6. Управління комунікаційними бар'єрами в порівняльному менеджменті

До­слідник процесу міжкультурної комунікації Ганвей поділив цей процес від початку розвитку культурно орієнтованої свідомості до розуміння іншої куль­тури на 4 етапи, які характеризується рівень розуміння «чужої» культу­ри для успішності міжкультурного спілкування.

1-й етап – поверхневе розуміння специфіки іншої культури та обмеження у знаннях.

2-й етап – дещо більше розуміння специфіки іншої культури.

3-й етап – відомою є специфіка культури, звичаї, ментальність, однак знання не обов'язково базуються на особис­тому контакті.

4-й етап - справжнє міжкультурне розуміння, сформована культурно орієнтована свідомість, комунікатор здатний уявити себе в ролі співрозмовника-представника іншої культури. Необхідно виробити культурну чутливість, тобто спроможність поставити себе на місце ін­шого і проявити толерантність стосовно інших.

48. Усунення культурних бар'єрів

Усунення культурних бар'єрів:

1. Самоусвідомлення свого перебування у новому культурному середовищі

2. Усвідомлення культурної залежності власних думок і дій

3. Інтерес до інших культур

4. Здатність до активного засвоєння нової інформації

5. Гнучкість; повага; терпимість до інших культур

6. Вироблення відчуття іншої культури

7. Вивчення членів іншої культури

8. Знання про природні та національно-державні фактори

9. Знання про міжкультурну комуніка­ційну і соціальну компетентність

10. Уникнення узагальнень або застосування упе­реджених оцінок, подолання забобон

Міжкультурна компетентність - це спроможність поводити себе в інших культурних умовах так само впевнено, як і в рідній країні. Пе­редбачає:

• розуміння залежності людської комунікативної поведінки від специфічної культурної схеми пізнання;

• розуміння залежності від культури власних думок і поведінки, зокрема комунікативної поведінки;

• спроможність і готовність перейняти особливості іншої культури;

• знання вимірів, що відрізняють культури;

• спеціальні знання різних стилів комунікації;

• розуміння основних принципів міжособової комунікації;

• володіння стратегіями ідентифікації та аналізу непорозумінь у комунікаціях на основі знань про культурні відмінності та їхній вплив на комунікативну поведінку.

Соціальна компетентність (аналогічно до міжкультурної) - це спроможність бути впевненим у національних умовах. Уміння спілкуватись з членами певної групи, які ма­ють спільні цінності. Як такі групи можна визначити наступні: релігійні угрупування, групи осіб певної вікової категорії, групи осіб певної статі, групи осіб, що розподілені за видом діяльності, групи осіб, що розподілені відповідно до соціального статусу, громадські організації тощо.

Процес ефективної міжкультурної комунікації можливий, якщо міжнародні менеджери не застосовуватимуть ті самі підходи, що й ме­неджери, які працюють у вітчизняній організації.

Ефективно діючий менеджер у процесі міжнаціональної комунікації має:

а) припустити відмінність між представниками інших культур, по­ки не доведена подібність;

б) намагаючись зрозуміти іноземних колег, описати те, що зробле­но або сказано, а не інтерпретувати чи оцінювати його. Опис ситуації - найточніший шлях збору інформації. Інтерпретація і оцінювання більшою мірою базуються на культурних особливостях спостерігача, ніж характеризують досліджувану ситуацію;

в) утриматись від завчасного оцінювання, поки не матиме змоги тривалий період спостерігати та інтерпретувати ситуацію з точки зору всіх задіяних культур;

г) використати зміну ролей;

д) пояснювати ситуації на основі припущень (гіпотези, яку слід перевірити).