Тема 9 фінансова діагностика

9.1 Методологія діагностики фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства є найважливішою економічною характеристикою будь-якого виробництва, на якій будуються рішення керівництва підприємства і його кредиторів не тільки при порушенні виробництва в справі про неспроможність, але й у процесі банкрутства, наприклад, у період спостереження. Діючий в Україні Закон «Про неспроможність (банкрутстві)» затверджує, що аналіз фінансового стану боржника здійснюється з метою визначення достатності приналежного боржнику майна для покриття судових витрат, витрат на виплату винагороди арбітражним керуючим, а також можливості і неможливості відновлення платоспроможності боржника.

Отже, важливість цього аналізу визначає необхідність розробки його чіткої методології, що включає можливість її застосування не тільки в процедурах банкрутства, але і для завчасної діагностики фінансового стану підприємства, керівництво якого прагне уникнути неспроможності.

При цьому необхідно мати у виді, що періодична бухгалтерська звітність підприємства - це узагальнена інформація, підготовлена в ході виконання на підприємстві облікових процедур. Щоб приймати рішення по керуванню в області виробництва, збуту, фінансів, інвестицій і нововведень, керівництву підприємства потрібна постійна, ділова поінформованість по відповідним питаннях, що є результатом добору, аналізу, оцінки і концентрації вихідної сирої інформації, необхідно аналітичне прочитання вихідних даних виходячи з цілей аналізу і управління.

При аналізі стану підприємства необхідно враховувати всі аспекти діяльності, як фінансової, так і управлінської. Наприклад, недостатньо знати тільки фінансовий стан підприємства, оскільки це не дає повної картини його життєдіяльності. Існує маса інших параметрів, по яких варто характеризувати фірму: профіль діяльності, кон'юнктура ринку, наявність кваліфікованих кадрів, мобільність управлінського персоналу, наявність і якість договірних відносин з постачальниками і покупцями. При цьому аналітика може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на найближчу чи більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Фінансовий стан суб'єкта – це характеристика його фінансової конкурентноздатності (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою й іншими суб'єктами, що хазяюють. Рух будь-яких товарно-матеріальних цінностей, трудових і матеріальних ресурсів супроводжується утворенням і витратою коштів.

Джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать бухгалтерський баланс і додатки до нього, а також статистична й оперативна звітність. Крім цього в процесі фінансового аналізу може залучатися планова інформація (бізнес-план), нормативна інформація, інформація про технічну підготовку виробництва, висновку експертів, результати різних опитувань і т.д.

Суб'єктами аналізу виступають, як безпосередньо, так і опосередковано, зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації. До першої групи користувачів відносяться власники засобів підприємства, позикодавці (банки й ін.), постачальники, клієнти (покупці), податкові органи, персонал підприємства і керівництво. Друга група користувачів фінансової звітності - це суб'єкти аналізу, що хоча безпосередньо і не зацікавлені в діяльності підприємства, але повинні за договором захищати інтереси першої групи користувачів звітності. Це аудиторські фірми, консультанти, біржі, юристи, преса, асоціації, профспілки.

Природно, у наших умовах не можна підходити буквально до аналізу фінансового стану підприємств, оскільки загальновідомо, що фірми не завжди відбивають реальну картину про положення підприємства в періодичної звітності. У переважній більшості випадків метою перекручування фінансової звітності є "оптимізація" (як правило, зменшення) оподатковування, що приводить або до надання реальних даних, або до перекручувань убік погіршення показників фінансової звітності. Тому дані пропозиції, розроблені на основі західних методик аналізу фінансового стану підприємств, передбачають деякий творчий підхід до обробки даних, а також попередню оцінку рівня вірогідності звітності і ступені довіри до внутрішнього контролю на підприємстві. У процесі аналізу фінансової діяльності підприємства можна побачити, принаймні, невідповідність статей фінансової звітності реальної ситуації.

Останнім часом був опублікований цілий ряд методичних рекомендацій із проведення фінансового аналізу і визначенню причин виникнення стану банкрутства. В основі більшості з опублікованих методик лежить аналіз фінансових коефіцієнтів, що рекомендуються в західній практиці для оцінки фінансового положення підприємства. Однак механічне перенесення закордонного досвіду проведення фінансового аналізу в багатьох випадках виявляється малоефективним, оскільки при цьому не приймається в увагу специфіка російських підприємств.

