- •Розділ 1. Наукові основи не
- •1. Не як соц.-економічне явище і наукова дисципліна.
- •2. Передумови формування не
- •3. Основні економ. Показники не
- •4. Моделі не
- •5. Особливості формування та розвиток не в Україні.
- •Розділ 2. Економічні теорії та базисні інститути не
- •6. Сучасні економічні теорії, тенденції розвитку економічної думки.
- •7. Інститути не
- •8. Вплив інститутів на розвиток не
- •9. Корпоративний лобізм.
- •Розділ 3. Характеристика економічного потенціалу не
- •10. Поняття і склад потенціалу не
- •11. Природо-ресурсний потенціал
- •12. Демографічний і трудовий потенціал
- •13. Науково-технічний потенціал
- •14. Інформаційний потенціал
- •15. Виробничий потенціал
- •16. Зовнішньо-економічний потенціал
- •17. Екологічний потенціал
- •Розділ 4. Господарська система не
- •18. Елементи нац. Господарської системи та їх взаємодія.
- •19. Поняття господарської системи не і господарського механізму.
- •20. Рівні господарського механізму.
- •Розділ 5. Інфраструктура не
- •21. Поняття інфраструктури
- •22. Виробнича інфраструктура.
- •23. Соціальна інфраструктура.
- •24. Ринкова інфраструктура.
- •Розділ 6. Програмування не
- •25. Сутність державного програмування
- •26. Структура нац. Програми
- •27. Види програм
- •28. Цільові комплексні програми розвитку не
- •29. Програми економічного і соціального розвитку.
- •30. Міжнародні програми.
- •Розділ 7. Прогнозування не
- •31. Прогноз не і його формування
- •32. Класифікація прогнозів
- •33. Державний прогноз економ. І соц. Розвитку не
- •Розділ 8. Економічна безпека не
- •34. Система нац. Економічних інтересів
- •35. Поняття економічної безпеки не
- •36. Теорія потенціальних конфліктів
- •37. Принципи забезпечення економічної безпеки (еб) Укр.
- •38. Загрози еб України
- •39. Складові еб України
- •40. Ризики не
- •Розділ 9. Теоретичні основи сталого розвитку не
- •41. Концепція сталого розвитку (кСтР)
- •42. Необхідність реалізації кСтР в Україні
- •43. Зміст поняття сталого розвитку: економічний, соціальний та економічний вимір.
- •44. Нова парадигма СтР.
- •45. Показники Ст.Р.
- •46. Принципи Ст.Р.
- •47. Етапи Ст. Р.
- •Розділ 10. Не і світове господарство (сг)
- •49. Сг і його риси
- •50. Глобалізація світового простору
- •51. Класифікація країн сг
- •52. Організація зв’язків не і сг
- •53. Міжнародний поділ праці
- •54. Україна і сг.
- •16. Основи формування господарського комплексу
- •17. Обґрунтування галузевого розміщення виробництва.
- •18. Чинники формування територіальних міжгалузевих комплексів
- •19. Оцінка господарського використання території.
- •21(23). Типи та способи економічного зростання
- •22. Циклічність економічного розвитку.
- •24. Фактори економічного зростання
- •25.Економічний розвиток і економічне зростання як категорії національної економіки.
- •26. Теорія економічного зростання.
- •27, 28. Якісні і кількісні характеристики економічного зростання.
- •Ввп0/чол – валовий внутрішній продукт у розрахунку на душу населення базового періоду, грн.
- •29. Динамічні характеристики економічного зростання.
- •30. Підходи до перспектив економічного зростання.
- •31.Ринковий механізм регулювання національної економіки
- •Функції ціни як інструмента ринкового регулювання національної економіки.
- •33. Попит і пропозиція як інструменти ринкового регулювання національної економіки.
- •Конкуренція як інструмент ринкового регулювання національної економіки.
- •35.Сутність корпорації.
- •36. Сучасні форми корпоративних структур.
16. Основи формування господарського комплексу
До основних факторів формування господарського комплексу національної економіки слід віднести:
економіко-географічне положення;
природно-ресурсний потенціал;
трудоресурсний потенціал;
історія розвитку і рівень господарського освоєння території.
Господарський комплекс України виник на основі соціально-економічного розвитку, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. Для нього є характерним:
наявність потужної промислової та агропромислової ланки;
активна участь у міжнаціональному територіальному поділі праці;
надмірно високий рівень зосередження промисловості у промислових агломераціях;
паритетність промислового і агропромислового виробництв в більшості областях;
екстенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва з недосконалими системами землеробства;
недостатній розвиток рекреаційного комплексу, що не відповідає значному рекреаційному потенціалу країни;
наявність розгалуженої транспортної системи, що має міжнародне значення;
недостатній розвиток ринкової, виробничої, соціальної та екологічної інфраструктури;
застарілість технологій, зношеність основних виробничих фондів, слабкий розвиток інноваційної складової;
низька забезпеченість паливно-енергетичними, лісовими, водними ресурсами;
недостатнє використання потужностей сировинної бази (в т.ч. відходів), зокрема в будівництві.
17. Обґрунтування галузевого розміщення виробництва.
Досліджуючи механізми формування регіональної структури виробництва, можна відстежити такі тенденції:
Розвиток галузей, де найефективніше розвинені малі форми організації на основі приватної власності (сфера обслуговування, сільське господарство, легка, харчова промисловість тощо), відбувається під впливом ринкових важелів: попиту, пропозиції, конкуренції і ціни. Функції держави зводяться до регулювання ринкових процесів.
Розміщення і розвиток підприємств базових галузей економіки, таких як паливно-енергетичний комплекс, гірничодобувна промисловість, металургія, деякі галузі машинобудування і хімічної промисловості потребує економічного обґрунтування.
Процес економічного обґрунтування галузевого розміщення виробництва складається з таких етапів [4]:
Аналіз сучасного розвитку і розміщення галузі. На цьому етапі виявляють диспропорції в розвитку і розміщенні виробництва та визначають шляхи їх усунення. При цьому враховують показники:
забезпечення сировинними ресурсами;
обсяг виробництва продукції в натурі;
матеріаломісткість і енергомісткість;
вартість основних фондів
фінансове становища галузі або окремих підприємств, інвестиційних можливостей тощо.
Визначення основних умов і чинників розвитку галузі та окремих підприємств на перспективу. На цьому етапі досліджують:
потребу ринку в певній продукції;
виробничо-технічні особливості та рівень науково-технічного прогресу галузі;
ресурсний чинник.
траснпортно-споживчий чинник; одним з методів вивчення цього фактору є виробничо-збутове зонування – визначення економічних меж рівнозначних виробничо-транспортних витрат.
Вибір варіантів і визначення оптимального варіанта розміщення галузі.