6. Конвергенція в контексті порівняльного менеджменту

Гіпотеза конвергенції передбачає існування принципів єдиного менеджменту, незалежних від національного середовища; зникнення відмінностей в менеджменті країн першого, другого (капіталістичного і соціалістичного) третього світу. Якщо практика використання цих принципів в національному або місцевому масштабі не спрацьовувала ефективно, слід було змінювати саму практику.

Чинники конвергенції в системі « людина-робота»:

1. Технологічний розвиток і його наслідки: єдність розвитку сучасної техніки і технології на базі широкого використання інформаційних систем пред’являє універсальні для всього світу вимоги до працівників різних галузей господарства. У зв’язку з цим має велике значення і уміння нації пристосовувати технологію до своєї культурної специфіки (широко відома історія про те, як японці переробили технологію стельової збірки телевізорів, що прийшла із США, стосовно особливостей роботи і менталітету японських дівчат складальників). Слід визнати, що для все більшого числа технологічних нововведень можливості такої адаптації істотно обмежені і мова має йти саме про універсальні вимоги до працівників будь-яких культур.

2. Освіта. Безумовно є могутнім конвергентним чинником через декілька основних причин. І перша з них виходить з того, що вже сказане про технологію: врешті-решт саме вимоги технології примушують в значній ролі уніфікувати систему знань, які отримує фахівець для роботи з цією технологією. З іншого боку, саме система нинішньої освіти значною мірою заснована на єдиних для всього світу інформаційних технологіях – ще один такий же могутній конвергентний чинник. Звичайно, у жодному випадку не можна вважати, що студент араб, американець і японець, що навчаються в принципі одним і тим же, наприклад, комп’ютерним технологіям, стануть абсолютно ідентичними як індивідууми. Мова йде про свого роду «подібності» в окремих рисах навіть в рамках їх власних національно-культурних стереотипів.

3. Прагматична філософія. Витікає із технології і достатньо універсальної сучасної освіти, з одного боку, а з іншого, з достатньо широкого розповсюдження в різних культурах думки про важливі значення життєвого комфорту, стійкого положення, економічній безпеці тощо. Економічний розвиток кожної країни і зростання рівня її добробуту певною мірою автоматично збільшує число прихильників сучасного прагматизму.

4. Цілі організаційних управлінських систем, які орієнтовані на певні показники ефективності та адаптація вказаних організаційних систем до динамічно змінного оточення. Відповідно, будучи поміщені в рамки структурно-схожих організаційних систем, переслідуючи абсолютно ідентичні цілі і змушені використовувати достатньо схожі методи адаптації до навколишнього ділового середовища працівники, що належать до різних національних культур потрапляють в межі конвергенції.

7. Дивергенція в контексті порівняльного менеджменту

Дивергенція передбачає існування відмінності в менеджменті країн і менеджерові необхідно все більшою мірою враховувати ці відмінності в своїй діяльності.

Порівняльний менеджмент підтримує збалансовану і зважену позицію, суть якої можна виразити наступними словами: в сучасному складному світі є ряд чинників які сприяють конвергенції, але в той час, є і дивергентні складові: якщо брати взаємодію людини і роботи в набагато більшій мірі виявляються конвергентні чинники, але з погляду міжособового спілкування часто серйозну роль грають і чинники дивергенції.

Чинники дивергенції в міжособових відносинах:

а) Культурні відмінності. В сучасному світі продовжується розвиток ідей та ідеологій, що розділяють світ за принципами релігійного, національного, політичного та іншого характеру. Приклад, наслідком розвитку цих ідей і ідеологій може бути прояв екстремізму – тероризм, формування національної стереотипізації, релігійних догматів.

б) Рівень розвитку країн і регіонів, крайній прояв якого: розділення країн на розвинених та таких, що розвиваються, відома проблема «північ-південь» і так далі все це веде до наявності і в суспільному, і в діловому житті серйозних тенденцій дивергенції.

в) Проблема природних ресурсів, їх експлуатації, справедливих цін на ресурси.

г) Демографічні чинники, але тут слід виділити складові демографії:

- кількісна зміна пропорцій в світі взагалі і в багатонаціональних державах зокрема ( чисельність жовтошкірих, чорношкірих громадян росте інтенсивніше, ніж чисельність білого населення. У загальній масі населення землі чисельність населення країн, що розвиваються, унаслідок відсутності, або слабкого контролю за народжуваністю росте швидше, ніж чисельність населення розвинених благополучних країн).

- якісна зміна пропорцій – визначається ступенем збереження культурно-національної специфіки усередині окремих країн і що особливо важливе – усередині етнічних співтовариств в багатонаціональних країнах.