39. Промислове виробництво ректальних лікарських форм.

40. Сутність процесу гранулювання. Випадки при яких порошкоподібні речовини гранулюються до таблетування.

При незадовільних технологічних властивостях порошкоподібних мас, а саме - поганої пресованості і сипкості, для забезпечення необхідної якості таблеток необхідно заздалегідь провести грануляцію. Гранулювання — цілеспрямоване укрупнення частинок, тобто - процес перетворення порошкоподібного матеріалу в зерна певної величини., що необхідно для: 1) поліпшення сипкості таблетованої суміші, 2) поліпшення пресованості, 3) запобігання розшаруванню, 4) забезпечення точності дозування, 5) зменшення запиленості робочих приміщень.

Сухе гранулювання застосовується в тих випадках, коли лікарські порошки в присутності води й у процесі сушіння змінюють свої властивості або розкладаються, або для зволоження потрібна значна кількість дорогого розчинника. Цей метод заснований на пресуванні порошку у формі пластин або брикетів з наступним їхнім здрібнюванням до гранул потрібного розміру. Такий метод використовують для гранулювання термолабільних речовин і речовин, що розкладаються в присутності води. Зчеплення часток речовин досягається шляхом додавання невеликих кількостей сполучних агентів (поліетиленгліколь, полівінілпірролідон і ін.) та дії високого тиску. Звичайно сухе гранулювання виробляється з використанням горизонтальних металевих валків, стислих пружинами або гідравлічним поршнем. Матеріал продавлюється між ними у вигляді безперервної смужки, що потім подрібнюється до одержання гранул потрібної величини. Для сухого гранулювання використовується також черв'ячний екструдер, у якому матеріал продавлюється через отвори й розламується на шматки, і валковий екструдер, у якому матеріал стискується між валками-роликами й з великою силою продавлюється через отвори.

Грануляція необхідна для поліпшення сипкості таблетованої маси, яке відбувається внаслідок значного зменшення сумарної

поверхні частинок при їх злипанні в гранули і, отже, зменшення тертя, що виникає між цими частинками під час руху. Розшару-

вання багатокомпонентної порошкоподібної суміші відбувається за рахунок різниці в розмірах частинок і значеннях питомої густини лікарських і допоміжних компонентів, що входять у її склад. Таке розшарування можливе при різних вібраціях таблеткової машини або її лійки. Розшарування таблетованої маси — це небезпечний і неприпустимий процес, який спричиняє в деяких випадках майже повне виділення компонента з найбільшою питомою густиною із суміші і порушення її дозування. Грануляція запобігає цій небезпеці, оскільки в її процесі відбувається злипання частинок різного розміру і питомої густини. Утворений при цьому гранулят, за умови одержання гранул однакових розмірів, набуває досить сталої насипної маси. Важливу роль відіграє також міцність гранул: міцні гранули менше схильні до стирання і мають кращу сипкість.

Способи грануляції поділяють на типи: 1) суха грануляція, або гранулювання розмеленням; 2) волога грануляція, або гранулювання продавленням; 3) структурна грануляція. 4). Гранулювання плавленням. 5). Сферонізація гранул.

Пресуємі речовини піддаються гранулюванню для: - ущільнення порошку, збільшення сипкості, зменшення зчеплення часток, - одержання таблеток однакового складу і маси. Це процес перетворення порошкоподібного матеріалу в зерна (крупинки) певної величини (від 0,3-0,6мм до 2мм).

41. Сутність розчинення -дифузійно-кінетичного процесу.Розчинення — дифузійно-кінетичний процес, який протікає при дотику речовини, що розчиняється, з розчинником. Стадії розчинення: 1. контактування поверхні твердого тіла з розчинником, що супроводжується змочуванням, адсорбцією й проникненням розчинника в мікропори часток твердого тіла; 2. взаємодія молекул розчинника із шарами речовини на поверхні розподілу фаз, що супроводжується сольватацією молекул або іонів і їхнім відривом; 3. перехід сольватованих молекул або іонів у рідку фазу; 4. вирівнювання концентрацій у всіх шарах розчинника.

