- •Розділ 1. Наукові основи не
- •1. Не як соц.-економічне явище і наукова дисципліна.
- •2. Передумови формування не
- •3. Основні економ. Показники не
- •4. Моделі не
- •5. Особливості формування та розвиток не в Україні.
- •Розділ 2. Економічні теорії та базисні інститути не
- •6. Сучасні економічні теорії, тенденції розвитку економічної думки.
- •7. Інститути не
- •8. Вплив інститутів на розвиток не
- •9. Корпоративний лобізм.
- •Розділ 3. Характеристика економічного потенціалу не
- •10. Поняття і склад потенціалу не
- •11. Природо-ресурсний потенціал
- •12. Демографічний і трудовий потенціал
- •13. Науково-технічний потенціал
- •14. Інформаційний потенціал
- •15. Виробничий потенціал
- •16. Зовнішньо-економічний потенціал
- •17. Екологічний потенціал
- •Розділ 4. Господарська система не
- •18. Елементи нац. Господарської системи та їх взаємодія.
- •19. Поняття господарської системи не і господарського механізму.
- •20. Рівні господарського механізму.
- •Розділ 5. Інфраструктура не
- •21. Поняття інфраструктури
- •22. Виробнича інфраструктура.
- •23. Соціальна інфраструктура.
- •24. Ринкова інфраструктура.
- •Розділ 6. Програмування не
- •25. Сутність державного програмування
- •26. Структура нац. Програми
- •27. Види програм
- •28. Цільові комплексні програми розвитку не
- •29. Програми економічного і соціального розвитку.
- •30. Міжнародні програми.
- •Розділ 7. Прогнозування не
- •31. Прогноз не і його формування
- •32. Класифікація прогнозів
- •33. Державний прогноз економ. І соц. Розвитку не
- •Розділ 8. Економічна безпека не
- •34. Система нац. Економічних інтересів
- •35. Поняття економічної безпеки не
- •36. Теорія потенціальних конфліктів
- •37. Принципи забезпечення економічної безпеки (еб) Укр.
- •38. Загрози еб України
- •39. Складові еб України
- •40. Ризики не
- •Розділ 9. Теоретичні основи сталого розвитку не
- •41. Концепція сталого розвитку (кСтР)
- •42. Необхідність реалізації кСтР в Україні
- •43. Зміст поняття сталого розвитку: економічний, соціальний та економічний вимір.
- •44. Нова парадигма СтР.
- •45. Показники Ст.Р.
- •46. Принципи Ст.Р.
- •47. Етапи Ст. Р.
- •Розділ 10. Не і світове господарство (сг)
- •49. Сг і його риси
- •50. Глобалізація світового простору
- •51. Класифікація країн сг
- •52. Організація зв’язків не і сг
- •53. Міжнародний поділ праці
- •54. Україна і сг.
- •16. Основи формування господарського комплексу
- •17. Обґрунтування галузевого розміщення виробництва.
- •18. Чинники формування територіальних міжгалузевих комплексів
- •19. Оцінка господарського використання території.
- •21(23). Типи та способи економічного зростання
- •22. Циклічність економічного розвитку.
- •24. Фактори економічного зростання
- •25.Економічний розвиток і економічне зростання як категорії національної економіки.
- •26. Теорія економічного зростання.
- •27, 28. Якісні і кількісні характеристики економічного зростання.
- •Ввп0/чол – валовий внутрішній продукт у розрахунку на душу населення базового періоду, грн.
- •29. Динамічні характеристики економічного зростання.
- •30. Підходи до перспектив економічного зростання.
- •31.Ринковий механізм регулювання національної економіки
- •Функції ціни як інструмента ринкового регулювання національної економіки.
- •33. Попит і пропозиція як інструменти ринкового регулювання національної економіки.
- •Конкуренція як інструмент ринкового регулювання національної економіки.
- •35.Сутність корпорації.
- •36. Сучасні форми корпоративних структур.
Розділ 2. Економічні теорії та базисні інститути не
6. Сучасні економічні теорії, тенденції розвитку економічної думки.
