14. Інформаційний потенціал

- Інформаційний потенціал - наявні та такі, що можуть бути мобілізовані обсяги інформаційних ресурсів, інформаційної техніки і технологій для створення власних і збирання, накопичення, обробки й використання різноманітних форм інформації для задоволення відповідних потреб суспільства. У політекономічному аспекті інформаційний потенціал - це відносини економічної власності між різними економічними суб’єктами з приводу створення власних, збирання, накопичення, обробки та використання різноманітних видів і форм інформації для задоволення потреб окремого індивіда, трудового колективу і суспільства.

15. Виробничий потенціал

Виробничо-технологічний потенціал - це наявні й приховані можливості підприємств щодо залучення та використання чинників виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції.

Україна є досить розвинутою індустріальною державою з потужною промисловою базою, однак у галузевій структурі переважають виробництва з видобутку та первинної переробки сировини. Основний капітал в Україні характеризується високим рівнем морального й фізичного зношування, що істотно обмежує нинішні можливості виходу країни на новий рівень економічного розвитку. Під час переходу до ринкової економіки 1990 - 2000 рр. Україна щороку втрачала в середньому 18,5% вартості знов утвореного капіталу й лише з 2000 р. спостерігається часткове відновлення раніше втрачених позицій (середньорічний темп зростання становить 7,1%) [8].

Про неефективність виробничого потенціалу нашої країни свідчить характеристика технологічної бази та її розвиток, для цього аналізуються шість технологічних укладів національної економіки. Найбільш передові технологічні уклади (п'ятий і шостий) у структурі національної економіки України становлять відповідно 5% і 1%.

16. Зовнішньо-економічний потенціал

1. Експортно-імпортні можливості та загрози

2. Міжнародне співробітництво та перспективи

3. Іноземні інвестиції

4. Ствоерення міжнародних спеці. Економічних зон

5. Міжнародні цільові програми та участь в них

Територіальний поділ праці — об'єктивний процес виробничої спеціалізації економічних районів чи країн і посилення міжрайонної або міждержавної кооперації, обміну спеціалізованою продукцією та послугами. Розрізняють дві форми територіального поділу праці: міжра­йонний — у межах однієї країни і міжнародний — між країнами.

Займаючи територію менше 1 % земної кулі, Україна має 5 % природних ресурсів світу. У системі міжнародного поділу праці Україна спеціалізується на

• виробництві машин (літаки, судна, ракетно-космічна техніка, тан­кобудування),

• продукції чорної металургії (залізна й марганцева руди, прокат),

• продукції АПК, особливо харчової (цукор, борошно, олія, м'ясо, молоко, овочеві консерви, кондитерські вироби),

• вироб­ництві хімікатів,

• цементу.

Незважаючи на спад виробництва сільськогосподарської про­дукції, у т.ч. й зерна, Україна вже нині вступила в конкурентну бо­ротьбу за її збут на світовому ринку.

Основними імпортерами зерна нині є 20 держав світу.