41. Часова орієнтація та відношення до простору (конфуціанський динамізм)

Цей вимір базується на етико-політичному вченні Конфуція. Головні позитивні моральні риси в характері людини: виконання своїх обов'язків, чесність, порядність, мудрість.

Високий ступінь

Орієнтація на довготермінову перспективу

Велика готовність підпорядковуватись

Відношення до статусу можна охарактеризувати як скромність

Високий рівень еконо­мності, створення резе­рвів

Орієнтація на добро­чинність

Прийняття існування одночасно кількох вірних точок зору, можливості множинної істини і правди в різні періоди;

Готовність до змін і як позитивним так і негативним результа­там, які вони принесуть;

Готовність брати участь у проектах, які закінчуються у відда­леному майбутньому, при житті інших поколінь;

Китай, Тайвань, Японія.

Низький ступінь

Орієнтація на короткотермінову перспективу

Низька готовність підпо­рядковуватись, збере­ження статусу

Велике значення подару­нків,

Низький рівень економ­ності, очікування короткотермінових при­бутків

Ціннісна орієнтація на правду

Прийняття існування лише одної вірної точки зору, єдиної істини і правди в різні періоди і при рі­зному контексті того, що відбувається;

Не бажання змін, і як позитивних так і негативних результа­тів, які вони принесуть;

Готовність брати участь у проектах, які мають недовгий період часу;

Європейські країни.

Рекомендації для менеджера, що співпрацює з представниками культур, орієнтованих на майбутнє: робити акцент на можливості, що відкриваються, і безмежний розвиток, який може мати угоду, давати добро на фіксацію часу виконання окремих етапів проекту, розуміти, які основоположні значення і уміння привнесе в проект інша сторона, а також яка буде послідовність її дій.

У культурах, орієнтованих на сьогодення, важливим є підкреслення традицій, з'ясування того, наскільки наявні в організаціях внутрішні відносини дозволять провести необхідні зміни. Проте, тут немає необхідності фіксувати дати майбутніх ділових зустрічей тощо.

42. Основні поняття та завдання культурно-порівняльних досліджень менеджменту

Об'єкт культурно-порівняльних досліджень (міжкультурних досліджень) менеджменту - це культури.

Вихідним пунктом досліджень менеджменту є умови і стилі менеджменту, які переважають в окремих культурах, і те, яким чином до цих умов можуть пристосуватись організації, орієнтовані на діяльність у цих країнах.

Завдання культурно-порівняльних чи міжкультурних досліджень у менеджменті:

• Дослідження відмінних і спільних ознак, процесів у менеджменті та особливостей поведінки менеджерів у різних культурах.

• Класифікування і групування країн за культурно обумовленими особливостями.

• Складання теорій про взаємозв'язок менеджменту з практи­кою і культурним оточенням.

• Перевірка у практичній діяльності моделей менеджменту і те­орій управління щодо різних культур.

• Надання порад менеджерам щодо вибору тих моделей поведі­нки, які сприяють успіху.

Культурно-порівняльні дослідження в менеджменті не можна вва­жати статичною конструкцією. Тривалий час змінювались підходи в дослідженні цих проблем, відповідно і їх мета.

Три підходи до проведення міжкультурних досліджень в менеджменті:

• Універсальний підхід (universal approach) ґрунтується на то­му, що принципи менеджменту не залежать від культурних умов і діють всюди. Ноу-хау в менеджменті (переважно запро­ваджене в США) є універсальним, його можна запозичити з однієї культури в іншу. Особливо цього погляду дотримуються науковці з незначним міжнародним досвідом, на яких значний вплив має власна культура.

• ме­неджмент пов'язаний із культурою («culture-bound»-These), різні культурні умови, системи цінностей і мотиви потребують різних стилів менеджменту. Тому ноу-хау в менеджменті одні­єї культури не можна застосувати в інших культурах. Цю тезу підтримують переважно вчені зі значним професійним досві­дом роботи в інших державах.

> Підхід, відповідно до якого менеджмент не залежить від культури, («culture free» -These) ґрунтується на тому, що з розвитком процесів індустріалізації та технологізації законо­мірно відбувається гомогенізація і конвергенція принципів менеджменту. Процес інтернаціоналізації генерує господарсь­ку і технологічну неминучість і необхідність. Це, в свою чергу, зумовить зникнення культурних відмінностей. У цьому підході не підтверджується, що менеджмент і організаційні структури незалежні від культурного впливу. Він базується на тезі, що відносини між незалежними від культури змінними (рівень промислового розвитку, величина підприємства тощо) і орга­нізаційною структурою відповідно є стабільними в усіх суспі­льствах.

Культурно-порівняльні дослідження менеджменту за приблизно однакових умов (однаковий рівень розвитку країн, однакова величина підприємства) дали змогу визначити від­мінності в менеджменті, причиною яких були культурні фак­тори. Диференціюючи вищенаведені позиції за різними функціями мене­джменту, можна зробити висновок, що технічні елементи менеджменту (планування, визначення витрат, контролінг тощо) швидше можна запо­зичити в інших культурах, аніж такі його елементи, як стиль управління, особливості поведінки працівників, мотивація, комунікація тощо.

На основі аналізу культурно-порівняльних досліджень менеджмен­ту вчені з'ясували, що дослідження на макрорівні (технології, організа­ційні структури) дали змогу визначити тенденцію до конвергенції цих елементів, а дослідження на мікрорівні (поведінка членів організації) - до їх розходження. Отриманий результат підтверджує, що вплив культури також залежить від предмета дослідження. Крім цього, застосування певних методів менеджменту залежить від того, наскільки абстрактними вони є і на якому рівні організації їх використовують.