1. Меркантилісти
2. Класична політ. Економія
3. Фізіократи
4. Марксизм
Сучасні:
5. Неокласичний напрям
6. Монетаризм
7. Кейнсіанство
8. Неокласичний синтез - cуть синтезу полягала в тім, що залежно від стану економіки пропонувалось використовувати або кейнсіанські методи регулювання, або рецепти економістів, які стояли на позиціях обмеження втручання держави в економіку та вважали найліпшими регуляторами грошово-кредитні механізми, що діють за умов вільного ринку, забезпечуючи рівновагу між попитом і пропозицією, виробництвом і споживанням
9. Інституціоналізм- напрям сучасної економічної думки, об'єктами дослідження якого є певні інститути (корпорація, держава, профспілки), а також правові, психологічні та морально-етичні аспекти. Ці інститути, на думку представників інституціоналізму, — рушійні сили розвитку суспільства. Теоретики інституціоналізму критикували вади традиційної економічної школи за відрив від соціальних проблем, виступали за соціологізацію економічної науки. Теоретики-інституціоналісти враховують такі нові явища сучасного суспільства, як планування і прогнозування, розширення внутрішнього ринку за допомогою орієнтації на масове споживання.
7. Інститути не
Суспільні інститути - це такі його елементи, підсистеми та взаємозв'язки між ними, що визначають увесь історичний хід даного суспільства.
Інститути національної економіки - це ключові елементи будь-якої економічної системи; механізми упорядкування економічних дій, що становить сутнісну основу економічної системи суспільства. Це поняття ширше за "господарський механізм", оскільки відображає не лише форми і способи регулювання та управління економічними процесами, а й способи поєднання ресурсів у суспільному виробництві товарів та послуг на принципах виконання інститутами в суспільстві певних, лише їм притаманних ролей та функцій. Іншими словами, система інститутів економіки у їх взаємодії та розвитку і є економічна система суспільства.
Поняття "інститут" еволюціонувало від його розуміння як стійких звичаїв мислення (Т. Веблен), правил гри (Т. Парсонс, О. Уільямсон), мовних символів, традицій і права (У. Гамільтон, Дж. Ходжсонс), організацій (Д. Лафт) до їх розуміння як закріплених правом та організаціями звичаїв, норм і традицій, що становлять основу упорядкованого розвитку елементів та підсистем певного суспільства.
До основних базових інститутів економіки представники інституціоналізму відносять працю, владу, власність та управління. Вони є спільними для усіх економік, проте конкретні форми їх прояву (у кількісному та якісному вираженні) можуть видозмінюватись і впливати на формування різних моделей національної економіки.
Комбінація базових економічних інститутів - це формування елементів, складних підсистем господарської системи та взаємозв'язків між ними в кожному конкретному суспільстві. Взаємодія та згрупування базових економічних інститутів формує інституціональну матрицю суспільства із здатністю до саморозвитку і само підтримки, що є підсистемою суспільства поряд з політичною, соціальною, технологічною, демографічною та екологічною суспільними підсистемами.
До інституціональних елементів національної господарської системи відносять: підприємства, робітників, фірми, домогосподарства - мікрорівень національної економіки. У кожному з цих елементів тісно переплітаються праця, управління, власність та влада, формуючи скелет кожного з елементів.
Інституціональні підсистеми національної економіки можна розподілити на два рівні: підсистеми першого і другого порядку. До підсистем першого порядку відносять галузі, сфери суспільного виробництва - мезорівень господарської системи суспільства. А до другої - законодавство, ринок, державу, ринкову інфраструктуру як систему забезпечення реалізації інтересів суб'єктів господарювання, надфірмові утворення, господарський механізм їхньої координації - макрорівень національної економіки.
Ще однією важливою складовою інституційного поля національної економіки є норми, традиції, принципи, звичаї, соціально-психологічні особливості нації (ментальність, характер). Наприклад, принципи ведення господарської діяльності, свободи у виборі поля діяльності усіма членами суспільства, традиції ведення справ, культура ділової поведінки, дотримання засад демократичного соціально-економічного розвитку, слідування визначеним правилам звітності тощо. Вони стоять над організаційними формами, що вказані вище, і ставлять їх у залежність від себе. І формальні і неформальні інституційні обмеження ведуть до утворення цілком визначених організацій, що структурують взаємодію в суспільстві.
До інститутів національної економіки також відносять податки, грошову систему, доходи, планування, виробництво, обмін, розподіл, споживання тощо, оскільки вони виступають конкретними формами прояву базових економічних інститутів.
Взаємодії базових економічних інститутів у рамках економічної підсистеми певного суспільства визначає основні інститути національної економіки, в яких відбуваються ці взаємодії. До них, окрім зазначених вище, можна віднести: економічний потенціал держави, господарський механізм регулювання, особливості державного устрою, традиції, менталітет, характер нації, господарські комплекси та галузі економіки, стратегію економічного і соціального розвитку держави, особливості реалізації планування та прогнозування розвитку економіки, специфіку входження та місце країни у світовому господарстві, забезпечення безпеки національної економіки в умовах посилення глобалізації та інтеграції економічних відносин та ін.