Дифузійно-кінетичний тип розчинення, якщо значення коефіцієнта швидкості міжфазного і дифузійного пpоцесів порівнювані. На виробництві розчинення бажано пpоводити в кінетичній області, прискорюючи дифузійні пpоцеси пеpемішуванням рідкої фази. Однак для повільно- і важкорозчинних речовин міжфазний пpоцес відбувається навіть пpи інтенсивному пеpемішуванні. Змочування твеpдого тіла залежить від поляpності повеpхні та pозчинника. Гідpофільні і гідpофобні властивості повеpхні можуть змінюватися внаслідок адсоpбції повітря, вологи або домішок. Hа змочування і пpоникнення розчинника у поpи впливають також поpистість і шоpсткість повеpхні, наявність дефектів кpисталічних

ґраток й мікpотpіщин. Для кращого змочування і для запобігання адсоpбції здрібнення доцільно пpоводити в середовищі розчинника, іноді з додаванням повеpхнево-активних речовин. Вступаючи в контакт пpи змочуванні, молекули чи іони твеpдої фази і розчинника починають взаємодіяти, утворюючи відповідні сольвати або їх асоціати. У близьких за властивостями і стpуктуpою розчинних системах (наприклад сполуки гомологічного pяду або ізомери між собою майже не взаємодіють) властивості розчинених речовин і розчинника зберігаються, змінюється лише концентpація речовини в розчині і може змінитися агpегатний стан. Однак частіше між розчинником і поверхневими молекулами твеpдих тіл утворюються водневі зв’язки, відбувається міждипольна взаємодія. Це пpиводить до утворення сольватів, асоційованих комплексів із

pізним ступенем стійкості та до дисоціації комплексів і молекул на іони. У таких розчинах розчинна речовина і розчинник знаходяться в зміненому стані порівняно з початковим.

42. Класифікація сиропів. Способи отримання лікарських сиропів. Сиропи (ДФУ) — густі прозорі рідини, які містять одну або декілька діючих речовин, розчинених у концентрованих водних розчинах сахарози або інших цукрів. Сиропи залежно від складу поділяють на смакові та лікарські. Смакові сиропи використовують винятково як засоби для коригування смакових якостей основних лікарських речовин. До них відносять цукровий сироп, а також фруктово-ягідні сиропи. Крім того, цукровий сироп широко застосовується у таблетковому виробництві як клейова речовина для одержання гранулятів. Смакові сиропи виготовляють розчиненням цукру у воді, ягідних соках, що перебродили, або змішуванням харчових екстрактів вищої якості з цукровим сиропом. Цукровий сироп (Sirupus Sacchari). На фармацевтичних заводах і фабриках цукровий сироп готують у міднолуджених сироповарильних котлах із паровим обігрівом, обладнаних якірною мішалкою. При готуванні невеликих кількостей сиропів застосовують парові чавунні емальовані чаші. Цукровий сироп - це прозора, безбарвна або жовтавого кольору, густувата рідина, солодка на смак, без запаху, нейтральної реакції, густина якої — 1,308—1,315, а показник заломлення дорівнює 1,451—1,454. Зберігають цукровий сироп у наповнених доверху і добре закупорених склянках у прохолодному, захищеному від світла місці. Вишневий (Sirupus Cerasi) і малиновий сиропи (Sirupus Rubiidaei). Для їх приготування сировину сортують, відбирають зрілі й неушкоджені плоди, видаляють гілочки, листя і плодоніжки. Відсортовані ягоди за допомогою вальцьової дробарки перетворюють на кашкоподібну масу. Свіжі ягоди малини й вишні містять майже 82 % води, 10 % цукру і 2,7 % органічної кислоти (у перерахунку на яблучну кислоту). До їх складу входять також пектини, дубильні речовини та кислота аскорбінова. Лікарськи сиропи готують додаванням лікарських речовин, настойок, екстрактів до цукрового сиропу або розчиненням цукру в водних розчинах лікарських речовин, рослинних соках, витяжках із свіжої чи висушеної рослинної сировини. Алтейний сироп (Sirupus Althaeae). Готується змішуванням 2 частин сухого екстракту алтейного кореня з 98 частинами цукрового сиропу. Технологія приготування алтейного сиропу така: 4 частини здрібненого кореня настоюють (мацерація) протягом 4 год із 50 частинами води та 1 частиною 90 %-вого спирту (консервант). Витяжку проціджують, не віджимаючи залишку. Потім нагрівають 36 частин фільтрату і розчиняють у ньому 64 частини цукру, дають розчину закипіти (знімаючи піну), після чого упарюють до одержання 95 частин сиропу. В охолоджений сироп додають 5 частин спирту-консерванту. Алтейний сироп є густуватою прозорою рідиною жовтатого кольору зі слабким специфічним запахом, солодкою на смак. Густина його — 1,322—1,327. Вживається як відхаркувальний засіб у мікстурах. Зберігається в скляному посуді місткістю не більше 200 мл у прохолодному місці. Солодковий сироп (Sirupus Glycyrrhizae). Готується шляхом змішування 4 частин густого екстракту солодкового кореня при легкому нагріванні з 86 частинами цукрового сиропу, після чого додають 10 частин 90 %-вого спирту. Солодковий сироп є рідиною жовтувато-бурого кольору зі своєрідним смаком і запахом. Гущина його 1,29—1,31. Добре зберігається в прохолодному місці. Застосовується як відхаркувальний і легкий проносний засіб per os або в мікстурах. Пертусин (Pertussinum). Розчин складається з 12 частин рідкого екстракту тим’яну або чебрецю і 1 частини калію або натрію броміду в суміші з 82 частинами цукрового сиропу та 5 частинами 96 %-вого спирту. В емальований бак завантажують цукровий сироп і, перемішуючи, розчиняють у ньому калію бромід. Потім додають суміш рідкого екстракту і спирту, знову перемішують протягом 15 хв і залишають на 24 год. Після відстоювання рідину фільтрують крізь потрійний шар марлі і розливають у склянки. Пертусин — це темно-бура запашна рідина, солодка на смак. Густина його 1,22—1,27. Зберігається в прохолодному місці. Застосовується в дитячій практиці як відхаркувальний і пом’якшувальний кашель засіб при бронхітах і коклюші. Сироп шипшини (Sirupus fructum Rosae). Виробляється з водного концентрату та інвертованого цукрового сиропу (для стабілізації кислоти аскорбінової). В емальований сироповарильний

