- •Передмова
- •Болонський процес і реформування системи вищої освіти в Україні
- •Основні етапи Болонського процесу
- •Зміст Болонських реформ
- •Значення Великої хартії університетів у становленні єдиного Європейського регіону вищої освіти
- •Актуалізація принципу автономії в управлінні вищим навчальним закладом у контексті Болонського реформування
- •Динаміка теорії і практики виховання, зміна аксіологічних орієнтирів в умовах демократизації суспільства
- •Людина і виховання
- •Соціально-особистісний підхід до виховання у теорії і практиці A.C. Макаренка
- •Особистісна і соціальна природа виховання
- •Теорія і практика особистісно-соціального виховання людини у педагогічній творчості В.О. Сухомлинського
- •Сутність, закономірності та принципи виховання і самовиховання як особистісно-соціального явища
- •Головні закономірності, принципи та суперечності виховного процесу
- •Основні концепції виховання у зарубіжній педагогіці
- •Загальні методи, прийоми і засоби виховання в історичному розвитку
- •Поняття про методи, прийоми, засоби виховання
- •До історії розвитку методів виховання
- •Класифікація та характеристика методів виховання в сучасній педагогічній теорії
- •Історико-теоретичні основи виховання особистості в колективі. Єдність індивідуального та колективістського підходів у вихованні школярів
- •Проблема виховання особистості в колективі в історії вітчизняної педагогіки
- •Взаємозв'язок феноменів особистості і колективу
- •Основні положення теорії дитячого колективу
- •Інтегровані характеристики виховання особистості в колективі
- •Формування виховуючих відносин у загальноосвітньому навчальному закладі як провідний фактор гуманізації й демократизації національної освіти
- •Поняття виховуючих відносин. Ґенеза і сучасний стан проблеми
- •Структура і механізми виховуючих відносин
- •Рівні виховуючих відносин і шляхи їх формування
- •Виховуючі відносини у зарубіжній педагогіці
- •Стилі взаємодії педагогів та учнів
- •Основні типи світогляду та його функції
- •Історичні та філософські основи світогляду
- •Вікові можливості процесу формування світогляду людини
- •Теоретичні основи правового виховання. Правова свідомість та правова культура
- •Вікові особливості морального виховання в сучасному загальноосвітньому навчальному закладі
- •Естетичне виховання на уроках і в позаурочний час
- •Трудове виховання та професійне самовизначення особистості учня
- •Народна педагогіка про трудове виховання дітей
- •Професійне самовизначення школярів
- •Фізичне виховання й спорт у передових країнах світу
- •Реалізація виховного змісту національно-культурних традицій українського народу в діяльності вчителя
- •Традиції Полтавського регіону
- •Виховні системи і технології у педагогічній практиці
- •Актуальні проблеми сучасного сімейного виховання
- •Технологія виховної діяльності класного керівника
- •Варіативні моделі сучасного класного керівництва
- •Поняття про позакласну та позашкільну роботу
- •Роль сім'ї в організації дозвілля школярів
- •Післямова
учнів зі школи, свят рідної мови, історії рідного краю, церемонії останнього дзвоника, зустріч малюків, зустріч із випускниками, діяльність краєзнавчих експедицій, здійснення етнографічної роботи тощо.
6.5.4. Інтегровані характеристики виховання особистості в колективі
Важливими характеристиками виховання особистості в колективі A.C. Макаренко вважав: 1) мажор — постійну піднесеність, готовність вихованців до дії; 2) відчуття гідності, що випливає з уявлень про цінність свого колективу і гордість за нього; 3) дружнє ставлення його членів; 4) почуття захищеності — жодна дитина не повинна відчувати себе в колективі відчужено і беззахисно, ніхто не може принижувати слабшого і молодшого; 5) активність, що виявляється в готовності до ділової або ігрової дії; 6) звичка до стриманості — в слові, русі, у прояві емоцій; 7) тон і стиль колективних відносин, що підтримуються відповідними законами і правилами як для дитячого колективу, так і для колективу педагогів.
Для згуртованого колективу характерний гуманістичний стиль відносин. Разом із цим, A.C. Макаренко розглядав як основний принцип виховання в колективі і його розвитку відповідальну залежність, на основі якого функціонують органи колективу і складаються неформальні відносини. Відповідальність інтерпретується ним як обов'язок людини перед собою і суспільством. Великого значення A.C. Макаренко надавав розвитку самоврядування та ініціативи в колективі. Він теоретично обґрунтував і практично перевірив систему взаємовідносин в колективі, що стала основою самоврядування (рис. 6.5.4.1).
У колонії ім. М. Горького, а пізніше в комуні ім. Ф.Е. Дзержинського, було створене демократичне мікросуспільство, органом самоврядування якого була Рада командирів. Командири загонів обирались на 3-6 місяців, рішення ради командирів виконували всі члени колективу. Через досвід виконання керівної і виконавчої функції проходили всі вихованці. Завідуючий колонії був підпорядкований рішенням педагогічної ради, загальних зборів і ради командирів. Сам же він, як завідуючий, міг безпосередньо впливати на вихованців, чергового по колонії, командира загону.
— 124 —
Рис. 6.5.4.1. Структура самоврядування у шкільному колективі, розроблена A.C. Макаренком
Отже, забезпечення індивідуального і колективістського підходів у вихованні передбачає: 1) єдність загальнолюдських і національних цінностей у вихованні; 2) розуміння виховання як діалогу культур; 3) досягнення гармонії інтересів особистості і колективу; 4) єдність самостійності школярів і педагогічного керівництва їхньою життєдіяльністю; 5) суб'єкт-суб'єктний характер відносин у колективі; 6) поєднання дій учнівського колективу, родини і громадськості; 7) усвідомлення виховання як особистісно-соціального явища. Формуючи індивідуальність в колективі, мусимо пам'ятати, що особистість — продукт життєдіяльності всього суспільства: від сім ї до засобів масової інформації, від дошкільних закладів до вузу і виробництва. Виховання потребує спільних великих виховних зусиль усіх виховних інституцій.
Головне призначення сучасного вчителя — надання індивідуальної педагогічної підтримки і допомоги учневі у власному особистісному самотворенні, забезпечення педагогічної підтримки на шляху зростання Людини. Використання могутнього потенціалу колективу як виховного засобу у сучасній педагогічній теорії і практиці одночасно має спрямовуватися на особистість кожного вихованця, на створення необхідних умов для актуалізації і розвитку всіх його індивідуальних здібностей і нахилів.
— 125 —
Завдання для самостійної роботи
1.Проаналізуйте сучасні теоретичні підходи до виховання особистості в колективі. Зазначте науковців — представників цих підходів.
2.Визначте фактори формування колективу й охарактеризуйте їх значення для сучасної школи.
3.Перебуваючи на педагогічній практиці, вивчіть досвід класного керівника сучасної школи з формування виховуючих стосунків дітей у колективі.
4.Порівняйте й висловіть свою думку щодо ознак колективу, обґрунтованих A.C. Макаренком і М.Ю. Красовицьким.
5.Охарактеризуйте принципи виховання особистості в колективі, сформульовані В.М. Сорокою-Росинським.
6.Здійсніть зіставно-порівняльний аналіз педагогічних систем A.C. Макаренка і В.О. Сухомлинського щодо поєднання індивідуального і колективістського підходів у вихованні особистості.
7.Порівняйте динаміку розвитку колективу, запропоновану A.C. Макаренком, О.Г. Ковальовим, Л.I. Новіковою, А.Т. Куракіним, A.M. Лутошкіним. Визначтеся з тим, яка з пропозицій вам більше подобається. Свою думку обґрунтуйте.
8.Доберіть конкретні приклади виховуючої взаємодії вчителів і учнів у відповідності до стадій розвитку колективу.
Питання контролю, самоконтролю знань та дискусії
1.Яке із визначень поняття "дитячий колектив" найбільше прийнятний для вас? Чому?
2.Чим зумовлена специфіка ставлення вчених і вчителівпрактиків до проблеми виховання особистості в колективі
усучасних умовах?
3.У чому полягає "закон руху" у формуванні колективу, обґрунтований A.C. Макаренком?
4.У чому ви вбачаєте позитивний і негативний зміст педагогіки "паралельної дії"?
5.В.О. Сухомлинський писав: "Дитячий колектив лише
—126 —
тоді стає виховною силою, коли він підносить кожну людину, утверджує в ній почуття власної гідності".
На якій стадії свого розвитку колектив набуває справжньої виховної сили? Які фактори сприяють його розвитку в сучасних умовах?
6.Поясніть ваше розуміння визначення колективу нашим су-
часником Я. Левіним: "Під загальношкільним трудовим колективом слід розуміти соціально-педагогічне об'єднання учнів, учителів і батьків школярів, діяльність яких ґрунтується на принципах гуманізму, демократії, управління і самоуправління1".
7.Підготуйтеся і організуйте проведення дискусії у групі на тему "Чи варто вчитися у А. Макаренка створенню шкільних колективів?" Підведіть підсумки дискусії.
Тематика бакалаврських і магістерських наукових робіт
—Традиції як фактор розвитку дитячого колективу.
—Сучасні зарубіжні концепції виховання особистості в колективі.
—Досвід зарубіжних країн у створенні закладів для перевиховання дітей.
—Виховне значення колективної праці школярів.
—Інноваційні шляхи формування виховуючих стосунків між членами колективу.
—Проблема особистості і колективу у спадщині відомих українських діячів культури і освіти.
—Особистісно-соціальний і соціально-особистісний аспекти виховання особистості в колективі.
Література
1. Агеев В.С. Психология межгрупповых отношений. — М.,
1983.
2.Азаров Ю.П. Не подняться тебе, старик. — М., 1989.
3.Аромштам М. Праздник с человеческим лицом // Дошкольное образование. — 2004. — № 4. — С. 4, 5, 6, 19.
1Левин Я.Н. Нужно ли учиться у A.C. Макаренко созданию общешкольных коллективов? // Педагогика. — 2004. — № 1. — С. 88.
4.Бойко A.M. Людина і виховання в сучасних умовах // Сьомі Каришинські читання. — Полтава, 2000. —
С.7-10.
5.Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації: Навчально-методичний посібник. — К., 1996.
6.Бойко А.М., Шемет П.Г. З вірою в майбутнє. — Полтава, 1996.
7.Галузяк В.М., Сметанский Н.И. Две личности — две парадигмы воспитания // Педагогика. — 2002. — № 3.
—С. 83-87. [Концепція розвитку особистості в колективі В.О. Сухомлинського та А.С. Макаренка.]
8.Гриценко Л.И. Личностно-социальная концепция A.С. Макаренко в современной педагогике. — Волгоград, 1997.
9.Иванов И.П. Воспитывать коллективистов. — М., 1982.
10.Караковский В.А. Пути формирования школьного ученического коллектива. — М., 1978.
11.Киричук А.В. Положение детей в системе общения в классном коллективе // Проблемы общения и воспитания.
—Тарту, 1974.
12.Ковалев А.Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства. — М., 1978.
13.Коллектив. Личность. Общение: Словарь социальнопсихологических понятий / Под ред. Е.С. Кузьмина и B.Е. Семенова. — Л.: Лениздат, 1987.
14.Левин Я.Н. Нужно ли учиться у А.С. Макаренко созданию общешкольных коллективов? // Педагогика. — 2004. —
№1. — С. 84-88.
15.Лутошкин А.Н. Как вести за собой: Старшеклассникам об основах организаторской работы. — М., 1981.
16.Новикова Л.И. Педагогика детского коллектива. — М.: Педагогика, 1978.
17.Созонов В. Співвідношення колективного та індивідуального у вихованні // Завуч. — 2000. — № 9 (51).
—березень. — С. 3.
18.Ученическое самоуправление: сегодня и завтра: Книга для учителя / Под ред. Л.Ю. Гордина. — К., 1989.
19.Фридман Л.М., Пушкина Т.Я., Каплунович И.Я.
Изучение личности учащихся и ученических коллективов.
—М., 1988.
20.Petrovsky А. V. Studies in psychology: the collective and the individual. — Moscow, 1985.
—128 —