Pedagogical
Department
Digitally signed by Pedagogical Department
DN: cn=Pedagogical Department, o=Poltava National Pedagogical University named after V. G. Korolenko, ou, email=vapbox@gmail.com, c=UA Date: 2010.07.24 20:01:22 +03'00'
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені В. Г. КОРОЛЕНКА
ПЕДАГОГІКА
ІНТЕГРОВАНИЙ КУРС ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ
Частина 2
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчально-методичний посібник для
закладів вищої педагогічної освіти
ІІІ-ІV рівнів акредитації
Київ — Полтава
2004
УДК 37.013 (075.8) ББК 74.00 (я73)
Педагогіка. Інтегрований курс теорії та історії: Навчальнометодичний посібник: У 2 ч. / За ред. A.M. Бойко. — Ч. 2. — К.: ВІПОЛ; Полтава: АСМІ, 2004. — 504 с.
Пропонований посібник є завершальним у навчальному комплексі з інтегрованого курсу педагогіки (навчальний план, програма, навчально-методичні посібники). У ньому сформульована і реалізується концепція інтеграції на національному грунті логіко-теоретичних та історико-педагогічних знань у поєднанні з диференціацією їх засвоєння, що забезпечує педагогічній теорії цілісність, науковість та універсалізацію, перехід у професійно-педагогічній підготовці вчителя від контексту ідеології до національної культури і загальнолюдських цінностей. Посібник побудований з урахуванням інноваційної кредитно-модульної технології підготовки фахівця на основі модульного змісту і розподілу навчального матеріалу. Він пройшов експериментальну перевірку в практиці викладачів і студентів Полтавського державного педагогічного університету.
Посібник призначений для студентів та викладачів педагогічних закладів освіти, учителів загальноосвітніх шкіл, слухачів курсів післядипломної освіти педагогічних працівників.
Авторський колектив: В.Д. Бардінова (тема 7.5); A.M. Бойко (передмова, теми 6.2, 6.3, 6.4, 6.5, 6.6, 6.7, 8.2, 8.3, післямова, схеми форзаців, схеми модулів); Ж.В. Борщ (тема 7.2); Н.М. Дем'яненко (теми 6.1, 6.6); Л.М. Кравченко (теми 7.1, 7.3); І.Ф. Кривонос (тема 9.1); В.С. Лутфуллін (теми 8.5, 9.2, 9.4); Л.Ф. Пашко (тема 6.5);
В.О. Пащенко (передмова, тема 7.2); В.А. Погребняк (тема 7.6); О.М. Робуль
(теми 7.4, 9.1, 9.2, 9.3, схеми форзаців, схеми модулів); Л.А. Семеновська (тема 8.4);
Т.М. Тищенко (тема 6.4); А.В Хоменко (тема 8.1); В.І. Цина (тема 6.5); П.М. Щербань
(теми 7.1, 7.3); І.І. Юрас (тема 7.4).
Рецензенти:
І.Д. Бех — доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України;
В.І. Євдокимов — доктор педагогічних наук, професор, членкореспондент АПН України;
Л.C. Нечепоренко — доктор педагогічних наук, професор.
ISBN 966-7654-17-9
Мистецтво виховання має ту особливість,
що майже всім воно здається справою знайомою й зрозумілою, а декому — навіть справою легкою —
і тим зрозумілішим і легшим здається воно, чим менше людина з ним обізнана, теоретично чи практично.
К. Д. Ушинський
Передмова
У зв'язку зі входженням закладів освіти України ІІІ-ІV рівнів акредитації до Болонського процесу пріоритетного значення набуває, поряд із позитивною стабільністю, динамізм, гнучкість, постійне оновлення й удосконалення якості і змісту навчання, навчальних планів, програм і підручників, номенклатури предметів, інноваційних педагогічних технологій. Необхідність учасно реагувати на всі процеси, що відбуваються в державі, Європі і світі, вимагає від вищої школи фундаментальності як бази введення нових варіативних навчальних курсів (навчальних планів і програм) не лише для тих, які навчаються, а й для тих, що вже мають вищу освіту. Програми нового типу з педагогіки потрібні й тим, хто планує свою перепідготовку, підвищення кваліфікації чи одержання іншої спеціальності. Отже, функції вищих закладів освіти у зв'язку з ринковими умовами і забезпеченням конкурентоздатності фахівця набувають нових обсягів. Беремо до уваги й те, що компонентами педагогічної освіти є загальна, базова й власне педагогічна освіта, що забезпечує підготовку гуманно орієнтованого педагога, який володіє багатофункціональними компетенціями. Їх об'єднуючим і професійно спрямовуючим фактором виступає у вищому педагогічному навчальному закладі цикл професійно-педагогічних навчальних дисциплін.
