїм впливом певною мірою коригують домі­нуючу культуру, роблять її більш пристосованою до потреб працівників і сприяють максимальному задоволенню індивідів робою та отриманими після її виконання результатами.

64. Основні характеристики типів корпоративної культури за ч. Хенді

Ч. Хенді, який обгрунтував у своїй праці “Боги менеджменту” чотири типи корпоративної культури: клубну, функціональну, цільову та особистісну.

Клубна культура, яку уособлює головний Бог Зевс, базується на домінуванні влади вищого менеджменту, який поширює свій вплив і комунікації по мережних, переважно формально-ієрархічних, каналах. Оцінка роботи здійснюється за результатами, а не за методами її виконання. Головна проблема цієї культури пов'язана із сильним впливом на менеджмент характеру топ-менеджера.

Функціональна (рольова) культура, яку уособлює Бог логіки і роздумів Аполон, грунтується на раціональній бюрократизації. У цьому випадку в організації між підрозділами і виконавцями чітко розподіляються роботи, відповідно з якими формулюються функції та розподіляється влада, а також

встановлюється відповідальність. Прикладом такої культури є бізнес, який діє на основі поділу функцій на фінансову, виробничу, маркетингову, науково-технологічну тощо. Вузьке коло вищих керівників здійснює координацію функцій (ролей).

Цільова (проектна) культура, яку уособлює Богиня мудрості Афіна, базується на утворенні в організації тимчасових груп і команд, які вирішують конкретні завдання і проблеми. У такому випадку мережа не має єдиного центру. Даній культурі притаманні висока гнучкість і адаптивність. Проте при цьому істотно знижується рівень контролю за діяльністю груп і розпорошується відповідальність за досягнення поставлених цілей і використання ресурсів.

Особистісна культура, яку уособлює егоїстичний Бог виноробства Діоніс, панує в організаціях, що об'єднують своїх членів виключно на основі взаємовигідних інтересів. Зв'язки між індивідами є відносно слабкими, а вплив центральної влади – мінімальним (головним чином, для збереження організації).