32. Функції ціни як інструмента ринкового регулювання національної економіки.

Функції ціни:

• Вимірювальна - за допомогою цін продавець здатен спрогнозувати суму свого прибутку за виготовлене благо, а покупець – визначити необхідну для отримання блага суму витрат.

• Порівняльна – полягає у тому, що за допомогою цін можна порівнювати цінності і корисність різних товарів, визначати внесок товаровиробників та робітників у виготовлення даного товару.

• Обліку - ціна відображає усі необхідні дані про товар: матеріально-речовий внесок, внесок людської праці, якісні показники тощо. Дана функція дає реальну можливість прогнозувати, контролювати процеси суспільного виробництва на усіх його стадіях.

• Засіб розподілу – рівень цін допомагає диференціювати за різними показниками суб’єктів господарювання та споживачів, а також визначати кількісні та якісні параметри використання та виробництва благ, необхідних суспільству, окремим його групам та індивідам.

• Інформаційна – ціна несе у собі інформаційні потоки про необхідність тих чи інших благ, ресурсів різним агентам ринку, про можливі канали їх руху, і, таким чином, веде до збалансування пропорцій в національній економіці.

• Стимулююча (стримуюча) – ціни здатні активізувати виробничі процеси або гальмувати їх в залежності від ринкової кон’юнктури. Так, чим вища ціна, тим більше товаровиробник готовий виробляти певне благо і просувати його на ринок. Тут діє механізм бажання отримати більший дохід і прибуток за рахунок збільшення, в першу чергу, витрат власної праці.

• Соціальна – ціна показує рівень та обсяги споживання товарів та послуг, рівень заощаджень і напрямки руху товарних та грошових потоків в національній економіці.

• Обмежуюча – ціни здатні обмежувати попит споживачів і виробництво.

Функції ціни об’єктивуються і простежуються у її тісній взаємодії з інструментами попиту і пропозиції – майже всі економічні проблеми зводяться до проблем врівноваження взаємовідносин між попитом і пропозицією за допомогою цінового механізму.

33. Попит і пропозиція як інструменти ринкового регулювання національної економіки.

Попит – це платоспроможна потреба або ж та кількість товарів і послуг, яку хочуть і можуть придбати покупці за певною ціною протягом певного періоду. Кількість товарів прийнято називати обсягом попиту.

Закон попиту: Обсяг попиту скорочується зі зростанням ціни і зростає зі зниженням ціни. Тобто споживач при зниженні цін здатен і бажає купувати більше товарів, а зі збільшенням цін на них він здатен обмежувати свої бажання щодо купівлі даного товару

Реакцію споживачів на зміну ціни та вказаних факторів характеризує еластичність попиту

Пропозиція – це така кількість товарів і послуг, яку товаровиробники готові продати на певному ринку за певного рівня цін у конкретний період.

За інших рівних умов зростання ціни товару веде до збільшення обсягів продукції, яку можуть і хочуть вивезти на ринок виробники.

Графічно дію закону пропозиції можна представити наступним чином (рис. 5.1.3.), а зміну пропозиції під дією цінового фактору зображено на рис.5.1

Рівноважна ціна – це такий стан на ринку, при якому інтереси споживачів та виробників збігаються, тобто споживачі готові купувати продукцію, а виробники мають намір постачати її на ринок в тому ж обсязі і за такого рівня цін.

Рівноважна ціна встановлюється в наслідок постійного коливання цін на ринку, на які також впливає ряд економічних та неекономічних чинників. За умов, коли ціна вища за рівноважну, виникає надлишок товарів у продавців, а якщо нижча – дефіцит. За умов зміни інших чинників змінюється і структура попиту та пропозиції, і, відповідно, рівноважна ціна.

Сукупний попит (AD) - це сума планових витрат на придбання кінцевою продукції в межах національної економіки загалом за певний період або сума всіх витрат на кінцеві товари та послуги, вироблені в економіці..

Скупна пропозиція (AS) – загальна кількість товарів та послуг, вироблених в економці. Показниками, що реально відображають її рівень є валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП).