72. Статистичні та динамічні методи екстрагування лікарської рослинної сировини.

73. Промислові способи рекуперації, регенерації розчинників. Формули

• та правила розведення спирту.X × a = p × b,

• де, X - кількість міцного спирту;

• a — концентрація міцного спирту;

• р - кількість спирту необхідної концентрації;

• b — необхідна концентрація.

• У випадку розведення слабкими спиртами формула приймає вигляд:

• X × (а - с) = р × (b - с),

• де, с — концентрація слабкого спирту.

• Розрахунки можуть бути проведені за правилом «зірочки»:

• b-с — кількість міцного розчину

• a-b — кількість розбавника

• a-c — кількість розчину необхідної концентрації

74. Промислові способи отримання ферментних препаратів.

75. Визначення концентрації спирту в настойках за дфу.

76. Біогенні стимулятори. Продуценти біогенних стимуляторів. Біостимуляція рослинних тканин. Біогенні стимулятори (грец. bios - життя + genneo створювати) - це біологічно-активні речовини, які утворюються в результаті біохімічних змін у ізольованих тваринних і рослинних тканинах у процесі їх пристосування до несприятливих умов існу­вання. До головних чинників, що спричиняють утворення біостимуляторів, належать: низька температура (2—4 °С вище нуля); зберігання в темряві (частин рослин); інтенсивна робота м’язів; опромінення рентгенівськими променями.

Біогенні стимулятори, введені у «великий» організм (шляхом пересадок законсервованих тканин або ін’єкцій екстрактів), активізують у ньому життєві процеси. Посилюючи обмін речовин, вони підвищують фізіологічні функції організму; у разі захворювання організму підвищують його опірність і регенеративні властивості, сприяють видужанню.

Лікування різних захворювань препаратами біогенних стимуля­торів - називається тканинною терапією. ЇЇ основоположником є вітчизняний вчений акад. В.П.Філатов (м. Одеса). Ідея тканинної терапії виникла при розробці проблеми пересаджування рогівки ока для відновлювання зору ще у 1933 році.

У основі тканинної терапії лежать такі основні теоретичні положення :

• тканини, відділені (ізольовані) від організму і поміщені у несприятливі умови, піддаються біохімічній перебудові, тобто в них утворюються речовини, які стимулюють біохімічні процеси (біогенні стимулятори). Однак, слід зауважити, що біогенні стимулятори можуть виникати і у цілісних живих організмах ;

• при введенні у хворий організм біогенні стимулятори активізують фізіологічні процеси, підвищуючи тим самим опірність і регенеративну здатність організму ;

• біогенні стимулятори не мають видової і гістологічної специфічнос­ті. Різні тваринні і рослинні тканини, за однакових умов, можуть виробляти і накопичувати однакові речовини;

• хімічний склад біостимуляторів кінцево не встановлений. За природою вони є небілковими речовинами. Складаються з комплексу сполук (дикарбонових кислот, оксікислот, ненасичених ароматичних кислот з великою молекулярного масою та ін.);

• біостимулятори утворюються під впливом таких факторів як низька температура (+2+4°С), темнота, хімічні агенти, променева енергія, травматичні пошкодження, рентгенівське і ультрафіолетове опромінення та ін,;

• біогенні стимулятори є стійкими при нагріванні, витримуючи стерилізацію при 120°С протягом 1 години, розчинні у воді і перегоняються з водяною парою.

Класифікація, характеристика, способи стандартизації лікарських препаратів біогенних стимуляторів.

Найчастіше лікарські препарати біогенних стимуляторів класифікують за джерелом їх одержання:

1. біомінерального походження (ФІБС, пелоідин, пелоідодистилят, торфот, гумізоль);

2. біологічного походження (суспензія і екстракт плаценти, плазмол)

3. рослинного походження (екстракт алое, сік каланхое, біосед).

Основне промислове виробництво лікарських препаратів біо­генних стимуляторів в Україні зосереджено на Одеському заводі «Біостимулятор» (екстракт алое, ФіБС, пелоідин, пелоідо дистилят, торфот, суспензія та екстракт плаценти), а також на Львівському підприємстві лікарських препаратів «Львівлікпрепарати» (плазмол).

Стандартизація лікарських препаратів біогенних стимуляторів

Хімічний склад біогенних стимуляторів є дуже різноманітний і повністю не встановлений. Тому стандартизують лікарські препарати біогенних стимуляторів за показниками, які не є визначальними для фармакологічної дії:

• значенням рН;

• питомою густиною;

• інколи вмістом азоту і т.і.