Сучасна загальнопедагогічна підготовка вчителя насамперед потребує фундаментального інтегрованого курсу теорії та історії педагогіки, який би засвоювався на рівні бакалаврської підготовки вчителя і слугував базою для підготовки магістрів педагогічної освіти різних фахів, підґрунтям варіативності та елективності у вивченні педагогіки. Розроблений кафедрою педагогіки Полтавського
— 3 —
державного педагогічного університету науково-методичний комплекс у складі навчального плану, програми і посібників відповідає цьому завданню. Він має чіткий поділ на смислові частини, основний і додатковий текст, різноманітні та різнорівневі завдання.
Пропоновані завершальні модулі навчально-методичного посібника "Педагогіка" (VI, VII, VIII, IX) для підготовки бакалаврів та магістрів у своїй теоретико-методологічній основі мають: а) наукові тенденції та узагальнення з історії становлення і розвитку вищої педагогічної освіти в Україні; б) сучасні підходи до реформування вищої освіти; в) прогресивні ідеї етнопедагогіки та національно-культурні традиції українського народу щодо виховання, навчання і саморозвитку людини; г) думки К.Д. Ушинського щодо об'єднуючої ідеї в освіті та вихованні; ґ) наукові положення A.C. Макаренка про вирішальну роль відносин у вихованні особистості; д) концепції єдності особистісного і соціального факторів у становленні особистості вчителя в системі підготовки фахівця; е) теоретичні узагальнення В.О. Сухомлинського відносно гуманістичної спрямованості особистості вчителя; є) досвід багатопрофільності у підготовці вчителя; ж) ідею неперервності виховання, самовиховання і самоосвіти педагога; з) орієнтацію на любов до дітей, надання їм допомоги, педагогічної підтримки й захисту.
Науково-методичний супровід професійно-педагогічної підготовки вчителя будується кафедрою педагогіки на основі домінування індивідуально-гуманістичної парадигми виховання, єдності особистісного і соціально-професійного факторів, творчого переосмислення власного досвіду, активного пошуку таких педагогічних систем, вітчизняних і зарубіжних, які могли б стимулювати особистісно орієнтовану діяльність, індивідуальний усебічний саморозвиток студента й учня, забезпечили б безперервне творче взаємозростання вчителя і школяра, організацію педагогічно доцільної суб'єкт-суб'єктної взаємодії на рівні співробітництва і співтворчості, формування інтелектуального потенціалу і професійної компетентності особистості як найвищої цінності нації.
У трактуванні науково-методичного супроводу професійнопедагогічної підготовки ми виходимо з того, що це є цілеспрямована, впорядкована і керована система ідей і принципів, планів і програм, підручників і посібників, технологій та інших методичних матеріалів, а також певних організаційно-педагогічних умов і засобів, об'єднаних єдиною концепцією і спрямованих на індивідуально-творчий розвиток особистості вчителя на культурологічних засадах. Вузькопрофесійна підготовка вже не відповідає запитам часу, важливим компонентом
— 4 —
професійної освіти стає особистісна культура випускника, її розвиток. Вища освіта перестала бути лише професіональною — вона є елементом загальної культури людини, тому великого значення надаємо інформаційній і виховній функціям освіти, організації самоосвіти і самоконтролю майбутнього фахівця.
Моделюючи професіограму сучасного вчителя, вбачаємо, що це — вільна, духовна особистість, орієнтована на цінності національної і світової культури, здатна до творчої самореалізації, моральної саморегуляції й адаптації до мінливого соціокультурного середовища.
Аналіз науково-методичного забезпечення як системи дозволяє виділити три основні групи компонентів: концептуальну, змістовоструктурну й організаційно-процесуальну. В основу науковометодичного супроводу нами покладено концепцію інтеграції на національному грунті історичних і логіко-теоретичних педагогічних знань у поєднанні з диференціацією їх засвоєння, що забезпечує педагогічній теорії науковість та універсалізацію, а методиці вивчення — індивідуальність і мобільність, які сприяють забезпеченню двоступеневої освіти і є необхідними для вільного самоствердження особистості майбутнього вчителя. Усі матеріали науково-методичного забезпечення мають диференційований характер. Вони спрямовані на підготовку бакалавра і магістра.
