Форма для оцінювання

ПІБ студента
Тема
Критерій	Відмінно	Добре	Задовільно	Незадовільно
Знання з побудови аргументів
Знання з підтримки окремих аргументів
Знання зі спростування аргументів опонентів
Знання з відповідей на запитання
Інше
Всього

Типові теми для дебатів і самостійної роботи студентів з дисципліни «Історія економіки та економічно думки»

1. Історія пояснює, але не пророкує.

2. Історії не можна довіряти, бо її пишуть переможці.

3. Спостереження економічних явищ – головне джерело економічного знання.

4. Цар Хаммурапі – «впорядник» масштабів лихварства.

5. Афіни перевершили Спарту за економічною організацією.

6. Китайська економіка протягом розвитку цивілізації була прогресивніша за європейську.

7. Ксенофонт – перший дослідник поділу праці у суспільстві.

8. Аграрні реформи братів Гракхів – це рух на підтримку рабовласницького устрою.

9. Існування ознак розвиненої ринкової системи у господарстві України у період Середньовіччя.

10. Канонічна доктрина – вдала суміш християнства та античної економічної думки.

11. Ранній меркантилізм – це теорія «грошового балансу».

12. Пізній меркантилізм – це теорія «торговельного балансу».

13. Пізні меркантилісти за зміну адміністративних методів нагромадження на економічні.

14. Меркантилізм – історично обмежена теорія.

15. Висловлювання І. Посошкова виходили за межі меркантилістських уявлень про багатство.

16. Знищення гультяйства і боротьба з непродуктивними витратами – основа поглядів І. Посошкова.

17. Козацьке господарство часів П. Орлика як спроба суттєвого вдосконалення оподаткування населення.

18. Відповідність трактування В.Петті (П. Буагільбера, А. Тюрго) «багатства» («ренти») сучасному визначенню даної економічної категорії.

19. Відповідність трактування А. Тюрго «заробітна плата» («загальна економічна рівновага», «гроші», «позиковий відсоток», «ціна») сучасному визначенню даної економічної категорії.

20. В. Петті – колумб політичної економії

21. Чи існує «економічна Америка» В. Петті.

22. Найважливіша умова економічної рівноваги і прогресу, за Буагільбером П., - пропорційні або нормальні ціни.

23. Ф. Кене вперше в історії економічної думки теоретично обґрунтував положення про капітал.

24. «Економічна таблиця» Кене – перша спроба наукового аналізу процесу суспільного відтворення.

25. А. Тюрго вніс до концепції фізіократів суттєві доповнення.

26. Актуальні сьогодні принципи системи оподаткування за А.Смітом.

27. Провідна роль продуктивної та непродуктивної праці за А.Смітом у сучасній економічній науці.

28. «Не багато доброго було зроблено тими, хто пов'язаний з торгівлею товарами колективного споживання», - А.Сміт.

29. Яків Козельський – перший дослідник простого та розширеного відтворення на теренах України.

30. Григорій Сковорода – видатний економіст та народний просвітник.

31. «Економічні кризи не є закономірними», - Ж.-Б. Сей.

32. Правомірність трактування Ж.-Б. Сеєм походження доходів підприємців.

33. «Економічне зростання – це гонка між виснаженням та винахідництвом», - Т. Мальтус.

34. Взаємозв’язок, за Т. Мальтусом, між поняттями: винахід, технологічне вдосконалення і народонаселення.

35. Втрати країною половини свого золота вплине на ціни товарів всередині країни за Дж.С. Міллем.

36. Протиставлення законів розподілу законам виробництва за Дж.С. Міллем.

37. Дж.С. Мілл – завершувач класичної політичної економії.

38. Дж.С. Мілл – фундатор нової течії економічної теорії.

39. Відмінності теорій міжнародної торгівлі А. Сміта та Д. Рікардо.

40. Відмінності поглядів Ж.-Б. Сея, Т. Мальтуса та Д. Рікардо на суть і джерела вартості (багатства).

41. Василь Каразин – активний реформатор економіки.

42. Аналітик української економіки Дмитро Журавський

43. Тихон Степанов як теоретик класичної політичної економії.

44. Іван Вернадський – прибічник меркантилістів.