Ідентичність препаратів і кількісне визначення основних груп біологічно-активних сполук проводять індивідуально для кожного окремого препарату згідно НТД.

77. Максимально очищені препарати із рослинної сировини. Способи очистки. Суть діалізу та висолювання.

78. Способи отримання та обладнання при виробництві ферментних препаратів.

79. Назвіть способи інтенсифікації процесу екстрагування біологічно активних речовин із рослинної сировини. Екстрагування з пульсацією рідини у зовнішньому шарі.

80. Перерахуйте способи висушування витяжок, які містять термолабільні речовини. Будова та принцип роботи розпилювальної сушарки.

81. Типи сушарок, які використовуються для сушіння вологих гранул. Характеристика апарату для отримання гранул в псевдозрідженому шарі.

82. Способи отримання витяжок при виробництві рідких екстрактів.

83. Характеристика конвективних та контактних сушарок.

84. Теплоносії. Види теплообмінників.

85. Перелічіть сушильні апарати для фітохімічного виробництва. Принцип роботи сублімаційної сушарки.

86. Перерахуйте способи отримання витяжок для виробництва сухих екстрактів. Фактори, які впливають на процес екстракції біологічно активних речовин.

87. Класифікація мазевих основ. Обладнання для їх обробки.

88. Стадії промислового виробництва супозиторіїв. Вимоги до їх упаковки та зберігання.

89. Стандартизація мазей.

90. Що таке гомогенізація дисперсійних систем? Характеристика гомогенізаторів які використовуються у виробництві суспензій та емульсій.

91. Технологічні особливості виробництва стерильних суспензій для ін'єкцій. Апаратура, яка використовується для їх виробництва.

92. Обладнання, яке використовується для приготування м'яких лікарських форм (мазей) на стадії гомогенізації.

93. Оцінка якості медичних капсул.Капсули контролюють за такими показниками якості: зовнішній вигляд, ідентифікація, однорідність маси, однорідність вмісту, супутні домішки, розчинність, розпадання, втрата в масі під час висушування, мікробіологічна чистота, кількісне визначення. Капсули повинні мати гладку поверхню без ушкоджень і видимих повітряних і механічних включень. Ідентифікація. Проводять визначення наявності всіх діючих речовин і антимікробних консервантів, що входять до складу препарату. Вміст діючої речовини в капсулі. Якщо немає інших указівок в окремій статті, відхилення у вмісті діючих речовин при дозуванні менше 1 мг мають складати ±15 %, від 1 до 10 мг - ±10 %, від 10 до 100 мг - ±7,5 % та від 100 мг і більше - ±5 %. У м’яких капсулах, вміст яких являє собою масла або масляні розчини, додатково контролюють кислотне і перекисне числа. Однорідність маси для одиниці дозованого лікарського засобу. Проводиться згідно з методикою ДФУ (п. 2.9.5, с. 157). Допустиме відхилення не повинно перевищувати 10 % при середній масі менше 300 мг і 7,5 % для капсул із середньою масою 300 мг і більше. Однорідність вмісту. Проводиться згідно з методикою ДФУ (п. 2.9.6, с. 158). Препарат відповідає вимогам, якщо вміст не більше як в одній однодозовій одиниці виходить за межі 85—115 % і в жодній одиниці не виходить за межі 75—125 % від середнього вмісту в препараті. Розпадання. Тверді і м’які капсули мають витримувати випробування на розпадання таблеток або капсул, метод якого наведений у ДФУ (п. 2.9.1, с. 151). Розчинність. Випробування може бути проведене для підтвердження відповідного вивільнення діючої речовини або речовин одним із способів, описаних у статті ДФУ тест «Розчинення» для твердих дозованих форм (п. 2.9.3, с. 153—157). Якщо проводять випробування за показником «Розчинність», випробування на «Розпадання» не вимагається. Упаковка і маркування. Капсули повинні випускатися в щільно закритій упаковці, яка захищає від дії вологи. Поверхня капсули може бути маркована. На упаковці зазначають назву всіх антимікробних консервантів, що входять до складу. Зберігання. Капсули слід зберігати в щільно закупорених контейнерах при температурі не вище 30 °С або відповідно до вказівки нормативно-технічної документації на препарат.