Базисним у здійсненні загальнопедагогічної підготовки на культурологічному підґрунті вважаємо інтегрований курс теорії та історії педагогіки. Програма, розроблена колективом авторів — викладачів кафедри, включає такі розділи: 1) загальні історико-теоретичні основи педагогіки; 2) основи національної української педагогіки; 3) єдність навчання і виховання у цілісному педагогічному процесі: а) теорія навчання, освіти та самоосвіти особистості; б) теорія виховання і самовиховання особистості; 4) проблеми наукового менеджменту. Цей варіант програми пройшов експериментальну перевірку на історичному факультеті, факультеті української філології нашого університету, рекомендований ученою радою до впровадження на всіх факультетах і успішно викладається близько 10 років.
В основі вивчення кожного розділу — ідеї особистісногуманістичної орієнтації у спілкуванні, діяльності й відносинах педагогів і учнів як суб'єктів навчально-виховного процесу. Особлива увага приділена вивченню педагогічного досвіду українського народу, з'ясуванню студентами великого виховного значення й упливу народної педагогіки як невичерпного джерела педагогічної теорії і практики. З цією метою студенти знайомляться з розвитком педагогічної думки в
— 5—
Україні від найдавніших часів до наших днів, усвідомлюють великий педагогічний потенціал національно-культурних традицій народу, вивчають програмні завдання в галузі сучасної освіти та основні напрями їхньої реалізації, засвоюють сутність поняттєво-термінологічного апарату народної педагогіки, переконуються в необхідності перетворення освіти на головний інструмент національного розвитку, гармонізації національних відносин, особистісної і професійної культури майбутнього вчителя.
Особливість інноваційного інтегрованого курсу полягає не лише в тому, що в ньому виділено згаданий розділ "Основи національної української педагогіки". Усю програму інноваційного інтегрованого курсу підпорядковано обґрунтуванню пріоритетності людини, її системи цінностей і створенню цілісного педагогічного процесу як для забезпечення професійної компетентності, освіти і самоосвіти, так і для виховання й самовиховання загальної культури особистості. Вивчаючи дидактику, студенти сприймають навчання як основний механізм розвитку особистості, засвоюють шляхи забезпечення варіативності і безперервності освіти в Україні, її диференціації та інтеграції, знайомляться з основними змістовими лініями Державного стандарту згідно з обраним фахом.
Таким чином, перевага інноваційного інтегрованого курсу над традиційним полягає насамперед у його фундаменталізації. Фундаментальні знання забезпечують найвищий рівень історикотеоретичних узагальнень і широке перенесення їх на вивчення фахових методик і спеціальних дисциплін, що сприяє підвищенню престижу педагогічної науки у системі вузівської підготовки вчителя, реалізації її подвійної функції — загальнопрофесійної і культурологічної.
При вивченні теорії виховання майбутні вчителі усвідомлюють виховання як особистісно-соціальний феномен, оволодівають знаннями про взаємодію з особистістю учня як суб'єктом відносин і діяльності, що має власну гідність, вільно виявляє своє особистісне "Я". З цією метою студенти ознайомлюються з педологією як наукою про розвиток і формування людської індивідуальності, її позитивними якостями та недоліками, вивчають потенційні можливості її відродження.
Майбутніх учителів підводимо до висновку, що в основі оновлення виховання в школі лежать такі ідеї, як самовизначення і самотворення людини на базі самовиховання; визнання неповторності та унікальності кожної особистості; гуманізм у відносинах учителів і учнів, у їхній спільній життєдіяльності; пріоритетність індивідуальної над колективістською спрямованістю виховання; толерантність у спільних пошуках і творчості школярів і педагогів. Нові розділи курсу чітко
— 6 —
орієнтують майбутніх учителів на широке впровадження інноваційних вітчизняних і прогресивних зарубіжних технологій навчання й виховання для забезпечення виходу нашої освіти на європейський і світовий рівень.
