2.2.4. Дискурсивні моделі як відображення семантичних модусів реальності

Організуючим принципом відображення змістових зв’язків реальності у дискурсі виступають відношення симетрії. Вла­сне про симетрію, як відповідність двох сутностей, можна гово­рити, вочевидь, тільки у двох випадках: а) за повного їхнього збігу; б) за їхнього ідеального збігу, накладання одна на одну, конгруентності.

Тут найкраще підійшло б українське слово “схожість”, та, на жаль, ця категорія зазнала неабиякої метафоризації, тож про схожість почали говорити як про однаковість (similitude), ана­логічність. Схожість у вказаному вище розумінні передбачає не симетрію тотожності об’єктів, а симетрію їхнього збігу як та­ких, що ідеально доповнюють один одного (рис. 2.20).

— — — — — — — — — — — — — — — — — —

Рис. 2.20. Відношення симетрії у дискурсі.

У просторовому плані це добре відома суміжність, єдність межі. Розмивання категорії схожості призводить до втрати ро­зуміння межі як належної одночасно двом сутностям, котрі вона поділяє та об’єднує в єдине ціле. Сама така схожість – схожість ливарної форми й бронзової фігури, що набула цієї форми, – дозволяє робити це природне перенесення значення з одного фа­зового дієслова на інше, з виконання на його ефект.

Унаслідок впливу певного стороннього фактора, “дивного атрактора” на вісь симетрії, відбувається її зміщення, отже, копія стає асимет­ричною відносно свого прототипу. Якщо атрактор викривляє вісь симетрії, то цим породжується відношення дисиметрії.

Подальша зміна форми відносно свого прототипу веде від дисиметрії до антисиметрії, тобто до антиподу схожості. Те, що було лівим, стало правим, випукле зробилося ввігнутим, чорне стало білим і т. д.

Проте треба очікувати подальшого оберту спіралі й дисиметризації самої антисиметрії, тобто її нового перетворення з “дзеркала-антиподу” на “криве дзеркало”, перш ніж вона дося­гне того рівня спіралі, який прогресивно розвертається. Він буде порівняний з первісним, але вже на новому етапі, на новому ви­тку. Щоправда, тоді нове значення симетрії буде вже не власне симетрією, а метасиметрією відносно її прототипу, що лежить на ступінь нижче, тобто до симетрії схожості в наведеному вище розумінні (рис. 2.21).

симетрія метасиметрія

дисиметрія “криве дзеркало”

антисиметрія “криве дзеркало”

Рис. 2.21. Рух від симетрії до метасиметрії у дискурсі.

Саме в цьому напрямі слід осмислювати також процес дис­курсивного моделювання, котрий має ациклічну форму. Коли відбувається лише репродукування (копіювання) однієї з одержа­них моделей, то про спіралі чи про рефлексії не може бути й мови. Мислення тут працює в циклічному режимі, не утворюю­чи семантичної прогресії. Тут можливі переліки, чергування, пе­ріоди, як фрагменти циклу, що спорадично виникають, а також локальні рекурсивні явища типу підрядності й сурядності.

Передбачається, що семантично розчленовані моделі, на відміну від диктальних (тобто семантично нерозчленованих мо­делей, які можна виділити в нульовий диктальний клас), обов’я­зково містять певну знакову референцію.

Приймемо за моделі першого порядку висловлювання, розу­міння котрих є безпосереднім відображенням реальних, невигаданих процесів. Тобто, модель цього типу – це “реальна” модель. Її ор­ганізуючий принцип – симетрія диктального плану і дійсності.

Тоді модель другого порядку буде носієм правдоподібного, проте вигаданого розуміння, матеріалом для якого слугуватиме копія реальної моделі, піддана дії якогось “оператора вигадки”, квазіреальна модель. Подоби квазіреальної моделі набувають аси­метричності внаслідок їхньої неповної відповідності реальності.

Квазіреальна модель може стати матеріалом для створен­ня деякої перекинутої відносно неї моделі третього порядку – своєрідної моделі-метаморфози, яка буде дисиметричною від­носно своєї копії. Зрозуміло, що вона міститиме реалії та “квазіреалії”, хоч і в деформованому вигляді (рис. 2.22).

— — — — — — — — — — — — — — — — — —

Рис. 2.22. Дискурсивні моделі першого-третього порядку (“реальна” модель – квазіреальна модель – модель-метаморфоза)

Модель-метаморфоза може брати участь у створенні бази­су для наступного, четвертого порядку моделей, де зміст ніколи не відповідає тій образній формі, в якій він представлений (біль­ше того, нерідко він навіть протилежний їй). Йдеться тут про моделі-алегорії. Вони побудовані на принципі антисиметричного (“чорно-білого”) зіставлення образу-типу, образу-прототипу (рис. 2.23).

— — — — — — — — — — — — — — — — — —

Рис. 2.23. Дискурсивні моделі четвертого порядку (моделі-алегорії).

Як бачимо, реальність присутня в усіх моделях від пер­шого до четвертого порядку, хоча стає дедалі невпізнаванішою. Квазіреальність охоплює моделі від другого до четвертого по­рядку, зазнаючи усе більших деформацій. Метаморфоза з ор­ганізуючого принципу перетворюється на базис для алегорії (рис. 2.24).

— — — — — — — — — — — — — — — — — —

Рис. 2.24. Реальність і квазіреальність у дискурсивних моделях першого-четвертого порядку.

Відображена на рис. 2.24 несподівана близькість мо­делей полярних порядків не випадкова. На нашу думку, спочатку диктальне та алодиктальне були злиті в одній мо­делі, а породження всіх проміжних моделей – це лише ефект її розщеплення і поступового розсування полюсів. Тож не буде алогічним припустити дещо інший порядок породження дискурсивних моделей в історичному аспекті (рис. 2.25):

базис

для

алегорії

недиференційоване

фізичне

своє

інше

ментальний семантичний простір

передача

чужої

мови

реальне

уявлення

світу

метафізичне

іншоутворення

квазіреальне

Рис. 2.25. Стадії породження дискурсивних моделей в історичному аспекті.

Нульова стадія – недиференційоване фізичне. Перший етап рефлексії: розщеплення початкового фізич­ного на диктальне “своє” та диктальне “інше”, що є передачею чужої мови (утворює всередині сформованої рамки моменталь­ний семантичний простір).

Другий етап – розщеплення ментального з породженням, з одного боку, реального уявлення світу, з іншого – метамор­фічного іншоуявлення.

Третій етап – породження квазіреального, котре також є іно­сказанням відносно реального, та алегоричного – іншомовлення про світ.

Без сумніву, потрібно виділити у самостійний порядок і катего­рійну модель, що є антиподом суто диктальної моделі. Катего­рійна модель метасиметрична відносно усіх інших, які вона охо­плює. Їй властиве впорядкування образів ментального простору в їхньому протиставленні; у цьому розумінні вона є метамента­льною моделлю (рис. 2.26).

— — — — — — — — — — — — — — — — — —

Рис. 2.26. Дискурсивні моделі п’ятого порядку (категорійні моделі).

З усього сказаного випливає, що, вочевидь, ментальний простір може бути розщеплений на подальші моделюючі інста­нції, які з часом заявлять про себе. Наразі ж ми можемо стверди­ти, що кожному виду моделі відповідає особливий модус симет­рії та регістр роботи мовної системи.