45. Микола Бунге – засновник суб’єктивно-психологічного напряму української політичної економії.

46. Афіноген Антонович – прибічник поглядів Ф. Бастіа та Г.Ч. Керрі.

47. Спільні погляди послідовника класичної школи Ж.Ш. де Сісмонді та соціаліста П.Ж.Прудона.

48. Ж.Ш. Сісмонді – критик капіталізму з позицій класичної політичної економії.

49. П.Ж.Прудон - критик принципів класичної політичної економії.

50. Творець теорії фонду заробітної плати Джеймс Мілл (батько).

51. Джон Стюарт Мілл (син) - засновник нової течії англійської економічної думки або останній послідовник Д.Рікардо.

52. Дж. Р. Мак-Куллох – прибічник рікардіанства чи його супротивник.

53. Політична економія як точна наука за Насау Вільямом Сеніором.

54. Сутність теорії «утримання» Н. Сеніором.

55. Ф. Бастіа та Г.Ч. Керрі – економічні гармонізатори класових інтересів.

56. Н.Сеніор, Ф. Бастіа та Г.Ч. Керрі – гострі критики рікардіанства.

57. Фредерік Бастіа дослідник економічних гармоній у світі.

58. Перший відомий американський економіст Генрі Чарльз Керрі.

59. Г.Ч.Керрі – великий «антагоніст» політичної економії.

60. Гармонія інтересів як універсальний економічний закон Г.Ч.Керрі.

61. А. Мюллер та Ф. Ліст – розробники історичного методу в економіці.

62. Необхідність політики «виховного протекціонізму» за Ф. Лістом з врахуванням стадійного економічного розвитку держави.

63. Відсутність закономірностей економічного розвитку за Вільгельмом Рошером та прибічниками «старої» історичної школи в Німеччині.

64. Мінова концепція Бруно Гільденбранда.

65. Заперечення Карлом Густавом Кнісом повторюваності економічних явищ в історії різних народів.

66. Суперечливість «молодої» історичної школи та марксизму.

67. Економічна теорія як морально-етична наука за Густавом Шмоллером.

68. Реформістська програма Луйо Брентано.

69. Наука та індустрія як ключові чинники поступального розвитку суспільства за Клодом Анрі де Сен-Сімоном.

70. Шарль Фур’є продовжувач ідеї історичної закономірної еволюції людського суспільства за К.А. Сен-Сімоном.

71. Утопічні моделі соціалізму К.А. Сен-Сімона і Ш. Фур’є.

72. Практичні перетворення Робертом Оуеном англійського виробництва.

73. Реалізація кооперації та «базару справедливого обміну» Р. Оуена як фактор прогресу економічної думки Англії та США.

74. Карл Маркс мав рацію щодо антагонізму між працею і капіталом.

75. Теоретико-методологічні особливості системи економічних поглядів Карла Маркса.

76. Історичні передумови виникнення утопічного соціалізму на початку ХІХ століття.

77. Теоретико-методологічні особливості утопічного соціалізму.

78. Суть марксистської теорії відтворення та економічного циклу.

79. Спільні та відмінні риси соціалістичних утопічних концепцій К.А. Сен-Сімона, Ш. Фур’є та Р. Оуена.

80. Громади в Україні як прояв суспільно-економічної думки ХІХ ст.

81. Провідна роль представників «Старої громади» у формування економічного лібералізму.

82. Прогресивні ідеї Михайла Драгоманова щодо поширення в Україні новітніх європейських економічних теорій.

83. Економічний соціалізм Сергія Подолинського.

84. Народництво – спільне та протиріччя в економічних поглядах.

85. Петро Лавров, Михайло Бакунін – засновники народництва як рушії соціально-економічного розвитку України.

86. Ліберальне народництво (П. Чубинський, П. Червінський, М. Левитський, Т. Осадчий) – як противники принципів ринкового господарювання в Україні.

87. Революція в аграрній сфері за Остапом Терлецьким.

88. Захисник робітничого народу Галичини Михайло Павлик.

89. Українські марксисти: Іван Франко, Микола Зібер, Григорій Цехановецький та Михайло Косовський.

90. М. Туган-Барановський – ортодоксальний марксист.