Іншою особливістю багатьох діючих подібних методик є їхня орієнтація лише на дані бухгалтерського балансу і додатків до нього. Подібний підхід є трохи спрощеним, оскільки інформація бухгалтерського балансу по ряду об'єктивних і суб'єктивних причин дає дуже наближену характеристику фінансового стану підприємства. Це зв'язано з тим, що бухгалтерська звітність, і в тому числі баланс, складається з визначеною періодичністю і є "фотографією" стану підприємства на визначену дату. Отже, розраховані на його підставі показники також є моментними даними і лише приблизно характеризують стан підприємства. Крім того, інформація балансу відбиває не "якість" майна підприємства, а лише його вартісну оцінку. Нарешті, доти, поки не будуть застосовуватися спеціальні методи обліку інфляції, в основі побудови балансу буде лежати принцип незмінності купівельної спроможності грошей. Приміром, виходячи з даних балансу, наявність на розрахунковому рахунку підприємства однієї і тієї ж суми на початку і кінці року формально свідчить про незмінність коштів. Немає необхідності говорити про те, що реально для підприємства це не так. Аналогічно "перекрученої" є інформація балансу про величину дебіторської і кредиторської заборгованості, реальної вартості активів і т.і. Очевидно, що аналіз балансу і розрахованих на його основі показників варто розглядати як попереднє ознайомлення з фінансовим положенням підприємства, оскільки надалі, особливо при внутрішньому аналізі, повинні широко залучатися дані аналітичного обліку.

Аналіз повинен проводитися не тільки на основі кількісної оцінки фінансових коефіцієнтів, тобто внутрішніх факторів, що характеризують діяльність підприємства, але і з урахуванням зміни якісних параметрів його діяльності. Використання тільки кількісних методів аналізу (оцінки коефіцієнтів) у силу зазначених вище причин не дозволяє детально проаналізувати ситуацію і зробити висновки про можливі шляхи її стабілізації.

Таким чином, основними інформаційними джерелами фінансового аналізу є:

1. Бухгалтерський баланс.

Найменування окремих чи розділів статей бухгалтерського балансу являє собою класифікацію господарських засобів організації і їхніх джерел по економічній ознаці. У бухгалтерському балансі реалізується один з основних принципів побудови балансу, відповідно до якого активи і пасиви показуються з підрозділом у залежності від терміну звертання (погашення) на довгострокові (понад один рік) і короткострокові (до одного року включно). Такий підрозділ стосується дебіторської і кредиторської заборгованості, а також кредитів банків і позик інших організацій.

Аналіз бухгалтерського балансу дає можливість:

• визначити ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами;

• установити, за рахунок яких статей змінилася величина оборотних коштів;

• оцінити загальний фінансовий стан підприємства навіть без розрахунку аналітичних показників;

2. Форма № 2 «Звіт про фінансові результати»

Звіт про фінансові результати відбиває загальну тенденцію поділу функцій бухгалтерського обліку для складання бухгалтерської і податкової звітності. За даними форми № 2 проводять аналіз фінансового результату діяльності організації як по загальному обсязі і динаміці, так і за структурою, факторний аналіз прибутку і рентабельності з залученням інших форм звітності і пояснювальної записки до річної звітності. Так, форма № 4 « Звіт про рух коштів» є інформаційним джерелом для аналізу грошових потоків по різних видах діяльності організації: поточної, інвестиційної і фінансовий.

Пояснювальна записка до балансу і звіту про фінансові результати містить розшифровку окремих показників форм № 1 і 2, характеризує структуру майна, джерела його утворення, склад і розмір фондів організації, окремих видів дебіторської і кредиторської заборгованостей, основних засобів і нематеріальних активів, фінансових вкладень і зобов'язань. Пояснення містять коротку характеристику діяльності організації, розглядають види виробничої, комерційної й інвестиційної діяльності організації і її географічних ринків збуту, а також основні показники діяльності і фактори, що вплинули в звітному періоді на фінансові результати, такі як:

- частка активної частини основних засобів;

- коефіцієнти зносу, відновлення і вибуття основних засобів;

- коефіцієнт поточної ліквідності на початок і кінець звітного періоду;

- коефіцієнт забезпеченості власними засобами й інші показники, необхідні для повного й об'єктивного представлення фінансового стану організації.