16. Основи формування господарського комплексу

До основних факторів формування господарського комплексу національної економіки слід віднести:

• економіко-географічне положення;

• природно-ресурсний потенціал;

• трудоресурсний потенціал;

• історія розвитку і рівень господарського освоєння території.

Господарський комплекс України виник на основі соціально-економічного розвитку, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. Для нього є характерним:

• наявність потужної промислової та агропромислової ланки;

• активна участь у міжнаціональному територіальному поділі праці;

• надмірно високий рівень зосередження промисловості у промислових агломераціях;

• паритетність промислового і агропромислового виробництв в більшості областях;

• екстенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва з недосконалими системами землеробства;

• недостатній розвиток рекреаційного комплексу, що не відповідає значному рекреаційному потенціалу країни;

• наявність розгалуженої транспортної системи, що має міжнародне значення;

• недостатній розвиток ринкової, виробничої, соціальної та екологічної інфраструктури;

• застарілість технологій, зношеність основних виробничих фондів, слабкий розвиток інноваційної складової;

• низька забезпеченість паливно-енергетичними, лісовими, водними ресурсами;

• недостатнє використання потужностей сировинної бази (в т.ч. відходів), зокрема в будівництві.

17. Обґрунтування галузевого розміщення виробництва.

Досліджуючи механізми формування регіональної структури виробництва, можна відстежити такі тенденції:

1. Розвиток галузей, де найефективніше розвинені малі форми організації на основі приватної власності (сфера обслуговування, сільське господарство, легка, харчова промисловість тощо), відбувається під впливом ринкових важелів: попиту, пропозиції, конкуренції і ціни. Функції держави зводяться до регулювання ринкових процесів.

2. Розміщення і розвиток підприємств базових галузей економіки, таких як паливно-енергетичний комплекс, гірничодобувна промисловість, металургія, деякі галузі машинобудування і хімічної промисловості потребує економічного обґрунтування.

Процес економічного обґрунтування галузевого розміщення виробництва складається з таких етапів [4]:

1. Аналіз сучасного розвитку і розміщення галузі. На цьому етапі виявляють диспропорції в розвитку і розміщенні виробництва та визначають шляхи їх усунення. При цьому враховують показники:

   • забезпечення сировинними ресурсами;

   • обсяг виробництва продукції в натурі;

   • матеріаломісткість і енергомісткість;

   • вартість основних фондів

   • фінансове становища галузі або окремих підприємств, інвестиційних можливостей тощо.

2. Визначення основних умов і чинників розвитку галузі та окремих підприємств на перспективу. На цьому етапі досліджують:

• потребу ринку в певній продукції;

• виробничо-технічні особливості та рівень науково-технічного прогресу галузі;

• ресурсний чинник.

траснпортно-споживчий чинник; одним з методів вивчення цього фактору є виробничо-збутове зонування – визначення економічних меж рівнозначних виробничо-транспортних витрат.

Вибір варіантів і визначення оптимального варіанта розміщення галузі.