91. Обмеженість економічного вчення марксизму.

92. К. Менгер, Л. Вальрас, В. джевонс – фундатори маржиналізму.

93. Формування Австрійської економічної школи на базі математичної\ школи в економічній теорії.

94. Карл Менгер, Ейген фон Бьом-баверк, Фрідріх фон Візер – засновники школи граничної корисності.

95. Вільям Стенлі Джевонс і Леон Вальрас збагатіли маржиналізм математичними методами.

96. Американська економічна школа Джона Бейтса Кларка – школа граничної продуктивності.

97. Парето-ефктивність – крок у майбутнє.

98. Подолання суб’єктивізму Леона Вальраса за допомогою функціонального аналізу Вільфредо. Парето.

99. Оптимум Парето як спосіб досягнення суспільної гармонії.

100. М. Туган-Барановський – економіст світового рівня.

101. Внесок Є. Слуцького у розвиток теорії маржиналізму.

102. А. Маршалл – засновник неокласичної економічної теорії.

103. Полеміка А. Маршалла з А. Смітом та Д. Рікардо.

104. Теорія загальної економічної рівноваги Л. Вальраса.

105. Йоганн-Генріх фон Тюнен – предтеча «маржинальної революції».

106. Загальна ринкова рівновага Антуана Курно за межами математичного аналізу.

107. Герман Генріх Госсен – Коперник економічної науки.

108. Маржиналізм австрійської школи – поєднання психологічних особливостей та раціональної економічної поведінки.

109. Школи маржиналізму як прибічники ідеологічної нейтральності аналізу.

110. В.С.Джевонс та А. Маршалл – батьки «економікс».

111. Ігнорування причинно-наслідкових зв’язків економічних явищ і процесів Кембриджською та американською школами маржиналізму

112. К,Менгер, Л.Вальрас, В.Джевонс та ін. представники раннього маржиналізму першопрохідці економічного аналізу попиту.

113. Теорії А. Маршалла, Дж.Б.Кларка, В. Парето - голвний внесок у формування неокласичної теорії.

114. Михайло Вольський започаткував маржиналізм в Україні.

115. Дмитро Піхно – розробник української теорії попиту та пропозиції.

116. Соціальне обґрунтування економічних явищ Романа Орженцького.

117. Олександр Білімович - продовжувач традицій суб’єктивно-психологічної школи в політичній економії.

118. Вернер Зомбарт – дослідник еволюції капіталізму.

119. Концепція «ідеальних типів» суспільного устрою за Максом Вебером.

120. Ідеї соціального напряму економічної науки у розвитку соціально-етичної течії в Німеччині (Рудольф Штольцман, Рудольф Штаммлер).

121. Ліберальний соціалізм Франца Опленгеймера.

122. Універсалізм Отмара Шпанна.

123. Ревізор марксизму Едуард Бернштейн.

124. Прибічник соціал-реформізму Карл Каутський та Р.Гільфердінг.

125. Австромарксизм – напрям розвитку ортодоксального марксизму.

126. Бернштейніанство як можливість здійснення соціалізму за умов ринкової економіки.

127. Праці В.І. Ульянова-Леніна як суттєвий внесок у розвиток марксизму.

128. Економічні проблеми соціалізму Лева Троцького та Йосифа Сталіна.

129. Соціалізм М. Бухаріна суперечив соціалізму в економіці Й. Сталіна.

130. Фундатори неокласичного напряму в Україні: М. Туган-Барановський, Є.Слуцький, О.Чаянов, К.Воблий, О.Челінцев, ін.

131. Е. Бернштейн – опонент марксизму.

132. Догматики марксизму в Україні В.Чубар, С.Косіор, В. Затонський, Д.Мануїльський, Х.Раковський, Г.Петровський, О.Шліхтер, Я. Яковлев.

133. Підтримка теорій немарксистського соціалізму в Україні М. Грушевським, В.Винниченком, С. Петлюрою, В. Садовським, І. Лизанівським, В.Блакитним, А.Шумським та ін.

134. Противники жорсткого планування та адміністративно-командних методів в економіці: Я. Дімайштейн, М.Соболєв, Л.Діц та ін.

135. «Неонародницькі» економічні концепції О.Чаянова і О.Челінцева.

