- •Розділ 1. Методологічні та теоретичні засади аналізу дискурсу
- •Теоретичні передумови виникнення дискурсології як науки
- •Аналіз дискурсу як основний методологічний інструмент нової наукової парадигми
- •1.3. Сучасні методи дослідження
- •1.4. Дискурс у комунікативному середовищі
- •1.4.1. Комунікативна природа дискурсу
- •1.4.2. Дискурс як породження реальної комунікації
- •1.4.2.1. Визначальні чинники дискурсотворення
- •1.4.2.2. Основні дискурс-моделі
- •1.4.2.3. Комунікативно зумовлені види дискурсу
- •1.5. Значення та співвідношення понять “текст” і “дискурс”
- •1.5.1. Текст як елементарна одиниця дискурсу
- •1.5.2. Диференційні ознаки та межі тексту
- •1.5.3. Теоретичне трактування понять “текст” і “дискурс”, “дискурс” і “мовлення”
- •1.5.4. Основні лінгвістичні категорії дискурсу як “тексту в ситуації”
- •1.6. Висновки до першого розділу
- •Розділ 2. Прагматико-семантична організація дискурсу
- •2.1. Прагматика дискурсу
- •2.1.1. Сутність концепції прагматики дискурсу
- •2.1.2. Втілення комунікативної інтенції у дискурсі
- •2.1.3. Прагматично детерміновані характеристики учасників дискурсу
- •2.1.4. Засоби прагматичної організації дискурсу
- •2.1.5. Прагматична структура дискурсу
- •2.1.6. Дискурс як прагматична модель дійсності
- •Характерні ознаки моделі віртуальної реальності*.
- •Актуальна
- •Дискурсивні модел
- •Реальност
- •Регулятивна
- •Ілюзорна
- •2.1.7. Дискурсні можливості мовної особистості та прагматичні стратегії їхньої реалізації
- •Форматор рефлексії (Юлія Мостова)
- •2.1.8. Аргументація як засіб відтворення ментальної моделі дійсності та метод досягнення прагматичних цілей дискурсу
- •Дискусія
- •2.2. Семантика дискурсу
- •2.2.1. Розвиток теорії семантики: від значення слова до значення дискурсу
- •2.2.2. Семантичні механізми породження дискурсу
- •2.2.3. Змістове поле дискурсу
- •2.2.4. Дискурсивні моделі як відображення семантичних модусів реальності
- •2.2.5. Семантичне розгортання дискурсу
- •2.2.6. Функціонально-семантичні категорії дискурсу
- •2.2.8. Евалюативність дискурсу: семантична актуалізація оцінності та ціннісні домінанти
- •1. Автор-спостерігач 2. Коментатор
- •2.3. Висновки до другого розділу
- •Розділ 3. Мовна репрезентація дискурсу (лінгвістичні особливості та жанрові форми політичного дискурсу у сучасному інформаційному просторі України)
- •Політична мова як відображення політичної діяльності
- •3.1.1. Основні підходи до аналізу мовної репрезентації політичної діяльності
- •3.1.2. Мовне втілення теми у політичному дискурсі
- •3.1.3. Мовна опозиція як дискурсивний чинник
- •3.1.4. Лексико-фразеологічна характеристика сучасного політичного дискурсу
- •3.1.5. Неоднозначність та езотеричність політичного мовлення
- •З містова невизначеність
- •3.1.6. Молодіжний тезаурус політичного дискурсу
- •Поняття “політика”.
- •Комунікативна цінність (частотність уживання) запропонованих політичних понять у середовищі студентської молоді.
- •3.1.7. Новий стилістичний канон у мові політики
- •3.2. Жанрова палітра сучасної політичної преси
- •3.2.1. Дискурсні можливості та особливості інтерв’ю з політиком
- •1. За характером інформації:
- •2. За типом інтеракції:
- •3. За фактуально-часовою спрямованістю:
- •4. За типом комунікативної стратегії:
- •3.2.2. Гасло як жанр у функціональній структурі жанрового політичного простору в період передвиборчих кампаній
- •3.2.3. Сучасний політичний фольклор
- •3.3. Висновки до третього розділу
- •Висновки
- •Список використаних джерел
2.1.6. Дискурс як прагматична модель дійсності
З огляду на те, як співвідноситься сказане мовцем з реальністю, яку мету щодо відтворення цієї реальності він ставить і за яким принципом будується дискурс, що постає як результат мовленнєвої діяльності, спрямованої на відображення в той чи інший спосіб цієї реальності, можна, на нашу думку, виділити кілька основних прагматичних моделей дискурсу – модель-реалію, квазіреальну модель, модель-метаморфозу, модель-алегорію та категорійну модель. Розглянемо кожен тип докладніше.
Дискурсивні моделі реальності зазвичай мають, у тому чи іншому відношенні, тісний зв’язок із мовцем, котрий прагне якнайточніше виразити зміст, визначаючи його основні дейктичні параметри, прив’язані до головних точок відліку: особистості, місця й часу мовлення: я (ти, він) – тут (там) – зараз (тоді) – це (те) [282: 262]. Ця модель жорстко детермінована ситуацією, що управляє порядком опису подій, “веде” за собою мовця, головним принципом мовлення якого є прямий фактуальний об’єктивний виклад ситуації, котру він спостерігає або котра йому відома.
Цей найбільш поширений випадок прямого фактуального викладу зазвичай і розглядають теоретики дискурсу (рис. 2.1).
Зображувана дійсність
мовець
Осмислення
інформації
Дискурсивні моделі
Рис. 2.1. Дискурсивна модель реальності.
Можна виділити, насамперед, два різновиди реальної моделі: модель сьогодення – актуальну, і модель минулого, що викликається в пам’яті, – евокативну (ці моделі лежать в основі таких жанрів ЗМК, як інтерв’ю, інформація, репортаж).
Третій різновид цієї ж моделі – модель віртуальної реальності, що має екстраполяційний чи гіпотетичний характер. Зазначимо, що вона може бути орієнтована як на опис майбутнього, так і на опис минулого і навіть невидимого теперішнього. Тут вступають “модальні” оператори (може бути, можливо, ймовірно, повинно бути, отже та ін.). Замість конкретного дейксису тут можливі різні невизначеності (хтось, десь, коли-небудь, що-небудь, який-небудь та ін.). Модель набуває характеру міркування. Але це міркування практичне: мовець, як і раніше, йде за логікою відомих йому обставин і закономірностей у розвитку подій, свого досвіду; тільки на їхній основі, використовуючи (нерідко й надто категорично) квантори типу всі, завжди, усюди, іноді, деякі тощо, автор робить свої висновки, нічого не вигадуючи. Модель-екстраполяція породжує тривіальні змісти.
Прикладами використання такої моделі можуть бути перші повідомлення у пресі про терористичний акт у США. Розглянемо кілька публікацій на цю тему: “Хто це зробив?”; “Terror – значить жах”; “Світ на межі. А Україна з краю?” (вихідні дані – див. прим. до табл. 2.1). У першому з аналізованих випадків уже за самою назвою та датою виходу матеріалу можна зрозуміти, що тут мова йде про можливість причетності різних терористичних угруповань до трагічних подій 11 вересня у США, а оскільки на 13 вересня (точніше – на 12, враховуючи час на підготовку матеріалу і випуск газети) майже нічого конкретного відомо не було, газета, аби випадково не звинуватити безвинних, використала модель віртуальної реальності. У цій та інших названих публікаціях наявні всі наведені нами у попередньому абзаці характерні ознаки моделі віртуальної реальності (табл. 2.1).
Таблиця 2.1