Тема 4 діагностика конкурентоздатності

ПІДПРИЄМСТВА

4.1 Конкурентоздатність підприємства: сутність, проблеми визначення й оцінювання

Ключові фактори успіху (конкурентні переваги) – це характерний для певної сфери перелік факторів, що надають їй переваги перед іншими галузями (наприклад, у боротьбі за інвестиції за рахунок більшої прибутковості чи швидкості обігу капіталу), а також одним підприємствам галузі перед іншими. Ці фактори не є постійними, вони змінюються залежно від особливостей галузі, сегментів ринку, що обслуговуються, а також часу й етапу «життєвого циклу» галузі та підприємства.

Ключові фактори успіху базуються на науково-технічному рівні виробництва й продукту, рівні маркетингу, рівні менеджменту, організаційно-технічному рівні виробничих процесів, фінансово-економічному рівні підприємства, рівні персоналу і т.і.

Для кожної галузі мають місце свої специфічні вимоги до комбінації приведених ключових факторів успіху, але для процвітаючого підприємства кожен з них може стати інструментом перемоги в конкурентній боротьбі. Ключові фактори успіху формують конкурентоздатність об'єкта досліджень: товару, виробництва, підприємства, галузі, держави.

Найчастіше конкурентоздатність розглядається в двох аспектах:

1) конкурентоздатність товару (продукції), тобто ступінь його відповідності вимогам цільових груп споживачів чи обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними;

2) конкурентоздатність підприємства – це рівень його компетенції щодо інших підприємств-конкурентів у накопичуванні й використанні виробничого потенціалу певної спрямованості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту (особливо – стратегічного поточного планування), звичок і знань персоналу і т.і., що знаходить відображення в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність.

Вираженням конкурентоздатності підприємства є продукція, яку воно виробляє. Більшість моделей, що використовуються для аналізу «бізнес-портфелю підприємства», базується на визначенні конкурентоздатності продукції. Будь-який етап життєвого циклу товару має специфічні характеристики конкурентоздатності. Так, на перших етапах – зародження і вихід на ринок – ними можуть бути швидкість проектних робіт і час виходу на ринок. Далі на перший план виходять показники рентабельності, продуктивності.

Особливу увагу необхідно приділяти конкурентному паритету, що являє собою ситуацію, коли два чи більше конкуренти досягли в своєму розвитку тих же самих конкурентних переваг, використовуючи однакові «сильні сторони».

Конкурентоздатність організації не є її постійною характеристикою, вона визначає здатність вести успішну конкурентну боротьбу, протистояти в певний період основним конкурентам. Зі змінами в зовнішнім і внутрішнім середовищах змінюються також порівняльні конкурентні переваги щодо інших підприємств галузі. Виходячи з цього можна стверджувати, що конкурентоздатність організації – це відносне поняття, оскільки його можна визначити лише на основі зіставлення окремих характеристик підприємства з характеристиками інших, аналогічних фірм. Конкурентоздатність підприємства залежить від об'єкта порівняння, а також від факторів, що застосовуються для оцінки конкурентоздатності. Не можна говорити про абсолютну конкурентоздатність підприємства: воно може бути «номером першим» у своїй області в національній економіці та бути неконкурентоспроможним на міжнародних ринках.