Інтегрований курс є базисним у двоступеневій підготовці вчителя, однак для забезпечення підготовки магістра у змісті програми спеціально виділяються питання, які слід розглядати на вищому теоретико-методологічному рівні. Вважаємо, що перший етап у багаторівневій освіті передусім має на меті ширший обсяг тематики для визначення інтересів майбутніх учителів і їхньої подальшої орієнтації на професію. Більш глибоке теоретичне опанування педагогічної науки передбачено другим рівнем професійної освіти.
Базова вища освіта (бакалаврат), на наш погляд, повинна передбачати у навчальному плані, крім інтегрованого курсу, навчальну дисципліну "Методика виховної і соціально-педагогічної діяльності вчителя". Програма названого курсу докорінно перебудована викладачами кафедри, як цього вимагають нові соціально-економічні умови. У його змісті передбачені завдання Болонського процесу, враховані нові нормативні документи Міністерства освіти і науки щодо роботи класного керівника, особливостей виховної роботи у нових типах шкіл і позашкільних навчально-виховних закладах. "Методика виховної і соціально-педагогічної діяльності вчителя" значно збагачена курсом "Української етнопедагогіки", що також створений кафедрою, доповнена концепціями громадянського виховання й освіти.
До навчальних планів підготовки бакалаврів і магістрів нами введено два оригінальних навчальних курси, підґрунтям яких виступає фундаментальний інтегрований курс теорії та історії української педагогіки. Це — „Персоналії в історії української педагогіки" й „Основи християнської педагогіки".
Авторським колективом кафедри розроблено навчальний план, програму і підручник „22 видатних українських педагоги" для забезпечення викладання предмета „Персоналії в історії української педагогіки". Названа педагогічна дисципліна урівноважує обсяги матеріалу з теорії та історії педагогіки при вивченні інтегрованого курсу, викликає великий інтерес і захоплення студентів.
Курс „Основи християнської педагогіки" був уведений як елективний. Проте дедалі він набуває нормативного характеру завдяки цікавому змісту і кваліфікованому викладанню. Розробником навчального плану, програми цього курсу і викладачем є людина, що має вищу світську і духовну освіту. Майбутні вчителі одержують вичерпні відповіді на всі питання, пов'язані з релігійною традицією українського народу.
— 7 —
Нові педагогічні предмети покликані до життя зростаючим інтересом до проблем науки і релігії, до прогресивного досвіду
вітчизняної та зарубіжної педагогіки, їх взаємопроникнення і взаємопереходу; зумовлені потребою в інтеграції зусиль у нелегких
пошуках ефективних засобів формування людської індивідуальності у сучасних умовах. Педагогічні надбання видатних українських педагогів,
які належать народам усього світу, є саме таким об'єднуючим фактором. Підготовка магістрів педагогічної освіти має на меті піднесення наукового рівня фахівців, тому в зв'язку з цим вимагає поглибленого вивчення курсу "Методи педагогічних досліджень". Ця навчальна дисципліна також розроблена членами кафедри. Оскільки, крім наукового аспекту, у підготовці магістрів підсилюється школознавчий напрям, кафедрою розроблено два альтернативні авторські курси "Менеджмент в освіті" і „Менеджмент загальноосвітнього навчального закладу", на базі яких уже третій рік ведеться факультативна підготовка
резерву керівних кадрів для навчальних закладів регіону.
Прагнемо до того, щоб лабораторно-практичні заняття з педагогіки проводилися в загальноосвітніх школах. Педагогічні знання сприймаються й осмислюються студентами на вузівській лекції; запам'ятовуються і засвоюються на теоретичному семінарі; закріплюються й упроваджуються в педагогічний процес на лабораторних і практичних заняттях у школах.
Проведена експериментально-дослідницька робота свідчить, що вивчення базисного інтегрованого курсу педагогіки є запорукою
свідомого оволодіння методичними і фаховими дисциплінами, неодмінною передумовою ефективної підготовки студентів до активної
навчальної педагогічної практики. В умовах рівневої підготовки вчителя структура кожного рівня освіти включає педагогічну практику, програма якої будується передусім за принципами концентричності, неперервності, суб'єктності. Це — літня педагогічна практика, пропедевтична, бакалаврська і практика магістрів.
Авторським колективом викладачів кафедри розроблені інструктивно-методичні матеріали для проведення наскрізної педагогічної практики у спектрі всіх її різновидів „Організація, зміст та оцінювання неперервної педагогічної практики майбутніх учителів" (Полтава, 2002. — 144 с.). У цих матеріалах визначені основні напрями й обсяг виховної діяльності, яку повинен здійснити майбутній учитель за період практики, вказані основні форми роботи, подані зразки сценаріїв виховних заходів, необхідної документації і, найголовніше, — розроблені критерії оцінки і самооцінки кожного виду виховної діяльності, виконаної студентом у школі, за 12-бальною шкалою.