котел з паровим обігрівом і якірною мішалкою завантажують у відповідності з прописом, цукор та воду і після додавання ли-

монної (або виннокам’яної) кислоти нагрівають 30—40 хв при температурі 90 °С. За цей час приблизно 30 % цукру інвертується. Трохи охолоджений сироп насосом перекачують у фільтр-прес, фільтрат збирають у мірник, звідти сироп порціями переносять у змішувач, до якого подається концентрат шипшини. Після перемішування суміш перекачують насосом у збірник-мірник, з якого сироп потрапляє на фасування (апарат розливає його у скляний посуд по 100 і 200 г) та пакування. Препарат являє собою червоно-коричневу сиропоподібну рідину із присмаком і запахом, властивим плодам шипшини. Сухих речовин у ньому 71-73 %, аскорбінової кислоти - не менше 4 мг у 1 мл, цукру - не менше 50 %. Густина приблизно 1,37. Зберігається при температурі не вище 12 °С. Добова доза 1—3 чайні ложки при гіпо- та авітамінозах С у дитячій практиці. Амброксол (Ambroxolum). Сироп складається з 0,3 частини амброксолу гідрохлориду, 35 частин .О-сорбіту, 10 частин гліцерину, 2 частини спирту етилового 96 %-вого, 0,12 частини ніпагіну, 0,04 частини ніпазолу, 0,1 частини есенсії ароматичної, решта - вода очищена. Густина його 1,13—1,15, pH = 3,0...6,0. Фасують по 100 мл у флакони зі скломасси. Термін придатності 2 роки. Застосовується як муколітичний засіб. Кетотифен (Sirupus Ketotifeni). Складається з 0,0276 частини кетотифену фумарату, 35 частин .О-сорбіту, 0,2 частини кислоти лимонної, 0,6 частини натрію фосфату, 2 мл спирту етилового 96 %-вого, 0,1 частини ніпагіну, 0,02 частини ніпазолу, 0,1 частини есенсії ароматичної, решта - вода очищена. Застосовується як антигістамінний засіб для лікування бронхіальної астми, алергії.