136. «Волобуєвщина» – прояв українського націоналізму в економічній думці.

137. Господарський розрахунок та роль товарно-грошових відносин в економічному розвитку України з 60-х рр. ХХ ст. (В. Корнієенко, І. Лукінов, Ю. Пахомов, А. Покритан, А. Агафонова, І.Ястремський та ін.)

138. Підприємництво – рушійна сила господарського механізму (Т. Ковальчук, Л.Каніщенко, О.Беляєв, В. Бобров, А. Чухно, В. Черняк, М. Чумаченко, Г. Климко, В. Нестеренко, П. Єщенко, В. Панченко та ін.)

139. Приватнопідприємницькі відносини за часів радянської економіки у працях В.Черняка, Ю.Пахомова, В. Ворони,.Л.Каніщенка, Т.Ковальчука.

140. Ринкові реформатори економіки України А.Гальчинський, В.Геєць, В.Пинзеник, М. Савлук, А.Мороз, О.Дзюблюк, А. Філіпенко та ін.

141. Розробники нових напрямів економічної науки в Україні (Г. Климко, М. Савлук, В. Нестеренко, С. Мочерний, Ю. Бажал, В. Бобров, І. Радіонова, С. Покропивний, А. Савченко, В. Соболєв, А. Філіпенко, А. Гальчинський, А. Мороз та ін.).

142. Дослідження творчості українських економістів Степаном Злупко.

143. Нові підходи, методи аналізу та сучасні дослідження історії економіки (Л. Корнійчук, В.Д. Базилевич, С. Злупко, С. Мочерний, П. Леоненко, Н.Татаренко, М. Довбенко, І.Мешко та ін.).

144. Спільне та відмінне у теорії імперіалізму К. Каутського, Р. Гільфердінга та В.Ульянова-Леніна.

145. Крах ліворадикального соціалістичного вчення як крок прогресу.

146. Напрями української економічної думки тоталітарного періоду.

147. Консерватизм української думки ХХ-ХХІ ст.

148. Особливості сучасного етапу розвитку української економічної думки.

149. Джон Мейнард Кейнс мав рацію щодо крайньої необхідності макроекономічного аналізу наслідків кризи початку 30-х рр. ХХ ст.

150. Реформа Косигіна, як спроба посилення ролі товарно-грошових відносин у командно-адміністративній економічній системі.

151. Для управління національною економікою самої лише монетарної політики замало.

152. Ми зрештою пошкодуємо про створення глобального вільного ринку.

153. Економічний розвиток можна підтримувати вічно.

154. Лауреати Нобелівської премії – уродженці України

155. Цікаві сторінки життя і праць Нобелівських лауреатів та несподівані факти з історії Нобелівських премій з економіки.

156. Неокейнсіанський напрям в економічній нобелелогії.

157. Теорія нерівномірних поштовхів

158. Загальнорівноважна модель торгівлі Дж.-Е.Міда.

159. Модель ринків з асиметричною інформацією.

160. Неокласичний напрям в економічній нобелелогії.

161. Теорія неокласичного синтезу.

162. Модель загальної економічної рівноваги Ерроу-Дебре.

163. Теорія неможливості К.-Дж. Ерроу.

164. Концепція дуалістичної економіки з надлишком робочої сили.

165. Теорія промислової організації.

166. Розвиток нобеліантами теорії неолібералізму.

167. Концепція спонтанного характеру ринкового порядку.

168. Теорія економіки ринків.

169. Монетарна концепція в працях нобелівських лауреатів.

170. Теорія раціональних очікувань в працях нобелівських лауреатів.

171. Неоінституціоналізм у теоріях нобеліантів.

172. Шведська(стокгольмська) школа макроекономіки

173. Нова інституційна економічна теорія (НІЕТ)

174. Теорія суспільного вибору в працях нобелівських лауреатів

175. Теорія людського капіталу в працях нобелівських лауреатів

176. Теорія оптимальних валютних зон

177. Теорія вартості капіталу Модільяні-Міллера

178. Формування лауреатами нобелівської премії поведінкової економіки

179. Поведінкова економічна теорія в працях нобелівських лауреатів

180. Теорія перспектив у працях нобелівських лауреатів