— 8 —
Майбутні вчителі заздалегідь знайомляться з цими критеріями, тому мають можливість займатися самоаналізом і самооцінкою своєї роботи і, якщо вона їх не задовольняє, звертатися за допомогою до викладачів, проводити самостійно додаткові виховні заходи, здійснювати інші форми і види виховної діяльності. Для збагачення змісту і методики практики в оздоровчих таборах підготовлено посібник „Хочеш бути хорошим вожатим — будь ним", лейтмотивом якого є методична настанова „вчись слухати і чути дитину".
Матеріали з практики є важливими складовими науковометодичного забезпечення професійно-педагогічної підготовки вчителя, оскільки педагогічна практика виступає найоб'єктивнішим критерієм усієї навчально-виховної і наукової діяльності вищого закладу педагогічної освіти.
Для розвитку демократичних тенденцій щодо професійнопедагогічної підготовки вчителя у Полтавському педагогічному університеті названий вище перелік нормативних методичних матеріалів доповнено програмами і методичними рекомендаціями з елективних спецкурсів, спецсемінарів, спецпрактикумів, вивчення яких рекомендується студентам на альтернативній основі. Викладачі кафедри читають два спецкурси ("Нова особистісно-соціальна, індивідуальногуманістична парадигма виховання", „Менеджмент загальноосвітнього навчального закладу"), ведуть три спецсемінари ("Педагогічна спадщина М.В. Остроградського", „Основи макаренкознавства", „Формування педагогічної культури майбутніх учителів засобами навчальнопедагогічних ігор").
Вибір спецкурсів залежить від пізнавальної активності студентів та наукових інтересів і рівня роботи викладачів. На нашу думку, ставлення до нормативних педагогічних курсів, а також активність в оволодінні елективними, переконливо свідчать про те, якому рівневі професійної підготовки за інтересами, можливостями і здібностями відповідає студент. Запорукою єдності всіх названих педагогічних курсів, цілісності їхніх різноманітних аспектів і напрямів, а також свідомого їх сприйняття і засвоєння виступає фундаментальний інтегрований курс педагогіки.
Рівнева освіта вимагає певних організаційних умов, що входять до групи організаційно-процесуальних компонентів методичного забезпечення викладання професійно-педагогічних дисциплін. Для успішного засвоєння педагогічних знань в Полтавському педагогічному університеті функціонує кабінет педагогіки, кімната-музей A.C. Макаренка, кімната-музей В.О. Сухомлинського. У них зосереджено значну частину тих матеріалів, які належать до змістовоструктурної групи компонентів професійно-педагогічної підготовки
— 9 —
вчителя. Для якісного проведення безперервної педагогічної практики в деяких базових школах обладнані відповідні навчально-методичні кабінети.
Однак для забезпечення ступеневої освіти цього замало. Основний зміст і завдання, пов'язані з входженням до Болонського процесу, вимагають створення науково-виховних педагогічних комплексів чи об'єднань, де педагогічний університет виступає педагогічним центром. Організація педагогічного університету як регіонального науково-виховного центру дозволить, по-перше, забезпечити у підготовці вчителя реальне поєднання теорії і практики; по-друге, максимально наблизити фахівців до запитів регіону; по-третє, організувати дослідницьку роботу відповідно до потреб і запитів нових шкільних структур, сприяти усуненню уніфікації навчання й авторитарної педагогіки; по-четверте, досягти безперервності професійнопедагогічної освіти; по-п'яте, формувати педагогічно доцільні відносини співробітництва і співтворчості між викладачами і студентами, студентами й учнями, викладачами і вчителями, а також, по-шосте, організовано впроваджувати у сучасну шкільну практику досягнення педагогічної науки і передового досвіду, найраціональніші педагогічні технології.
Науково-виховний педагогічний комплекс, де педагогічним центром виступає Полтавський педуніверситет, за даними дослідження об'єднує всі типи навчальних закладів, що діють у області, створює умови для забезпечення функціональної повноти змісту професійнопедагогічної освіти на широкому історичному, соціально-економічному та соціокультурному фоні регіону. Його діяльність спрямовується на інтенсифікацію і гуманізацію навчальної, наукової і практичної роботи університету, що дає можливість створити базу для високоякісної педагогічної освіти.
