4.2 Методичні підходи до порівняння підприємств-конкурентів

Оцінка конкурентоспроможності підприємства повинна базуватися на комплексному, багатомірному підході до цього складного явища та враховувати як внутрішнє, так і зовнішнє середовище, як рівень фінансової стійкості підприємства, так і реальне становище підприємств-конкурентів. Побудова такої методики можлива в найбільш спрощеному вигляді на основі теорії матриць і векторної алгебри.

У пропонованій методиці постановка завдання оцінки конкурентоспроможності формулюється таким чином: визначити розрахункові значення показників конкурентоздатності з метою виявлення безлічі найбільш близьких підприємств відносно деякого еталонного.

Розглядаючи проблеми конкурентоспроможності, виділяємо методологію її розрахунку.

Для аналізу конкурентоспроможності будується матриця виду

А = а_ij , i = 1,n, j = 1,m, (4.1)

де n – кількість підприємств;

m – кількість показників;

а_ij – показник j, що характеризує підприємство i.

Показники, що складають матрицю, постають відносними величинами і визначають оцінку використання потенціалу підприємства.

Дуже важливим є вибір показників. Наприклад, у методиках Р. Сайфуліна, Г. Савицької увага акцентується лише на фінансових показниках для обчислювання рейтингової оцінки, що має однобічний характер.

У пропонованій же методиці використовуються наступні показники:

• рентабельність активів;

• рентабельність інвестицій;

• рентабельність основних виробничих фондів;

• рентабельність продукції (робіт, послуг);

• фондовіддача;

• коефіцієнт обіговості обігових засобів;

• коефіцієнт концентрації власного капіталу;

• коефіцієнт маневреності;

• коефіцієнт абсолютній ліквідності як найбільш твердий критерій платоспроможності.

Цими показниками можна варіювати залежно від стратегічного нароямку розвитку підприємства, головної мети та внутрішніх цілей та мотивації персоналу.

Оцінка конкурентоспроможності на основі перерахованих показників базується на комплексному, багатомірному підході до цього складного явища та виключає суб'єктивність, оскільки враховує реальне становище всіх підприємств-конкурентів.

У матрицю А необхідно включити додатковий рядок-еталон, значення якого постають еталонними показниками. У якості еталонного приймається значення показника, що характеризує середньогалузевий рівень. Крім того, також допустимо прийняти як еталон максимальне значення показника в стовпці j. Матриця А буде мати вигляд, наведений в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Показники для оцінки конкурентоспроможності

Показники, j	Підприємства, і					Вектор- еталон
	А	В	С	Д	Є		LJ
Рентабельність активів
Рентабельність інвестицій
Рентабельність виробництва
Рентабельність ОВФ
Рентабельність продукції (послуг)
Фондовіддача
Коефіцієнт обіговості
Коефіцієнт автономії
Коефіцієнт маневреності
Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Якщо зміна всіх показників у більшу сторону розглядається як позитивне явище, то для оцінки конкурентоспроможності можна використовувати значення векторів. Таким чином, одержуємо узагальнені характеристики всіх векторів, і кожний з них можна порівняти з нормативним. Найбільш конкурентноздатним є підприємство, значення вектора якого є максимальним.

Але значення вектора не завжди може служити достатньою і всеосяжною характеристикою. Серед показників конкурентоспроможності варто також виділити рівень спрямованості кожного з векторів А і вектора-еталона А_ij. Такою оцінкою може служити кут  між векторами,  знаходиться за формулою:

Cos α = A_o× A_i / (│A_o│ × │A_i│), (4.2)

де A_o × A_i – скалярний добуток векторів.

Чим менше , тим ближче значення функції cos до 1. Таким чином, якщо вектори спрямовані однаково, то cos дорівнює 1. За допомогою цього показника можна судити про міру задоволення роботи підприємства вимогам еталона.

Якщо зміна деяких показників в більший бік не може бути розглянута, як позитивне явище, то необхідно поступити наступним чином.

Для визначення рівня конкурентоспроможності підприємства задаються нижні (p^н_j) або верхні (p^в_j ) межі допустимих змін кожного з m показників. На основі матриці А й розглянутих меж допустимих змін m показників розраховується матриця R, елементами якої є показники r_ij.

Вони розраховуються таким чином:

• якщо зміни A_ij відбуваються в більший бік і розглядаються як позитивне явище, тоді

r_ij = p_j - k_ij ; (4.3)

• якщо зміни A_ij відбуваються в менший бік і розглядаються як позитивне явище, тоді

r_ij = k_ij - p_j . (4.4)

Чим менше значення показника r_ij, тим краще характеризує підприємство і показник j. В результаті проведених розрахунків матриця R = r_ij, і=1, n, j=1, m зміниться.

Далі на основі матриці визначаємо показники конкурентоспроможності підприємства за формулою:

B_i = r_ij / L_j , I = 1,n , j = 1,m, (4.5)

де L_ij – оптимальний показник j по підприємству-лідеру.

В результаті одержимо матрицю B = │b_ij│, i = 1,n , j = 1,m. Величина ∑(b_i) по підприємству й дає показник конкурентоспроможності цього підприємства (S_i). Чим він менший за своїм значенням, тим рівень конкурентоспроможності вищий. Рейтинг підприємств за рівнем конкурентоспроможності розраховується таким чином:

F_i = 1 / S_i. (4.6)