Для піднесення якості ступеневої освіти винятково важливе значення має наскрізна система контролю й оцінки знань, умінь і навичок майбутніх учителів, що склалася на кафедрі. Як складові цієї системи розроблена 12-бальна шкала оцінювання професійних досягнень майбутніх учителів, різнорівневі, проблемні та репродуктивні питання. В арсеналі викладачів — комплексні кваліфікаційні завдання поточного і підсумкового контролю, банк педагогічних задач і ситуацій, понад 500 тестових завдань, розроблені модульні підсумкові завдання в п'яти варіантах. Після кожного виду практики для перевірки професійнопедагогічної підготовленості майбутнього вчителя використовується навчально-коригувальний тест-самооцінка. До системи кафедрального контролю ми відносимо методику діагностико-діяльнісного рейтингу
— 10 —
підготовки майбутніх учителів з педагогіки, а також автоматизовану комп'ютерну програму з педагогіки, яка працює у навчальнотренувальному і контролюючому режимах.
Значення і потенціал педагогічної освіти у сучасних умовах переоцінити важко, адже результативністю підготовки вчительських кадрів визначається компетентність фахівців усіх спеціальностей. Невипадково професію вчителя називають матір'ю всіх професій. Тому намагаємося оперативно реагувати на розвиток суспільства, потреби і сподівання людей, передбачаючи і спрямовуючи їх. Зважаючи на це, актуалізується значення теорії педагогіки, в тому числі — педагогіки вищої школи. Це зумовлено тим, що доступ до вищої освіти мають всі, незалежно від віку і часу закінчення середньої школи. Зростає кількість студентів педагогічних навчальних закладів. Педагогічні кадри нової генерації послужать могутнім стимулом розвитку середньої загальноосвітньої школи. Водночас вища педагогічна освіта потребує адаптації до дванадцятирічного терміну навчання, 12-бального оцінювання знань школярів в загальноосвітній школі, до її оновленої структури і змісту освіти в ній, упровадження нових освітніх стандартів. Це потребує піднесення якості викладання педагогічного циклу навчальних дисциплін.
Певної перебудови зазнає педагогічний заклад й у зв'язку з реальністю неперервної освіти, модель якої після переходу до рівневої підготовки вчителів продовжує розвиватися. Нової концепції потребує самоосвіта, доуніверситетська і післядипломна підготовка. Тому професорсько-викладацький склад кафедри — у постійному науковому пошуку.
Важливим для вищої педагогічної школи є оптимальне співвідношення теоретичної та практичної підготовки, культурологічних, спеціальних предметів і педагогічних навчальних дисциплін. Усвідомлюємо, щоб повністю виконати свою місію в суспільстві, мусимо вивчати й критично використовувати досвід тих зарубіжних країн, які вже пройшли цей шлях. До цього спонукає нас Європейський вибір, входження до Болонського процесу.
Отже, педагогічні університети України, їхній навчальновиховний процес, зміст освіти, методи, форми і види діяльності знаходяться сьогодні на шляху великих змін. Розроблений кафедрою новий навчально-методичний посібник з інтегрованого курсу педагогіки відповідає запитам державотворчих процесів у країні, спрямований на підготовку педагогічних кадрів нової генерації згідно з потребами XXI століття.
Дорогий друже!
Становлення педагогічних університетів здійснюється разом із розвитком державності України, певним чином упливає і залежить від нього. В цих умовах відбувається твоє входження в професію. Хай поряд з іншими навчальними книгами послужить цьому і навчальнометодичний посібник, створений авторським колективом Полтавського державного педагогічного університету. Цією книгою вносимо свій посильний вклад у теорію виховання, а отже, у формування особистості вчителя.
Життя кожного із нас швидкоплинне, а наука виховання, як і професія вчителя, вічні.
Сподіваємося, що авторський програмно-методичний комплекс і, передовсім, інтегрований курс теорії та історії педагогіки послужить орієнтиром на творчому шляху від студента до вчителя-професіонала.
A.M. Бойко, завідувач кафедри педагогіки, докт. пед. наук, професор, член-кор. АПН України
B.О. Пащенко, ректор, докт. іст. наук, професор, акад. АПН України
